WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Племінна справа у вівчарстві України - Реферат

Племінна справа у вівчарстві України - Реферат

Австралійський тип чорноголових овець.

Створили вчені та селекціонери-практики за методом складного відтворювального схрещування. Одержано овець із кросбредною вовною, яким за комплексом господарсько-корисних ознак і біологічних особливостей немає аналогів у світовій та вітчизняній практиці.

Особливістю типу є величина. Вівці великі та багатововнові, міцної конституції, скороспілі, з відмінно вираженими м'ясними формами. Середня маса баранів-плідників — 122–137 кг, маток — 72–80, ярок — 60–66 кг за середнього виходу на 100 вівцематок 155 ягнят, настриг у чистому волокні в середньому — 4,9–5,3 кг вирівняної, чітко звивистої, міцної, еластичної і шовковистої з люстровим блиском вовни, з високою якістю жиропоту світлих відтінків. Вихід чистого волокна — 69–72%. Висока м'ясна скороспілість ягнят. Середньодобовий приріст за помірного рівня годівлі — 137 г, за інтенсивного — 340 грамів.

Генеалогічна структура представлена трьома заводськими лініями баранів-плідників. Встановлена можливість використання баранів як поліпшувального генетичного матеріалу для створення нового інтенсивного типу овець, а також підвищення вовнової та м'ясної продуктивності тонкорунних і напівтонкорунних овець і поліпшення якості їхньої продукції, що дає можливість відмовитися від імпорту баранів аналогічного напряму продуктивності. Зосереджені в дослідному господарстві "Маркеєве", КСП ім. Калініна, КСП ім. Фрунзе і "Красный Сиван" Чаплинського району Херсонської області.

Український внутрішньопородний тип м'ясо-вовнових овець із кросбредною вовною.

Ці вівці створено способом складного відтворювального схрещування тонкорунних і цигайських маток з баранами-плідниками порід лінкольн, ромни-марш і новозеландський корідель. Працювали протягом 1970–1988 років.

Поєднують південно-українські м'ясо-вовнові асканійські кросбреди та північно-українські харківської селекції. Вони мають міцну конституцію, гармонійну будову тіла, високу скороспілість та вовнову продуктивність із виходом чистої вовни 57–65 відсотків.

Вівці цього типу вирізняються відносно низькими ногами, добре оброслими черевом, кінцівками і головою, щільністю руна, спокійним темпераментом. Вони середньої величини, з добре вираженими м'ясними формами, вовна відростає швидко: 1,5 см й більше за місяць, настриг пояркової вовни досягає в середньому по стаду ягнят 1,3–1,5 кг, а в сім-вісім місяців вівці дають рунну вовну.

Ці вівці проявляють високі відгодівельні, нагульні й забійні якості, у вісім з половиною місяців дають легку, напівтонку овечу шкуру, що придатна для виготовлення хутряних виробів.

Провідний репродуктор цих овець — племзавод ім. Щорса Купенського району Харківської області, а також КСП ім. Горького, ім. Ілліча, ім. Кірова Сумської області.

Асканійські кросбреди — великі, швидкоспілі, з міцною конституцією, високою вовновою, м'ясною і молочною продуктивністю, що позитивно реагують на високий рівень годівлі й добре пристосовані до умов Півдня України.

Настриг чистої вовни у вівцематок цієї породи становить 4–5,6 кг, у баранів — 9,3 кг (максимальний — 12,8 кг), за її виходу 65–66%, виробництво м'яса навівцематку — 55–68 кг. Багатоплідність вівцематок — 148,3%, молочність за 120 днів лактації — 170 кг. Середня жива маса ягнят у чотири з половиною місяці досягає 31–34 кілограмів.

Харківської селекції: настриг чистої вовни — 3 кг, жива маса — 55 кг, багатоплідність — 110–115 відсотків.

Структура нового типу представлена чотирма заводськими лініями і десятьма спорідненими групами.

Створено племінну базу нового напряму продуктивності м'ясо-вовнового вівчарства з кросбредною вовною чисельністю понад 10 тис. голів маток.

Українська гірськокарпатська порода. Стараннями вчених і селекціонерів-практиків господарств гірських районів Карпат, за допомогою відтворювального схрещування аборигенних грубововних овець породи цакель з цигайськими баранами, було створено нову породу з білою килимовою вовною. До її складу входять передкарпатський та закарпатський внутрішньопородні типи.

За продуктивністю та якістю вовни тварини в 1,5–2 рази перевищують материнську форму.

Настриг чистої вовни — 1,1 кг, у селекційних стадах настриги на вівцематку досягають 1,4–1,7 кг, жива маса баранів-плідників — 70–75, вівцематок — 38–40 кілограмів.

Вихід чистої вовни — 60–62%, її довжина — 15–20 см, довжина пуху — 10–14 см. Килимова вовна овець відповідає вітчизняним і світовим стандартам.

Утримання овець на природних низькопродуктивних гірських пасовищах з додатковим підгодовуванням концкормами сприяє формуванню в них добрих м'ясних якостей. За лактацію вівцематки дають по 92–105 кг молока, яке містить 6,5–7% жиру, 5,1–5,4 — білка і 16,9–17,9% — сухої речовини.

Крім вовни, м'яса й молока, мають цінну сировину для шубно-хутряної промисловості.

Найцінніший генофонд України зосереджено на 24 племзаводах і 85 племрепродукторах.

Основна причина занепаду вівчарства полягає в тому, що у товаровиробників немає зацікавленості через збитковість галузі. Так, протягом багатьох років рівень збитковості виробництва вовни становить понад 70, а баранини — понад 30%. Негативно впливає також відсутність паритету цін на продукцію вівчарства, особливо вовну.

Відтак, існує потреба зміни стратегії ведення вівчарства, яка полягає в пріоритетності підвищення економічної ефективності, передбачає розвивати вівчарство м'ясо-вовно-молочного напряму з наданням при цьому особливого значення збереженню та вдосконаленню наявних і створенню нових порід (типів і ліній) овець, здатних одночасно продукувати високоякісну вовну, м'ясо та молоко, а також дефіцитну сировину: смушки, овчину, шкурки.

Результати аналізу вівчарства переконливо свідчать про те, що складний фінансовий стан галузі потребує державної підтримки. Виділення з Державного бюджету коштів дасть можливість відновити вівчарство як важливу галузь національної економіки, а також зробити її конкурентоспроможною.

Для вдосконалення механізму економічного стимулювання та нормативно-правового забезпечення розвитку вівчарства передбачається фінансування за рахунок коштів Державного бюджету відшкодування витрат на забезпечення постійного захисту наявного поголів'я овець від інфекційних, інвазійних та незаразних хвороб на племінних заводах, племрепродукторах і племпідприємствах усіх форм власності з розрахунку до 30 грн на голову щороку.

За рахунок коштів, передбачених на виконання загальнодержавної програми селекції у тваринництві:

- забезпечити здійснення витрат на утримання однієї племінної вівцематки і ярки старше одного року в обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 1998 р. № 2058 (з подальшими змінами);

- для здешевлення племінної продукції вітчизняного походження та розширення власної племінної бази відшкодовувати вартість придбаної вівці, починаючи з 2003 р., за одну голову: барана — до 500, ярки — до 300 грн;

- за кожну дозу виробленої або придбаної без попереднього відшкодування з бюджету й реалізованої в межах України спермопродукції баранів-плідників щороку виплачувати до 4,5 гривень;

- за збереження та утримання генофондних стад сокільської, каракульської, української гірськокарпатської та асканійської м'ясо-вовнової породи овець щороку виплачувати близько 126 грн за вівцематку, наявну на початок року.

- відшкодовування витрат на трансплантацію ембріонів овець високоцінних генотипів світового рівня продуктивності за одну кітність — до однієї тисячі гривень.

Loading...

 
 

Цікаве