WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Система захисту люпину від шкідників - Реферат

Система захисту люпину від шкідників - Реферат

Оскільки пастки Барбера мають властивість приваблювати комах, використання результатів їхніх виловлювань в екологічних дослідженнях дає не менш важливу й цікаву інформацію, ніж дані, отримані за допомогою феромонних і кольорових пасток, давно відомих як атрактивні.

Але повернемося до грунтових пасток. Для селективного відбору об'єктів, що за розміром перевищують 10 мм, пастку Барбера споряджують спеціальним трапом, який утричі-вчетверо підвищує ефективність виловлювання. Для зберігання комах у пастках застосовують різноманітні фіксатори, найчастіше суміш етанолу з оцтовою кислотою. Використовують пастки Барбера різного діаметра.

Слід виокремити пастки на основі харчових принад, які розміщують у приладах спеціальної конструкції.

Враховуючи особливості поведінки комах із прихованим способом життя, для їхнього обліку розроблено імітаційні пастки, що імітують грунт — непрозорі грубі матеріали, розміщувані навколо рослин.

Для моніторингу комах, які частину життєвого циклу проводять у грунті й вилітають з нього у дорослій стадії (переважно двокрилі та жорсткокрилі), використовують прозору ємність-накопичувач із прямокутними отворами (звичайна поліетиленова трилітрова пляшка з кришкою). Її закопують нижньою частиною в грунт так, щоб отвори були над його рівнем. Зверху одягають непрозорий екран площею 1 м2, причому верхня частина ємності має виступати над ним. Комахи, що вилітають, прямують на світло, яке потрапляє до конструкції через частину накопичувача, що виступає над екраном, і концентруються в його верхній частині. У разі загибелі комах вони падають на заглиблене в грунт конусоподібне дно з кришкою. Для обліку накопичувач виймають із грунту, кришку відкручують, комах висипають у паперовий пакетик для дальшої роботи в лабораторних умовах.

Для виловлення деяких грунтових фітофагів, наприклад, капустянки, використовують і акустичні пастки на основі звукових сигналів, ідентичних до тих, що генерують ці комахи. Перевага акустичних пасток полягає у великій уловистості, оскільки до них можуть потрапляти як літаючі особини, так і ті, що переміщуються на поверхні грунту.

Грунтові розкопки

Точнішим способом визначення щільності грунтових шкідників уже протягом майже двохсот років залишаються грунтові розкопки. Цей винятково трудомісткий, але надзвичайно результативний метод полягає в ретельному вилученні з грунту облікової ділянки всіх комах, фіксації їх та обстеженні в лабораторних умовах. Точність визначення заселеності грунту шкідниками залежить від розміру й кількості облікових ділянок.

Залежно від часу виконання, розрізняють осінні, весняні (контрольні) та вегетаційні (періодичні) грунтові розкопки, а від глибини — дрібні (до 10 см), звичайні (до 45–50 см) та глибокі (на 65 см і глибше).

Осінні розкопки проводять на полях за двома діагоналями або у шаховому порядку, викопуючи ями 50х50 см завглибшки до 1 м (наприклад, личинки хрущів). Вважається, що проби максимальної глибини — до 1 м — слід розкопувати під час наукових досліджень, у більшості ж випадків цілком достатня глибина 30–50 см, але слід мати на увазі, що окремі шкідники, наприклад, личинки хрущів, особливо на легких грунтах, можуть жити й глибше. Для обліку беруть грунт з облікової ділянки на всю глибину розкопування. Кількість ям на кожному полі визначають залежно від його розміру: за площі до 10 га копають 8, 11–50 —12, 51–100 га — 16 ям. Якщо площа перевищує 100 га, на кожних подальших 50 га додатково копають чотири ями.

Весняні контрольні розкопки здійснюють після танення грунту для з'ясування змін стану (смертності) шкідників за період зимівлі та їхньої чисельності за методикою осінніх обстежень не менше як на 10% площ, обстежених восени.

Вегетаційні розкопки здійснюють у період вегетації сільськогосподарських культур для визначення чисельності грунтових шкідників (наприклад, личинки хрущів, західного кукурудзяного жука та різні стадії капустянки) і пошкодженості ними рослин. Найчастіше це дрібні розкопки: облікові ділянки розміщують так, щоб рядок рослин був посередині. Для з'ясування вертикальних переміщень шкідників у грунті (наприклад, личинок хрущів) чи динаміки їхнього розвитку (наприклад, капустянка звичайна) можна проводити розкопки через певний проміжок часу (щотижнево, щодекадно тощо) і на різну глибину.

Грунт з облікових ділянок вибирають поступово, не змішуючи різні шари, висипають його на заздалегідь підготовлену підстилку зі щільної тканини (брезенту чи мішковини).

Комах із грунту вибирають вручну або після його просіювання чи промивання з подальшою фіксацією зібраного біологічного матеріалу у 70°-ному етиловому спирті.

Обліковують грунтових комах і за підрахунком грунтових валиків, що утворюються внаслідок їхніх переміщень під поверхнею грунту, як наприклад, із капустянкою звичайною. Такий метод обліку капустянки доцільно використовувати рано навесні та восени, коли поверхневий шар грунту вологий. Для цього приблизно на кожних 100 м2 беруть ділянку в 1/4 м2 і візуально визначають величину зритої ходами поверхні за трибальною шкалою: 1 бал — зритість не перевищує 1/3 ділянки; 2 бали — 2/3 ділянки; 3 бали — зритість перевищує 2/3 ділянки.

Облік комах, що переміщуються на поверхні грунту

Для моніторингу комах, що переміщуються на поверхні грунту, використовують 10-метрові ділянки (з таким самим інтервалом) технологічних грунтових доріг, розміщені по периметру агроценозу, на яких візуально обліковують ланцюжки слідів комах, визначаючи їхню добову міграцію (чисельність особин) як відношення кількості комах, що залишили сліди на 10-метровій ділянці, помножену на кількість облікових 10-метрових ділянок до коефіцієнта повернення комах (2) з урахуванням коефіцієнта загибелі комах на полі (-10%). Увечері ці ділянки механізовано розрівнюють для знищення будь-яких слідів на поверхні грунту, а вранці, до початку руху транспорту та сільськогосподарських машин, оглядають. Ланцюжки слідів добре помітні як на сухій поверхні, так і на вологій і дають змогу визначити навіть напрямок руху комахи. Після цього розраховують добову міграційну активність ентомологічних об'єктів як до агроценозу, так і за його межі на десять метрів з кожного боку, що дає можливість оцінити міграційну активність комах залежно від навколишніх агро- чи біоценозів, населених пунктів, автошляхів тощо. Застосування методу дає змогу уникнути основних недоліків грунтових пасток: випадкового потрапляння до них комах і неможливості визначити їхні міграційні шляхи. Крім того, спосіб абсолютно не заважає проведенню технологічних операцій, оскільки не передбачає розміщення будь-яких пристроїв безпосередньо в агроценозі, що досліджується. Як додатковий економічний ефект — заощадження коштів на придбання, транспортування та розміщення ентомологічних пасток.

Позитивний результат від застосування методу (порівняно з грунтовими пастками) в підсумку складається зі зростання об'єктивності (у 250 разів) моніторингу завдяки зростанню ймовірності потрапляння ентомологічних об'єктів у зону обліку та у 2,5 раза здешевлюється вартість його виконання.

Система захисту від шкідників

Система захисту люпину від шкідників передбачає, насамперед, правильне розміщення його посівів у сівозміні. Не рекомендується висівати люпин після бобових (що мають спільних шкідників) та повертатися на попереднє поле раніше як через п'ять-шість років, а в разі використання стійких проти фузаріозу сортів — через два-три роки. Кращими попередниками є зернові. Рекомендується також дотримуватися просторової ізоляції від інших бобових культур і видів люпину.

Під час осіннього обробітку грунту слід здійснити одне-два лущення та зяблеву оранку. Ці прості заходи істотно обмежують чисельність грунтових шкідників. Під час висівання треба пам'ятати, що найбільше пошкоджуються загущені посіви. Оптимальними є міжряддя завширшки 12–15 сантиметрів.

За появи на сходах бульбочкових довгоносиків слід очікувати значних втрат. На жаль, у нинішньому переліку пестицидів немає торгових марок, які рекомендували б препарати для регулювання чисельності цих шкідників. Можна лише нагадати, що за радянських часів у цьому разі використовували Метафос (0,4 л/га) або Метилпаратіон (0,4 л/га). Це, звичайно, не вихід для сучасного виробництва. Сподіваємося, що цей факт підштовхне виробників використати доволі привабливу "нішу" для реєстрації препарату, хоча б з ефективністю, подібною до цих "ветеранів".

У період вегетації хімічний метод застосовують, головним чином, проти попелиць. Із появою на рослинах їхніх колоній проводять обприскування Бі-58 Новим у нормі 0,5–1 л/га (причому допускається дві обробки) або Штефесином у нормі 0,2 л/га (одна обробка). Якщо ж "упіймати" період заселення люпину крилатими самками до утворення колоній, то можна обмежитися й крайовими обробками.

Проти кліщів, клопів, конюшинної товстоніжки використовують Бі-58 Новий у нормі 0,5–1 л/га (до двох обробок), а проти мінуючої стеблової мухи — Штефесин у нормі 0,2 л/га (одна обробка).

Зазначимо, що іншої "хімії" для застосування на люпині у "Переліку..." немає (табл. 2). Це доволі прикро, адже з подібною діючою речовиною зареєстровано десятки торгових марок на різних культурах. Ефективність їхня на люпині, певно, була б не меншою. Але маємо те, що маємо: на люпині проти ентомологічних об'єктів зареєстровано аж два продукти. Добре, що хоч строк їхньої реєстрації закінчується через два-три роки, тож є час для поповнення асортименту.

Loading...

 
 

Цікаве