WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Перспективи розвитку агротехнологій в Україні - Реферат

Перспективи розвитку агротехнологій в Україні - Реферат

Україна має 39,4 млн га земельних угідь, із них орні землі — 32 млн га. Розораність земельних угідь в Україні — найвища в світі і становить 82%, тоді як у Німеччині лише 32, Англії — 19, у США — 20%. В окремих областях землі розорано майже повністю. Так, у Вінницькій, Тернопільській, Кіровоградській областях розорано понад 90% угідь, а в багатьох районах цей показник сягає 96%. Високий рівень розораності призвів до небувалих ерозійних процесів і величезних втрат гумусу.

На початку 90-х років було розроблено проект щодо виведення з обороту 10 млн га ріллі і переведення її в луки і пасовища (8 млн га) та ліси (2 млн га). Проте нині ці роботи проблемні через розпаювання землі і брак коштів.

У сучасному аграрному секторі існує термінологічний хаос щодо визначення назв технологій, яких є понад 20 версій. Реально між собою істотно різняться чотири технології: інтенсивна, ресурсоощадна, біологічна й нульова (пряме висівання, Nо-till).

Інтенсивні технології передбачають широке застосування мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Вони забезпечують найвищу врожайність (зернові культури — 60–80 ц/га, цукрові буряки — 500–700, озимий ріпак — 35–45 ц/га) та найкращі економічні показники. Поширені переважно в країнах західної Європи. Останні три-чотири роки інтенсивні технології стрімко поширюються в багатьох господарствах України.

Ресурсоощадні технології — значно наукоємніші, вони передбачають зменшення наполовину обсягів застосування агрохімікатів. Для їхньої реалізації обов'язково потрібно освоїти сівозміну, яка передбачає поле багаторічних бобових трав. Оскільки сівозміни зруйновано як в Україні, так і в Європі (у США це зробили ще в 50-ті роки), то масового поширення цих технологій очікувати важко.

Найпопулярнішими за останнє десятиліття в усьому світі стали технології нульового обробітку грунту (Nо-till), або прямого висіву. Навколо цього напряму точиться чимало дискусій. Маючи певні переваги, нульовий обробіток створює багато проблем, проте він популярний у виробництві, оскільки забезпечує високі економічні показники та дає можливість виконувати величезні обсяги посівних робіт у стислі терміни.

Частина науковців в Україні (як і в країнах Західної Європи) дещо обережно підходить до масового впровадження Nо-till, оскільки це "найбрудніша" технологія — передбачає використання значної кількості пестицидів. Зрештою, ці технології створювали на кошти фірм — виробників пестицидів для збільшення обсягів їхнього продажу.

Таким чином, найбільш прибутковими для сільськогосподарського товаровиробника є інтенсивні технології та технології прямого висіву. Але в Україні, як ні в жодній іншій країні світу, сприятливі умови для розвитку й поширення біологічних технологій, у яких не можна застосовувати ніяких агрохімікатів. Це передусім висока природна родючість грунту, яка дає змогу вирішити проблему забезпечення елементами живлення. Важливо поновити сівозміни, без чого розвиток біологічного рослинництва взагалі не можливий.

Варто зазначити, що в Україні, напевно, найкраще в світі, в 70-ті роки минулого століття було вивчено агротехнічні методи боротьби з бур'янами, особливо на просапних культурах. Для цього були об'єктивні причини — обмаль гербіцидів. З допомогою досходових та післясходових боронувань, трьох-чотирьох вчасно і якісно проведених міжрядних розпушувань, правильного вибору попередника, напівпарового основного обробітку грунту вирішували проблему контролю над бур'янами, поліпшували фітосанітарний стан посівів.

Агротехнічні методи боротьби удосконалювались, було розроблено систему орієнтиру для зменшення захисної зони в рядку. Проте фактом тепер є те, що перемогла гербіцидна технологія, і не тільки в буряківництві.

Українська селекція дуже багата своїми власними сортами, які не поступаються світовим аналогам, а в багатьох випадках навіть перевершують їх. Наприклад, усі багаторічні спроби завезти в Україну сорти озимої пшениці, які переважали б українські, завершилися невдало, бо таких просто немає. Майже щодо всіх культур відчутне засилля іноземних сортів, окрім озимої пшениці. Істинно, хліб із прадавніх часів — монополія України. Сорти, які створили селекціонери України, мають дуже високу стійкість проти хвороб, тоді як в Європі цю проблему вирішують три-, чотириразовою обробкою фунгіцидами. Це теж основа для поширення біологічних технологій у зерновиробництві.

Сорти картоплі європейських країн значно поступаються українським за стійкістю проти фітофтори. Достовірним науковим фактом є те, що західноєвропейські сорти потрібно обприскувати щонайменше три-чотири рази (інколи — понад 10 разів), а фітофторостійкі та нематодостійкі сорти селекціонерів Львівського державного аграрного університету, професорів П. Завірюхи та І. Тимошенко, — один раз!

Підставою для поширення біологічного рослинництва та виробництва екологічно чистої продукції є те, що за останні 50 років в Україні, якщо порівняти з країнами Західної Європи, значно нижчі норми внесення агрохімікатів. Так, у 60-ті роки вносили 49 кг/га діючої речовини мінеральних добрив, у кінці 80-х — 177, а в 90-х роках — 21 кг/га.

У країнах Західної Європи в ці роки вносили 300–350 кг д. р. з розрахунку на 1 гектар. Разом із мінеральними добривами в грунти надходили фтор, хлор, важкі метали.

Дуже важливою умовою розвитку біологічного рослинництва в Україні є те, що в нас законодавчо не дозволено вирощувати генетично модифіковані сорти. Це, можливо, єдине з правильних рішень, яке було прийнято в галузі аграрної політики. Буде великою помилкою для України перехід до вирощування ГМ-сортів уже тепер. Є ще багато нереалізованих резервів зростання врожайності за рахунок технологічних заходів. Не вдаючись у дискусію про шкідливість чи нешкідливість генетично модифікованих сортів, слід зазначити, що вони для України ще не на часі, бо не сприятимуть ані зростанню врожайності, ані покращанню економічних показників. Лише створять проблему з виходом сільськогосподарської продукції на світовий ринок, знизять її ціну й можливість реалізації.

Потрібно враховувати той факт, що генетично модифіковані сорти до сьогодні майже не вирощують у Європі. Є тільки експериментальні посіви на площі 1–3 тис. га. Лише в Іспанії відведено площі до 100 тис. га. Але це незначна кількість загальної ріллі в Європі.

Підсумовуючи сказане, приходимо до висновку: в Україні паралельно існуватимуть і вдосконалюватимуться інтенсивні технології як найбільш урожайні й прибуткові. Дуже перспективними можуть бути біологічні технології, які даватимуть високовартісну екологічно чисту продукцію.

Loading...

 
 

Цікаве