WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Сорти сливи для українських садів - Реферат

Сорти сливи для українських садів - Реферат

Реферат на тему:

Сорти сливи для українських садів

Для нормального розвитку та достигання плодів сливи потрібна сума ефективних температур (вище +10 °С) як мінімум: для ранньостиглих — 2100°; для середньостиглих — 2200°; для пізньостиглих — 2300 ° /Гущін М.Ю., Омельченко І. К., 1982/. Плоди сливи ростуть та достигають від 75 до 150 днів залежно від умов середовища та сортових особливостей. В останні два тижні перед збиранням урожаю маса плодів сливи збільшується на 30–40% /Стоянова Л. А., Азеф Е. П., 1988/. На всіх етапах росту та достигання плодів спостерігається тісна позитивна кореляція між сумою температур та вмістом пектинових речовин (r=0,99). Висока сума температур та велика кількість опадів сприяють накопиченню аскорбінової кислоти та органічних кислот (r=0,83-0,98). Між вмістом цукрів у стиглих плодах та кількістю опадів часто спостерігається негативна кореляція /Кельт К., 1985/. Установлено, що високий потенціал урожайності сорту можна виявити вже в ранньому віці. Сорти, в яких урожайність в 6-річному віці була високою, зберегли її такою і в 15 років /Hartmann W., 1995/. На якість плодів величина врожаю впливає незначною мірою; сама ж урожайність, розміри стиглих плодів та час достигання залежать від умов вирощування.

Сортимент сливи в Україні досить різноманітний, а його основа — великоплідні сорти. Згідно з даними перепису 1998 р., в громадських садах понад половину загальної кількості дерев складали: Угорка італійська (11,4%), Анна Шпет (15,1%), Ренклод Альтана (14,7%) та Угорка звичайна (17%). Чимала частка (20,4%) — це так звані "інші сорти", куди ввійшли переважно дрібноплідні сорти та місцеві форми. Решта припадає на сорти Стенлі (7%), Угорку ажанську (4,4%), Ренклод Карбишева (2,3%), Персикову (2,5%), Велику синю (2,3%), Волошку (1,7%) тощо /Держкомстат, 1999/.

Однак серед молодих насаджень спостерігається тенденція до різкого зменшення кількості дерев сортів Анна Шпет, Велика синя, Персикова, Угорка ажанська, отже, через кілька років цих сортів буде значно менше. Натомість побільшало дерев сортів Волошка, Ренклод Карбишева, Стенлі. Стабільно висаджують сорти Угорка звичайна, Угорка італійська та Ренклод Альтана.

Ринок сприяє вирощуванню насамперед великоплідних і високоякісних сортів, придатних для споживання свіжими та виготовлення якісного чорносливу. Це зумовлює потребу одержувати плоди високої товарності: з гарним зовнішнім виглядом, "пристойною" масою, привабливим забарвленням та високими смаковими якостями. В Україні тривалий час підходи до вибору сортів помітно різнилися у садівників-приватників та керівників сільгосппідприємств. Перші з них врожайності сорту надавали дещо меншого значення, їх більше цікавила якість, бо саме високоякісні плоди можна прибутково реалізувати. Цим і пояснюється підвищена зацікавленість садівників-приватників як до ультранових, так і деяких "старих", але цінних сортів.

Ренклод Карбишева. Дерево сильноросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Основні гілки відходять від штамбу під великими (65–70°) кутами. Пагоноутворююча здатність середня. Пагони товсті, прямі, коричнево-червоні, блискучі, з чітко вираженими підбруньковими подушечками.

Зимостійкість середня — на рівні сорту Ренклод Альтана, посухостійкість — вища.

Сорт самобезплідний, цвіте в ранні строки. Кращими запилювачами для нього є сорти: Угорка донецька рання, Ренклод ранній, Угорка донецька. Плодоносити дерева починають на 4–5-ий рік. Урожайність висока — з 6-річних дерев 20–22; з 10-річних — 70–75 кг високоякісних плодів.

Плоди великі (36 г), середньоодномірні, широкоокруглої форми (як у Ренклоду Альтана). В стадії знімальної стиглості жовто-червоного, а в стадії споживчої — червоно-синього кольору з сильним фіолетовим восковим нальотом.

М'якоть відмінного кислувато-солодкого десертного смаку, з явним домінуванням цукрів. Дегустаційна оцінка — 4,8 бала. Смак не втрачає навіть за умов спекотного літа. За смаковими якостями сорт займає перше місце серед ранніх сортів.

Кісточка невелика, майже округла, випукла, добре відділяється від м'якоті, розміщена у великій порожнині. Використовують — свіжими, для приготування компотів та сухофруктів. У холодильнику плоди можуть зберігатися близько двох тижнів, що подовжує термін їх реалізації. Транспортабельність — середня.

Від Ренклоду Альтана відрізняється значно ранішим (на 14–16 днів) достиганням (в умовах Київщини — 5–12 серпня); від сорту Ненька — формою плодів, кращим смаком та більшою сильнорослістю; від Кабардинської ранньої — дещо ранішим достиганням плодів та округлішою формою.

Ренклод Альтана. Дерево сильноросле, з обернено пірамідальною густою кроною. Основні гілки відходять від стовбура під гострими (35–45°) кутами, що значно ускладнює формування дерева, ще один мінус: в разі рясного врожаю часто обламуються гілки. Пагоноутворююча здатність низька. Пагони довгі, товсті сірувато-сині. Зимостійкість середня: 32–34-градусні морози (1987 р.) спричинюють сильні ушкодження штамбів із подальшим відмиранням частини або й усього дерева. Стійкість проти хвороб середня. Сорт потребує значних затрат праці під час формування крони.

Цвіте в середні строки, довго. Сорт самобезплідний. Генеративні бруньки формуються в основному на коротких (15–20 см) пагонах-списиках та букетних гілочках, рідше — на довгих минулорічних пагонах. На сильнорослій підщепі (алича) у плодоношення вступає на п'ятий-шостий рік. Урожайність дуже висока: в шести-восьмирічних дерев — 35–45, у десяти-дванадцятирічних — 65–75 кг. Сорт схильний до періодичності плодоношення.

Плоди ростуть по 3–4 одразу, що спричинює деяку їх неодномірність. Мають середню вагу 38–40 г, округлоприплюснуту форму та червоно-фіолетове забарвлення на більшій частині плоду. М'якоть щільна, соковита, з кислувато-солодким смаком (4,5 бала) у період знімальної стиглості. Кісточка маленька, вільна.

На Півдні України плоди достигають у третій декаді серпня. Період зберігання короткий, транспортабельність задовільна.

Використовують переважно у свіжому вигляді та для приготування компотів. Для джему й повидла сорт непридатний.

Чачакська наїболія. Сорт рекомендовано для вирощування в південних областях України.

Дерево дуже сильноросле, з широкопірамідальною кроною середньої густоти. Кути відходження основних гілок від стовбура гострі — 30–35°. Пагоноутворююча здатність слабка. Пагони довгі, темні, зелено-бурі. Зимостійкість вища за середню. Стійкість проти "шарки" висока /Ogasanovic D., Plazinic R., 1986/.

Цвіте в середньопізні строки. Сорт самобезплідний, добре запилюється сортами: Угорка італійська, Стенлі й Чачакська лепотіка. Плоди ростуть відносно рідко — по 1–2 з бруньки, що забезпечує їх високу товарність. На сіянцях аличі сорт плодоносить з п'ятого року і швидко нарощує врожайність, яка є, однак, невисокою (максимум 45–50 кг з десяти-дванадцятирічних дерев у найсприятливіших умовах).

Плоди дуже великі (середня маса — 55 г), широкоовальної форми, темно-синього забарвлення, в густому сизому нальоті. М'якоть зеленувато-жовта, щільна, соковита, з посередніми смаковими якостями (4,0 бали). Кісточка велика, вільна.

Loading...

 
 

Цікаве