WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Сучасні методи забезпечення дієздатності плугів - Реферат

Сучасні методи забезпечення дієздатності плугів - Реферат

Реферат на тему:

Сучасні методи забезпечення дієздатності плугів

В Україні останнім часом спостерігається не лише зменшення кількісного складу техніки, а й зниження рівня її технічної готовності, що призводить до значних витрат урожаю та до збільшення простоїв через технічні причини. У матеріалі йдеться про те, як забезпечити дієздатність плугів.

Основними машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 45–65%, тракторами — на 41; зернозбиральними комбайнами — на 44; кормозбиральними — на 37; бурякозбиральними — на 42; жниварками — на 57; сівалками — на 30; грунтообробними машинами — до 47; зрошувальною та поливною технікою — до 20% тощо. Аналіз статистичних даних свідчить, що купівля техніки зарубіжного виробництва проти 2006 року зросла: тракторів — на 76,8%; зернозбиральних комбайнів — на 55,6; самохідних кормозбиральних машин і комбайнів — на 52,9 відсотка.

З огляду на це потрібне уточнення пріоритетних напрямів розвитку підприємств сільськогосподарського машинобудування. Разом із такими важливими питаннями, як використання новітніх матеріалів і високоякісних комплектуючих техніки, триває робота з розвитку сучасної елементної бази та оптимізації конструкцій робочих органів для реалізації основних виробничих процесів АПК.

На підприємствах АПК України здебільшого використовують різноманітні вітчизняні та зарубіжні три-, чотири-, п'яти-, семи-, восьмикорпусні начіпні плуги загального призначення. Але останнім часом їх поступово замінюють плуги нового покоління — оборотні, модульні, зі змінною шириною захвату, які утворюють складні комплекси машин. Оборотні плуги конструктивно мають: два комплекти корпусів (лівообертових і правообертових); раму, яка може обертатися на 180°; гідравлічну систему, що забезпечує обертання корпусів; механізм приєднання рами плуга до трактора тощо.

Загальна металоємність оборотного плуга в 1,3–1,6 раза більша, ніж загінного. Як у класичних моделях, так і в нових плугах спільним залишається значна частина технологічних параметрів і конструктивних елементів. Досвід використання плугів і проведений аналіз наукових джерел свідчить, що фактично не можливо знайти прикладів вирішення питань забезпечення дієздатності цих сільськогосподарських машин з позиції їхньої надійності. Відомо, якщо сільськогосподарська машина або комплекс машин не мають відповідного рівня надійності, економічні показники та показники призначення втрачають своє практичне значення й не можуть бути реалізовані під час використання техніки. Придбання сільськогосподарської техніки з низькими показниками надійності нелише призводить до зниження ефективності її використання, зростання збитків від простою та матеріальних витрат на технічне обслуговування та ремонт, а й дуже часто породжує недовіру в аграріїв до підприємств — виробників сільськогосподарських машин.

Сучасні плуги класифікують: на плуги загального призначення та спеціальні; за способом приєднання до трактора — на причіпні, навісні та напівнавісні; за кількістю корпусів; за формою полиці — на плуги, корпуси яких мають культурні полиці, циліндричні, напівгвинтові та гвинтові. Виготовляють полиці з тришарової композиції або зі сталі Ст.2. Поверхню таких деталей цементують із двох боків, що забезпечує високу міцність внутрішнього шару та стійкість проти спрацювання поверхневих шарів. Польові дошки, спрацьовані до товщини 10 мм або висоти 65 мм, і за загострення нижньої грані заднього обрізу вибраковують. Польові дошки плугів найбільше спрацьовуються на ділянці носка й можуть бути відновлені приварюванням сталевої накладки. Сталеві стійки основного корпуса, передплужників і дискових ножів виготовляють із сталі марок Ст. 5 і Ст. 6. Деформовані стійки правлять ковальським способом і гартують за довжиною 300 мм у воді й відпускають. Стійки ремонтують електрозварюванням, підсилюючи місця злому накладками.

Дослідженнями встановлено, що найчастіше спрацьовується леміш. Відомо, що опір лемеша становить 50–70% опору корпусу плуга. Тобто від стану лемеша, товщини різальної крайки та кута загострення залежить загальний опір плуга. Інтенсивність спрацювання робочих поверхонь лемешів залежить від структури та щільності грунтів, наявної в них вологи, концентрації й виду абразивних часточок, властивостей рослин, які зрізають, матеріалу лемеша, величини напрацювання. Залежно від будови лемеша, плуги розподіляють на трапеціє- та долотоподібні. Існує близько 30 різновидів конструкцій лемешів. Дещо ширше застосовують долотоподібні лемеші. Виготовляють їх із спеціальної лемішної сталі Л-53, Л-65. Носок і лезо лемеша загартовують і відпускають на ширину 15–20 мм. Лезо загострюють до товщини 1 мм і кута, не більше 40 градусів.

Аналіз профілів лемешів свідчить, що параметрами для вибраковування, які лімітують дієздатність плугів, є геометричні параметри лез лемешів. У лемешів під час роботи спрацьовується лезо, носок, отвори під кріпильні болти. Передусім це товщина різальної крайки, величина й нахил задньої фаски. Якщо величина задньої фаски дорівнює 12–13 мм, то, порівняно з новими лемешами, тяговий опір плуга на глибині оранки 20 см зростає на 15%, а за глибини оранки 27 см — на 23%. Із практики використання плугів відомо, що в разі затуплення лемеша до товщини леза 2 мм, опір під час оранки зростає на 15–24%, а в разі затуплення лемеша до товщини 3–4 мм, опір під час оранки зростає на 50–60% проти нових.

Досвід використання тракторних плугів засвідчує, що напрацювання лемешів на різних грунтах становить від 5 до 50 га, тобто в середньому — 22–27 га. Лезо в разі затуплення загострюють із робочого боку до товщини 1–1,5 мм за ширини фаски 5–7 мм і кута загострення в межах 25–40 градусів.

Спрацьований до ширини менше 108 мм (перевіряють за допомогою спеціального шаблона) леміш відновлюють відтягуванням до нормального профілю із відхиленням за шириною не більше 5 мм, а за довжиною — не більше 10 мм завдяки металу тильного боку (магазина). Відтягування виконують не більше чотирьох-п'яти разів. До того ж, поверхня відтягнутого лемеша має бути рівна, без тріщин. Відхилення його стінки від площинності допускається не більше 2 мм, випуклість робочої поверхні леза — до 4 міліметрів.

Після відтягування леміш загострюють із лицевого боку, потім нагрівають до 700...800°С і гартують на ширину 20–25 мм у солоній (10%) воді за температури 40°С протягом 6 с із боку леза до твердості 440–650 НВ і відпускають за t = 350°С з охолодженням на повітрі. Для підвищення стійкості до спрацювання лезо лемеша роблять самозагострювальним, наплавляючи його тильний бік твердим сплавом "Сормайт № 1". Перед наплавленням у лемеша відтягують смугу завширшки 25–30 мм з боку леза і ділянку завширшки 55–65 мм біля носка. Товщина наплавленого шару має становити 1,4–2,0 мм. У ремонтних майстернях підприємств АПК наплавлення роблять ацетилено-кисневим полум'ям дротом діаметром 6 мм із "Сормайту №1". Слід зазначити, що завод виготовляє лемеші з нанесеним шаром порошкоподібного твердого сплаву "Сормайт №1" або "Сормайт №2" з оплавленням його індукційним способом. Товщину наплавленого шару перевіряють шаблоном. Лезо вирівнюють на загострювальному верстаті та загострюють із лицевого боку під кутом 25...35 градусів.

Якщо спрацювання становить 18–22 мм (ширина лемеша менша 92–90 мм), леміш відновлюють приварюванням додаткової смуги, виготовленої або з бракованих лемешів, або зі смугової спеціального профілю сталі 45. Для цього попередньо відрізають спрацьовану частину лемеша з допомогою повітряно-плазмового або повітряно-газового пальника. Виготовляють відповідних розмірів додаткові деталі: смугу леза та носок. Разом із лемешем встановлюють у кондуктор для збереження просторових розмірів деталі. Ці розміри мають відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Попередньо приварюють у трьох-чотирьох точках із лицевого боку смугу до тіла лемеша і в двох-трьох точках носок. Знімають деталь із кондуктора і на тильному боці суцільним швом приварюють додаткові деталі — носок і лезо — до тіла лемеша. Для зварювання застосовують зварювальні електроди Э — 50, Т — 590.

Loading...

 
 

Цікаве