WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Розведення молочних кіз - Реферат

Розведення молочних кіз - Реферат

Реферат на тему:

Розведення молочних кіз

Населення України утримує переважно тварин молочного напряму продуктивності. Коза, звісно, не може повністю замінити корову, але у ряді випадків утримувати козу вигідніше. Так, для багатьох приватних господарств через обмеження випасання, відсутність приміщення утримувати корову стає неможливим. Та й коштує середньої якості коза у 5–7 разів дешевше звичайної корови, тому доступна для широкого кола населення. Важлива особливість домашніх кіз — висока пристосованість до різних умов утримання. Вони добре використовують рослинність степових, лісостепових і гірських пасовищ. У кіз гострі, косо поставлені зуби і тонкі рухливі губи дають змогу з'їдати низьку, рідку рослинність. Вони можуть визбирувати колоски та окремі зернини і травинки після жнив. Кози поїдають різні, включаючи гіркі, колючі та запашні, трави, більшість з яких — бур'яни. У козячому молоці міститься багато корисних і поживних речовин. Крім того, ці тварини їдять солеутримуючі рослини та кущові дерева, чим допомагають розчищати луки та пасовища від чагарників. Ця особливість кіз має практичну цінність, оскільки підвищує ефективність використання землі і особливо тих угідь, які непридатні для висіву сільськогосподарських культур і для випасання інших домашніх тварин. Коза потребує невелику площу для свого утримання. Випасати її можна на невеличких пасовищах. Грубого корму козі потрібно у 4–5 разів менше, порівняно з коровою. Достатньо присадибної ділянки площею 0,1–0,15 га, що дає змогу утримувати козу і за рік одержати 300–500 кг і більше поживного молока. Утримання двох кіз і більше дає можливість сім'ї частину молока переробити й приготувати сир, вершки, масло, кефір, кисляк та інші молочні продукти. Козяче молоко містить більше жиру і білка, ніж коров'яче, і легко засвоюється в організмі людини. Серед населення побутує афоризм: "Коза — не корова для бідняків, а лікар для хворих людей". Коза на кілограм живої ваги дає вдвічі більше молока, порівняно з коровою. Козяче молоко, як і коров'яче при охайному утриманні кози і молочної посуди не має ні присмаку, ні запаху. Неприємний запах молоко кіз набуває тільки при спільному утриманні дійних кіз з цапами. Цапи, внаслідок наявних у сечі і поті особливих кислот мають різкий запах, який і поглинаєкозяче молоко. Характерною особливістю кози є висока скороспілість. Статева зрілість проявляється у 5–6-місячному віці. Але раннє парування небажане, оскільки затримує ріст і розвиток організму, господарська зрілість настає у віці 12–18 місяців. Першоокоткиздебільшого приносять по одному козеняті. У тварин старшого віку народжується по 2–3 козенят, а інколи навіть 4–5. Найбільшу плодючість козематки мають в 3–6-річному віці. Забивають на м'ясо вибракованих дорослих кіз та всіх молодих козликів, яких не залишають для відтворення. Козликів, призначених для забою, у 10–12-денному віці каструють. Потім відгодовують і восени забивають на м'ясо. М'ясо кастрованих козликів не має неприємного запаху. Такий запах буває у м'яса некастрованих цапів і то тільки у тому разі, коли з туші неохайно знята шкіра, оскільки запах має лише вона. Кози можуть жити 10–12 років і більше, але господарське використання їх звичайно продовжується протягом 6–8 років, після чого вони вибраковуються. У цьому віці організм слабне, особливо страждають зуби, що призводить до погіршення використання пасовищ та інших кормів і, як наслідок, знижується молочна продуктивність. Інстинкт стадності у кіз розвинений менше, ніж у овець. Тому кіз можна випасати поодинці або невеликими групами та з іншими домашніми тваринами. Козячий гній відносять до гарячих органічних добрив, він є найкращим для садів і городів. За своєю дією 1 кг козячого гною може замінити 5 — коров'ячого, 4 — кінського і 2 кг овечого. Від дорослої кози при стійловому утриманні протягом року і при добрій підстилці отримують 800–900 кг гною. Для кращого зберігання гній потрібно частіше прибирати з козлятника і зберігати в утрамбованій купі, періодично змочувати та пересипати землею. Кози відрізняються від овець за низкою біологічних ознак. Перш за все, вівці і кози не схрещуються між собою, хоча заплідненість можлива, але плід через 30–60 днів гине і розсмоктується, мабуть від того, що вівці мають 54 хромосоми, а кози — 60. Статевий цикл (проміжок між охотами) в овець становить 16–18 діб, у кіз він вар'ює від 5 до 10 діб у 10% тварин, від 10 до 17 діб — у 20% і від 17 до 24 діб — у козематок. Охота у козематок продовжується від 24 до 36 годин. Парувати кіз краще через 8–12 годин від початку охоти. Коли в господарстві утримується кілька кіз, доцільно парувати їх у різний час, щоб мати молоко протягом усього року. Охота у кіз проявляється частим меканням, неспокійною поведінкою, погіршенням апетиту, вилянням хвостом, припуханням зовнішніх статевих органів. Козематки в охоті часто самі знаходять козлів. Якщо коза незапліднена, то охота у неї повторюється через 2–3 тижні. Цапи у статевому відношенні значно енергійніші за баранів, внаслідок чого менше звертають увагу на навколишні обставини, добре ідуть на штучну вагіну. Краще проводити ручне парування, за якого цап за парувальний сезон (30–40 днів і більше) спроможний запліднити 80–100 козематок. При вільному паруванні навантаження на цапа не повинно перевищувати 25–30 козематок з метою запобігання їх яловості. Можна для відтворення використовувати козликів як плідників у віці 7–8 місяців, що дає можливість обійтися без дорослих цапів, утримання яких потребує додаткових витрат. Використання козлика для допліднення незначної кількості козематок (5–10 голів) за сезон істотно не впливає на його вгодованість та якість м'яса, але при цьому слід забивати некастрованих тварин якомога раніше або каструвати і відгодовувати їх, а через два місяці забивати на м'ясо. Перш ніж купувати козу, слід звернути увагу на здоров'я та стан тварини, її тілобудову (екстер'єр), молочні ознаки, походження та вік. Здорова молочна коза жвава, з гармонійною будовою тіла, добре розвиненим вим'ям. Бажано, щоб вона походила від батьків з високою молочною продуктивністю. Вовновий покрив повинен бути гладеньким, блискучим, рівно покривати все тіло; шкіра тонка і щільна, легко відтягується на стегнах. Добра коза повинна мати глибокі широкі груди, напівкруглі довгі ребра, широку пряму спину, широкий без різкого звисання кряж, прямі широко поставлені ноги з міцними ратицями, довгий бочкоподібний тулуб, розвинене, пружне, не відвисле вим'я грушоподібної або кулястої форми, що має бути середнього розміру і спрямовані дещо вперед і в боки. Перед доїнням у молочної кози на вимені помітні венозні судини (молочні жили). Після доїння таке вим'я стухає і зморщується, а якщо не зменшується в об'ємі, то це буде не молочне, а жирове вим'я. Відвисле, що гойдається при ходінні, розділене борозною на половини або маленьке з короткими дійками і обросле грубим волоссям вим'я, так зване "овече", вважається серйозною вадою. Висла або коропоподібна спина та ще й з волосяною гривою, криві неправильно поставлені або дуже довгі ноги, довга тонка шия, плоскі вузькі груди з перехопом за лопатками, відвислий живіт, вузький сильно звисаючий кряж є великими недоліками тілобудови кози. У цілому молочним козам притаманна суха тугувата тілобудова, для якої характерна вузькотілість та плоскоребрість. Такі ознаки, як масть, наявність або відсутність ріг чи сережок на шиї, форма і довжина вух не пов'язані з молочністю кіз. Ознакою поганого здоров'я кози є похмурий невеселий вигляд, довга, груба, тьмяна, скуйовджена у клоки вовна, а також наявність струпів або виразок на шкірі та випадання вовнового покриву. Слід відзначити, що при оцінці молочності кози, як за надоями так і зовнішнім виглядом, потрібно враховувати час козління та продовження лактаційного періоду, який триває від 6 до 11 місяців, в середньому 300 днів. Вік кози при купівлі відіграє важливу роль. Найвищі надої коза дає після 2–3 козління. Починаючи з 6-7-річного віку надої починають знижуватися через загальне зношення організму, тому купувати кіз старших 4-5 років недоцільно. Вік кози визначають по зубах-різцях. У дорослої тварини 32 зуби. На верхній щелепі тільки 12 корінних зубів, на нижній — 12 і 8 різців. Форма молочних і постійних різців у кіз така сама, як і в овець. До річного віку у молодняку кіз усі різці молочні, потім вони починають стиратися і випадати, змінюватись на постійні, які ширші і більші від молочних. До 15–18-місячного віку виростає перша пара постійних різців (зачіпів). До 24–27 місяців змінюється друга пара молочних різців, до 3 років — третя і до 4 років — остання пара крайніх різців (окрайків). Усі різці на цей час мають форми широких лопаточок. У п'ять років різці починають видовжуватися і нагадують долото, в 6–7 — це вже рідкі різці або їх пеньки, які хитаються. При народженні у козенят звичайно не буває зубів. Потім до тижневого віку прорізається перша пара молочних різців (зачіпів), за якими через тиждень з'являється ще одна пара, а до місячного віку виростають всі інші молочні різці і корінні зуби. При розведенні кіз часто виникає потреба визначити їх живу вагу. Краще за все це робити на десятичних вагах зі встановленою на них кліткою. Якщо в господарстві відсутні ваги, то живу вагу кіз визначають двома обмірами мірною стрічкою:

1) обхват грудей за лопатками;

2) коловий обхват тулуба у довжину, при цьому мірна стрічка повинна розташовуватися навколо всього тулуба через виступи плечевих кісток на грудях і далі через сідничні бугри і під хвостом. Обидва проміри складають і, залежно від віку тварин, суму множать на коефіцієнт: при обмірі кіз і козлів у віці два роки — на 0,15, у віці 3 роки — на 0,16, в 4 роки — на 0,17 і в 5 років — на 0,18 (мал. 1). Наприклад, у кози обхват за лопатками 78 см, обхват тулуба — 154 см, а вік — 3 роки. У нашому прикладі жива вага кози буде: 78 см + 154 см х 0,163 = 37,1 кг. Жива вага дорослої кози, залежно від породи та індивідуальних особливостей, коливається від 30 до 70 кг, а у окремих тварин досягає 100 кг, цапів — від 40 до 100 кг, а у окремих — більше 100 кг. Кози не страждають на відсутність апетиту. Так, лактуючі козематки і ростучий молодняк споживають за один день сухих кормів від 3,5 до 5% від маси свого тіла, тоді як велика рогата худоба та вівці звичайно з'їдають тільки 2,5–3% сухих речовин. Незважаючи на високу плодючість кіз, швидкість їх росту значно нижча, ніж в овець. Так, за однакових умов утримання і годівлі кози можуть давати середньодобові прирости 150–230 г, тоді як у овець цей показник становить за добу до 300 г і більше. Серед сільськогосподарських тварин кози найбільш ефективно використовують воду, наближаючись до верблюдів за низькою швидкістю кругообігу води на одиницю маси тіла. І це незважаючи на те, що кози більш активні і проходять значно більшу відстань, ніж вівці. У оптимальних умовах, незалежно від породи, потреба води перевищує молочну продуктивність. На кожні 0,45 кг виробленого молока коза потребує 1,4–1,9 л води. Таким чином, добова потреба у воді, залежно від виду кормів та пори року, коливається від 0 до 7 л. Кози розумні, незалежні тварини. Вони чутливі і вперті: ніколи не будуть пити брудну з поганим запахом воду або їсти з брудного посуду. Специфічною біологічною особливістю кіз є те, що майже у всіх порід, починаючи з серпня і восени, інтенсивно ростуть пухові та перехідні волосинки (підвовнянок). Таким чином організм готується до зими. Навесні (березень-квітень) розпочинається линька пухових волосинок, а потім — грубих та остевих, що дає змогу отримати високої якості пухову сировину, вичісуючи козу у ранні строки. Ялова коза не дає ні приплоду, ні молока, тому утримання такої кози збиткове, тому щороку кожну козематку слід парувати. Для цього потрібно мати цапа-плідника, якого утримує один із власників кіз на підставі певної домовленості. Плідник повинен бути "нерідним" для козематок череди і походити від високопродуктивної кози. У нього мають бути хороше здоров'я, міцний кістяк, правильна пропорційна будова тулуба, розвинуті груди, широка спина, довгий тулуб, прямі правильно поставлені ноги, нормально розвинені статеві органи. Тримати вдома козу вигідно, оскільки ця тварина має високу продуктивність, не дуже вибаглива, за нею й цікаво спостерігати.

загрузка...

 
 

Цікаве

загрузка...