WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Соняшник: шкідники й хвороби - Реферат

Соняшник: шкідники й хвороби - Реферат

Реферат на тему:

Соняшник: шкідники й хвороби

Нехтування технологією вирощування соняшнику доволі часто призводить до поширення шкідників і хвороб, а також відчутної забур'яненості полів. У цьому матеріалі — першому в циклі статей про соняшник — подано інформацію про основні хвороби цієї культури.

Соняшник — одна з прибуткових культур. За обсягом виробництва його насіння, за даними FAO, Україна посідає друге місце після Росії (4,4 млн т), і якщо в 2001 р. соняшником засівали 2,4 млн га, то в 2005 р. — 3,7 млн га. Водночас потенційні можливості сортів і гібридів соняшнику далеко не завжди вдається реалізувати. Врожайність його вдвічі нижча, ніж у Франції, Німеччині, Чехії, Угорщині. Однією з причин цього є втрати від шкідників і хвороб.

Останнім часом спостерігаються значні порушення технології вирощування соняшнику, коригування 8—9-пільних сівозмін і введення 3—4-пільних. Науково обгрунтовані розміри площ під соняшником для України (не більше 1,5–1,7 млн га) значно перевищуються. Більше того, деякі фермери "започаткували "ноу-хау": одержання сходів цієї культури від насіння падалиці не лише на другий, а й навіть на третій рік, звівши її, по суті, до монокультури. Як наслідок, спалах підвищеної чисельності тих шкідників, які десятиріччями були в депресії; розвиток хвороб, що раніше не мали економічного значення; поширення забур'яненості полів, особливо таким небезпечним бур'яном, як амброзія полинолиста.

Основними хворобами соняшнику в Україні є коренева та кошикова форми білої гнилі, сіра гниль кошика, несправжня борошниста роса та плямистості листя.

Збудником білої гнилі соняшнику є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) dBy). Він характеризується широкою спеціалізацією і здатний уражувати велику кількість культур, серед яких бобові, кормові, овочеві. Зимує збудник у вигляді склероціїв у грунті, не втрачаючи життєздатність від шести до восьми років.

Білу гниль зафіксовано в усіх районах вирощування культури. Уражуються молоді й дорослі рослини. За ураження сходів загниває підсім'ядольне коліно, й вони гинуть. За ураження соняшнику в період від трьох до п'яти пар справжніх листків хвороба проявляється у вигляді нашарування на листках і біля основи стебла. Верхня частина стебла поникає, листя в'яне. Стебло рослини в місцях ураження набуває буруватого кольору. Згодом тканини стебла руйнуються, воно надламується, й рослина засихає. На поверхні рослини формуються темні або чорні щільні утворення — склероції.

За пізнішого зараження рослин нашарування на поверхні стебла майже не проявляється, але поверхня набуває коричневого кольору, й тканина стає схожою на віхоть. Доволі часто це проявляється не тільки на стеблах, а й на кошиках соняшнику. Характерні ознаки з'являються на тильному боці кошиків, що слід враховувати під час обприскування рослин. Плями швидко збільшуються та охоплюють значну його частину. У місцях плям утворюється біле повстяне нашарування. Часто між зернівками і всередині них утворюються чорні склероції. Насіння набуває гіркого присмаку.

Зараження рослин може відбуватися протягом усього періоду вегетації. Ураження кошиків спричинює аерогенна інфекція — аскоспорами збудника, якщо від бутонізації до початку фізіологічної стиглості показник гідротермічного коефіцієнта (ГТК) перевищує 1. Джерелами інфекції прикореневої форми білої гнилі є склероції, що здатні зберігатись у грунті до дев'яти років, а також уражене насіння та рослинні рештки.

Сіра гниль соняшнику (збудник — Botrytis cinerea Pers.) уражує рослини від появи сходів до достигання насіння. Хвороба поширена в усіх зонах вирощування соняшнику й особливо сильно розвивається за умов підвищеної вологості в другій половині вегетації. На молодих рослинах буває ураження основи стебла, листків. За ураження у фазі сім'ядолей і першої-другої пар справжніх листків рослини часто гинуть. Уражені ділянки буріють та вкриваються сірою грибницею із спороношенням, а згодом — із чорними склероціями. Хвороба може виявлятись у будь-якому місці стебла, але частіше вона уражує нижню частину. Верхні листки уражених рослин в'януть, а нижні засихають. Тканини стебла руйнуються, й рослина надламується.

На кошиках симптоми проявляються на тильному боці, як і в білої гнилі. Вони мають вигляд маслянистих плям, а тканина стає пухкою, із сірим нашаруванням гриба. Згодом такий кошик розпадається на окремі частини. На поверхні й у середині насіння утворюються маленькі чорні склероції. За сприятливих умов (підвищена вологість насіння) збудник продовжує свій розвиток під час зберігання й псує насіння.

Основне джерело інфекції — уражене насіння, але велику роль відіграють також склероції та рослинні рештки.

Несправжня борошниста роса (збудник Plasmopara helianthi Novot.) також поширена в усіх зонах вирощування культури. Найшкідливішою вона є в Лісостепу та північній частині Степу. Уражені рослини у фазі трьох-шести листків відстають у рості та мають дрібні листки й тонке стебло з хлоротичними плямами уздовж середньої жилки. Із нижнього боку листків спостерігається світло-сіре нашарування — наліт гриба. Такі рослини, зазвичай, гинуть, а якщо досягають фази цвітіння, то на них утворюються дрібні кошики без насіння.

Іншою формою прояву хвороби є карликовість. У таких рослин міжвузля недорозвинені, внаслідок чого стебло вкорочується й товстішає. На верхній частині листка з'являється кутаста світло-зелена плямистість, а на нижній — білувато-сіре нашарування. Такі рослини цвітуть, але утворюють недорозвинене насіння.

За пізніх строків ураження (після цвітіння) на листках утворюються великі кутасті світло-зелені плями, на нижньому боці яких розвивається спороношення гриба.

Зараження відбувається за наявності крапельної вологи й температури 10...20°С. Маса насіння зменшується вдесятеро, олійність — на 9%. Розвиток хвороби посилюється за прохолодної дощової погоди після сівби.

Зберігається збудник несправжньої борошнистої роси міцелієм та ооспорами в насінні соняшнику та в рослинних рештках.

Фомоз соняшнику (збудник — Phoma oleracea Sacc.) поширений на Півдні. Ураження відбувається наприкінці вегетації. На прикореневій частині стебла або у місцях прикріплення листкового черешка з'являються темно-бурі плями, які згодом зливаються. На ураженому стеблі утворюються пікніди гриба. Усередині стебла виникають порожнини, й воно легко переламується. На кошиках хвороба з'являється у вигляді окремих бурих плям.

Фомопсис (збудник — Diaporthe helianthi Munt. Cvet.) уражує листки, черешки та стебла. На краях листках з'являються плями, які розростаються в напрямку до його центральної жилки. На одній з основних жилок формується бура пляма зі світлою хлоротичною зоною навкруг, яка розвивається в напрямку черешка. Надалі черешок і листок всихають. Біля основи черешка, на стеблі, з'являється еліптична пляма сірого або бурого кольору, яка збільшується й опоясує стебло. На стеблах плями найчастіше з'являються між четвертою та сьомою парою листків. У місці ураження тканина розм'якшується, стебло руйнується й розламується. Джерело інфекції — уражені рослинні рештки.

Іржа (збудник — Puccinia helianthi Schw.) розповсюджена в усіх зонах вирощування соняшнику. На листках з нижнього, а іноді й з верхнього боку утворюються дрібні порошисті іржасто-коричневі подушечки — уредопустули з уредоспорами. До кінця вегетації рослин на листках формуються теліоспори.

Бура плямистість листя, або септоріоз (збудник — Septoria Helianthi Ell. et Kell) може проявлятися, починаючи з першої пари справжніх листків.

На уражених листках утворюються світло-жовті кутасті плями. Згодом центральні частини плям набувають бурого забарвлення, на них формуються дрібні чорні пікніди. Плями часто зливаються, внаслідок чого листок частково або повністю засихає.

Влітку, за сприятливих умов, симптоми хвороби можуть проявлятися на кошиках, на листках обгортки у вигляді бурих плям із пікнідами. На стеблах ознаки хвороби мають вигляд штрихових плям. Джерело інфекції — уражені рослинні рештки.

Альтернаріоз (збудник — Alternaria helianthi Nees) проявляється, починаючи з фази проростків. На листках утворюються темно-брунатні плями, які згодом зливаються й покривають практично всю листкову пластинку. Уражені листки всихають. На кошиках хвороба проявляється у вигляді бурих плям на тильному боці, які швидко розростаються, уражуючи насамперед лиски обгортки, а потім і насіння. За умов вологої й теплої погоди вони вкриваються оксамитово-чорною грибницею й спорами гриба. Шкодочинність хвороби залежить від терміну й умов збирання. Запізнення зі строками та порушення технології збирання збільшує травмування покривних тканин зернівок, їхнє внутрішнє інфікування, що призводить до зниження схожості й загнивання зародкового кореня.

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana Wallr.) — квітковий паразит без коріння й зелених листків. Він поселяється на корінні соняшнику й пригнічує його. Вовчок має просте, негіллясте, білувате, з часом бурувате, вкрите лусочками стебло заввишки 40–50 см. Квітки блакитні, від 10–15 до 18–40 на квітконосі. Одна рослина здатна утворити 60–100 тис. насінин, які легко розносять на великі відстані вітер, дощ, комахи й тварини. Життєздатність насіння в грунті зберігається майже тринадцять років, але воно проростає виключно тоді, коли поряд є рослина-живитель. Вовчок уражує також тютюн, сафлор, томати.

У польових умовах появу вовчка на поверхні грунту виявлено перед цвітінням соняшнику. Із проростанням із зародка розвивається нитка, яка присмоктується до коренів рослини-живителя, а потім у цьому місці потовщується, утворює сосочки, які проникають у кору кореня. Згодом у сосочках розвиваються судини, що зливаються із судинами кореня рослини-господаря. Із зовнішнього боку потовщення утворюється брунька, вкрита великою кількістю лусочок, з якої розвивається стебло. У разі сильного ураження соняшник відстає в рості, кошики мають менший розмір, знижується олійність. За сильного засмічення орного шару грунту насінням вовчка може нараховуватися 200 і більше його стебел на одній рослині соняшнику. Заходи захисту — висівання стійких сортів і дотримання сівозміни.

Зазначені хвороби характеризуються високою шкодочинністю. Втрати урожаю від них можуть сягати 50–70%. За ураження кошиків і насіння білою та сірою гнилями олійність зменшується на 4–10%. Різко зростає кислотність олії, у п'ять-шість разів скорочується вміст вітаміну Е. Все це призводить до втрати споживчої цінності олії.

В Україні останнім часом простежується тенденція до наростання ураження соняшнику білою та сірою гнилями. Так, за даними Головної Державної інспекції захисту рослин, у 2001 р. в Лісостепу біла гниль охоплювала 38% площ соняшнику, сіра — 56%, у Степу — 27%, а вже в 2005 р. зазначені хвороби здолали 79–94% площ.

Несправжня борошниста роса проявилася на 30–65% обстежених площ. Ураження фомозом у фазі побуріння кошиків спостерігалося на 40–100% площ, переважно в Лісостепу. Іржу виявили на 24–100% посівів. Фомопсис — на 50–100% площ лісостепової й степової зон.

Поширенню хвороб сприяють порушення технології вирощування, висівання непротруєного насіння і насичення сівозміни соняшником.

Loading...

 
 

Цікаве