WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Повноцінна годівля — основа профілактики внутрішніх хвороб тварин - Реферат

Повноцінна годівля — основа профілактики внутрішніх хвороб тварин - Реферат

Реферат на тему:

Повноцінна годівля — основа профілактики внутрішніх хвороб тварин

Доброго здоров'я, високої продуктивності та хорошої відтворної функції тварин можна досягти, в основному, завдяки їх повноцінній годівлі. Організовуючи повноцінну годівлю сільськогосподарських тварин, слід обов'язково враховувати рівень забезпеченості тварин енергією, усіма поживними та біологічно активними речовинами, їх значення у живленні тварин та співвідношення між собою, оскільки порушення цих вимог, надлишок або нестача цих речовин призводять до появи низки внутрішніх хвороб.

Годівлю сільськогосподарських тварин слід здійснювати відповідно до чинних зоотехнічних норм з урахуванням виду, віку, продуктивності, вгодованості та фізіологічного стану.

У забезпеченні високого рівня обміну поживних речовин і складних процесів, пов'язаних з продуктивністю тварин, важливе місце посідає енергія (65%). Рівень енергетичного живлення визначається з урахуванням витрат енергії на підтримку життя (0,92 к. о., 5,3 МДж ОЕ на 100 кг живої ваги) і на продукцію (0,5 к.од.,2,8 МДж ОЕ на 1кг молока).

Незабезпеченість енергетичним живленням призводить до низького засвоєння поживних речовин корму, кетозів молочних корів, кітних вівцематок, виснаження всього організму з наступними небажаними наслідками.

Для забезпечення тварин енергією до їхніх раціонів вводять високоенергетичні корми з поживністю не нижче 0,6 к.о.(3,45 МДж ОЕ).

Останнім часом проблема протеїнового живлення постає особливо гостро з огляду на нагальну потребу в підвищенні продуктивності тварин і великі зміни в технології годівлі та виробництві кормів. Протеїн став одним із лімітуючих факторів у системі виробництва продукції тваринництва.

Новий підхід у нормуванні протеїнового живлення жуйних тварин грунтується на тому, що в них, так само як і в моногастричних тварин, потреба організму в азоті задовольняється за рахунок амінокислот, що всмоктуються в тонкому відділі кишківника. Загальна потреба в протеїні складається з потреби мікроорганізмів рубця в азоті, яка задовольняється за рахунок фракцій протеїну корму, і потреби тварин в амінокислотах. При цьому слід враховувати розчинність протеїну різних кормів. Потреба у перетравному протеїні в розрахунку на 1 к.о. для ВРХ становить у середньому 90–130; для свиней — 100–145; для овець — 90–100; для робочих коней — 90–100 г.

Нестача протеїну в раціоні або його неповноцінність за амінокислотним складом згубно впливає на відтворну функцію тварин, народжується неповноцінне потомство, знижується резистентність організму, збільшується захворюваність тварин, порушується обмін речовин, знижується продуктивність, погіршується їхній загальний стан.

Рівень ліпідного живлення істотно впливає на ріст і розвиток тварин. Жир кормів є не лише джерелом енергії та матеріалом утворення жиру в тілі тварин, він украй потрібний для нормального всмоктування і транспортування каротину та жиророзчинних вітамінів А, Д, Е, К.

Дефіцит жиру призводить до дерматитів, захворювань печінки та нирок, порушення функції відтворення.

Слід відзначити, що оптимальний вміст жиру в раціоні корів має становити 70% від виділеного з молоком, для молодняку ВРХ — 3–5, для свиней — 2–4, для птиці — 3–8% від маси концентрованих кормів.

Вуглеводи кормів — це не лише джерело енергії, вони беруть участь в утворенні жиру тіла й молока, а також сприяють розмноженню в передшлунках жуйних тварин корисних мікроорганізмів.

Незбалансованість раціону щодо цукру й крохмалю спричинює порушення білково-жирового обміну, що призводить до підвищення рівня кетонових тіл в організмі та розвитку ацидозу.

Щоб запобігти розвиткові ацидозу, слід контролювати співвідношення цукру та цукру + крохмалю. На 1 г перетравного протеїну має припадати 0,8–1,2 г цукру і 2–2,5 г цукру + крохмалю.

Оптимальний рівень клітковини в сухій речовині раціону має становити: для корів — 18–28, молодняку — 16–24, телят — 6–12; для овець — 15–25; для свиней — 4–12; для птиці — 3–6%.

Окрім органічних речовин, що мають певну поживну цінність, раціони тварин повинні бути забезпечені достатньою кількістю й у відповідному співвідношенні вітамінами, макро- та мікроелементами.

Мінеральні речовини виконують різноманітні функції. Їм належить важлива роль як будівельному матеріалу (основа кісткової тканини), вони входять до складу низки ферментів, підвищують оптимальну величину осмотичного тиску в рідинах і рН у клітинах та міжклітинних речовинах, забезпечують транспорт і проникнення поживних речовин та продуктів обміну; регуляторну діяльність нервової і серцево-судинної систем, водного, білкового, вуглеводного та ліпідного обміну.

За браку макро- та мікроелементів порушується обмін речовин, розвиваються рахіт, остеодистрофія, паракератоз, анемія та багато інших хвороб.

Організовуючи повноцінну годівлю тварин, слід враховувати наявність складного взаємозв'язку мінеральних речовин між собою та з іншими факторами живлення.

На практиці раціони сільськогосподарських тварин контролюють і балансують щодо вмісту 15 елементів: кальцію, фосфору, магнію, калію, сірки, натрію, хлору, заліза, цинку, марганцю, міді, кобальту, йоду, селену, фтору.

Нестачу мінеральних речовин у раціонах усувають введенням до їхнього складу природних компонентів (сіна, концентратів, соковитих кормів), а також мінеральних речовин у вигляді кальцієвих добавок, кормових фосфатів, преміксів, препаратів мікроелементів та інших засобів.

Вітаміни потрібні для підтримки нормальної життєдіяльності організму, підвищення стійкості його проти різних хвороб. Вони беруть участь в обміні білків, ліпідів, вуглеводів, мінеральних речовин, а також забезпечують функції статевої системи, внутрішньоутробного розвитку, біохімічних процесів окислення і відновлення; сприяють синтезові низки амінокислот і кращому використанню поживних речовин корму. Нестача одного з вітамінів у раціоні призводить до функціональних порушень в обміні речовин і зниження продуктивності тварин.

У практиці годівлі тварин нестача вітамінів найчастіше буває в кормах та раціонах, що призводить до гіповітамінозів, ознакою яких є втрата тваринами апетиту, зниження маси тіла та стійкості організму проти інфекційних хвороб, а в дорослих тварин, крім того, — зниження продуктивності й порушення функції відтворення.

Усунення дефіциту вітамінів в організмі тварин досягається введенням до раціонів достатньої кількості кормів, багатих на відповідні вітаміни (сіна, трав'яного, сінного, хвойного борошна, кормів тваринного походження, дріжджів кормових, пшеничних висівок), а також вітамінних препаратів.

У телят і поросят, переважно протягом перших шести тижнів життя, часто спостерігаються захворювання органів травлення. Причини різні: неправильна годівля матерів у період плодоношення, зміна складу молозива в матерів, випоювання телятам холодного, забрудненого або закислого молока, перегодовування молодняку, введення важкоперетравних підкормок, порушення розпорядку годівлі, давання недоброякісних грубих, соковитих і концентрованих кормів.

Для профілактики та лікування цих захворювань поряд із застосуванням лікарських препаратів слід використовувати різні дієтичні кормові засоби, які поліпшують функціональну діяльність внутрішніх органів, збагачують організм вітамінами та мінеральними солями, а також високопоживними речовинами, що добре перетравлюються і тим самим сприяють поліпшенню здоров'я тварин.

За дією на окремі органи, системи та організм у цілому всі дієтичні засоби можна поділити на такі групи.

1. Засоби, що сприяють кращому перетравлюванню і засвоєнню поживних речовин корму, посиленню секреції травних залоз організму. До них відносимо різноманітні настоянки із сіна, хвої, ромашки; відвари з горобини, насіння льону, деревію, кінського щавлю; осолоджене, розмелене, подрібнене, пророщене, підсмажене зерно; дріжджовані корми.

2. В'яжучі й обволікаючі речовини, що зменшують екструзативні процеси, больову чутливість, всмоктування токсинів. Це — відвари і настої з кори дуба, жолудів, вербових бруньок; вівсяне молоко й кисіль, вівсяно-сінні бовтанки, відвар насіння льону, морквяне й картопляне пюре.

3. Засоби, що нормалізують обмін речовин, стимулюючи тим самим ріст тварини та підвищуючи резистентність організму. До них належать настоянка прополісу, березовий сік, шлунковий сік, фізіологічний розчин, розчини Рінгер-Локка, мінеральні речовини.

4. Засоби, що нормалізують склад шлунково-кишкової мікрофлори:

кисломолочні продукти, ацидофільно-бульйонна культура (АБК), пропіоново-ацидофільна бульйонна культура (ПАБК). Вони пригнічують розвиток патогенної мікрофлори, запобігають інтоксикації організму, поліпшують ферментативну й секреторну діяльність травного апарату.

5. Засоби, що містять фітонциди: спиртові настоянки із часнику та цибулі. Їх використовують як бактеріостатичні засоби.

Призначаючи дієтотерапію, враховують етіологію, патогенез хвороби, стан хворих, вид, породу, вік, стать, продуктивність тварин.

У разі призначення лікувальної годівлі дотримуються таких правил:

1. Дієтична годівля має відповідати видовим та віковим особливостям годівлі тварин.

2. До кормового раціону включають усі потрібні поживні речовини, які можуть бути засвоєні організмом хворого.

3. Із кормових речовин обирають легкозасвоювані й повноцінні щодо поживності.

4. За тривалої дієтичної годівлі забезпечують різноманітність і зміну кормів у складі дієти.

5. Режим годівлі організовують з урахуванням індивідуальних особливостей тварин і характеру хвороби.

Існує три види дієтичних режимів: щадний, напівголодний і режим повного голодування.

На режимі повного голодування (1–2 доби) утримують тварин у разі гострих захворювань з метою розвантаження травного каналу, полегшення роботи нирок і створення умов порівняного спокою для уражених органів. Режим тривалого повного голодування не застосовують для молодняку, особливо підсосного періоду, через швидкий розвиток спаду сил і зниження фізіологічної системи захисту, натомість пропускають наступну годівлю, замінивши молозиво або молоко фізіологічним розчином.

Напівголодний режим полягає в зменшенні добової потреби на 50–60%. Його призначають на 2–3 доби для переходу від голодного до звичайного режиму годівлі. Він також показаний у разі захворювань травного каналу, хвороб печінки, нирок, серцево-судинної системи із значними порушеннями функцій цих органів.

Щадний режим полягає в призначенні спеціальної дієтотерапії. Корми добирають залежно від переважаючого розладу функцій.

Loading...

 
 

Цікаве