WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Перспективи розвитку агротехнологій в Україні - Реферат

Перспективи розвитку агротехнологій в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Перспективи розвитку агротехнологій в Україні

Останні 20 років у світовій агрономії відбуваються кардинальні зміни у технологіях вирощування продукції рослинництва. Тож які з технологічних розробок можуть бути перенесені на поля України, а які можуть створити комплекс проблем для сільськогосподарського виробництва у майбутньому? На це питання аграрна наука має давати відповіді вже сьогодні. Дуже важливо під час вибору перспективи оцінити належним чином сучасний стан і, особливо, минуле.

Останні 20 років у світовій агрономії відбуваються кардинальні зміни у технологіях вирощування продукції рослинництва. Тож які з технологічних розробок можуть бути перенесені на поля України, а які можуть створити комплекс проблем для сільськогосподарського виробництва у майбутньому? На це питання аграрна наука має давати відповіді вже сьогодні. Дуже важливо під час вибору перспективи оцінити належним чином сучасний стан і, особливо, минуле.

У 1893 році археолог Вікентій Хвойко віднайшов під старовинним українським селом Трипілля рештки першої людської цивілізації, яку й було названо Трипільською культурою. Характерно, що перша людська цивілізація починалася не з меча, а з плуга й сонцеподібної хлібини. Цю хліборобську культуру заснували давні українці-першоорачі — орії. Сім тисяч років тому на території сучасної України, між Прикарпаттям і Дніпром, орії (або оріяни) першими в світі одомашнили коня, винайшли плуга, проклали першу борозну, посіяли жито й пшеницю, спекли першу хлібину, яку згодом понесли в світи (Л. Силенко, С. Плачинда).

У своїх працях Сергій Плачинда підкреслює, що 7000 років тому, ще до єгипетських пірамід, цю привабливу землю заселяли укри, або орії (орачі), найдавніші предки українців. Не нашим предкам хтось і звідкись приніс культуру, а навпаки, укри (давні українці) несли первісну цивілізацію на південь, північ, захід і схід, навчили інші народи орати, сіяти, ростити хліб, кувати плуги, ткати, будувати хатини й карбувати літери.

Відомий археолог, історик, письменник Юрій Шилов стверджує: "Трипілля — це апофеоз, найвищий розвиток держави Аратта, яка між 7000 і 6200 роками до нашої ери розкинулася на західному узбережжі Чорного моря, охопила частину Малої Азії, включно до Лівобережжя Дніпра. Можливо, на території нинішньої Черкащини був і найбільш розвинутий центр Аратти, її столиця. Бо як тоді зрозуміти скупчення найбільших міст трипільської археологічної культури на території трьох районів Черкаської області? Він також зазначає, що українська етнокультура зросла передусім із сільського господарювання.

Зародки української нації та людської цивілізації — ще древніші — в надрах мізинської культури (10 тис. років до н.е.). "Коні вперше були присвоєні в степах Оріяни — України... Вози двоколісні й чотириколісні були побудовані там, де вперше були присвоєні коні", — так пише відомий український вчений-шумеролог і санскритолог, історик Лев Силенко в своїй фундаментальній праці "Мага Віра" (Нью-Йорк, 1979, С. 79). Він посилається на праці американських археологів Ройнера Бергера і Ройнера Прона (Каліфорнійський університет), які на основі археологічних розкопок біля українських сіл Євминка, Дереївка, Усатово, де в культурних шарах V тисячоліття до н.е. знайдено кістки коней, упряж і колеса, стверджують, що "коні вперше були присвоєні в степах України понад 4350 років перед Христом".

У книзі "Зародження та еволюція колісного транспорту та шляхів сполучення" історик Ігор Мельник зазначає, що в селі Маяки Біляївського району Одеської області в 60-х роках ХХ століття археологи знайшли поховання знатного вельможі, а біля нього віз та колесо. За результатами радіо-вуглецевого аналізу колеса, його вік — понад 4500 років.

Як зазначає видатний історик Юрій Канигін, уже в VI тисячолітті до нашої ери високий рівень розвитку землеробства був на землях Аратти (Припонтида), тобто на території сучасної України. Тут аріями (від ар (санскр.) — земля, грунт) була започаткована перша хліборобська цивілізація. У ті часи єгиптяни купляли зерно пшениці в наших пращурів. З тих пір українські землеробські технології поширювалися в усьому світі, а Україна на віки залишилася державоюхліборобів.

Ці факти повністю розходяться з теоріями "совєцьких" істориків, які просто не могли бути об'єктивними. Чи могли в період "совєцької" влади визнати той факт, що Україна (а не Москва!) була основоположником землеробства? Звісно, що ні! Навіть думки не можна було допустити про те, що Україна історично старша за Росію. Напевно, це й стало головною причиною розстрілу "совєтами" всіх дослідників Трипілля.

Проте і в наші дні проросійські історики або вчені "традиційної історичної орієнтації" вперто заперечують виявлені археологічні докази. Але чого ж від них очікувати? Вони все життя в своїх наукових працях висвітлювали "теорію офіційної совєцької науки", за це їм дали звання професорів, докторів. Що ж їм тепер — відмовлятися від усього? Тому ці так звані офіційні історики до хрипоти відстоюватимуть свої помилкові погляди, відпрацьовуватимуть російські гроші, імперські срібляки.

Але завдяки таким величним постатям української історичної науки, як Лев Силенко, Юрій Канигін, Юрій Шилов, Сергій Плачинда, до української спільноти донесено правду про нашу древню історію. Українці мають змогу побачити її в новому, справедливому, ракурсі. Дуже раджу кожному українцю, особливо студентам, молодим людям, детальніше ознайомитися з працями цих науковців. Це дасть можливість із більшою повагою ставитися насамперед до самого себе, до України.

Українці освоїли чорноземи по всій планеті. Це — місія, котру Бог поклав на нашу націю. Адже незаперечним фактом є те, що скрізь на планеті, де є чорноземні грунти (Україна, Молдова, Казахстан, Росія, Канада, Аргентина, Бразилія), живуть і обробляють землю українці — найдавніша хліборобська нація світу.

Більшість культурних рослин походять саме з території України. Адже рільництво могло зародитися лише на родючих чорноземах, у сприятливих м'яких кліматичних умовах, — зазначає видатний вчений О.О. Іващенко. Звідси воно поширилося всією планетою.

Важко сприйняти теорію Миколи Вавилова про походження більшості видів з високогір'я, яка перевертає все з голови на ноги. Поширення й окультурення рослин відбувалося якраз навпаки — з низин на високогір'я.

Власне з України, найімовірніше, походить більшість зернових та зернобобових культур, а саме: пшениця, жито, ячмінь, овес, горох, люпин, кормові боби.

Нині генетично українськими (ще з часів Трипільської цивілізації) зерновими культурами, завезеними в різні частини світу, користується людство планети. Українська нація дала світові хліб.

Виходячи із сказаного вище, Україна, українська сільськогосподарська наука певною мірою відповідальна перед людством за те, в якому напрямі розвиватимуться сучасні технології у рослинництві.

Адже розвиток технологій у ХХ столітті забезпечив різке зростання виробництва продуктів харчування, але паралельно з цим перетворив сільськогосподарську галузь в основного забруднювача навколишнього природного середовища.

Loading...

 
 

Цікаве