WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Продуктивність обліпихи алтайської селекції в Поліссі та Лісостепу України - Реферат

Продуктивність обліпихи алтайської селекції в Поліссі та Лісостепу України - Реферат

Реферат на тему:

Продуктивність обліпихи алтайської селекції в Поліссі та Лісостепу України

Одним з основних резервів повнішого забезпечення населення високовітамінними лікувально-дієтичними продуктами харчування, харчової, переробної і фармацевтичної промисловості сировиною та природними барвниками є впровадження нових цінних плодових і ягідних порід, а також розширення в екологічно чистих зонах площ під малопоширені у культурі рослини. До них, зокрема, належить обліпиха. Обліпиха — полівітамінна й цілюща рослина. Плоди її містять 2,4—6,6% цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза та ін.), 1,1—4,6% органічних кислот (переважно яблучна, щавлева, бурштинова і винна), 50—450 мг% вітаміну С. У ягодах і насінні є також вітаміни В, В1, В2, B6, Е, Р і F, провітамін А (каротин), мікроелементи (залізо, бор, марганець та ін.). У м'якуші плодів більшості форм і сортів міститься 5—6% олії, а в окремих (деякі сорти алтайської селекції) — до 9%, у насінні — до 12,5%. Обліпихова олія — це концентрат біологічно активних речовин з високими профілактичними і лікувальними властивостями. Це густа рідина червоно-оранжевого кольору з характерним смаком та ароматом, вона містить 110—250 мг% каротину й каротиноїдів, 110—130 мг% вітаміну Е, вітаміни Р, К, F, а також гліцериди олеїнової, лінолевої, пальметинової і стеаринової кислот, фосфоліпіди та інші біологічно активні речовини. Її плоди, листя й кора, а також продукти їх переробки використовують в офіційній та народній медицині для профілактики та лікування понад 40 хвороб, серед яких променеві ураження шкіри, опіки, захворювання шлунково-кишкового тракту, онкологічні. Перші культурні сорти обліпихи було виведено в Інституті садівництва Сибіру ім. М. О. Лисавенка. Селекцію цієї культури М. О. Лисавенко розпочав у 1934 pоці з висіву насіння, попередньо відібраного з кращих форм дикорослих рослин, одержавши таким чином шість сортів. У 1959 pоці було розпочато гібридизацію з використанням різних еколого-географічних груп. У результаті багаторічної праці виведено понад 20 сортів обліпихи, які відрізняються від диких форм відсутністю колючок або невеликими розмірами їх, величиною та біологічним складом плодів, а також порівняно великою довжиною плодоніжки. Останнім часом більшість цих сортів поширюється і в Україні. Подаємо коротку характеристику деяких з них. Новость Алтаю. Висота рослин — до 3 м. Крона широка, розлога, міцна, без колючок. Середня маса плодів — 0,5 г, округлі, яскраво-оранжеві, з невеликими рум'яними плямами, кисло-солодкі. У Поліссі та Лісостепу України дозрівають наприкінці липня — у першій декаді серпня. Занесений до Державного реєстру сортів рослин України і рекомендований для вирощування у степовій зоні. Превосходна. Рослини заввишки до 3 м. Крона округла, розлога. Пагони середньої товщини, без колючок. Середня маса плодів — 0,7 г, циліндричні, оранжеві, кисло-солодкі. Дозрівають у третій декаді серпня — на початку вересня. Сорт внесений до Державного реєстру сортів України і рекомендований для вирощування у зоні Полісся. Чуйська. Рослини заввишки до 2,5 м. Крона округла, компактна, середньої щільності. Пагони темно-зелені, з невеликою кількістю колючок. Плоди середньою масою 0,9 г, овально-циліндричні, оранжеві. Довжина плодоніжки — 2—3 мм. Відрив плода сухий. Дозрівання у третій декаді серпня. Занесений до Державного реєстру сортів рослин України і рекомендований для вирощування у зонах Полісся й Лісостепу. Обільна. Рослини заввишки до 3,5 м. Крона округла, середньорозлога. Пагони світло-коричневі, середньої товщини, з невеликою кількістю колючок. Плоди середньою масою 0,8 г, овально-циліндричної форми, відрив плода сухий. Достигають у третій декаді серпня.Рекомендується для вирощування в зоні Лісостепу. Дар Катуні. Рослини заввишки до 3 м. Крона округла, компактна, густа. Пагони світло-коричневі, середньої товщини, прямі, з невеликою кількістю колючок. Плоди середньою масою 0,4 г, яйцеподібно-овальної форми, світло-оранжеві з невеличким рум'янцем біля чашечки і основи плодоніжки. Дозрівають у третій декаді серпня. Плодоніжка завдовжки 4—5 мм. Відрив плода мокрий. Велікан. Рослини заввишки до 3 м. Крона округло-конічна, середньозагущена, з чітко виділеним центральним провідником. Пагони темно-зелені, без колючок. Плоди середньою масою 0,8 г, циліндричні, оранжеві, кисло-солодкі. Плодоніжка завдовжки 4—5 мм. Відрив плода сухий. Оранжева. Рослини заввишки до 3 м. Крона овальна, розлога. Колючок мало. Плоди середньою масою 0,66 г, овальні, оранжево-червоні, кисло-солодкі. Дозрівають у другій декаді вересня. Плодоніжка завдовжки 5—10 мм. Відрив плода сухий. Вітамінна. Рослини заввишки до 3 м з пірамідальною кроною. Гілки товсті, світло-коричневі з зеленуватим відтінком, з невеликою кількістю колючок. Плоди середньою масою 0,57 г, овальної форми, помірно кислі. Достигають у третій декаді серпня. Янтарна. Рослини середньорослі з овально-округлою кроною. Однорічні пагони світло-зелені, без колючок. Плоди середньою масою 0,68 г, циліндричної форми, оранжеві, кисло-солодкі. Достигають наприкінці серпня — на початку вересня. Золотиста Сибіру. Рослини заввишки до 3,5 м з середньозагущеною кроною. Гілки середньої товщини з коричневою корою, колючок мало.Плоди середньою масою 0,8 г, овальної форми, оранжеві, солодко-кислуваті. Достигають наприкінці серпня — на початку вересня. Золотий початок. Рослини заввишки до 3 м з компактною кроною. Плоди середньою масою 0,4 г, овальної форми, світло-оранжеві, майже жовті, помірно кислі. Достигають наприкінці серпня — на початку вересня. Алей. Сорт-запилювач (чоловічі рослини), одержаний з насіння від вільного запилення сорту Новость Алтаю з катунською екологічною формою. Рослини сильнорослі, крона міцна, колючок на пагонах немає. Генеративні органи квітки зимостійкі, дають велику кількість пилку. Використання Алею як запилювача забезпечує повноцінне запилювання і прибавку врожаю навіть у роки з несприятливими умовами для перезимівлі квіткових бруньок. З 1982 по 1997 рік ми вивчали господарсько-біологічні особливості 12 сортів обліпихи алтайської селекції в Лісостепу України в дослідному господарстві "Новосілки" Інституту садівництва УААН. Плантацію закладено навесні 1982 року дворічними саджанцями на сірому середньосуглинковому грунті. Схема посадки 4 х 2 м. Грунт у міжряддях з третього року після садіння утримували під задернінням. З 1988 по 2000 рік аналогічні дослідження проводили з вісьмома сортами обліпихи алтайської селекції на Поліссі в с. Петрушин Чернігівської області. Дослідження показали, що в умовах Лісостепу й Полісся України при закладанні плантацій дворічними саджанцями ці сорти вступають у плодоношення на другий рік після садіння. В умовах Лісостепу України в середньому за перші 5 років плодоношення врожайністю, середньою масою ягід, їхнім хімічним складом вирізнялися сорти: Чуйська, Обільна, Велікан, Золотиста. Середня врожайність — 107,3—115,6 ц/га, середня маса сотні плодів — 65—78 г, вміст олії — 4,8—6,1%, вітаміну С — 130—162 мг% (табл. 1). Починаючи з шостого року плодоношення, окремі дерева всіх сортів, крім Обільної, пошкоджувалися судинним (вертицильозним і фузаріозним) в'яненням. За судинного в'янення наприкінці липня — на початку серпня на окремих скелетних гілках або на всій рослині листя починало жовтіти й опадати. Зеленіли лише верхівки пагонів. Плоди на таких гілках дочасно набувають характерного для сорту забарвлення, але не наливаються, лишаються в'ялими і зморщуються. Наприкінці літа з'являються червоні пухирці, які потім репають. Наступної весни на цих місцях видно почорнілу деревину. Бруньки на пошкодженій гілці, як правило, не розпукуються, і рослина гине. Встановлено, що збудником цього захворювання є гриб Verticillium dahliae. Він міститься в грунті. Його міцелій закупорює провідну систему рослини, що й призводить до загибелі. Збудником фузаріозного в'янення, яке проявляється в засиханні рослин, є гриб Fuzarium. У результаті пошкодження рослин судинним і фузаріозним в'яненням з шостого по десятий рік плодоношення зрідженість насаджень сортів Чуйська, Велікан і Вітамінна сягали 10—50%.Ефективних засобів боротьби з названими хворобами поки що не знайдено. Та підкреслимо, що, незважаючи на ці недоліки, названі сорти мають попит у садівників-аматорів. Це пояснюється тим, що по перших чотирьох-п'яти врожаях вони не поступаються продуктивністю іншим сортам, а смакові якості їхніх ягід високі (дегустаційна оцінка — 4,5 бала й вища). Результати досліджень показали, що в умовах Полісся зазначені сорти значно менше пошкоджувалися судинним та вертицильозним в'яненням. Зрідженість насаджень на десятий рік плодоношення не перевищувала 15—20%. За продуктивністю ці сорти не поступалися іншим (табл. 2). Садівники-аматори можуть вирощувати на присадибних ділянках великоплідні сорти з високими смаковими якостями ягід. Оскільки ці сорти в умовах Лісостепу України не стійкі до вертицильозного і фузаріозного в'янення, їхні живці слід прищеплювати на місцеві форми обліпихи, стійкі до зазначених хвороб. Як показали наші дослідження, підщепою, стійкою до судинного та вертицильозного в'янення, є також сорт-запилювач Алей. До того ж, він майже не дає порості. Живці для щеплення доцільно заготовляти в грудні. Для цього вибирають добре визрілі однорічні пагони завтовшки 7—9 мм, зберігають їх під снігом або в холодному погребі у вологому піску чи в холодильних камерах за температури 0...2°С. Час щеплення припадає на початок розпукування бруньок у підщеп і триває до закінчення їх цвітіння. Живець з трьома-чотирма бруньками прищеплюють в однорічну деревину способом поліпшеного копулювання. За умов аматорського садівництва цей спосіб дає змогу на одній рослині мати колекцію з кількох сортів. Прищепивши живець чоловічої рослини в крону жіночої, можна обійтися без чоловічої рослини-запилювача. Використовуючи як підщепи одно-дворічні сіянці, щеплення доцільно проводити на висоті 10—25 см від кореневої шийки. Місце щеплення обв'язують поліетиленовою плівкою, а верхній зріз живця, який роблять над брунькою, змазують садовим варом. Таким чином, в умовах Полісся України в середньому за 12 років плодоношення серед сортів алтайської селекції за урожайністю, масою ягід та їхнім хімічним складом виділилися такі сорти, як Чуйська, Обільна, Велікан та Вітамінна, а в Лісостепу України — Обільна, Золотий початок, Янтарна, Превосходна. Середньорічна врожайність їх становила 123,4—167,2 ц/га. Підвищити стійкість високоврожайних та великоплідних сортів обліпихи алтайської селекції до вертицильозного і фузаріозного в'янення можна методом щеплення живців цих сортів на сорт-запилювач Алей. Агротехніка вирощування

Обліпиха добре росте і плодоносить на легких дренованих і досить родючих грунтах з нейтральною або слабокислою реакцією (рН 6,5—7) за достатнього зволоження. На важких грунтах рослини не довговічні і часто гинуть. Але якщо зробити відповідну меліорацію (дренаж, внесення піску та органічних добрив — на важких, а вапнування — на кислих грунтах тощо), то можна виростити обліпиху на будь-якому грунті. Закладаючи плантацію, грунт готують за системою чорного (на Поліссі сидерального) пару. Під зяблеву оранку на сотку вносять 4—5 ц органічних добрив: 3—4 кг суперфосфату і 1,5—2 кг калійної солі. Садять за схемою 3,5—4 х 2—3 м в ями завглибшки 40—50, діаметром 50—70 см. На важких грунтах додають пісок чи інший мінеральний матеріал. У кожну яму разом із родючим грунтом бажано внести 250—300 г нітрофоски або 3—5 кг перегною. У більшості грунтово-кліматичних зон України найкраще садити обліпиху ранньої весни, до розпукування бруньок. На легких грунтах кореневу шийку саджанців заглиблюють на 5—12 см, тоді в рослин формується двоярусна коренева система. Для нормального запилення на 8—10 жіночих рослин достатньо висадити одну чоловічу. На присадибній ділянці насадження можуть мати форму кола або півкола з чоловічою рослиною посередині. Але можна обійтись і без неї, якщо прищепити в крону жіночих рослин один-два чоловічих живці. Після висаджування обліпиху практично не обрізають. Догляд за рослинами полягає в систематичному знищенні бур'янів, розпушуванні грунту і поливаннях. Оскільки корені розміщені не глибоко, грунт у зоні основної кореневої системи розпушують на глибину 4—5, а в міжряддях — 8—10 см. Обрізування полягає у видаленні сухих пагонів і кореневої порості. У 6—8-річному віці обліпиха потребує омолодження. Для цього вирізують старі гілки на трирічну деревину, залишаючи бічні гілки. Продуктивний період обліпихи — 10—12, а за належного догляду — до 20 років.

Loading...

 
 

Цікаве