WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → СОТ: відповіді на актуальні запитання - Реферат

СОТ: відповіді на актуальні запитання - Реферат

Згідно з дослідженнями Світового економічного форуму (WEF), в Україні й досі немає перспектив для зростання рівня конкурентоспроможності. Ця організація розраховує ще один показник — потенціал зростання конкурентоспроможності й публікує рейтинг країн світу за цим потенціалом. У 2003 році Україні в цьому рейтингу належало 84-те місце серед 102 країн — останнє серед країн Європи (хоча експерти WEF в своєму звіті відзначили певні ознаки макроекономічної стабільності, що вплинуло й на підвищення рейтингу кредитоспроможності). Попереднього 2002 року Україна посідала в рейтингу зростання конкурентоспроможності 77-ме місце з 80 країн, між Гондурасом і Болівією і випереджала лише Болівію, Зімбабве і Гаїті.

Привертає увагу стрімке зростання рейтингу конкурентоспроможності Естонії. Ця країна приєдналася до СОТ 1999 року, але із самого початку перехідного періоду виділялась серед інших країн з перехідною економікою відкритістю внутрішнього ринку і майже повною відмовою від підтримки своїх сільськогосподарських виробників. Зараз Естонія має найбільший потенціал зростання конкурентоспроможності серед країн із перехідною економікою.

Як вплине членство в СОТ на конкурентоспроможність національних виробників?

Насамперд конкурентоспроможність країни залежить від якості інституціонального середовища (державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, системи стандартизації, митної справи, законодавства в сфері інтелектуальної власності, проявів корупції тощо). Вважається, що членство в СОТ поліпшує інвестиційний клімат у країні, а інвестиції є важливим джерелом нових технологій, застосування яких сприятиме зростанню конкурентоспроможності національних виробників.

Але цей процес тривалий. У перші роки після вступу в СОТ можливе зниження конкурентоспроможності національних виробників. Ця оцінка підтверджується результатами опитування експертів: 69% із них вважають, що основним негативним економічним наслідком приєднання України до СОТ стане зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Чи сприяло членство в СОТ залученню іноземних інвестицій?

Членство в СОТ стало хоч і важливим, але не єдиним і не визначальним чинником залучення прямих іноземних інвестицій (ПМІ) у країни з перехідною економікою. Серед таких країн лідерами за обсягами залучення іноземних інвестицій є Польща, Чеська республіка і Словаччина, куди в 2002 році спрямовувався 61% загального обсягу ПМІ. Прямої залежності між набуттям членства в СОТ і зростанням обсягів ПМІ — немає. В Естонії і Латвії після набуття членства в СОТ (1999 р.) їхні обсяги суттєво не змінилися, а в Киргизстані різко зменшилися. Литва приєдналася до СОТ 2001 року, проте обсяги інвестицій в цю країну протягом 2001–2002 рр. хоча й зростали, але не досягли рівня 1998 року. Щорічний приплив ПМІ в Грузію від часу вступу до СОТ (2000 р.) також не перевищив рівня 1998 року. В Молдові, яка стала членом СОТ 2001 року, приплив ПМІ наступного року зменшився порівняно з попереднім.

Прямі іноземні інвестиції в економіку країн Центральної та Східної Європи залучають завдяки кваліфікованій і дешевій робочій силі та зростаючій орієнтації на європейські ринки. Факторами, що стримують інвесторів, зазвичай є нестабільність законодавства в країні, надмірний податковий тиск, низька дисципліна виконання контрактів, недоліки в роботі судової системи тощо.

Чи не найбільші застереження викликають наслідки вступу в СОТ для сільського господарства. Чому?

Сільськогосподарський сектор найменшою мірою пристосований до вільної торгівлі. Історія розвитку сільського господарства в індустріальну епоху — це історія його державної неринкової підтримки: за допомогою високих імпортних тарифів, кількісних обмежень імпорту, експортного субсидування.

У чому сутність проблем гармонізації українських стандартів із стандартами СОТ?

Основна проблема — висока вартість переходу на нові стандарти. Для перегляду й розробки нових стандартів, аби замінити ті, що діяли в СРСР, потрібно приблизно 11,5 млн грн; 2003 року для цього було виділено 1,2 млн грн, а 2004-го — майже 5,7 млн грн.

Нині в Україні ці роботи спрямовано на підтримку експорту сільськогосподарської продукції. Розширення такого експорту стримується браком акредитованих, відповідно до міжнародних стандартів, хлібних інспекцій, ветеринарних лабораторій, лабораторій із сертифікації харчових продуктів. Гроші потрібні на придбання відповідного обладнання, підготовку та перепідготовку фахівців, а також — на сплату щорічних внесків за підтвердження сертифікату. Підраховано, що для технічного оснащення та акредитації тільки 20-ти ветеринарних лабораторій та хлібних інспекцій потрібно близько 85 млн грн.

Як регулюється доступ на ринок сільгосппродукції?

Неринкові засоби захисту власних виробників (квоти, вибіркові ліцензії на ввезення тощо) повинні бути перераховані в тарифні еквіваленти на базі доволі складних розрахунків. Потім ці ставки імпортного мита мають поступово знижуватися (протягом шести років для розвинутих країн і дев'яти — для країн, що розвиваються).

Країна-член СОТ може ввести додаткове захисне мито на імпорт сільгосппродукції, якщо обсяги імпорту або ціна імпортованої продукції загрожують внутрішньому ринку. Критичний обсяг імпорту розраховують не довільно, а відповідно до Угоди; додаткове мито, яке вводять таким чином, можна стягувати в розмірі, що не перевищує третини звичайного.

Як зміняться внутрішні програми підтримки сільського господарства?

Всі заходи внутрішньої державної підтримки сільського господарства СОТ класифікує відповідно до головного критерію: чи "викривлюють"вони виробництво й торгівлю, тобто, чи впливають на обсяги виробництва й ціни таким чином, що це призводить до неефективного використання ресурсів.

Всі заходи державної підтримки умовно розкладено по трьох різнокольорових скриньках: "зелена", "жовта"й "блакитна".

Які заходи належать до "зеленої скриньки"?

Це заходи державної підтримки сільського господарства, що не спричиняють неефективний розподіл ресурсів в аграрній сфері, тобто не спрямовані на підтримку цін виробників.

Державні витрати в межах "зеленої скриньки"можуть здійснюватись у таких напрямах:

• наукові дослідження, підготовка кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування;

• ветеринарні й фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування;

• сприяння збуту сільгосппродукції разом із збиранням, обробкою й поширенням ринкової інформації;

• удосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд), за винятком операційних витрат на її утримання;

• утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога;

• забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо;

• підтримка доходів виробників, не пов'язана з видом і обсягом виробництва (наприклад, виплати просто на підставі статусу землевласника або виробника);

• сприяння структурній перебудові сільгоспвиробництва (наприклад, виплати за програмами переміщення виробництва з аграрного сектору в неаграрний);

• охорона довкілля;

• програми регіонального розвитку (наприклад, виплати за програмами регіональної допомоги у депресивних регіонах);

• до заходів "зеленої скриньки"належать також субсидії, обсяг яких становить менше 5% вартості продукції (незалежно від того, чи вони орієнтовані на конкретний продукт, чи на все сільгоспвиробництво).

Держава має право фінансувати заходи "зеленої скриньки"в будь-якому потрібному обсязі залежно від можливостей свого бюджету.

Як фінансують заходи "зеленої скриньки"в Україні?

У нас частка заходів "зеленої скриньки"становить 19,3% в структурі фактичних видатків бюджету 2003 року. В структурі самої "зеленої скриньки"заходи, спрямовані на розвиток сільської місцевості, склали мізерну частку — 3,42%. Зовсім не виділено коштів на розвиток ринкової інфраструктури на селі.

Чи обмежено субсидування заходів "блакитної скриньки"?

Заходи "блакитної скриньки"спрямовано на обмеження перевиробництва (що актуально для розвинутих країн), і щодо них також немає обмежень фінансування з бюджету.

Які заходи належать до "жовтої скриньки"?

Заходи внутрішньої підтримки, які викривлюють вплив на торгівлю й виробництво, класифікуються як заходи "жовтої скриньки":

• дотації на товарну продукцію;

• дотації на племінне тваринництво;

• дотації на елітне насінництво;

• дотації на комбікорми;

• компенсація частини витрат на міндобрива й засоби захисту рослин;

• компенсації частини витрат на енергоресурси;

Loading...

 
 

Цікаве