WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Система захисту конюшини від шкідників - Реферат

Система захисту конюшини від шкідників - Реферат

Зимують у грунті лялечки в коконі або гусениці останнього віку. Літ метеликів триває протягом усього вегетаційного періоду — з квітня по вересень, — оскільки за цей час розвиваються дві-три генерації, що частково накладаються одна на одну. Метелики літають увечері та вночі, вдень ховаються під листки, грудки грунту та інші схованки. Незабаром після вильоту відбувається спаровування й через чотири-п'ять діб починається відкладання яєць. Самки відкладають їх на листя кормових рослин: конюшини, лободи, цукрових буряків, гороху та інших рослин по одному або групами до 25 яєць неправильними рядами. У середньому одна самка відкладає 160–170 яєць. Ембріональний розвиток триває чотири-сім діб. Гусениці спочатку живляться на бур'янах, а потім переходять на культурні рослини. Гусениці молодших віків перфорують листя, старших — об'їдають їх з країв, залишаючи лише жилки, пошкоджують також бутони на висадках цукрових буряків і насінні коробочок льону. Залежно від температури, тривалість розвитку стадії гусениці триває від 15 до 40 діб. Заляльковуються вони у поверхневому шарі грунту на глибині три-п'ять сантиметрів. Тривалість розвитку пронімфи — дві-п'ять, лялечки — сім-дев'ятнадцять діб; одного покоління, в цілому, — 27–74 доби. Сума ефективних температур — 403°С за порогів розвитку: яйця — 11°, гусениці — 10,5, пронімфи та лялечки — 11,5°С.

Основна шкода від конюшинної совки — знищення біомаси рослин конюшини, внаслідок чого зменшується кількість зібраного сінажу.

Агротехнічні та загальногосподарські заходи

Звичайно, насамперед, — профілактика, агротехніка та дотримання фітосанітарних норм. Наведемо найважливіші блоки, які дають змогу завдати доволі відчутних "ударів" по шкідниках у різні періоди — від сівби до збирання та обробки врожаю.

1. Упровадження та дотримання сівозмін з таким добором попередників, щоб забезпечити просторову ізоляцію між насінниками конюшини й травостоями на сіно, а також посівами бобових культур. Це може дещо стримати навалу спільних шкідників, передусім бульбочкових довгоносиків.

2. Вчасний якісний передпосівний обробіток грунту, боронування рано навесні в кілька слідів, розпушування навесні та після укосів, що сприяє знищенню значної кількості шкідників, особливо тих, розвиток яких пов'язаний із грунтом або які містяться на рослинних рештках (дротяники, яйцекладки попелиці, клопи, росткові мухи). Крім того, присипається грунтом насіння, уражене брухофагусом, яке осипалося під час збирання, поламані стебла, а в них — яйця попелиць і клопів.

3. Сівба обробленим інсектицидами насінням, зібраним із ділянок, не заселених насіннєїдами. Насіння має бути протруєне за один-три місяці або не пізніше як за два тижні до посівної вологим способом (5–10 л води на 1 т) або методом інкрустації (замість води — 2%-й розчин NaKMЦ чи 5%-й розчин ПВС у кількості 5 л/т).

4. Висів насіння в оптимальні строки й на рекомендовану глибину стимулює швидку появу сходів, а відтак зменшує початковий період розвитку, коли вони найуразливіші для дротяників і бульбочкових довгоносиків.

5. Застосування широкорядних посівів та систематичне знищення бур'янів як у травостоях, так і біля них, особливо молочаю лозяного, диких бобових видів, на яких розмножуються збудники хвороб і шкідники.

6. Ранньої весни на посівах конюшини другого та наступних років використання треба видаляти й знищувати стерню, що знищує шкідників і підвищує врожайність культури.

7. У разі сильного заселення агроценозу конюшини шкідниками перший укіс на початку бутонізації використовують на кормові цілі, а насіння збирають із проміжного укосу.

8. Скошування слід починати із середини поля, рухаючись до меж агроценозу. Це робиться для того, щоб змусити шкідників постійно переміщуватися в пошуках живлення на нескошений травостій, поступово таким чином відтісняючи їх у крайову смугу завширшки 10–15 м, яку залишають нескошеною. Тут накопичуються клопи, тихіуси та довгоносики. На третій-четвертий день після скошування основного масиву ці смуги обробляють інсектицидами. Комахи ж із слабкою міграційною активністю, тобто ті, що не тікають від косарки на край поля (а це личинки фітономуса, гусениці совок і п'ядунів, попелиці), після вивезення з поля трави першого укосу залишаються на поверхні, де стають легкою здобиччю жужелиць, мурашок і павуків. Щодо павуків, то несподівано цікавими виявилися останні результати досліджень, представлені на ХІІІ з'їзді Російського ентомологічного товариства, присвячені значенню павуків як ентомофагів у польових агроценозах. Встановлено, що кількісна оцінка біомаси павуків є вищою порівняно з біомасою решти хижаків, а від загалу членистоногих їхня кількість становить 35–40%. Цілком можливо, що павуки можуть стати ще одними організмами, які підпадуть під приціл спеціалістів біометоду та біотехнологів!

9. Для обмеження масового зосередження шкідників на ділянках, де люцерну використовують на насіння два роки поспіль, укоси потрібно чергувати (у перший рік користування перший укіс — на насіння, другий — на кормові цілі, а наступного року — навпаки). Конюшину двоукісну за достатнього зволоження грунту використовують на насіння переважно з другого укосу, збираючи на сіно (перший укіс) під час цвітіння 10–25% головок. Важливим є також і підкошування в стислі строки. Про доцільність дотримання цієї рекомендації можна судити з таких результатів: на полуторних укосах (порівняно з першими) чисельність личинок фітономуса зменшується у 18, гусениць лускокрилих — у 10, клопів — у 6,5, попелиць — 6,3 раза, тихіусів — утричі.

10. Вчасне збирання врожаю насіння на низькому (10–12 см) зрізі з вивезенням з поля всієї біомаси та обмолочуванням її на стаціонарних пунктах — теж не останній захід для обмеження чисельності комах-фітофагів.

11. Зменшує кількість "споживачів" насіння й негайне після обмолочування первинне очищення вороху та закопування чи згодовування тваринам легких фракцій насіння.

12. Після збирання насіння, а також скошування конюшини на фураж, якщо поле займатимуть інші культури, його слід одразу зорати плугами з передплужниками на глибину 25 сантиметрів.

Біологічний метод

Для знищення яєць совок, вогнівок, лучного метелика в період відкладання їх на травостої конюшини випускають вогнівкову й совкову раси трихограми з розрахунку одна самка на десять яєць метеликів. Ефективність становить 54–73%. Для механізованого розселення трихограми використовують спеціальну апаратуру. Встановлюють її на вентиляторні обприскувачі типу ОПВ-1200, ОВТ-1В, ОН-400-3, обпилювач ОШУ-50 або на літаки. Застосування їх підвищує продуктивність праці в 15–20 разів порівняно з ручним випусканням. Для регуляції чисельності метеликів конюшинної плодожерки використовують феромонні пастки типу "Феростан".

Проти гусениць люцернової совки, лучного метелика, личинок фітономуса, клопів, п'ядунів застосовують біопрепарати на основі Bacillus thuringiensis (аналоги дендробациліну, бітоксибациліну або лепідоциду) у нормі 2–3 кг/га. Використовують їх під час масової бутонізації та цвітіння конюшини. Ефективність цих препаратів, наприклад, проти гусениць лускокрилих молодших віків становить 69–81 відсоток.

Хімічний захист від шкідників

Хімічні інсектициди застосовують на конюшині доволі обмежено. Дозволені вони лише на насінниках. Їх застосовують у рік висіву для захисту сходів від пошкоджень бульбочковими та сірим буряковим довгоносиком навесні. У цю ж пору (але в період відростання рослин) на посівах другого й наступних років життя інсектициди (Золон 35 3 — л/га, Діазинон —2–2,5 л/га) використовують для регулювання чисельності імаго щетинистого та смугастого бульбочкових довгоносиків, фітономусів та інших шкідників, які зимують на полях конюшини. Насінники конюшини захищають від насіннєїдів-апіонів, трипсів, попелиць, клопів та інших шкідників у фазу бутонізації такими препаратами: Золоном 35 у нормі 3 л/га або Діазиноном у нормі 2–2,5 л/га. За використання на насіння зерна з другого укосу в період відростання розетки листків та у фазі бутонізації травостою застосовують ті самі препарати, що й на першому укосі.

Для знищення грунтових шкідників у поверхневий шар грунту можна вносити гранульовані інсектициди на глибину 1,5–2 сантиметри.

Отже, зважаючи на цінність конюшини як кормової культури, потрібно зауважити, що вона практично залишилися поза увагою виробників хімічних засобів захисту рослин. Смішно казати, але на основній кормовій культурі країни зареєстровано всього два хімічні продукти. І хоча спектр дії препаратів досить потужний, але всі вони дозволені для використання лише на насінниках. А для таких видів, як конюшина повзуча, польова, червона, хімічний захист взагалі не передбачено. Недалекоглядність полягає ще й у тому, що реєстрація препаратів, дозволених до використання на конюшині, дійсна тільки до кінця 2009–2010 років. Чи встигнуть оновити асортимент? На це питання відповісти складно. Звичайно, особливості використання конюшини як корму самі собою накладають певні обмеження на використання на ній хімічних продуктів, і ось що дивно: є багато сучасніших препаратів, діюча речовина яких менш небезпечна для теплокровних, аніж Діазинон та Фозалон, а ефективність вища. То в чому ж річ? На наш погляд, усе дуже просто. Токсикологічні випробовування для реєстрації препарату на таких культурах дещо розгалуженіші, а відповідно, потребують більших витрат реєстранта. Отже, вигідніше зареєструвати продукт на найрентабельніших (читай — на яких очікується найбільший продаж препарату) культурах (наприклад, зернові, картопля, цукрові буряки), ніж витрачати додаткові кошти та час, "пробиваючи" хімічний засіб на таких "непевних" напрямах, як конюшина. Таким чином, питання полягає не стільки в тому, що бракує ефективних і порівняно безпечних препаратів на ринку інсектицидів, скільки у небажанні виробників "зв'язуватися" з культурами, для яких у захисті рослин пріоритетним визначено агротехнічний та біологічний захист. Чи зміниться ця ситуація в майбутньому? Складно сказати. Поживемо — побачимо.

Loading...

 
 

Цікаве