WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблеми та перспективи впровадження безвідвальної системи землеробства - Реферат

Проблеми та перспективи впровадження безвідвальної системи землеробства - Реферат

В разі БСЗ ситуація з розподілу насіння бур'янів в орному горизонті принципово інша (рис. 1В). Абсолютна більшість із них (близько 70%) зосереджується у верхньому активному шарі грунту на глибині 0–5 см. Причому з роками ситуація практично не змінюється. З нижніх шарів насіння назовні вже не потрапляє.

Принципово різний характер розподілу насіння бур'янів в орному шарі грунту призводить ось до чого. ВСЗ допускає нерегулярність проведення засобів захисту від бур'янів. Якщо, наприклад, після збирання зернових провести лущення стерні, а потім через 1–2 тижні, навіть після дощу, з якихось причин не повторити спушування, попри те, що бур'яни добре зійшли й активно вегетують, катастрофи не буде. Майже все насіння, яке вони дадуть, подальшою відвальною оранкою буде загорнуто в грунт на значну глибину, а в наступні роки — перемішане по орному горизонту. Таким чином, і наступного, і в подальші роки суттєвого приросту засміченості посівів не буде. Крім того, без значного збільшення робіт можна буде провести серію захисних заходів проти бур'янів і виправити допущену помилку.

БСЗ згадану вище технологічну помилку не "пробачить". Адже в разі БСЗ у верхньому шарі грунту зосереджені майже всі запаси насіння смітних рослин, більшість із яких, поза сумнівом, дасть новий урожай. Уже наступного року на цьому полі буде значний приріст засміченості посівів, причому такий, що, незважаючи на всі можливі зусилля, навіть із застосуванням гербіцидів, протягом одного сезону повернути поле до колишнього стану не вдасться. І, не дай боже, допустити таку саму помилку наступного року. Тож безвідвальна система землеробства потребує жорсткого дотримання технології вирощування сільськогосподарських культур, тобто наявності певного запасу ресурсів, який би міг гарантувати успіх. Зрозуміло, в перехідний період, коли в грунті є ще багато насіння бур'янів, вимоги до технологічної дисципліни значно вищі, а це знову-таки потреби в додаткових ресурсах.

Тут одразу наголосимо на високій ролі гербіцидів, застосування яких протягом перехідного періоду могло б істотно зменшити потреби в інших ресурсах. Розробка екологічно-ощадних і разом з тим ефективних прийомів внесення грунтових гербіцидів — це також один із найважливіших напрямів наукової роботи нашого університету. В міру переходу до БСЗ застосування гербіцидів із пріоритетних позицій, можливо, зміститься в розряд страхових прийомів боротьби зі смітною рослинністю: їх використовуватимуть тільки в особливих випадках або коли інші способи будуть недостатньо ефективні.

Повертаючись до історії переходу Полтавської області на БСЗ, зазначимо, що серйозні проблеми із засміченістю посівів, яка невпинно зростала, дали про себе знати вже наступного року. Тому деякі вчені рекомендували до застосування плужну відвальну обробку 1–2 рази протягом десятипільної сівозміни, а керівництво області, аби утримати валові збори продукції в колишніх рамках, пропонувало відмовитися від чистих парів на користь зайнятих. З позицій сьогодення, на думку автора цієї роботи, і перше, і друге стало грубими помилками, які, власне, й спонукали практиків відмовитися від БСЗ.

Річ у тім, що саме чисті пари, притому безвідвальні, могли очистити поля від бур'янів і підвищити врожайність оброблюваних культур. Адже систематичний безвідвальний обробіток грунту призводить до концентрації насіння смітних рослин в його активному шарі, з якого вони, в разі застосування парів, активно проростають і низкою суцільних обробок легко знищуються. І тут вельми важливо, щоб безвідвальному чистому парові не передувала жодна відвальна оранка. Інакше, з погляду боротьби із смітною рослинністю, ефективність пару знизиться в стільки разів, в скільки оранка понизить концентрацію насіння в активному шарі грунту.

Кілька слів про ресурсоємність БСЗ. Ресурсоощадність БСЗ, про яку вже багато написано й чимало говорять і пишуть нині, — це спроба видати бажане за дійсне. Бо поки поверхневий шар грунту повною мірою насититься органікою пожнивних решток, пройде не менше десяти років, і весь цей час грунт потребуватиме додаткових спушувань на середню глибину, як напівпар або поліпшений зяб, а тому невелика економія ресурсів, якої досягають на основному обробітку грунту, перекривається додатковими витратами на суцільні обробки до і після нього. Інших резервів економії ресурсів, окрім як за рахунок переходу від відвального плуга до плоскоріза-глибокорозпушувача, БСЗ не припускає, а в усьому іншому вона енергоємніша.

Рух будь-якого робочого органу — сошника або культиваторної лапи — в мульчованому пожнивними рештками шарі грунту створює більший опір, ніж у тому самому грунті, позбавленому мульчі. Звичайно, якщо мінімум десять років бездоганно виконувати всі вимоги БСЗ, то до кінця цього терміну економії ресурсів і зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва, безумовно, буде досягнуто. Про це можна дізнатися, відвідавши кращі господарства Полтавщини, наприклад, "Обрій" у Шишацькому районі. Але, на жаль, на цьому шляху, через згадані вище причини, потрібні додаткові ресурси. До того ж, нині грунти України значно мінералізовані. Органічних добрив у належній кількості просто немає, так само, як немає і ресурсів для їх внесення. А тому якісний обробіток грунту в його сьогоднішньому стані потребуватиме ще більше механізованих операцій, ніж це було в Полтавській області.

ВИСНОВКИ. Перехід до безвідвальної системи землеробства в Україні, безумовно, треба розглядати як прогресивний крок, але, на жаль, значно ресурсоємніший, ніж відвальна система землеробства, що використовується сьогодні. Тому ініціювати такий перехід можна тільки локально, попередньо забезпечивши ті господарства, що перейдуть на БСЗ, додатковими ресурсами. Сподіватися на те, що сільське господарство України буде рентабельним і самотужки вийде з кризи, не варто. Цього не вдається досягти навіть у високорозвинутих країнах світу, наприклад, США. Правильніше буде спробувати розробити прийнятні для наших умов методи дотування сільгоспвиробництва. Як один із варіантів такого дотування слід розглядати можливість основного обробітку грунту та чистих безвідвальних парів частково за рахунок держави. Для цього добре б створити низку спеціалізованих МТС, а потім частину чистих безвідвальних парів довести до 30%. Такого роду новації потрібно законодавчо закріпити в концепції розвитку аграрного сектору.

Loading...

 
 

Цікаве