WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблема зберігання сільськогосподарської техніки - Реферат

Проблема зберігання сільськогосподарської техніки - Реферат

Підготовка редукторів до зберігання

На практиці очищення та миття редукторів здійснюють не на кращому рівні, ніж інші операції з підготовки до зберігання. Всі несправності, наприклад, підтікання оливи, варто усунути не тільки видаленням з поверхні оливних плям і налиплого бруду, а й перевірити та, за потреби, замінити підшипники (ущільнення) або усунути дисбаланс карданної передачі. У разі невиконання зазначеного всі ремонтні роботи доведеться виконувати під час напруженого збирального періоду.

Якщо за наробітком надійшов час технічного обслуговування, його проводять перед підготовкою до зберігання. Відповідно до правил зберігання, редуктори консервують робочою консерваційною оливою, герметизують внутрішні порожнини та відновлюють пошкоджене антикорозійне покриття. За нормального технічного стану корпуси редукторів захищені від потрапляння всередину вологи, але внаслідок тривалого впливу зовнішнього середовища ущільнення поступово руйнуються, створюючи таким чином сприятливі умови для потрапляння води, пилу, бруду та підтікання мастильного матеріалу назовні. Тому під час зберігання на відкритому майданчику рекомендується закрити редуктор вологонепроникним чохлом. Під час спостережень у господарствах за підготовкою до зберігання жодної з цих операцій не було зафіксовано.

Підготовка передач з гнучким зв'язком до зберігання Ланцюгові передачі

Попри вагомі переваги ланцюгових передач під час використання для приводу робочих органів сільгосптехніки, експлуатаційники здебільшого не ознайомлені з правилами їхнього зберігання. Крім того, слід зазначити, що зберігати потрібно тільки придатні для дальшого використання ланцюги, працездатність яких треба визначати за граничним видовженням Lгр, яке має не більш ніж на 4% перевищувати стандартну довжину, визначену як добуток кількості ланок n на крок ланцюга Р. Для забезпечення належної точності вимірювальна ділянка ланцюга має бути під впливом зусилля розтягу F=300...400 H (30...40 кг).

Якщо діагностичних операцій не проводять, приводні ланцюги сільгоспмашин працюють до руйнування або видовження понад 10,26% (на рис. 3 зображено такий ланцюг), що більш як у 2,5 раза перевищує гранично допустиме значення.

Під час використання таких ланцюгів форсованого спрацювання зазнають як ведуча, так і ведена зірочка, додатково навантажуються опори валів. До того ж, використання таких передач унеможливлює точне прогнозування залишкового ресурсу з огляду на те, що зі збільшенням видовження зростає нерівномірність спрацювання окремих шарнірів ланцюга. Перекіс ланок ланцюга, зумовлений цією нерівномірністю, спричиняє перевантаження окремих ланок і створює сприятливі умови для їхнього руйнування й, відповідно, — простоїв техніки під час збирання врожаю.

Згідно із ГОСТ 7751–85 п. 2.7, втулково-роликові ланцюги очищають, промивають у промивальній рідині та витримують не менше 20 хв у дизельній оливі, попередньо підігрітій до 80...90°С. Зірочки консервують відповідно до правил зовнішньої консервації за ГОСТ 9.014–78 або технічних умов на машини певної марки. Допускається зберігання ланцюгів зануреними в закриті ємності з відпрацьованою моторною оливою. Проте на практиці про консервацію зірочок і ланцюгів не згадують: єдиним засобом консервації (якщо така ще є) здебільшого, зазвичай, залишається відпрацьована моторна олива, якою поливають ланцюг. Слід додати, що це в кращому разі: часто ланцюгові передачі залишають на зберіганні в робочому положенні, під впливом зовнішнього середовища, забрудненими рослинними рештками. Всі ці чинники не додають ресурсу ланцюговим передачам сільськогосподарської техніки.

Ланцюгові передачі складаються з ланцюга, ведучої зірочки, веденої та натяжного пристрою. Спрацьовані зірочки не можна комплектувати з новими ланцюгами, і навпаки, бо доведеться запасатися новими згаданими деталями (складовими одиницями) втричі-вчетверо більшою кількістю. Форсоване спрацювання в цьому разі спричинено зміненою формою зубців зірочок та кроком зірочок і ланцюга.

Пасові передачі

Шлях пасової передачі від нової до непрацездатної мало чим різниться з ланцюговою. Для цього не потрібно нічого робити й витрачатися на підготовку до зберігання, в процесі та під час зняття зі зберігання. Саме так і відбувається у 88–95% випадків з подальшим наріканням (під час експлуатації техніки) на низьку якість пасів і шківів. Наробіток пасів залежить від багатьох чинників: якості виготовлення, режимів та умов експлуатації, стану шківів, якості зберігання в неробочий період.

Достатньої уваги потребують і шківи. Їхні робочі поверхні очищають від корозії та консервують згідно з ГОСТ 9.014–78, а пошкоджене антикорозійне покриття відновлюють. При цьому слід звернути увагу на стан несучих поверхонь і кут між ними. На поверхнях не має бути тріщин, ушкоджень, канавок; ремінь у натягнутому стані має опиратися бічними поверхнями й не торкатися дна канавки. Кут канавки контролюють граничними кутовими калібрами.

Першим завданням перед підготовкою до зберігання є перевірка технічного стану паса, ведучого та веденого шківів, натяжного шківа (ролика). Видовження ременя понад 4%, повздовжнє розшарування більш як на 1/3 довжини, відокремлення ниток, поперечних тріщин глибиною до несучого шару не допускаються.

Згідно з ГОСТ 7751–85 п. 2.4, за відкритого зберігання приводні ремені знімають, готують та здають на склад, а за закритого допускається зберігати їх, не знімаючи з машини, за умови їхньої консервації та герметизації. Порушення цих вимог спричинює старіння пасів, втрати їхньої пружності та еластичності. Так створюються сприятливі умови для руйнування, видовження, розшарування. Крім того, втрачається зчеплення паса зі шківом, це спричинює проковзування. Розрахунковий ресурс пасів забезпечується за дотримання п. 2.8 стандарту, згідно з яким паси промивають теплою мильною водою або знежирюють неетильованим бензином, просушують, припудрюють тальком і зберігають на складі.

Підготовка опорних коліс до зберігання

Згідно з історичними даними, колесо слугує людині вже понад 5000 років, щостоліття вдосконалюючись. Із переходом від дерев'яних коліс до металевих і пневматичних зростають вимоги до зберігання їх у неробочий період, який для окремих машин учетверо більший, ніж робочий. Відтак ДСТУ передбачено зберігання пневматичних шин у розвантаженому стані на машинах, встановлених на підставках; поверхні шин на період збереження слід вкривати захисним покриттям. Тиск у шинах за закритого й відкритого зберігання має бути зниженим до 70% робочого, який контролюють протягом періоду зберігання. За результатами спостережень, більшість коліс сільгосптехніки постійно перебуває під вагою машин, тиск у шинах не зменшують. Як наслідок, шини тріскаються й невдовзі потребують заміни.

Колеса та маточини часто зберігають теж не кращим чином. За нестачі запасних шин до іншої техніки їх знімають з тієї, що перебуває на зберіганні, залишаючи іржавіти осі, маточини, підшипники тощо. Належного збереження можна домогтися, зберігаючи машини на підставках з консервацією та герметизацією зовнішніх і внутрішніх частин маточин.

Високоефективне використання техніки в сільськогосподарському виробництві потребує чіткого дотримання всіх правил експлуатації та зберігання. Це особливо актуально за нинішнього комплексу проблем фінансово-економічного й технічного плану в агропромисловому комплексі України.

Loading...

 
 

Цікаве