WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Реалізація товарів на умовах товарного кредиту - Реферат

Реалізація товарів на умовах товарного кредиту - Реферат

Реферат на тему:

Реалізація товарів на умовах товарного кредиту

Щоб відстрочити момент оплати, товаровиробники (в т.ч. сільськогосподарські) можуть використовувати товарний кредит — товари, що їх передають у власність на погоджених умовах.

Сільськогосподарське виробництво має сезонний характер. У рослинництві операційний цикл (проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовлених із них продукції, товарів, послуг) триває близько року, а за окремими культурами — навіть більше, у тваринництві — 2–3 роки. За таких обставин у міжсезонний період товаровиробники відчувають нестачу власних коштів для своєї діяльності. Отже, актуальності набуває кредит: економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк та зі сплатою відсотків.

Діють такі форми кредиту:

- комерційний — його надає одне підприємство іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Він має товарну форму;

- банківський — його надають банки в грошовій формі підприємствам, населенню, державі;

- державний — особлива форма кредиту, коли позичальником або кредитором виступає держава чи місцеві органи влади (набуває вигляду випуску позик, що реалізуються переважно через фінансово-кредитні установи).

Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцеві (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного одержання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення заборгованості.

Іншими словами, покупець має можливість сплатити вартість товару пізніше або погашати її частинами протягом визначеного строку. При цьому вдаються до оформлення векселів.

Як боргове зобов'язання вексель одночасно виступає і як цінний папір. Крім виконання функцій засобу платежу, вексель як цінний папір може ставати об'єктом різних угод (купівлі-продажу, обліку, застави тощо).

За допомогою векселів можна вирішити будь-які питання забезпечення або погашення різноманітних видів заборгованостей.

Особливості обігу векселів в Україні визначає Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5.04.2001 року № 2374 — 111.

Є такі види векселів:

- простий вексель — подібний до боргової розписки. Його видає боржник кредитору. У ньому закріплено нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити певну суму грошей векселевласникові (кредитору);

- переказний вексель — доручення векселедавця, адресоване певній особі, провести платіж за векселем на користь третьої особи.

Отриманий від векселедавця вексель (простий або переказний) можна передати іншій особі, проставивши на бланку векселя спеціальний напис — індосамент. Іншими словами, шляхом індосаменту всі права за векселем переходять до векселевласника. Слід зауважити, що індосувати (передавати) векселі можна й тоді, коли в сторони, що його передає, немає заборгованості за одержані товари (роботи, послуги).

В Україні видавати переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (роботи, послуги), але на практиці це положення не застосовують до "податкових" векселів, які оформляють на суму податкового зобов'язання з ПДВ, що виникає в разі імпорту товарів (але не робіт чи послуг).

Щоб вексель мав юридичну силу, в ньому належить зазначити всі потрібні реквізити (тією мовою, якою цей документ складено), а саме: найменування (наприклад, "простий вексель"); просте й нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму; визначення терміну платежу (на визначену дату; за пред'явленням; у визначений термін від пред'явлення; у визначений термін від дати видачі); місце, в якому повинен бути здійснений платіж (коли не зазначено, то ним вважають місце видачі векселя); юридичну особу, якою або за наказом якої має бути здійснено платіж (перший векселевласник); місце й дату складення векселя (коли місце не вказано, то його вважають виданим у місці, зазначеному поруч із найменуванням векселедавця); підпис того, хто видає документ (керівник та головний бухгалтер), скріплений печаткою.

Вексельні зобов'язання платника, векселедавця та індосанта (особа, яка передає вексель) можуть бути додатково гарантовані за допомогою аваля — вексельного гарантування. Аваліст (особа, що гарантує оплату векселя) несе відповідальність тільки перед тими особами, які поставили свої підписи в низці індосаментів після особи, за яку дається аваль.

Після того, як векселедавець заповнив обов'язкові реквізити векселя, він передає його першому векселевласникові (за актом приймання-передачі). Для одержання векселя векселевласник повинен пред'явити векселедавцю довіреність. Оскільки видача або одержання векселя в забезпечення заборгованості за товари (роботи, послуги) лише замінює "товарне" зобов'язання на вексельне, то і в бухгалтерському обліку відбувається тільки заміна одного виду зобов'язання на інший.

Переказний вексель різниться з простим тим, що в операції з переказним векселем беруть участь три особи, які зацікавлені в заліку взаємних заборгованостей, що є на момент оформлення векселя.

Під час видачі переказного векселя векселедавець призначає платником третю особу, яка повинна висловити свою згоду або відмову оплатити цей вексель. Згода оплатити переказний вексель, засвідчена платником, називається акцептом.

До акцепту переказний вексель може бути пред'явлений як трасатом, так і ремітентом. Для трасата обов'язок акцептувати пред'явлений йому переказний вексель обумовлений не тільки тим, що його вказав платник за зазначеним векселем, а й тим, що він повинен бути юридично та економічно обгрунтований. Цей обов'язок виникає в таких випадках: під час передачі трасантом трасату відповідного забезпечення (коштів, майна тощо); за наявності заборгованості трасата перед трасантом, що виражена в грошах (за придбану продукцію, роботи, послуги).

Можлива ситуація, коли трасат не має заборгованості перед трасантом та не отримував від нього забезпечення, але акцептуючи переказний вексель, здійснює кредитування трасанту.

Основними авалістами є банки, хоча авалювати вексель можуть майже всі юридичні особи. На момент виписування векселя у підприємства-платника повинна бути певна сума заборгованості перед векселедавцем за раніше одержану продукцію (роботи, послуги), що є підставою для призначення його платником за переказним векселем.

Підприємство, яке бажає одержати аваль, має подати заяву на його надання (іноді до заяви можуть додаватися документи, що характеризують кредитоспроможність та фінансовий стан, і договори, на підставі яких було придбано векселі). Банк, прийнявши позитивне рішення щодо авалювання векселів та погодження з підприємством умов надання авалю, укладає договір про авалювання векселів, після підписання якого проставляє на векселі аваль і передає авальований вексель підприємству.

Loading...

 
 

Цікаве