WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблеми ремонтно-обслуговуючої служби переробних підприємств - Реферат

Проблеми ремонтно-обслуговуючої служби переробних підприємств - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми ремонтно-обслуговуючої служби переробних підприємств

На підприємствах переробної галузі сільськогосподарської сировини АПК України гостро стоїть проблема технічної готовності експлуатованого обладнання, устаткування, засобів автоматизації і механізації трудомістких процесів. Лише 28% основних фондів відповідає світовому рівню, 42 підлягають модернізації, а 30% — списанню і заміні новими. Недостатнє постачання запасних частин, матеріалів, недостатній розвиток мережі інженерно-технічного забезпечення на підприємствах, відсутність стабільних і взаємовигідних зв'язків з ремонтними підприємствами не дають змоги ефективно використовувати парк машин підприємств переробної галузі України і підтримувати їх постійно в працездатному стані.

Через слабку матеріально-технічну базу, недосконалість технологічного обладнання втрачається понад 20% сільськогосподарської продукції. У структурі металів, які використовуються для виробництва устаткування харчових галузей, нержавіюча сталь становить 18–20%, а в устаткуванні, випущеному за кордоном, ця частка сягає 50–60%. Слід зазначити, що таке устаткування слунує в 1,5–2 рази довше, ніж устаткування вітчизняного виробництва. Практично на кожному підприємстві з переробки сільськогосподарської сировини система обслуговування і ремонту наявного устаткування потребує поліпшення. Обслуговуванням і ремонтом устаткування переробної галузі займаються служби, що не мають в своєму розпорядженні належної бази і не мають працівників необхідної кваліфікації. Гострота питання полягає у тому, що парк містить дуже багато старого, спрацьованого і морально застарілого устаткування і, якщо його не підтримувати в працездатному стані, то працювати буде ні на чому.

Харчова і переробна промисловість відчуває труднощі в матеріально-технічному забезпеченні, склався критичний стан з постачанням нового технологічного устаткування, а також із наданням послуг з ремонту, обслуговування і відновлення спрацьованих деталей технологічного устаткування. Забезпеченість підприємств переробних галузей запасними частинами та матеріалами вкрай незадовільна, а наявна ремонтно-обслуговуюча база не в змозі задовольнити ці потреби. Постачання запасних частин до устаткування переробних галузей задовольняє потреби підприємств всього на 35–40%. Нині постачання запасних частин до устаткування, випущеного в пострадянських країнах, зведено нанівець, наявні виробничі потужності підприємств із ремонту техніки та устаткування недовантажені практично у більшості регіонів. Є великі можливості й ресурси для організації ремонту та обслуговування устаткування переробних галузей на ремонтних підприємствах АПК. Водночас переробні підприємства змушені виконувати всі види ремонтів, виготовляти поштучно деталі та вузли великої номенклатури, порушуючи вимоги технологічних процесів, не забезпечуючи їх якості. Витрати на ремонт устаткування протягом всього терміну служби нерідко у кілька разів перевищують первинні витрати на його придбання. Ще більші збитки несуть підприємства через аварійні відмови, руйнування деталей устаткування, тривалий його простой, що призводить до псування харчових продуктів, сировини, зниження якості вихідного продукту.

Як свідчить виробничий досвід, практика робіт, увага має бути зосереджена на рішенні двох взаємозв'язаних завдань інженерної служби АПК: слід забезпечити підтримку наявної техніки та устаткування в працездатному стані завдяки організації належного їх обслуговування і ремонту, а також організувати використання технічного потенціалу кожного підприємства. Насамперед, слід розширити конструкторсько-технологічні роботи з розробки технологічної документації (ремонтних креслень) на деталі, які можуть бути відновлені та зміцнені сучасними способами на ремонтних підприємствах, а також організувати розробку креслень на виготовлення деталей до устаткування зарубіжного виробництва. Низький рівень уніфікації деталей і вузлів, що підлягають відновленню, зумовлює їх дуже широку номенклатуру. Водночас аналіз конструкторсько-технологічних параметрів деталей вітчизняного та зарубіжного устаткування переробних галузей свідчить, що більш як 70% спрацьованих деталей можна відновлювати на ремонтних заводах АПК, ремонтних і сервісних підприємствах районного рівня, задовольнивши при цьому потребу в запасних частинах, забезпечивши тим самим зайнятість робітників цих підприємств.

Разом із ремонтно-обслуговуючими завданнями слід вирішувати питання технічного переозброєння переробних підприємств, виконуючи пуско-налагоджувальні та монтажні роботи, комплектувати підприємства технологічним і допоміжним устаткуванням, приладами, виготовляти потрібне нестандартне оснащення. Дальший розвиток має одержати поєднання принципів спеціалізації і концентрації виробництва.

Як відомо, до складу технологічного устаткування переробних галузей входить значна кількість складного устаткування, відновити працездатність якого в умовах ремонтних підприємств АПК без участі машинобудівних заводів доволі складно, а в окремих випадках практично неможливо. У цьому разі дуже важливою є участь у роботі з ремонту та обслуговування підприємств виробників, які мають виконувати важливу роль у технологічній підготовці ремонтного виробництва.

Питання про створення служби фірмового обслуговування машин ставиться давно, але широкого розвитку не дістало. Фірмове обслуговування машин переробних галузей має бути організоване через мережу регіональних технічних центрів із фірмового обслуговування і ремонту найскладнішого технологічного устаткування, яке виготовляють різні заводи. Кожен такий центр повинен мати прямі зв'язки із заводами-виробниками, які постачають йому технічну документацію, запасні частини, надають допомогу в навчанні кадрів особливостям монтажу, експлуатації, обслуговування і ремонту технологічного устаткування.

Підприємства з переробки сільськогосподарської сировини укладають угоди з регіональним технічним центром на виконання всіх видів гарантійного і післягарантійного обслуговування, ремонтів, а у разі потреби — монтажних і пусконалагоджувальних робіт, обслуговування персоналу, формує номенклатуру та об'єми деталей, вузлів і агрегатів технічного обмінного пункту, його фонд. Слід зазначити, що в технічному центрі доцільно мати групу конструкторів для розробки креслень на виготовлення запасних частин до зарубіжної техніки, а також на нестандартне устаткування і засоби малої механізації. Регіональний технічний центр виконує для замовників всі види регламентних обслуговувань у перебігу всього періоду експлуатації устаткування. Зоною обслуговування регіонального технічного центру може бути регіон, в якому кілька районів або навіть областей, де використовують відповідне устаткування. При регіональних технічних центрах кожне підприємство-виробник складного устаткування повинне мати групу фахівців, яка надавала б послуги з ремонту та обслуговування техніки в гарантійний період, контролювала стан техніки в період експлуатації, нагромаджувала інформацію споживачів щодо якості розробки та виготовлення устаткування. На базі регіональних технічних центрів підприємства-виробники особливо складного устаткування мають організувати курси підготовки відповідних фахівців.

Іншою важливою проблемою є те, що більшість підприємств з переробки сільськогосподарської сировини розташовані в містах, а ремонтні заводи, станції технічного обслуговування, сервісні підприємства здебільшого — в районних центрах і спеціалізувалися вони, переважно, на ремонті сільськогосподарської техніки і машин, які використовуються в тваринництві. Тому підприємства потребують єдиної спеціалізованої організації — регіонального технічного центру, — яка взяла б на себе виконання всього комплексу робіт: від ремонту вузлів, деталей, приладів, машин і механізмів, технологічних ліній, холодильних і енергетичних установок, їх монтажу і налагодження до капітального ремонту цехів, будівель і споруд, включаючи інженерні мережі. Забезпечити такий комплекс робіт можна тільки на базі промислового підприємства з введенням до його складу спеціалізованих організацій з монтажу, налагодження і технічного обслуговування обладнання та устаткування переробних підприємств.

Регіональний технічний центр може виконувати складні види технічного обслуговування машин і устаткування, у тому числі й зарубіжного, або їх ремонт, на місці використовуючи виїзні бригади пусконалагоджувальних організацій. Вони повинні мати обмінний фонд агрегатів і вузлів устаткування переробних галузей, забезпечувати зв'язки споживача із заводами виробниками, організаціями, які займаються постачанням запасних частин. Для успішного вирішення важливих проблем організації ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування переробних галузей слід у найкоротші терміни прийняти на озброєння прогресивні напрями в забезпеченні високої працездатності машин і устаткування. До них належать: забезпечення технічної підготовки ремонтно-обслуговуючого виробництва спільно із заводами-виробниками; створення розгалуженої мережі пунктів матеріально-технічного постачання і підприємств для виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту обладнання, з використанням можливостей підприємств, що ремонтують сільськогосподарську техніку; забезпечення організаційної основи виконання технічного обслуговування на рівні регіонів і працюють на договірній основі.

Loading...

 
 

Цікаве