WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблеми механізованого виробництва рису - Реферат

Проблеми механізованого виробництва рису - Реферат

Зяблеву оранку виконують плугами з передплужниками типу ПЛП-6-35, ПЛН-5-35, ПЛН-4-35, ПН-4-40 або оборотними плугами ППО-6-40, ППО-5-40, ППО-4-40, ПНО-5-40, ПНО-4-40 тощо. Зорані поля залишають до весни без додаткового обробітку.

Навесні на полях проводять суцільну культивацію на глибину 10–12 см, щоб краще провітрити та просушити верхній шар грунту. При цьому використовують парові культиватори типу КШУ-4, КШУ-8, КПЗ-9,7, КГ-4, КГ-8, КП-4 та ін.

На полях, засмічених болотними бур'янами та з надто ущільненим грунтом, навесні проводять обробіток лемішними лущильниками ППЛ-5-25 і ППЛ-10-25 на глибину 12–14 см.

Високу якість весняного обробітку грунту дають комбіновані агрегати типу АПБ-6, КААП-6, АГ-3, АГ-6.

Навесні поле вирівнюють, щоб потім, у період сходів і перед збиранням рису, можна було вчасно скидати воду. Для проведення цієї агротехнічної операції використовують планувальники П-2,8 або ПА-3 в агрегаті з тракторами ДТ-75М, ДТ-175С та Т-150-05. На ділянках виконують проходи у взаємно перпендикулярних напрямках або під кутом до напрямку руху агрегату. Після виконання експлуатаційного планування відхилення поверхні грунту від горизонтальної площини не повинно перевищувати 5 см, що дасть можливість забезпечити оптимальний для рослин водний режим.

Передпосівну культивацію з боронуванням проводять на глибину загортання насіння безпосередньо перед або водночас із сівбою. Для цього застосовують комбіновані агрегати для передпосівного обробітку РВК-3, РВК-3,6, РВК-5,4, РВК-7,2. Якісно проведений передпосівний обробіток сприяє рівномірному загортанню насіння та одержанню дружних сходів.

Сівба в оптимальні строки — важлива умова одержання високих урожаїв рису. Термін сівби та норму висіву насіння визначають для кожного конкретного господарства з урахуванням погодних, грунтово-гідрологічних умов і біологічних властивостей сорту.

Використання якісного посівного матеріалу є запорукою появи дружних сходів і розвитку рослин. Насіння рису І класу має відповідати таким посівним якостям: сортова чистота — не менше 98,0%, схожість — не нижче 95,0%, наявність домішок і зерен інших рослин — не більше 1,0%.

Терміни проведення посівних робіт визначають здебільшого з урахуванням погодно-кліматичних умов. При цьому слід враховувати не тільки сприятливі умови для нормального проходження перших фаз розвитку рослин, а й мати на увазі тривалість вегетаційного періоду сорту та умови його достигання. На Півдні України високий урожай рису доброї якості можна одержати, якщо достигання зерна закінчується не пізніше другої декади вересня. Дослідами встановлено, що для висівання рису оптимальним періодом є кінець квітня — початок травня, коли температура грунту на глибині загортання насіння не менше 12...14°С.

Залежно від грунтових умов, вирівняності поверхні грунту, типу зрошувальної системи, характеру та ступеня забур'яненості полів, застосовують той чи інший спосіб сівби рису, а також пов'язаний із ним режим зрошення. Рис висівають переважно звичайним рядковим або вузькорядним способами. Для цього використовують сівалки типу СЗ-3,6А, СЗУ-3,6А або їх модифікації.

Інтенсивність росту й розвитку рослин великою мірою залежить від глибини загортання насіння. Рис негативно реагує на глибоке загортання насіння. Оптимальною є глибина 1,5–2,0 см. Науковими дослідженнями встановлено, що в разі загортання насіння на глибину понад 3,0 см урожайність рису знижується на 15–20%.

Кількість продуктивних стебел на одиниці площі є одним із чинників, від яких залежить урожайність зерна рису. Найвищі врожаї одержують за наявності на 1 м2 приблизно 400–600 продуктивних стебел. Для забезпечення такої щільності слід висіяти на 1 га близько 6–9 млн схожих насінин.

Посівна норма тісно пов'язана з грунтовими та погодними умовами, режимом зрошення, наявністю бур'янів, способом сівби та властивостями сорту. На засмічених бур'янами ділянках і солончакуватих грунтах норму висіву насіння рису збільшують (порівняно з нормою висівання на чистих полях і каштанових грунтах).

На зріджених посівах урожай формується здебільшого завдяки волотям бічних пагонів, а на загущених — завдяки зерну головних волотей. Незважаючи на те, що на загущених посівах продуктивність кожної з рослин зменшується, валовий збір все ж таки зростає. Як свідчать дослідження, на посівах із більшою нормою отримують "вирівняніше" зерно. Воно достигає дещо раніше, ніж на зріджених посівах, тому доцільно застосовувати норму висіву 8–9 млн схожих насінин рису на 1 га.

Підтримання оптимального водного режиму протягом усього вегетаційного періоду є важливим чинником росту та розвитку рослин рису. Для отримання нормальних сходів одразу ж після сівби поле затоплюють шаром води завтовшки близько 10 см, щоб насіння набрякло. Цей період залежить від температури повітря, грунту та води, й триває від 3 до 8 днів. Після цього воду скидають, щоб до проростків надійшов кисень. Як тільки верхній шар грунту просохне і позначаться рядки, посіви раз чи двічі зволожують.

З моменту появи масових сходів посіви затоплюють шаром води 10–12 см, і цей рівень підтримують приблизно 20–30 днів, тобто до початку кущіння. На початку фази кущіння шар води зменшують до 5–7 см для того, щоб рослини могли добре розкущитися, бо глибоке затоплення у цей час пригнічує розвиток кореневої системи. Після кущіння рівень води піднімають до 10–15 см і тримають його до настання воскової стиглості.

Шар води відіграє значну роль у формуванні мікроклімату рисового поля. Він істотно регулює температурний режим грунту, сприяє нагромадженню, збереженню й перерозподілу тепла, а також зменшує коливання температур удень та вночі.

Водний режим повинен не тільки створювати сприятливі умови для розвитку культурних рослин, а й певною мірою знищувати бур'яни, шкідники та водорості.

Протягом вегетаційного періоду гектар рисового поля потребує 18–20, а на легких грунтах — близько 22 тис. м3 води. Кількість води, яку слід подати на 1 га протягом сезону, називають зрошувальною нормою. Вона залежить від механічного складу грунту, глибини залягання підгрунтових вод, погодних умов і злагодженості роботи елементів зрошувальної системи.

За постійного затоплення вивчення водного балансу рисового поля дає можливість встановити складові витрат води, потрібні для формування врожаю рису, й коефіцієнт корисного використання води.

Зрошення рису має кілька етапів: первинне затоплення (відразу після сівби), повторне затоплення (після появи сходів), підтримання потрібного рівня води на поверхні поля та скидання її залишків перед початком збиральних робіт. Секундну витрату води пересічно на 1 га рисового поля називають гідромодулем. У різний період вегетації рису потреба у воді неоднакова.

Рисосійні господарства використовують скидні води для поливання інших сільськогосподарських культур, зокрема овочів, кукурудзи, люцерни тощо. Проведені дослідження підтвердили, що коли концентрація солей не перевищує 1 г/л води, то її можна використовувати для поливання, тим самим підвищуючи коефіцієнт використання поливної води.

Повніше використовувати природні ресурси дає змогу технологія вирощування рису з глибоким загортанням насіння та одержанням сходів без затоплення полів.

Науковими дослідженнями встановлено, що під шаром води немає кисню, тому уповільнюється проростання насіння рису, внаслідок чого погіршується його схожість, а самі сходи стають ослабленими та зрідженими. Найсприятливішим середовищем для проростання насіння рису є вологий грунт. У разі висівання насіння у вологий грунт із глибоким загортанням період від висіву до сходів триваліший, але календарно поява сходів рису та достигання врожаю в цілому відбуваються раніше.

Вирощування рису за технологією з глибоким загортанням насіння дає можливість одержувати рівномірні сходи, а цвітіння рослин і достигання врожаю відбувається за кращих умов. За багаторічними дослідними даними Українського науково-дослідного інституту зрошувального землеробства, вирощування рису за технологією без затоплення дає збільшення врожаю зерна рису, порівняно зі звичайною технологією, приблизно на 5 ц/га, а у недостатньо теплі роки прибавка врожаю становила 8–9 ц/га.

Loading...

 
 

Цікаве