WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Стратегія й тактика “солодкої” галузі - Реферат

Стратегія й тактика “солодкої” галузі - Реферат

Механізм квот доповнено зовнішньоторговельним регулюванням. Імпортне мито складається із двох чинників: постійного й додаткового. Нині постійне мито становить 419 євро/т білого цукру й 329 євро/т сирцю. Додаткове варіюють залежно від світової кон'юнктури й тримають на рівні 100 євро плюс-мінус 20.

Такий режим потребує експортних компенсацій, тому що внутрішня ціна вища за світову. Ціни на цукор у країнах ЄС приблизно в 1,5 раза перевищують ціни в США і вдвічі — в Канаді й Австралії. Унаслідок такого режиму у фермерів ЄС буряковий бізнес в 1,7 раза прибутковіший, аніж вирощування інших культур.

Підтримка цього цукрового режиму "влітає" євроспільноті в копієчку: 1,5–2 млрд євро щорічно. Адже ЄС — не тільки чи не найбільший продуцент цукру, а й потужний гравець на світовому ринку: експорт перевищує 5 млн т, що становить третину валового виробництва й утричі перевищує імпорт.

Свідченням успішного розвитку цукробурякового комплексу в Європі є високі показники. Так, торік середня врожайність цукрових буряків у Німеччині становила 635 ц/га, а в Польщі, яка недавно вступила до ЄС, — 465 ц/га за дигестії, відповідно, 18,3 і 18,5%. Вихід цукру на підприємствах Німеччини — в середньому 16,34, у Польщі — 15,88%.

Заводам, що виходять з гри, сплачують компенсації

Як відомо, в європейському АПК цукробуряковий комплекс — найбільш зарегульований. Цукровий режим у Європейському співтоваристві тривалий час було вилучено із загального процесу реформування аграрної політики. Однак із липня 2005 р. в Євросоюзі почалася цукрова реформа, розрахована на три роки. Основні напрями реформи зводяться до такого:

— зниження інтервенційної ціни (з 630 до 420 євро за тонну);

— зниження мінімальної закупівельної ціни буряків (із 46,7 (А) — 32,4 (В) до 27,4 євро за тонну);

— зменшення виробничої квоти (з 17,4 до 14,6 млн т за рік для 25 країн, зокрема 82% — квота А, 18% — квота В);

— можливість передачі квоти між виробниками різних країн ЄС;

— скорочення субсидованого експорту (з 2,4 до 0,4 млн т);

— компенсаційні виплати заводам, що виходять із сектору.

Таким чином, європейське співтовариство, що завжди вирізнялося цілеспрямованою підтримкою цукробурякового комплексу, переходить від політики перерозподілу субсидій у бік цукрового сектору до включення останнього в загальний процес лібералізації аграрних ринків.

Принциповою, наголошує С. Федоренко, є тенденція до концентрації бурякопереробки на найбільших підприємствах. За останні 40 років кількість цукрових заводів в об'єднаній Європі скоротилась із 340 до 135, а кількість робочих місць на них — майже вдвічі. З урахуванням реформування варто очікувати подальшого просування цим шляхом. Відмова від підтримки маргінальних виробників на користь ефективних учасників ринку відповідає загальній тенденції. Імовірно, варто очікувати й перерозподілу зон бурякосіяння (торік цукрові буряки не вирощували тільки в Люксембурзі).

ISO-успіх

Щодо України, то тут окремі підприємства, враховуючи можливість євроінтеграції, йдуть шляхом комплексної модернізації. Так, не перший рік оновлюють потужності на Пальмирському цукровому заводі, що на Черкащині. За цей час тут налагоджено систему автоматизації основних технічних ділянок, створено систему автоматичного зважування й обліку буряків, установлено два прес-фільтри німецького виробництва вартістю 1,1 млн дол., придбано й уведено в експлуатацію два норвезькі преси для бурякового жому — мільйон євро, закуплено три німецькі центрифуги вартістю 600 тис. євро, реконструйовано вапняно-газове господарство, проведено інші роботи з технічного відновлення основних технологічних процесів — ще понад 4 млн грн.

Водночас на ВАТ "Чортківський цукровий завод" (Тернопільська область) разом із проведенням модернізації впроваджено систему якості, що відповідає міжнародним вимогам ISO 9004:2000 і ISO 9001:2000.

Особливості національного цукроваріння

Кризові явища в українському АПК стали причиною скорочення посівних площ під буряками в низці регіонів країни. Через порушення технології вирощування й сівозміни впала середня врожайність культури. Недостатнє державне регулювання внутрішнього цукрового ринку, мало захищеного від контрабанди білого цукру, а також сірих схем увезення цукру-сирцю й цукровмісних сиропів призводить до сезонного характеру коливання внутрішньої ціни. А більшість положень закону про державне регулювання виробництва й реалізацію цукру залишається на папері. Численні постанови Кабміну теж не дали позитивного поштовху для розвитку галузі й формування "солодкого" ринку.

Заполітизованість питання про цукор-сирець, невміння уряду використати його як інструмент регулювання цінових коливань на ринку цукру спричинили утворення двох непримиренних лобістських груп: прихильників і супротивників імпорту сирцю. Торік Мінагрополітики, на жаль, виступило на боці однієї з них, забувши, що політика, зокрема й аграрна, — це мистецтво компромісу й урахування інтересів усіх учасників ринку.

Порятунок потопаючих...

Не слід забувати, що в спадщину від Союзу Україні дісталися 192 заводи, які колись продукували понад 6 млн т цукру. Сьогодні внутрішнє споживання обмежується 2 млн т, а зовнішні ринки треба освоювати заново. Значна частина підприємств має понад столітню історію й застаріле обладнання. С. Федоренко вважає, що пріоритетною є державна програма перепрофілювання безперспективних цукрових заводів. Для реструктуризації галузі потрібно розробити систему показників рейтингового визначення підприємств із забезпечення виробництва цукру квоти А. Критеріями ефективності роботи цукрового заводу можуть бути виробнича потужність і кількість цукру, отриманого в перерахунку на гектар зони бурякосіяння.

Особливої уваги потребує механізм розподілу квот на виробництво цукру з урахуванням ефективності роботи заводу. Розподіл квоти А має відбуватися на відкритому аукціоні серед базових цукрових заводів, тільки за гроші з видачею відповідного посвідчення.

На часі якісна перебудова взаємин цукрових заводів із податковими органами. Треба внести відповідні зміни в законодавчу базу з урахуванням сезонного характеру цукроваріння. Йдеться про нарахування податкових зобов'язань для цукрових заводів за остаточними операціями (реалізація + оплата). Потрібно скасувати ПДВ під час надання послуг із переробки цукрових буряків фізичним особам. Недоцільні також поквартальні нарахування й оплата податку на прибуток.

Ідеться не про зниження оподатковування, а лише про його перерозподіл. Хоча європейський цукровий режим передбачає для цукрових заводів пільгове оподатковування. Приміром, у Польщі приймання буряків обкладають тривідсотковим ПДВ, а реалізацію цукру — семивідсотковим.

Європейські стандарти цукробурякової галузі України можливі за умови поєднання інтересів держави, учасників ринку й інвесторів. Широкий відкритий діалог щодо нагальних проблем галузі, повага до учасників ринку — це шлях до виходу галузі з перманентної кризи. Сьогодні в Україні інтереси вітчизняних власників цукрових заводів і держави збігаються. Зокрема власники зацікавлені: в чітких і прозорих правилах гри; в тому, щоб на внутрішньому ринку не було контрабандного цукру; в реальному, а не паперовому квотуванні ринку; в створенні державних механізмів регулювання стратегічної для країни галузі.

Водночас економічні важелі несумісні з політизацією виробничих проблем. Ті, хто намагається розіграти "селянську карту", забувають: цукрові заводи — це не тільки їхні власники. Це ще й багатотисячні колективи, це долі призаводських селищ. Соціальна ціна питання дуже висока й потребує зваженого державного підходу.

Loading...

 
 

Цікаве