WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Поповнення ринку сортів рослин: соя культурна - Реферат

Поповнення ринку сортів рослин: соя культурна - Реферат

Реферат на тему:

Поповнення ринку сортів рослин: соя культурна

Соя — одна з головних білково-олійних культур із широким спектром застосування: харчовий, кормовий, технічний і медичний. З урахуванням високої харчової цінності та вмісту білків соя визначена організацією ЮНЕСКО як стратегічна харчова культура.

Як азотфіксатор вона збагачує грунт азотом, покращує його структуру, є цінним попередником для озимих та ярих зернових культур, картоплі, кукурудзи та ін.

Академік М. І. Вавилов відзначив, що соя, рано чи пізно, займе провідне місце в землеробстві нашої країни. Адже феномен цієї культури полягає в тому, що в ній за вегетаційний період синтезуються два врожаї білка (38–42%, а в окремих випадках — і до 50–52%), жиру (18–23%) і майже всі органічні речовини, які є в рослинному світі, а саме: вуглеводи, ферменти, вітаміни та мінеральні речовини (25–30%). До того ж, білок сої за хімічним складом і вмістом амінокислот близький до тваринних білків, а за перетравленням — до казеїну молока.

У країнах Сходу соя має велике значення як харчова культура, а в інших країнах світу, наприклад у США, її спочатку вирощували на корм або зелене добриво, і значно пізніше почав переважати зерновий напрям. При цьому вирощування сої на зерно в окремих країнах сягає майже 100 відсотків.

В Україні поки що такого стратегічного та важливого значення соя ще не набула, і тільки в окремих областях її вирощують переважно на зерно. Тож не настав час, щоб за рахунок сої вирішувати проблему білка, як, приміром, у США, Китаї, Бразилії, Італії та інших країнах. Там нині високими темпами нарощують її виробництво та ефективне використання в тваринництві.

Протягом усієї історії людства змінювалися й напрями використання сої. На сьогодні виділяють чотири з них:

- технологія промислової переробки сої (соєвий шрот, повножирова олія);

- використання соєвого білка в тваринництві (комбікорми та шроти для відгодівлі птиці, свиней, великої рогатої худоби, овець і кіз, кролів, хутряних звірів і риби);

- переробка та використання соєвого харчового білка (зерно, недозріле зерно; соєві олія, борошно, крупа, кава, проростки, соус, молоко, вершки, окара, сир "То-фу", м'ясо);

- застосування в медицині (народна, офіційна).

Завдяки багатому та різноманітному хімічному складу, соя не знає собі рівних за темпами росту виробництва: за останні 60 років вони зросли в світі майже вдев'ятеро, тоді як пшениці — в 4,6 раза, кукурудзи — в 4,3, рису — в 3,4 і ячменю — в 4,2 раза.

Отже, з викладеного вище випливає, що соя — культура, на яку в нашій країні потрібно звернути більше уваги й зробити її теж стратегічною культурою держави. Адже, за твердженням зарубіжних бізнесменів-експертів, Україна — єдина держава в Європі, що має достатньо типів грунтів та добрий клімат, щоб стати не тільки самодостатньою у виробництві рослинного протеїну, а й серйозним його експортером.

Для розв'язання проблем виробництва сої в державі, збереження сортових ресурсів цієї культури та завоювання нею місця (ролі) головного протеїнового району Європи наша країна, в особі Державної служби з охорони прав на сорти рослин разом і Українським інститутом експертизи сортів рослин, вирішує питання наукової основи формування сортових ресурсів цієї надзвичайно цінної культури з подальшим вивченням їхньої придатності для поширення в Україні.

Відомо, що створення нових сортів рослин потребує не тільки багато часу та глибоких знань селекціонера, а й значних матеріальних затрат і витрат фізичної праці. Але за відсутності охорони прав інтелектуальної власності ніщо не стоїть на заваді третім особам користуватися результатами праці селекціонера (насіння, садивний матеріал).

Тому, щоб забезпечити визнання досягнень селекціонерів, Україна з 1995 року стала країною — учасницею УПОВ (Міжнародний союз з охорони нових сортів рослин) і має право надавати селекціонерам правову охорону сортів як об'єктів інтелектуальної власності.

У своїй діяльності Держсортослужба керується законом України "Про охорону прав на сорти рослин" і Постановою Кабінету Міністрів "Про Реєстр сортів рослин України" та іншими постановами КабМіну України, наказами Міністерства аграрної політики й наказами Державної служби з охорони прав на сорти рослин і проводить цілу низку складних як короткотермінових (експертиза документів, оформлення заявок на визнання сорту придатним для використання в Україні), так і довготривалих робіт (проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на відмінність, однорідність і стабільність — ВОС-тест, а також вивчення придатності сортів для поширення в Україні.

Державне сортовипробування грунтується на експериментальних оцінках морфологічних, біологічних і цінних господарських ознак сортів рослин, визначенні їхньої придатності для використання з дотриманням екологічних, технологічних принципів та усталених методик досліджень.

У Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, 2008 року внесено 90 сортів сої за період із 1981 року. Регулярно сорти цієї культури реєстрували, починаючи з 1990 року.

Увесь вегетаційний період сортів сої, зареєстрованих в Україні, коливається від 75 до 130 днів із потенційною врожайністю насіння 30–35 ц/га та вмістом протеїну 38–40%. За тривалістю вегетаційного періоду всі сорти сої розподілено на чотири групи:

- скоростиглі: Аннушка, Білосніжка, Ворскла, Єлена, Знахідка, Ксеня, Устя, Фея;

- ранньостиглі: Аметист, Аполлон, Анжеліка, Алмаз, Блискавиця, Бояна, Донька, Діона, Київська 91, Краса Поділля, Київська 98, Корада, КиВін, Лара, Медея, Мрія, ОАЦ-Віжіон, Протеїнка, Прип'ять, Романтика, Седміца, Святкова, Фаетон, Юг 30, Ювілейна, Ясельда;

- середньоранні: Аркадія одеська, Артеміда, Берегиня, Васильківська, Валентіа, Версія, Валюта, Вілана, Величава, Горлиця, Горизонт, Дельта, Ентерпрайс, Ельдорадо, Золотиста, Іванка, Ізумрудна, Київська 27, Медісон, Особлива, Офелія, Омега вінницька, Оксана, Оріана, Прикарпатська 96, Подільська 416, Равніца, Супра, Скеля, Східна, Стратегія, Сонячна, Спринт, Таврія, Фарватер, Харківська зернокормова, Чернівецька 9, Юг 40, Ятрань;

- середньостиглі: Анатоліївка, Агат, Витязь 50, Вінничанка, Демос, Іна, Колбі, КСБ 938, Маша, Мар'яна, Мельпомена, Одеська 150А, Подолянка, Подільська 1, Срібна, Феміда, Чернівецька 8.

При цьому найменше сортів скоростиглих (8 сортів, 8,9%), а найбільше — середньоранніх (39 сортів, 43,3%). Ранньостиглих і середньостиглих сортів сої, відповідно, — 26 і 17, що становить 28,9 і 18,9 відсотка.

Відрадно й те, що за останні п'ять років (2004–2008 рр.) кількість зареєстрованих сортів становить понад половину (48 сортів, 53,3 %) усіх зареєстрованих за період з 1981 року.

Формуватимуть сортові ресурси сортів сої в Україні, насамперед відповідно до Методики проведення експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС), яка передбачає 30 ідентифікаційних ознак (22 з них — якісні, 8 — кількісні) та до Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів сої на придатність для поширення в Україні.

Методика на ВОС-тест охоплює період визначення ознак та їхнє виявлення на наявність антоціанового забарвлення на гіпокотилі (код фази — 10, гіпокотиль: наявність антоціанового забарвлення). Фенотиповий прояв ознаки вирізняють одразу після появи сходів (що дуже важливо), до маси 1000 зернин (код фази — 89, повна стиглість). Тобто ідентифікацію сортових ознак сортів сої здійснюють протягом усього вегетаційного періоду — від сходів до збирання врожаю.

Слід зазначити, що для кожного конкретного випадку вирощування сої треба та можна відібрати сорти, які відповідали б тим чи іншим вимогам до грунтово-кліматичних умов і тривалості вегетаційного періоду. Зокрема:

- щоб до певної міри знівелювати вплив погодних умов на одержання достатньо високих урожаїв, потрібно в одному господарстві вирощувати не менше двох-трьох сортів культури;

- на грунтах із легким механічним складом, які мають тенденцію до перезволоження та переохолодження, рекомендується вирощувати скоростиглі сорти;

- пізньостиглі сорти матимуть достатньо часу для формування хорошого врожаю на добре дренованих грунтах, які здатні до висушування за браком достатньої кількості опадів;

- небажано вирощувати ранньостиглі сорти на полях, де наявні проблеми боротьби з бур'янами, особливо дводольними;

- сорти з тривалим вегетаційним періодом мають більшу врожайність, ніж ранньостиглі;

- в роки з пізньою посухою ранньостиглі сорти мають перевагу перед усіма іншими сортами;

- найбільше зниження врожаю спостерігається, коли посуха збігається з фазою наливання зерна, особливо на її початку;

- для середньостиглих і пізньостиглих сортів дуже шкідлива пізня посуха, тоді як ранні сорти дають добрий урожай.

Нові сорти сої, запропоновані у 2008 році потенційним споживачам

Ворскла. Заявник: Національний науковий центр "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут сої".

Гіпокотиль у рослин сорту з наявним антоціановим забарвленням. Рослини із сірим опушенням, середньої висоти, проміжного типу росту; бувають із дуже слабким закручуванням стебла або без нього; мають напівстиснуту форму куща; початок цвітіння та достигання — від дуже раннього до раннього, наявне опадання листя.

Стебло із середньою кількістю вузлів, нефасційоване, середньої товщини.

Листок помірного зеленого кольору та з помірним ступенем пухирчастості. Середній листочок великий, ланцетної форми із заокругленою формою верхівки.

Забарвлення квітки фіолетове.

Біб має середні параметри і довжини, і ширини; світло-коричневого забарвлення та серпоподібної форми.

Насінина округло-випуклої форми з основним жовтим забарвленням оболонки та рубчиком. Рубчик овальної форми з наявним вічком на ньому, має світло-коричневе забарвлення. Малюнка (смужок) навколо рубчика немає.

Маса 1000 зернин середня.

Сорт — скоростиглий. Напрям використання — зерновий.

Середня врожайність за роки випробування в зоні Степу становила 17,9, в Лісостепу — 21,6 ц/га. Вміст жиру — 22,4, білка — 37,2%. Висота прикріплення нижнього бобу — 15,7 сантиметра.

Loading...

 
 

Цікаве