WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Свiтовi сiльське господарство та торгiвля - Реферат

Свiтовi сiльське господарство та торгiвля - Реферат

Реферат на тему:

Свiтовi сiльське господарство та торгiвля

Чинники, що формують свiтовий попит на продовольство та торгiвлю сiльськогосподарською продукцiєю У характерi свiтової торгiвлi та свiтовому попитi на продовольство намiтилися докорiннi довготермiновi змiни. Цi змiни охоплюють як країни, що розвиваються, так i розвиненi країни. Головна причина цих змiн — зростання доходiв населення. Середня купiвельна спроможнiсть бiльшостi споживачiв у свiтi протягом 1960—1998 рокiв подвоїлася. У деяких країнах з обмеженими природними ресурсами зменшення цiн на продовольство (а отже, i зростання купiвельної спроможностi) було досягнено завдяки його iмпорту. Розвиток урбанiзацiї, попит на якiснi продукти харчування, пiдвищення стандартiв якостi на них також впливають як на характер споживання продуктiв харчування, так i на свiтову торгiвлю ними. Змiна структури торгiвлi сiльськогосподарською продукцiєю Структура свiтової торгiвлi сiльськогосподарською продукцiєю змiнювалася протягом останнiх двох десятилiть. На масову продукцiю (в основному зерно та олiйнi) нинi припадає менше 30% обсягу свiтової торгiвлi (41% — 1985 р.). Частка торгiвлi напiвфабрикатами масової продукцiї (рослиннi олiї, шрот, борошно) залишається незмiнною. Отже, вiдбулося зростання частки торгiвлi готовою продукцiєю, орiєнтованою на кiнцевого споживача: м'яснi продукти, напої, кондитерськi вироби, готовi страви. Через швидке псування свiжi овочi та фрукти займають доволi невелику частку торгiвлi, незважаючи на технологiчнi досягнення, якi забезпечують збереження якостi протягом транспортування, та подовжений термiн зберiгання. З рiвнем повноцiнного харчування населення та зростанням його чисельностi тiснiше пов'язаний попит на iмпорт масових товарiв, нiж попит на готовi продукти. Обсяг iмпорту масових товарiв країнами, що розвиваються, постiйно зростає — у 1995 роцi на них припадало 50% свiтової торгiвлi масовими товарами (40% — у 80-х), тодi як iмпорт масових товарiв розвиненими країнами залишається незмiнним. Iмпорт як зерна, так i олiйних культур, країнами, що розвиваються, постiйно зростав, тодi як iмпорт iнших продовольчих товарiв як країнами, що розвиваються, так i розвиненими країнами, протягом останнiх двох десятилiть залишався незмiнним. Стале зростання iмпорту готової продукцiї розвиненими країнами свiту ставить питання, чи є зростання чисельностi населення та зростання споживання продуктiв харчування єдиними причинами зростання обсягiв торгiвлi готовими продовольчими товарами? Зростання двосторонньої торгiвлi готовою продукцiєю стимулювало свiтову торгiвлю, оскiльки окремi країни експортують та iмпортують практично однаковi товари, а це означає, що торгiвля може розвиватися за вiдсутностi зростання споживання. Прикладом зростання мiжгалузевої торгiвлi мiж країнами з високим рiвнем доходiв населення є експорт зi США високоякiсних готових продуктiв iз яловичини з одночасним iмпортом великих обсягiв напiвфабрикатiв iз неї. Аналогiчно США iмпортують готовi молочнi продукти (переважно сири), одночасно експортуючи молочнi напiвфабрикати, такi як сухе молоко або продукти iз сироватки. Попит на iноземнi торговi марки упакованих або розлитих у пляшки продуктiв зробив напої найбiльш динамiчно зростаючим сектором свiтової торгiвлi продовольством. Особливо значними були змiни в структурi експорту сiльськогосподарської продукцiї США. У 80-х роках на експорт масових товарiв припадало 70% загального обсягу торгiвлi сiльськогосподарськими товарами. У 1998 роцi їхня частка скоротилася до 40%. Iз зростанням попиту на м'ясо у свiтi експорт м'яса та м'ясопродуктiв iз США зрiс у 7 разiв — з 900 млн дол. у 1980 р. до 6,5 млрд дол. у 1998 р. При цьому частка м'ясопродуктiв у експортi американських сiльськогосподарських товарiв зросла з 2,1 до 12,6%. Доходи та споживання продуктiв харчування Ключовими причинами змiн у свiтових попитi та торгiвлi є зростання доходiв населення i вiдповiднi змiни в структурi споживання продуктiв харчування. Протягом двох останнiх десятилiть у бiльшостi країн свiту середнiй доход на душу населення зрiс майже вдвiчi. Хоча у 1998 роцi реальний душовий дохiд у бiдних країнах був трохи бiльшим за 500 дол. (28 тис. дол. — у розвинених країнах), швидкiсть його зростання протягом 1961—1998 рокiв (221%) перевищувала аналогiчний показник для розвинених країн (173%). Суттєве зростання доходу на душу населення призвело до значних змiн у структурi споживання, особливо в розвинених країнах. Одним iз найкращих критерiїв споживання продуктiв харчування є їх доступнiсть на ринку. Доступнiсть продовольства на душу населення в свiтi зросла з 2,225 ккал/добу у 1961 р. до 2,792 — у 1998 р. Окрiм загального зростання доступностi продовольства, змiнилися основнi джерела поживностi, в першу чергу за рахунок зростання споживання м'яса та плодоовочевої продукцiї. Споживання на душу населення м'яса та плодоовочевої продукцiї у свiтi протягом 1961—1998 рокiв зросло на 60%, тодi як вiдповiдний показник для коренеплодiв скоротився на 21%. За той же перiод на 17% також зросла доступнiсть хлiбних зернових. Змiни в структурi споживання продуктiв харчування різняться по країнах залежно вiд рiвня їхнього економiчного розвитку. У найбагатших країнах споживання на душу населення (виходячи iз доступностi продуктiв харчування) зернових i коренеплодiв зменшувалося протягом 1961—1998 рокiв, тодi як споживання м'ясопродуктiв постiйно зростало. У бiдних країнах, де питання продовольчої безпеки залишається головним, незважаючи на економiчне зростання, скорочення пропозицiї коренеплодiв було повнiстю компенсоване значним зростанням доступностi iнших видiв продуктiв харчування. Однак, незважаючи на це, доступнiсть м'яса та фруктiв у бiдних країнах залишається набагато меншою, нiж у країнах iз середнiм i високим рiвнем доходiв. За винятком коренеплодiв, доступнiсть м'яса та плодоовочевих продуктiв зросла в країнах iз середнiм рiвнем доходiв. На противагу багатим країнам, споживання зерна в країнах, що розвиваються, продовжувало зростати протягом 1961—1998 рокiв (на 32% — у бiдних країнах i 12% — у країнах iз середнiм рiвнем доходiв). Частково зростання споживання зерна пояснюється зростанням попиту на корми для тваринництва в цих країнах. Вiдмiнностi у загальнiй доступностi продовольства мiж країнами, що розвиваються, та розвиненими країнами також знаходять вiдображення у частках витрат населення на продукти харчування. У бiдних країнах на продукти харчування припадає бiльша частка витрат населення (47%), нiж у багатих країнах (13%). У бiдних країнах частка витрат на первиннi продукти, такi як зерно, твариннi жири, олiї, овочi та фрукти, є бiльшою, нiж у багатих країнах. (Оскiльки данi по фруктах i овочах включають коренеплоди — замiнники зерна в бiдних країнах, — ми їх вiдносимо до групи первинних продуктiв.) Частка витрат на м'ясо-молочнi продукти є бiльшою в багатих країнах. Оцiнку впливу зростання доходiв на вiдповiдний попит на продукти харчування можна використати для прогнозування свiтового попиту на продовольство. Прогнози попиту на продовольство, торгiвлю та попиту на вiдповiдну транспортну iнфраструктуру необхiднi для прийняття рiшень щодо розподiлу ресурсiв. Еластичнiсть попиту на продовольство (залежнiсть зростання попиту на обсяги продовольства при зростаннi доходу) є бiльшою в бiдних країнах, анiж у багатих. Це означає, що при зростаннi доходу витрати на продовольство є бiльшими в бiдних країнах, однак зростання споживання рiзних груп продуктiв харчування є рiзним. Iз зростанням доходiв населення в бiдних країнах у першу чергу зростає споживання бiльш дорогих продуктiв, таких як рибнi та молочнi, а споживання продуктiв iз зерна є найменшим. Урбанiзацiя та споживання продуктiв харчування Харчовi уподобання змiнюються iз розвитком урбанiзацiї. Через вiдмiнностi у стилi життя в мiстах i сiльськiй мiсцевостi, ставленнi до дозвiлля, доступностi продуктiв харчування та структурi витрат доходiв структура харчування в мiстах i сiльськiй мiсцевостi також значно рiзниться. Асортимент пропозицiї вiтчизняних й iноземних продовольчих товарiв, структура їх збуту в мiстах є набагато розвиненішою, нiж у сiльськiй мiсцевостi. Доходи мешканцiв мiст є, зазвичай, бiльшими, нiж у селян, що пояснюється низькою доходнiстю сiльськогосподарського виробництва. Бiльше того, враховуючи визначальне значення сiльського господарства в багатьох країнах, що розвиваються, попит на продукти харчування часто обмежується спроможнiстю селян продати свою продукцiю, оскiльки доход вiд продажу одних продуктiв використовується на придбання iнших продуктiв харчування. Оскiльки економiчнi можливостi в мiстах значно ширші i бiльший відсоток працюючих жiнок у мiстах, тут зростає попит на харчовi продукти швидкого приготування. Вплив урбанiзацiї на структуру харчування є рiзним у рiзних країнах. У бiдних країнах урбанiзацiя може спочатку вести до переходу вiд споживання таких продуктiв, як рис i кассава, до зерна i готових продуктiв. Наприклад, данi ФАО (Органiзацiя ООН iз продовольства i сiльського господарства. — Прим. ред.) за 1970 та 1980 роки вказують на суттєве зростання споживання пшеницi в мiстах Китаю та Iндiї i одночасне скорочення споживання iнших зернових i рису. Бiльше того, в сiльськiй мiсцевостi споживання пшеницi також дещо зросло, тодi як споживання рису залишилося незмiнним. Iз подальшим зростанням доходiв населення витрати на продукти харчування можуть також зрости i "зсунутися" вiд крупів домашнього приготування в бiк дорогих i поживних продуктiв, таких як м'ясо, фрукти та овочi. Як спостерігається у чималій кількості багатших країн, цiнування часу в сiм'ях з двома працюючими привело до зростання попиту на бiльш дорогi продукти та напiвфабрикати. Крiм того, попит на високоякiснi продукти та турбота про здорову та безпечну їжу суттєво змiнили характер харчування в цих країнах. Наприклад, частково через турботу про здоров'я та через вiдносно невисокі цiни частка м'яса птицi в рацiонi американцiв зросла з 21 до 38% протягом 1970—2000 рокiв, тодi як частка iнших видiв м'яса скоротилася за цей час з 79 до 62%. Аналогiчно споживання фруктiв i овочiв на душу населення в США протягом 1977—1999 рокiв зросло на 25%. Зростання мiського населення в майбутньому матиме особливо важливе значення для країн, що розвиваються. У 1960 роцi на розвиненi країни припадала приблизно третина мiського населення. Однак уже у 1968 роцi на мiське населення розвинених країн припадало лише 20% загального населення мiст у свiтi (3,4 млрд). Якщо населення зростатиме такими ж темпами, як i в 90-х роках, мiське населення в країнах, що розвиваються, може до 2020 року подвоїтися (до 4 млрд осiб). Через це вплив змiн структури харчування в майбутньому, пов'язаний з процесами урбанiзацiї, буде найбiльш виразним у цих країнах. Попит на високоякiсне i безпечне продовольство Зростаючi добробут i рiвень освiти споживачiв у розвинених країнах змiнюють їхнi уподобання щодо продуктiв харчування, а стандарти якостi та безпека продуктiв харчування зростають iз збагаченням народу. Країни рiзняться у ставленнi до ризикiв, пов'язаних iз хвороботворними органiзмами, залежно вiд доступу до наукових досягнень. Вiдповiдно, багатшi країни, якi мають доступ до бiльших обсягiв iнформацiї щодо ризикiв, пов'язаних iз харчуванням, намагаються запровадити бiльш жорсткi стандарти безпеки стосовно як вiтчизняного, так i iмпортованого, продовольства. Бiднi ж країни в першу чергу переймаються питаннями достатностi продовольства. Широкомасштабнi випадки захворювань, пов'язаних із харчуванням, суттєво збiльшили увагу до безпеки продуктiв харчування, що привело до довготермiнових змiн у вподобаннях споживачiв i структурi попиту в деяких розвинених країнах. Наприклад, нещодавнi спалахи в Європi губчастої енцефалопатiї корiв (ГЕК), вiдомої як "коров'ячий сказ", призвели до небаченого скорочення споживання яловичини в Європi i до значних втрат пов'язаних iз виробництвом яловичини галузей економiки. У перший рiк кризи загальнi економiчнi втрати Великої Британiї вiд ГЕК становили 1,2—1,6 млрд дол. Спалахи хвороб також стимулювали попит на натуральні продукти сiльського господарства, в якому беруться до уваги умови догляду за тваринами, хоча цей вид господарювання не обов'язково забезпечує захист вiд перенесення хвороб. Ринки органiчної продукцiї у всьому свiті (хоча й невеликi) розширюються, а попит на органiчнi продукти харчування є найбiльшим у групах населення з достатньо високим рiвнем доходiв i освiти в усiх країнах. Вiд 20 до 30% споживачiв, опитаних в Європi, Пiвнiчнiй Америцi та Японiї, регулярно купують органiчнi продукти харчування. В Європi, США та Японiї споживання органiчних продуктiв упродовж 5 рокiв зросло на 15%. Турбота про умови утримання тварин привела до змiн у виробництвi та маркетингу продуктiв харчування. Наприклад, в бiльшостi країн Захiдної Європи, окрiм детальних правил щодо вирощування, вiдгодiвлi та забою тварин, введенi новi обмеження щодо виробникiв i переробникiв тваринницької продукцiї. Громадський та приватний сектори змiнюються пiд впливом вимог споживачiв щодо якостi тощо — розробляються та запроваджуються обов'язковi та рекомендованi схеми контролю якостi. Такi схеми, прийнятi на нацiональному або регiональному рiвнях, викликають змiни у способах виробництва, маркетингу та торгiвлi продуктiв харчування в Європi i, до певної мiри, в США. Схеми гарантування якостi, окрiм розробки стандартiв щодо виробництва, переробки та транспортування, можуть включати стандарти щодо охорони довкiлля. Помiж потенцiальних наслiдкiв запровадження таких стандартiв є й зростання собiвартостi сiльськогосподарської продукцiї. Наприклад, вимога до виробника обмежити поголiв'я тварин на данiй площi означає для нього або необхiднiсть придбання додаткової землi, або зменшення поголiв'я тварин з вiдповiдним зростанням питомих витрат, що позначиться на цiнi кiнцевого продукту. Велика частина споживачiв може прихильно ставитися до таких вимог, розумiючи отримуванi переваги для суспiльства в цiлому, а тому згоднi платити за це. Однак деякi споживачi можуть надавати перевагу дешевшим iноземним продуктам, якi не пiдпадають пiд аналогiчнi стандарти, а отже, — є дешевшими у виробництвi. У цiлому, будь-яка полiтика, яка покладає витрати на вiтчизнянi компанiї, виключаючи при цьому iноземні компанiї, потенцiйно ставить вiтчизнянi компанiї у невигiдне становище. Вiтчизнянi компанiї розумiють наслiдки вiдмiнностей у законах рiзних країн, тому iнодi вдаються до полiтичного тиску на законодавцiв для блокування iмпорту з країн, у яких немає аналогiчних законiв, або, принаймнi, до дiй з обмеження конкурентних переваг продукцiї з вiдповiдних країн. Перспективи свiтового споживання продовольства та торгiвлi Оскiльки споживання продуктiв харчування в розвинених країнах досягло пiку, дедалі бiльшу роль у свiтовiй торгiвлi сiльськогосподарськими товарами вiдiграватимуть країни, що розвиваються. Ця тенденцiя вже простежується в торгiвлi масовими товарами. Зростання доходiв та чисельностi населення створюватиме додатковий попит на продовольство в країнах, що розвиваються, однак у деяких із них обмеженi ресурси стримуватимуть виробництво продовольства. Якщо тiльки не вiдбудеться прискореного зростання сiльськогосподарського виробництва, країни, що розвиваються, в найближчому майбутньому частково залежатимуть вiд iмпорту для забезпечення зростаючого попиту. Менш очевидним є те, як саме змiниться структура свiтової торгiвлi. На країни, що розвиваються, припадатиме дедалі бiльша частка свiтового ринку, i вони будуть основною силою, яка рухатиме свiтову торгiвлю зерном. Однак малоймовiрно, що обсяги торгiвлi масовими товарами перевищать обсяги торгiвлi iншими сiльськогосподарськими товарами. Зростання доходу на душу населення в країнах, що розвиваються, протягом наступного десятилiття призведе до зростання попиту на бiльш дорогi продукти i його зменшення на основнi продукти. Наприклад, споживання продукцiї тваринництва ймовiрно зростатиме швидше, нiж споживання продовольчого зерна. За прогнозами МСГ США, свiтова торгiвля пшеницею протягом 2000—2010 рокiв зростатиме щорiчно тiльки на 1,7% порiвняно з 2,5% зростання торгiвлi м'ясом. У багатших країнах доступ споживачiв до необхiдних обсягiв продуктiв харчування не є головним питанням, а споживачi все бiльше уваги придiляють якостi продуктiв, тобто бiльшому асортименту продовольства, яке відповідає стандартам безпеки. Вiдмiнностi у вимогах щодо виробництва та переробки продуктiв харчування мiж рiзними країнами та прийняття або усвiдомлення стандартiв мiж торговельними партнерами спонукають до обговорення питань у галузi свiтової торгiвлi. Розумiючи їх, багато країн зайнятi розробкою багатостороннiх рiшень. Питання якостi продуктiв харчування та вiдповiднi багатостороннi домовленостi будуть серед ключових факторiв, якi визначатимуть свiтову торгiвлю сiльськогосподарськими товарами в майбутньому.

Loading...

 
 

Цікаве