WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Складові продуктивності персика - Реферат

Складові продуктивності персика - Реферат

Реферат на тему:

Складові продуктивності персика

Зимостійкість — основний багатогранний чинник, від якого залежить величина та регулярність плодоношення персика на території України. Великий дослідник i садівник У. Х. Чендлер (1960), узагальнюючи дані багаторічної практики американських плодівників, дійшов висновку, що промислове районування персика неможливе в місцевостях, де 12–15% зим мають абсолютний мінімум мінус 29...32°С.

Зимостійкість

Зимостійкість — основний багатогранний чинник, від якого залежить величина та регулярність плодоношення персика на території України. Великий дослідник i садівник У. Х. Чендлер (1960), узагальнюючи дані багаторічної практики американських плодівників, дійшов висновку, що промислове районування персика неможливе в місцевостях, де 12–15% зим мають абсолютний мінімум мінус 29...32°С. У багатьох садівників існує думка, що умови Криму є просто чудовими для персика, а на Київщині його вирощувати взагалі неможливо. Але це не так.

Клімат степового Криму характеризується такими показниками. Середня річна температура — 10,1°С, липня — 22,5°С, січня — мінус 1,7°С. Середня мінімальна температура — мінус 19...23°С, абсолютна мінімальна — мінус 31...37 (Косых С. А., Пономаренко А. Е., 1989). Максимальна температура — 29...30°С, але в окремі роки підвищується до 39°. Сума температур понад 10°С становить 3280°. Річна сума опадів — 435 мм, із яких тільки 250 випадають під час вегетації рослин.

Короткий огляд погодних умов за 1953–1965 рр. (13 років) засвідчує, що в усій центральностеповій зоні Криму тільки п'ять років (1958, 1959, 1961, 1962 та 1963) мали більш-менш сприятливі температури для персика, протягом зими та весни квіткові бруньки більшості сортів не зазнали суттєвих пошкоджень морозами (Рябов И. Н., Рябова А. Н., 1969).

Майже в тi самі роки (1954–1964) дещо північніше — у Генічеському районі Херсонської області — теж тільки п'ять років більш-менш сприяли плодоношенню персика; два роки (1958 та 1960) відзначалися несприятливими погодними умовами під час цвітіння; решта чотири — несприятливими температурними умовами зими з вимерзанням квіткових бруньок (Левченко В., 1969).

Навіть у західній передгірній зоні Криму (поблизу Севастополя) взимку 1984/1985 рр. зафіксовано стовідсоткову загибель бруньок від морозу, який сягав мінус 22°С у повітрі та мінус 29° на рівні грунту. Середній процент вимерзання квіткових бруньок за 1980–1987 рр. становив від 22 до 31%, залежно від сорту, хоча переважну більшість із них зараховано до середньозимостійких (Косых С.А.,1989).

За відносно сприятливих умов півдня степової зони України (Запорізька, Миколаївська, Херсонська області) персик у промислових насадженнях можна вирощувати до 18-річного віку i за доброго догляду одержувати врожаї по 23–30 кг з дерева (130–200 ц/га). Але й тут зими вносять свої корективи. Так, в Інституті зрошуваного садівництва (Мелітополь) у насадженнях 1980 р. за 19-річний період життя персикового саду було одержано 12 повноцінних урожаїв. Середня врожайність за 16-річний період становила: по сорту Червневий ранній — 16 кг/дер.; Київський ранній — 18 кг/дер.; Сочний — 23 кг/дер. (Алексеева О. М.,1998). Сад пережив дві cyворі зими: 1984/1985 та 1996/1997 рр.

В умовах Закарпаття через періодичні ушкодження персик є менш продуктивним, хоча навіть за втрати 70–80% генеративних бруньок (зима 1984/1985 рр.) може формувати непоганий урожай (Заєць В. А.,1999).

Південна частина Київської області має типові для зони Лісостепу кліматичні умови. Середньодобова температура липня становить 20°С, січня — мінус 6,3°. Абсолютний максимум температури сягає 34,7°, абсолютний мінімум — мінус 32,8°С. Річна сума опадів становить 600 мм (з коливанням за роками від 486 до 729 мм), з яких під час вегетації випадає 370 мм. Безморозний період триває 210–223 дні. Сума активних температур (понад 10°С) становить 2750°.

Порівняння метеорологічних умов різних регіонів засвідчують, що в трьох вказаних вище географічних зонах періодичність критичних зим припадає майже на ті самі роки (раз на 9–11 років) (Алексеева О. М., 1998; Заєць В. А., 1999; Павлюк В. В.,1998, 1999) з різницею в найнижчих температурах на 2...4°С! Як наслідок, скрізь маємо періодичне вимерзання генеративних бруньок, а іноді й усього дерева (зазвичай, до рівня снігового покриву).

В Інституті садівництва (південна околиця Києва) в насадженнях персика 1985 р. за десятирічний період одержали по сорту Пам'яті Родіонова чотири повноцінні врожаї (28–40 кг/дер.) і три середні (12–16 кг/дер.), а три роки були безурожайні через вимерзання квіткових бруньок. У приватних насадженнях Київщини інтродукований сорт Редхейвен у ті самі роки сформував три повноцінні (40 кг/дер.) та три середні (18 кг/дер.) врожаї високоякісних (140– 150 г) плодів.

Пояснюється це біологічними особливостями культури. Для переважної більшості сортів персика температура –24...25°С спричиняє повне вимерзання квіткових бруньок, а -29...31°С — загибель надземної частини дерева насамперед унаслідок ураження штамбів та розвилок скелетних гілок (Рябов И. Н., Рябова А. Н., 1969; Шоферистов Е. П., 1989; Попов В. А., 1989; Алексеева О. М., 1998; Павлюк В. В., 1998, 1999).

Але найбільш згубними для персика є обвальні перепади температур узимку. Наприклад, у США в січні 1982 р. після помірно теплої погоди з 15,6°С протягом чотирьох днів різко похолодало до -25°С (Simons R., Doll С, 1984). На жаль, аналогічні явища (в зими 1986/1987, 1996/1997 рр.) досить часті всюди по Україні, а в Криму вони є основною причиною втрати врожаю персиків (Яблонский Е. А., Елманова Т. С., 1979).

Та, незважаючи на неповну відповідність кліматичних умов України біологічним особливостям культури, виробництво персиків у більшості її регіонів має доволі високу рентабельність. Завдяки надзвичайно великій кількості квіткових бруньок, зниження плодоношення персика спостерігається лише за вимерзання 75–80% їх кількості (Mihaescu G., 1986). При цьому надзвичайно велике значення для зимостійкості персикового дерева відіграють пагони другої хвилі росту, або, як їх називають, — передчасні пагони. Генеративні бруньки на них починають розвиватися на 48–67 днів пізніше, а тривалість стадії apxecпopiю становить 85–107 днів, що на 17–20 днів довше, ніж на сильних, але не розгалужених однорічних нагонах (Клочко Н. Н., 1985). А як відомо, найвищу зимостійкість генеративні бруньки мають саме у фазі apxecпopiю (початку формування пилку), яка відповідає їх глибокому спокою (Соколова Н. Ф., 1939; Ряднова И. М., 1957; Вдовцева Т. А., 1958; Елманов С. И., 1959; Шолохов A. M., 1961; Яблонский Е. А., 1964; Елманова Т. С, 1972 та ін.). На передчасних пагонах вона триває значно довше: до кінця січня, тому бруньки на них значно витриваліші.

Підтвердженням сказаному є найвища продуктивність пагонів другого порядку гілкування (47–65%), потім — третього (12–44%) та найменша — першого порядку гілкування (4–26%) (Перфильева З. Н., Ахматова З. П., 1984). Збереженість плодів на XI етапі морфогенезу становить від 36 до 73% кількості квіток залежно від сорту.

У різних місцевостях Криму формування археспоріальної тканини пильників відбувається приблизно в ті самі терміни (з жовтня по січень). Але в подальшому ці строки значною мірою залежать від температурних умов вирощування певного сорту, оскільки для цих фаз морфогенезу потрібні тільки плюсові температури (Яблонский Е. А., Елманова Т. С, 1979). Саме тому в північних районах розвиток генеративних бруньок на етапі археспорію гальмується (тобто лімітується недостатньою кількістю тепла), завдяки чому їхня морозостійкість зберігається на найвищому рівні. Це сприятливо впливає на загартування бруньок. Навесні відновлення процесів росту та формування пилку відбувається повільніше, що знову ж таки підвищує витривалість бруньок у несприятливих умовах пори року, в тому числі й морозостійкість.

Порівняння строків морфогенезу генеративних бруньок із строками достигання плодів майже в усіх сортів засвідчує наявність між ними прямого взаємозв'язку (Хлопцева И.М., 1984).

Існує ще один мало помітний для людини, але згубний для персикового дерева фактор — зимова температура на рівні землі чи снігового покриву. Численні спостереження підтвердили, що тут вона на 5...8°С нижча від температури повітря (на висоті 2 м). Саме це є основною причиною відмирання штамбів персиків та раптового "згасання" дерев у травні-червні.

Варто окремо зупинитися на цих чинниках зимостійкості персика.

Згубна дія кучерявості листя. Це найпоширеніше та найшкодочинніше грибне захворювання персика, що на початку літа проявляється в сильному скручуванні листя, його пожовтінні та опаданні, часто — разом із зав'яззю. Дерева одних сортів стають "голі", інших — блідо-жовті, i лише стійкі продовжують нормальний ріст. Пригнічення росту дерева неминуче погіршує його стан та підготовку до зими. Спостереження автора засвідчують досить тісну кореляцію зимостійкості персика зі стійкістю до кучерявості.

Висушуюча дія вітру. Шкодочинність цього фактору вражаюча. Персик, на відміну від вишні, сливи i навіть абрикоса, має значно нижчу водоутримну здатність. Як наслідок, часто навесні під час обрізування спостерігається сухість на поперечних зрізах дво-чотирирічних гілок, хоча видимих симптомів підмерзання (побуріння деревини) не видно. Це є наслідком дії взимку сильних північних та північно-західних вітрів. Ось чому одна з перших рекомендацій для садівників — садити дерева персика в затишних місцях. На великих площах слід найретельніше добирати ділянку, а на малих — використовувати штучні (будівлі, щільні паркани, живоплоти) та природні перепони для вітрів.

Виснажуюча дія надмірного врожаю. Вона є наслідком невміння або небажання провести нормуюче обрізування дерева. Встановлено, що на шести-дев'ятирічних деревах персика формується від семи до одинадцяти тисяч генеративних бруньок (Алексеева О. М., Клочко Н. М., 1999). Навіть за середньорічного зав'язування плодів у 20% їхня кількість становитиме 1,4–2,2 тис. шт. Якщо не провести нормуюче обрізування і не скинути з дерева 2/3 квіток, то врожай просто "з'їсть" його. До того ж, надлишок зав'язі — це неминуче здрібнення плодів, "завмирання" приросту пагонів і, як наслідок, — повне виснаження дерева, коли вже й невеликого морозу досить для відмирання.

Грунтово-кліматичні умови зони вирощування персика суттєво впливають на темпи росту й розвитку генеративних бруньок, змінюють ступінь зимостійкості, стимулюють або послаблюють нагромадження запасних i захисних речовин у пагонах.

Loading...

 
 

Цікаве