WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Ризоманія цукрових буряків: шкодочинність і заходи захисту - Реферат

Ризоманія цукрових буряків: шкодочинність і заходи захисту - Реферат

Реферат на тему:

Ризоманія цукрових буряків: шкодочинність і заходи захисту

Ризоманія — найшкодочинніша серед відомих нині хвороб цукрових буряків. Ураженість рослин хворобою призводить до зниження врожайності на 50–80%, при цьому цукристість коренеплодів падає з 16–18% до 10 і нижче. У рослинах цукрових буряків відбуваються глибокі метаболічні зміни: уповільнюється ріст і розвиток, у коренеплодах гальмуються процеси цукронакопичення, зменшується вміст води, сухих речовин, загального та a-амінного азоту, підвищується лужний коефіцієнт і кількість натрію, калію, кальцію.

Ризоманія — найшкодочинніша серед відомих нині хвороб цукрових буряків. Ураженість рослин хворобою призводить до зниження врожайності на 50–80%, при цьому цукристість коренеплодів падає з 16–18% до 10 і нижче (рис. 1). У рослинах цукрових буряків відбуваються глибокі метаболічні зміни: уповільнюється ріст і розвиток, у коренеплодах гальмуються процеси цукронакопичення, зменшується вміст води, сухих речовин, загального та a-амінного азоту, підвищується лужний коефіцієнт і кількість натрію, калію, кальцію.

Зовнішні ознаки ризоманії. Під час загального огляду посівів цукрових буряків у полі фіксують ділянки (вогнища) з пожовтілим листям. За детального огляду можна встановити, що листя хворих рослин прозоре — від блідо-салатно-зеленого до лимонно-жовтого кольору, центральні листки мають подовжені черешки та звужені листкові пластинки; спостерігається пожовтіння жилок листків (в Україні цей симптом зустрічається рідко).

Втрачається тургор листя навіть за умов достатнього забезпечення вологою, рослини пониклі й сильно відстають у рості (при цьому може не бути ніяких ознак на листі).

Симптоми на коренеплодах цукрових буряків

Найяскравіші симптоми хвороби проявляються на коренеплодах, і через це ризоманія називається ще бочкуватістю, або бородатістю коренеплодів. Під час огляду уражених рослин видно: коренеплоди мають розростання бічних корінців (ризоїдів) на невеликій ділянці коренеплоду ближче до хвостової частини або на всій його поверхні; наприкінці вегетації вони набувають темно-коричневого кольору. При цьому форма коренеплоду не змінюється. На поперечному розрізі коренеплоду можна спостерігати забарвленість провідних судин — від блідо-жовтого до темно-коричневого кольору.

Слід звернути увагу, що за пізнього інфікування ризоманією візуальні ознаки хвороби у рослин можуть не спостерігатися. На одній ураженій рослині весь комплекс ознак хвороби, зазвичай, не виявляється. На рослинах стійких сортів типові ознаки проявляються тільки за сильного ураження ризоманією. Надзвичайно низький вміст цукру та a-амінного азоту і високий вміст калію і натрію в коренеплодах теж можна використовувати як непрямий показник вірусної інфекції.

Ризоманія являє собою серйозну загрозу також під час зберігання коренеплодів. Відбувається повна некротизація і здерев'яніння провідної судинної системи, внаслідок чого коренеплоди стають ще зів'ялішими. Кагатна гниль на уражених ризоманією рослинах може розпочатись як із внутрішніх, так і з зовнішніх тканин.

За симптомами кагатна гниль, що спричинена ризоманією, дуже схожа на некроз судин (збудники — види грибів Fusarіum) Водночас за кагатної гнилі, яка спричинена видами Fusarіum, відмирають переважно центральні судини, гниль розпочинається із внутрішніх тканин.

Ризоманія — вірусна хвороба, її збудником є вірус некротичного пожовтіння жилок буряків (ВНПЖБ). Цей вірус уражує всі типи буряків (цукрові, кормові та столові), а також мангольди й шпинат. Зараженню рослин хворобою сприяє грунтовий гриб Polymyxa betae, він поширений в основних зонах бурякосіяння України.

На сьогодні визначено три патотипи (різновиди) ВНПЖБ — А, В та патотип Р.

А — найпоширеніший патотип, виявлений в Європі (у т. ч., в Україні), США, Китаї, Японії.

В — тип дещо менш поширений (Франція, Німеччина, Велика Британія). Найменш вірулентний порівняно з патотипами А та Р.

Р — тип найменш поширений, найвірулентніший. Виділений у Японії, Китаї, Франції, Великій Британії та Казахстані.

Встановлено, що патотип Р шкодочинніший за інші патотипи вірусу. За результатами оцінки дванадцять стійких проти ризоманії сортів цукрових буряків, виведених на різних європейських селекційних фірмах, засвідчили, що реакції одного й того самого сорту на різні патотипи ВНПЖБ значно різняться. Найменш патогенним виявився патотип В, ніж патотипи А та Р. Водночас жоден із відомих донорів стійкості не є доволі ефективним проти патотипу Р.

Переносник вірусу — Polymyxa betae — поширений у всьому світі, де вирощують цукрові буряки. Цей гриб сам собою є слабким патогеном для цукрових буряків, але якщо стає носієм вірусу, то спричиняє ризоманію. Протягом вегетації у кореневій системі одного коренеплоду утворюються до 10 млн цистосорусів (агреговані скупчення цист). Всередині цист P. betae ВНПЖБ зберігається понад 30 років, що робить такі заходи, як сівозміна та використання хімічних препаратів, малоефективними. В екологічному аспекті для P. betae сприятливі ті самі умови, що є оптимальними й для розвитку цукрових буряків — нейтральні та слаболужні грунти (рН — 7–8), температура грунту — 20...28°С, висока його вологість.

Головними джерелами інфекції є грунт із рештками хворих рослин, які залишаються на полях після збирання цукрових буряків, а також бур'яни з родини лободових (Chenopodiaceae). Поширюється ризоманія з інфікованих ділянок сільськогосподарськими знаряддями, садивним матеріаліалом, переносять її птахи, тварини, люди, вода.

Можливе передання ризоманії з інфікованими часточками грунту (пилу), які потрапляють на поверхню насіння цукрових буряків під час вирощування та збирання. Можливість перенесення хвороби власне насіниною (перебування вірусу всередині насінини) донедавна заперечували. Однак наші останні дослідження свідчать про можливість і такого перенесення.

Одним з основних шляхів розповсюдження ризоманії є транспортування із заражених територій бульб картоплі, штеклінгів цукрових буряків, саджанців, цибулин, грунту тощо. Підтвердженням цьому є той факт, що більшість вогнищ ризоманії виявлено вздовж великих автошляхів і залізничних доріг. Процеси транспортування та переробки цукрових буряків теж істотно впливають на поширення хвороби. Порівняно велика кількість грунту (в середньому 3–5% маси) залишається на поверхні коренеплодів. Під час транспортування коренеплодів до цукрових заводів (у середньому від 5 до 50 км) грунт із заражених полів поширюється на великі відстані.

Всередині господарств та полів інфекцію переносять здебільшого сільськогосподарськими машинами та знаряддям. Ще одним важливим чинником є вода — дощова, тала й поливна. Розповсюдження ВНПЖБ можливе також із гноєм домашніх тварин, яких вигодовують зараженими кормовими та залишками цукрових буряків.

Loading...

 
 

Цікаве