WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблема зберігання сільськогосподарської техніки - Реферат

Проблема зберігання сільськогосподарської техніки - Реферат

Реферат на тему:

Проблема зберігання сільськогосподарської техніки

Підвищенню надійності cільгосптехніки завжди (ще з часів примітивних грунтообробних знарядь) приділяли певну увагу. Як відомо з історії, завдяки намаганню підвищити показники надійності, людина перейшла від дерев'яних робочих органів до сучасних високоміцних матеріалів, які забезпечують порівняно високі показники ефективності сільгоспвиробництва. Разом із підвищенням надійності зростає вартість і складність техніки, що, своєю чергою, потребує удосконалення зберігання її у неробочий період.

Підвищенню надійності cільгосптехніки завжди (ще з часів примітивних грунтообробних знарядь) приділяли певну увагу. Як відомо з історії, завдяки намаганню підвищити показники надійності, людина перейшла від дерев'яних робочих органів до сучасних високоміцних матеріалів, які забезпечують порівняно високі показники ефективності сільгоспвиробництва. Разом із підвищенням надійності зростає вартість і складність техніки, що, своєю чергою, потребує удосконалення зберігання її у неробочий період.

Посівні, садильні та грунтообробні машини

Специфіка експлуатації сільгоспмашин полягає в тому, що в середньому частка їхнього неробочого періоду становить 80,43%, а для посівних і грунтообробних машин — 89,74% (таблиця). Відтак, стан технічних і експлуатаційних показників у цей період залежить від того, наскільки якісно організовано зберігання техніки.

За даними багаторічних досліджень, витрати на ремонт і технічне обслуговування, згідно з прямолінійним законом, зменшуються в разі підвищення якості зберігання.

Тобто в разі економії коштів на підготовку техніки до зберігання на догляд за нею під час зберігання та після розконсервації витрати на ТО і ремонт у процесі експлуатації можуть сягати 163,47% витрат за належного зберігання.

На практиці за підвищення витрат на поліпшення зберігання на 1 грн можна отримати економію під час дальшої експлуатації техніки до 13 грн, а коефіцієнт технічної готовності зростає на 0,05–0,18.

Очищення та миття. За технологією підготовки машин до тривалого зберігання операція видалення забруднень стоїть на першому місці: від якості очищення робочих поверхонь залежить ефективність подальших операцій. Найрезультативнішим є струменевий спосіб, режим якого визначає характер гідродинамічної дії і тривалість миття, його використовують на спеціально обладнаних майданчиках. Для очищення фарбованих поверхонь прийнятний м'який режим із напором рідини 30–50 м; від залишків смоляних забруднень очищають за напору рідини 50–60 м. Інтенсифікації процесу миття досягають різними способами: підігріванням води, додаванням у воду синтетичних миючих засобів, збільшенням напору рідини. Очищення струменем води з напором 60–100 м удвічі-втричі ефективніше за спосіб із підігріванням води. При цьому діаметр сопла виходу рідини має бути 1,8–2,5 мм, ширина струменя залежить від кута розтікання (15...60°), а товщина струменя в зоні очищення має становити 3–10 мм. Для очищення стійкого забруднення кут розтікання треба зробити якомога меншим. Саме так створюється плоский струмінь зі значним зусиллям удару.

Техніку очищають відповідно до інструкції з експлуатації: з культиваторів-рослинопідживлювачів знімають тукопроводи, ретельно очищають від решток добрив туковисівні апарати, тукопроводи та підживлювальні ножі, баластні ящики дискового лущильника, дискової борони, кільчастого котка звільняють від вантажу, спускають воду з барабанів водоналивного котка. Як свідчать спостереження, в 60–70% випадків очищення здійснюють неякісно або й узагалі не очищають.

Готуючи до зберігання посівні й садильні машини, очищають від залишків насіння та добрив ящики, банки, висівні та туковисівні апарати, бункери, зерно- й тукопроводи; машину теж треба помити й очистити від бруду. Практика засвідчує: очищення й миття грунтообробної, посівної та садильної техніки часто-густо здійснюють незадовільно. Основними недоліками (порушеннями) під час виконання таких операцій є неналежне очищення важкодоступних місць, брак потрібного обладнання та матеріалів для очищення місць підтікання нафтопродуктів (штуцери, крани, клапани гідросистеми, гідроциліндри тощо), відсутність обслуговування насіннє- і тукопроводів та залишання їх на машині, що створює сприятливі умови для розведення мікроорганізмів і гризунів.

Постановка на зберігання. Згідно з правилами, ланцюгові передачі вибраковують, працездатні ланцюги промивають і проварюють в оливі 10–15 хв за температури 90...100°С і здають на зберігання на склад. Зірочки очищають і покривають захисним мастилом. На практиці ж єдиним засобом консервації та мащення під час підготовки ланцюгових передач до перезимівлі є відпрацьоване моторне мастило, що в поєднанні з відкритим способом зберігання майже ніяк не поліпшує її.

Натяг усіх пружин послаблюють, машини змащують згідно з таблицею, яку подано в інструкції з експлуатації, покривають захисним мастилом деталі висівних апаратів, регулювальні гвинти й шарнірні з'єднання.

Для підготовки гнучких трубопроводів гідравлічних систем слід видалити пил і бруд, змити теплою водою масляні плями та висушити поверхню трубопроводу стисненим повітрям. На поверхню шлангів нанести два шари алюмінієвої фарби або обгорнути парафінованим папером. Зберігання гнучких трубопроводів допускається лише з радіусами перегинів понад 600—700 мм. Штоки гідравлічних циліндрів мають бути втягнуті в циліндри, стрижні клапанів регулювання максимально втягнуті в корпуси. Оголені їхні частини мають бути покриті захисним мастилом (наприклад, ПВК). Із гідросистеми зливають мастило, промивають і заповнюють дизельною оливою з додаванням присадки-інгібітора корозії. Головний удар у разі недбалої підготовки до зберігання елементів гідравлічних систем припадає на гнучкі трубопроводи високого тиску: їхні неметалеві поверхні втрачають еластичність, тріскаються, в штуцери потрапляє пил і бруд.

Причіпні машини встановлюють ходовими колесами на спеціальні підставки, під колеса та раму начіпних машин встановлюють дерев'яні чи металеві підставки. Причіпні плуги, котки, батареї дискових лущильників і борін зберігають у транспортному положенні на підкладках, а зубові борони — на підкладках у штабелях заввишки не більше 1 м. Проте часто плуги ставлять без підставок, дискові борони та культиватори спирають на різальні грані робочих органів.

Зернову сівалку встановлюють на підставки так, щоб між шинами та опорною поверхнею був зазор 80–100 мм. Тиск у шинах знижують до 70–80% робочого й покривають їх світлозахисною сумішшю. Сошники ставлять на дерев'яні підкладки. Під колеса, сошники та раму кукурудзяної і бурякової сівалки встановлюють підкладки для того, щоб рама перебувала в горизонтальному положенні й не виникало напружень у металоконструкції. Під сошники, колеса й загортальні диски картоплесаджалки ставлять підкладки, а під задній брус — підставки. Зачиняють бункери, насіннєві й тукові ящики, банки та закріплюють дротом. На жаль, на практиці це роблять тільки в 3–8% випадків. Часто техніку після осінньо-польових чи весняно-польових робіт ставлять на зберігання на грунтовій поверхні машинного двору, сошники сівалок, саджалок і загортальні диски зберігають без підкладок, прямо на грунті.

Loading...

 
 

Цікаве