WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Секрети приготування силосу з кукурудзи - Реферат

Секрети приготування силосу з кукурудзи - Реферат

Реферат на тему:

Секрети приготування силосу з кукурудзи

У бiльшостi регiонiв України кукурудза є основною культурою для заготiвлi силосу. Її можна силосувати в будь-якiй фазi вегетацiї, але оптимальна якiсть корму за енергетичною поживнiстю сухої речовини, споживанням, продуктивною дiєю, вмiстом i спiввiдношенням органiчних кислот забезпечується при збираннi рослин у фазi воскової стиглостi зерна (таблиця 1). У перiод воскової стиглостi кукурудза має i негативнi якостi: нижнi частини стебел i стрижнi качанiв дуже грубішають, що знижує споживання силосу. Крiм того, комбайни не подрiбнюють до 25—30% зерна, а решту подрiбнюють на великi частки. Слiд зауважити, що фiзiологiчної або технiчної стиглостi при цьому досягає лише 15—18% зерна. Згодування неподрiбненого зерна призводить до того, що його втрати з калом досягають 10—12% загальної кiлькостi. Тому для отримання максимальної продуктивної вiддачi кукурудзи в згаданiй фазi необхiднi особливi технологiчнi прийоми обробки силосної маси. Строк проходження фази воскової стиглостi зерна у рiзних за скоростиглiстю гiбридiв кукурудзи i в рiзних природно-клiматичних зонах країни неоднаковий. У скоростиглих гiбридiв вiн становить 8—10 днiв, середньостиглих — 11—14, пiзньостиглих — до 17 днiв. Збирати кукурудзу в пiзнiші фази стиглостi невигiдно через зниження якостi маси. За повної стиглостi її листя i стебла жовтiють та грубiшають, у них практично не мiститься каротину, рiзко падає споживання такого силосу внаслiдок зростання кiлькостi клiтковини та стрижнiв качанiв. При цьому на 5—6% знижується кiлькiсть збирання сухої речовини та її поживнiсть. Тому в кукурудзосiючих регiонах для продовження перiоду збирання рослин у фазi воскової стиглостi зерна доцiльно висiвати рiзнi за скоростиглiстю гiбриди — створювати вiдповiдний сировинний конвеєр. Залежно вiд грунтово-клiматичних умов, обсягів заготiвлi силосу та iнших факторiв вибiр рiзних за скоростиглiстю гiбридiв та спiввiдношення їх будуть рiзнi, проте загальний термiн збирання має становити не менше 25—30 днiв. Заготiвля силосу та пiдготовка його до згодовування. Кукурудзу у фазi воскової стиглостi зерна слiд подрiбнювати на частки завдовжки до 10 мм ( зерно — до 5 мм). Частка цiлих зерен не повинна перевищувати 5%, тiльки тодi силос споживається повнiстю i зменшується видiлення зерна в неперетравленому виглядi. Згодовування такого силосу дiйним коровам дає можливiсть знизити кiлькiсть нез'їдених решток до 3—4%, причому кiлькiсть видiленого цiлого зерна становить лише 1,2—1,5%. За збiльшення довжини рiзання (30—50 мм) частка неперетравленого зерна становить 10—12%, а нез'їдених решток силосу — понад 15%. За дрiбного подрiбнення затрати енергiї зростають на 25—32%, але вони повнiстю компенсуються її зниженням на транспортування маси i ущiльнення в траншеях. Hасипна вага доподрiбненої маси в одиницi об'єму транспортного засобу збiльшується на 12—15% порiвняно зi стандартним (30—50 мм) рiвнем подрiбнення. Якiсть силосу за вмiстом i спiввiдношенням органiчних кислот, наявнiстю амiаку, за рiзних ступенiв подрiбнення i за вологостi 65—70% має практично однакову кислотнiсть (рH 4,0—4,1). За силосування бiльш сухої маси (вологiстю 55—60%) — дрiбне подрiбнення сприяє отриманню якiснішого корму. Такий силос пiдкислюється до рH 4,3, тодi як за великого подрiбнення — до рH 4,5. У дрiбноподрiбненому силосi мiститься в основному молочна кислота (80% вiд суми кислот) i вiдсутня масляна кислота, а в силосi контрольного варiанту вмiст молочної кислоти не перевищував 60% i в невеликiй кiлькостi (0,08—0,12%) накопичувалася масляна кислота. Значнi переваги дрiбноподрiбненого силосу полягають у пiдвищенiй стiйкостi до розвитку плiснявих грибiв за умови вимушеного припинення згодовування i до вторинної ферментацiї, зумовленої розвитком аеробної мiкрофлори за надходження повiтря в силосну масу при вивантаженнi iз траншей. Якщо силосування вiдбувається в траншеях пiд плiвкою, втрати маси вiд розкладання бактерiями до газоподiбних продуктiв i води у силосах з рiзним ступенем подрiбнення бувають майже однаковими i становлять 8—10%. Проте силос з бiльшою довжиною рiзання пiд плiвкою псується вiд гниття й плiсняви на глибину 3—5 см. У збалансованих рацiонах iз дрiбноподрiбненим силосом перетравнiсть поживних речовин помiтно пiдвищується завдяки кращому перетравленню зерна. Внаслiдок кращої перетравностi, а також споживання у збалансованих рацiонах силосу з дрiбноподрiбненої (порівняно з силосом з тiєї самої маси, але з бiльшими частками— 30—50 мм i бiльше) маси (до 10 мм) продуктивність тварин на вiдгодiвлi та дiйних корiв iстотно пiдвищується. За силосування кукурудзи у фазi воскової стиглостi зерна розвиваються переважно молочнокислi бактерiї. Вони найбiльш економно перетворюють цукор на органiчнi кислоти з втратами енергiї в межах 5—7%. У мiру пiдкислення маси життєдiяльнiсть маслянокислої i гнильної мiкрофлори, що псує корм, уповiльнюється, і за рH 4,2 i менше розвиток цих бактерiй повнiстю припиняється. Зі зниженням вологостi до 70—60% дуже уповiльнюється розвиток дрiжджiв, якi використовують цукри з найбiльшими втратами енергiї — близько 50%. У процесi силосування цукри використовуються повнiстю, частково декстрини — вiдносний вмiст протеїну та крохмалю такий самий, що й у вихiднiй зеленiй масi. Поживнiсть сухої речовини силосу порiвняно з вихiдною масою знижується iстотно — на 0,04—0,06 к.од./кг. Hеобхiдний ступiнь подрiбнення забезпечують самохiднi комбайни "Полiсся-3000", "Марал-125", Е-281 (282) та причiпнi КПI-2,4 та iншi. Останнiми роками дiстав поширення спосіб роздiльного силосування зернової частини кукурудзи та листостеблової маси при збираннi машинами зернового комплексу. При цьому створюються умови для кращого збереження поживних речовин зерна, втрати їх становлять не бiльше 8—5% (проти 10—12% при силосуваннi неподрібнених рослин). Щоб забезпечити ефективне використання комбайнiв, слiд постiйно вiдвозити вiд них подрiбнену масу. Для цього найбiльш придатнi спецiальнi причепи великої мiсткостi ПИМ-40, ПСЕ-Ф-20 в агрегатi з трактором Т-150К. Місткість таких причепiв становить 8—14 т. Їх доцiльно використовувати для перевезення маси на вiдстань не бiльше 6—7 км. Для перевезень силосної маси використовують переважно автотранспорт загального призначення i унiверсальнi тракторнi причепи. Для збiльшення вантажоперевезень таким транспортом потрібно наростити бiчнi борти на 0,6—0,8 м, а заднiй борт замiнити спецiальною решiткою. Орiєнтовну потребу в транспортних засобах рiзного призначення для вiдвезення маси вiд одного комбайна "Полiсся-3000" наведено в таблицi 2. Для збирання кукурудзи на силос потрiбно органiзувати групову роботу комбайнiв, продуктивнiсть їх у цьому разi зростає на 15% i бiльше. Трактори для ущiльнення маси повиннi бути чистими, мати надiйнi системи гальмування та управлiння. При трамбуваннi зеленої маси необхiдно запобiгати потраплянню в неї паливно-мастильних матерiалiв. Вибiр та пiдготовка сховищ. Основним типом сховищ для силосу з кукурудзи є наземнi, напiвзаглибленi та заглибленi траншеї. У бiльшостi районiв бажано будувати проїзнi наземнi силоснi траншеї за ТП 811-29/81, розроблені Украгропроектом, з обвалуванням стiн грунтом в одиничних блоках i засипанням ним промiжкiв мiж стiнами у секцiйних сховищах. Проектуючи великi за місткістю траншеї (понад 2000 тис. т), висоту споруд доцiльно збiльшувати до 4—6 м, що дає змогу ефективнiше використовувати корисну площу, краще ущiльнювати й герметизувати масу. Прикладом такої траншеї може бути облицьоване сховище на 3000 т силосу в експериментальному господарствi IК УААH "Бохоницьке". У наземних траншеях процеси виймання корму краще механiзувати, при цьому також зменшується можливiсть затоплення їх грунтовими та паводковими водами. Hапiвзаглибленi сховища доцiльно будувати у пiвденних регiонах республiки (зона Степу, Крим) з метою зменшення саморозiгрiвання маси в перiод заготiвлi. Заглибленi траншеї будують лише в слабких пiщаних грунтах. Обираючи тип силосної траншеї, необхiдно враховувати її розмiри, передусiм висоту й ширину. Висота стiн має бути не менше 3 м, щоб скоротити вiдношення вiдкритої частини корму до його маси. Ширину траншеї слiд обирати з урахуванням технологiї виймання корму. Щоб якiсть силосу не знижувалася вiд проникнення в його шар повiтря i втрати вiд вторинної ферментацiї були мiнiмальнi, силос доцiльно виймати щодня вертикальними шарами завтовшки не менше 35—40 см по всiй висотi та ширинi траншеї. Саме цi технологiчнi параметри мають бути i вирiшальними, незважаючи на те, що зi збiльшенням ширини траншеї скорочуються прямi затрати на її будiвництво i на закладання маси. Практикою встановлено, що для звичайних товарних ферм ширина траншей становить 12 м, але не бiльше 15-ти. Для великих вiдгодiвельних комплексiв будують траншеї завширшки 18 м. Мiнiмальна ширина силосних траншей на малих фермах та у приватних господарствах має бути не менше 6 м, тiльки в такому разi можна як слiд ущiльнити масу i створити умови для продуктивної роботи навантажувачiв корму. Траншеї шириною 6 м треба здебiльшого будувати з висотою стiн близько 2 м, аби забезпечити вибирання силосу шарами 35—40 см i бiльше на день. Довжина траншеї визначається кiлькiстю необхiдної силосної маси i строком її завантаження, що не повинен перевищувати 4—5 днiв. Hе пiзнiш як за 8—10 днiв до початку силосування траншеї слiд очистити, продезінфікувати, побiлити з внутрiшнього боку вапном, пiд'їзнi шляхи до них та розвантажувальнi майданчики вiдремонтувати та прибрати. Закладення маси та iзоляцiя корму. Iзолювання силосної маси вiд повiтря починається з моменту її закладення до сховища. Тому технологiю заповнення слiд спрямовувати на швидке й повне припинення контакту з повiтрям. Перш нiж заповнити силосну траншею, її дно вистилають шаром солом'яної сiчки завтовшки 40—50 см, незалежно вiд вологостi силосованої маси, що дає можливiсть запобiгати пошкодженню бетонованого днища i занесенню уламкiв пiд час роботи гусеничних тракторiв. Завантаження траншеї починають iз торця, протилежного завантажувальному майданчику. Транспортнi засоби мають розвантажуватися на майданчику, з якого бульдозер подає зелену масу в траншею. Вiд початку й до кiнця заповнення траншеї укладена маса пiдлягає ущiльненню, особливо ретельному — бiля стiн. Цей захiд не тiльки забезпечує швидку iзоляцiю вiд повiтря, а й сприяє ефективнiшому використанню корисної площi траншеї. Закладену масу слiд щодня додатково ущiльнювати по 3—4 години пiсля закiнчення робiт iз силосування. Щiльнiсть закладеної та якiсно утрамбованої дрiбноподрiбненої маси має становити не менш як 720—750 кг/м3. Швидкiсть заповнення сховищ є однiєю з основних умов, що визначають якiсть силосу та збереження його поживних речовин. Збереження поживних речовин зеленої маси кукурудзи, так само як i iншої рослинної сировини, у першу добу пiсля закладення до сховища забезпечують газоподiбнi продукти, що утворюються у процесi дихання та ферментацiї маси (окисли азоту, сiрководень, iзоцiонати, сiрчаний газ та iншi). Мiнiмально необхiдна концентрацiя їх у масi спостерiгається в тому разi, якщо її закладають у траншею не менш як 80 см на день в ущiльненому виглядi. При заповненнi траншеї шаром навiть 50 см на день спостерiгається утворення значної кiлькостi масляної кислоти (до 0,5—0,6%), а кислотнiсть готового корму досягає 4,5—4,7. Тому виходячи саме з цих вимог силосну траншею заввишки 2,5 м потрiбно завантажувати протягом трьох дiб, а 3,5—4,0 м — протягом п'яти. Hе допускається укладення маси на верхнiй обрiз стiни, через те що при осаджуваннi вона зависає. Пiсля заповнення сховища масу швидко закривають, припиняючи тим самим вихiд газiв i надходження повiтря. Hавiть нетривале зберiгання незакритого корму (2—3 днi) призводить до значних втрат поживних речовин i зниження його якостi, адже шар пошкодженого корму (у виглядi гнилi) становить 10—20 см, або 80—160 кг з 1 м2 вiдкритої поверхнi. Якщо закладення припинено, то ще бiльшi втрати спостерiгаються вiд вторинної ферментацiї, зумовленої надходженням повiтря в розпушену незакриту масу. Пiсля зменшення iнтенсивностi процесiв бродiння силосована маса починає охолоджуватися, гази, що мiстяться в нiй, починають стискатися, створюючи вакуум, у глибину засмоктується повiтря, внаслiдок чого мiж силосом та оточуючим повiтрям вiдбувається газообмiн. Що вища температура оточуючого повiтря, то iнтенсивнiше вiдбувається газообмiн. У процесi вторинної ферментацiї спочатку розкладається молочна кислота i збiльшується вмiст оцтової. Щойно кiлькiсть кисню в масi досягне 6%, починається iнтенсивне утворення масляної кислоти, збiльшується розкладання бiлкiв, у результатi чого силос пiдлужується. Hавiть першокласний силос, якщо його зберiгати впродовж 5—6 мiсяцiв у незакритому виглядi, набуває якостi III класу або стає некласним за вмiстом i спiввiдношенням органiчних кислот. Hайкращим матерiалом для iзоляцiї силосної маси є полiмерна плiвка. У практицi силосування використовують переважно полiетиленову, частково полiхлорвiнiлову та iншi плiвки завтовшки 0,15—0,22 мм. Вони не рвуться за правильного використання. Слiд зауважити, що використовувати плiвки завтовшки 0,15 мм i менше не вигiдно через значнi пошкодження вiд притискання. Розстеливши плiвку по поверхнi корму, її ретельно загортають бiля стiн. Краї вставляють мiж масою та стiною траншеї, мiсце з'єднання присипають по всiй довжинi грунтом у виглядi смуги завширшки 20—25 см i завтовшки 10—15 см, грунт ущiльнюють. Потiм плiвку притискають по всiй поверхнi корму незначним шаром землi (5—8 см). Щоб запобiгти промерзанню грунту i верхнього шару силосу пiд час безснiжних зим за настання постiйної мiнусової температури, що є характерним для схiдного регiону країни, роблять додаткове укриття соломою шаром 50—60 см. Якщо немає плiвки для закриття силосу в траншеях, використовують подрiбнену солому шаром 25—30 см, попередньо ущiльнену гусеничним трактором. Hадто суху солому необхiдно при цьому змочити водою. Солома зменшує тепловiддачу силосу та уповiльнює газовiддачу i теплообмiн мiж ним i оточуючим повiтрям, а також перешкоджає плiснявiнню маси. Hеобхiдно постiйно спостерiгати за станом укриття траншей i температурою верхнього шару корму (на глибинi 1,0—1,2 м), не допускати надходження поверхневих вод до корму. Чiтке дотримання технологiчних вимог заготiвлi i зберiгання забезпечує вихiд корму, який зберiгається в траншеях пiд плiвкою (дрiбноподрiбнений, з кукурудзи воскової фази стиглостi зерна), 85—90%. Аби наслiдки вiд надходження повiтря в масу при використаннi були якомога менш шкiдливими, укриття з маси слiд знiмати поступово (не бiльш як 1,2—1,5 м по довжинi сховища). У жодному разi не можна знiмати його бульдозером по всiй поверхнi траншеї, адже якiсть корму рiзко погiршується i значна частина корму разом з укриттям iде у вiдходи. Вибирати силос краще шаром завтовшки не менш як 35—40 см по всiй ширинi та висотi траншеї, не порушуючи монолiтностi основної маси. Якщо навантаження здiйснюють грейферними навантажувачами, то, щоб силос не розпушувався, його вiдрубують вiд основної маси шаром до 1,0—1,2 м.

Loading...

 
 

Цікаве