WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Перспективи збереження та поліпшення генофонду худоби в західному регіоні України - Реферат

Перспективи збереження та поліпшення генофонду худоби в західному регіоні України - Реферат

Реферат на тему:

Перспективи збереження та поліпшення генофонду худоби в західному регіоні України

У західному регіоні України є три географічні зони розведення худоби: передкарпатська (Тернопільська, Рівненська, Волинська, Хмельницька й низинні райони Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей), гірськокарпатська — (гірські райони Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей) і закарпатська (низинні райони Закарпатської області). Історично склалося так, що кожна із цих трьох зон характеризується своєю специфікою розведення худоби молочного, комбінованого та м'ясного напряму продуктивності. Тому доцільно зробити коротку характеристику худоби різних напрямів продуктивності зазначених вище географічно-екологічних зон. Скотарство передкарпатської зони. На сьогодні чорно-ряба порода зустрічається найчастіше, на другому місці — симентальська та українська молочна червоно-ряба, а далі — червона польська худоба. У зоні Прикарпаття розводять також новостворену волинську м'ясну породу худоби та невелику частку інших порід м'ясного напряму продуктивності. Чорно-ряба порода Історія розведення чорно-рябої худоби в західному регіоні України бере свій початок від середини XIX століття. У 50—60-ті роки XX століття з Німеччини в господарства Львівщини завезли невелику кількість худоби чорно-рябої породи. Однак це суттєво не вплинуло на формування масиву чорно-рябої худоби. Дещо пізніше велику кількість тварин було завезено з Голландії та Естонії. Уже наприкінці 70-х років XX століття худоба чорно-рябої породи Львівської групи значною мірою відповідала типу голландської худоби, що відзначалася високою молочною та м'ясною продуктивністю. Чорно-ряба порода селекції 50-70-х років XX століття належить до худоби комбінованого напряму продуктивності — до молочно-м'ясного типу. З 1974 року для підвищення молочної продуктивності "місцевої" чорно-рябої худоби в західному регіоні України почали широко використовувати племінних бугаїв голштинської породи. У Львівській області на початку 90-х років XX століття нараховувалося понад 200 тис. голів великої рогатої худоби, у тому числі 130 тис. корів чорно-рябої породи. Питома вага її становила 91,5%. Приблизно те саме було характерно на той час і для інших областей західного регіону України. Нині в масиві чорно-рябої худоби західного регіону України широко використовують тварин голштинської породи з ліній Віс Берк Ідеала 1013415, Віс Ідеала 0933122, Рефлекшн Соверінга 198998, Сілінг Трайджун Рокита 252803, Чіфа 142738502027, Монтвік Чифтейна 95679. Характеризуючи в цілому сучасний масив чорно-рябої породи західно-української популяції за тілоскладом і показниками продуктивності, слід відмітити її високу молочну продуктивність і добрі м'ясні якості. Особливо цінним є те, що чорно-ряба худоба має високий генетичний потенціал молочної продуктивності, про що свідчать показники продуктивності корів-рекордисток. Так, від корови Шута 1375 за 5-ту лактацію надоїли 10513 кг молока із середнім вмістом жиру 3,75%; від корови Видра 1103 за 4-ту лактацію надоєно 10040 кг молока жирністю 4,14%. Ці тварини несли в собі кров голландської та естонської селекції. Від голштинізованої корови Киянка 3386 за 4-ту лактацію було надоєно 12681 кг молока з вмістом жиру 3,89%. Усі три рекордистки належали дослідному господарству "Оброшино" Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН. Чорно-ряба худоба західного регіону селекції кінця 50-х — початку 70-х років XX століття з голландським та естонським генотипом характеризується відмінними забійними показниками. Це тварини комбінованого типу молочно-м'ясного напряму. Отже, поліпшення чорно-рябої худоби західного регіону в середині XX століття відбувалося за рахунок прилиття крові голландської та естонської порід, а з 1974 року і по сьогодні — голштинської породи. 26 квітня 1996 року наказом Мінсільгоспроду України за № 127 затверджено нову — українську чорно-рябу молочну — породу з трьома внутріпородними типами: західним, поліським і центральним. Дослідженнями лабораторії селекції та розведення великої рогатої худоби й виробництва молока та яловичини інституту встановлено, що в західному внутріпородному типі виділяється три екстер'єрних типи, які поділяються таким чином: 47% комбінованого типу і 53% — молочного міцного, у межах якого близько 13% становлять тварини сухого типу. Для тварин сухого молочного типу характерна коротка тривалість продуктивного використання (2,7 лактації проти 3,9—4,6 і більше лактацій у корів молочного міцного й комбінованого типів). Для тварин цього типу характерна висока (високий ступінь кровності) кровність (понад 75%) за голштинською породою, що, своєю чергою, вимагає збалансованої повноцінної годівлі на рівні 50—60 ц кормових одиниць на корову на рік. Тварини молочного міцного типу характеризуються міцністю конституції, зокрема кістяка, менше реагують на недостатній рівень годівлі. Вони добре продукують при забезпеченні рівня годівлі 45—50 ц кормових одиниць. Для господарств різних форм власності, з нижчим забезпеченням кормовою базою (36—45 ц кормових одиниць на корову на рік), бажано розводити комбінований молочно-м'ясний тип чорно-рябої породи, який характеризується добрими молочними та м°ясними якостями. Таким чином, у західному регіоні селекційний процес із затвердженим внутріпородним типом української чорно-рябої молочної породи спрямовується на його консолідацію з подальшим визначенням молочного міцного й комбінованого типів як заводських. Симентальська порода (низинний тип) На Прикарпатті симентальську худобу розводять у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Симентальська порода протягом двох століть дуже добре акліматизувалася до природно-кліматичних умов західного регіону не тільки низинної та передгірної, а й гірської зони Карпат. Худоба унікальна тим, що має комбіновану продуктивність від молочно-м'ясного до м'ясо- молочного типу. Симентальська худоба — найстаріша у світі. У 60—70-х роках XX століття селекцію симентальської худоби було спрямовано на поліпшення її молочної та м'ясної продуктивності. Виведено породу у Швейцарії, у долині річки Зімме (Сімме). Основними породотворними факторами, що впливали на створення високопродуктивної худоби комбінованого напряму продуктивності з міцним типом конституції та добрими акліматизаційними якостями були: розвиток сироваріння та експорт сиру й худоби в країни Європи; наявність високопродуктивних альпійських пасовищ, які в достатній кількості забезпечували худобу високопродуктивними кормами, багатими на білок та мінеральні речовини, і зміна протягом кожного року кількох кліматичних зон: від м'ягкого помірного клімату в долинах до субальпійського — в горах; суворий добір тварин за міцністю конституції та пристосованістю до гірських пасовищ. У другій половині XIX століття вивезення племінної худоби зі Швейцарії досягло великих розмірів. Тоді було ухвалено цілу низку законів про скотарство, створено мережу кооперативних товариств, які організовували племінну роботу, збут тварин та жиру, поширювали зоотехнічні знання серед скотарів. У 1872 році було ухвалено закон про заборону схрещування сименталів з іншими породами, що сприяло створенню консолідованих тварин з високою продуктивністю, відповідним екстер'єрним типом. Значний вплив на вдосконалення й консолідацію симентальської худоби на її батьківщині мала розробка стандартів для запису худоби в племінну книгу, яку було засновано в 1878 році. Велика частина симентальської худоби є в Чернівецькій, Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областях, зоні Прикарпаття. Конституція тварин симентальської породи переважно міцна, щільна. Серед тварин часто зустрічаються особини з грубим міцним та рихлим типом конституції, рідше — з ніжним щільним. У повоєнні роки професори М. Д. Потьомкін та І. М. Клочко провели експедиційне обстеження симентальської худоби Прикарпаття. Симентальська порода характеризувалася добрими забійними показниками та високою молочною продуктивністю. Після цього симентальську худобу із західних областей почали завозити до східного регіону. У Львівській (Стрий, Дрогобич) та Івано-Франківській (Отинський держплемрозсадник та інші) областях були організовані племрозсадники симентальської худоби. Середня молочна продуктивність корів симентальської породи по всьому пробонітованому поголів'ї в племзаводах західного регіону України на початку 90-х років XX століття становила 3650—4550 кг за жирності 3,85%. У найкращих племзаводах молочна продуктивність становила 5500—6000 кг молока жирністю 3,6—3,8%, а в окремих випадках — до 4,10—4,16%. Про потенційні можливості симентальської худоби свідчить продуктивність корів-рекордисток. Середня молочна продуктивність корів симентальської породи за 305 днів лактації у ТзОВ "Буковина" та "Дружба народів" Сторожинецького району Чернівецької області становить 3,5—4,2 тис. кг молока жирністю 3,8—4,2%. Поряд з оптимальною молочною продуктивністю тварини симентальської породи характеризуються відмінними м'ясними якостями. Тому запорукою подальшого збільшення виробництва яловичини, поліпшення її якості, зниження собівартості є спеціалізація та інтенсифікація галузі скотарства. Виходячи з природно-кліматичних умов західного регіону України в зоні розведення симентальської комбінованої худоби з метою збільшення виробництва високоцінної яловичини виранжируваних корів і телиць потрібно схрещувати з плідниками м'ясних порід. Необхідність такої роботи зумовлена також біологічною повноцінністю й високою якістю яловичини спеціалізованих м'ясних порід, що більшою мірою задовольняє вимоги споживача до якості продукції. В Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН перевірено понад 20 варіантів схрещування чорно-рябої, симентальської та бурої карпатської порід з м'ясними плідниками — британського (абердин-ангус, герефорд), французького (шароле, лімузин, світла аквітанська) та італійського (кіан) походження. Ці розробки можуть послужити у подальшому методичною основою для створення стад м'ясної худоби в Прикарпатті, у зоні розведення комбінованої симентальської худоби. Щодо симентала ефективним виявилося поєднання з лімузинською, шаролезьською та українською м'ясними породами. Індекс м'ясності цих поєднань становив 4,5—5,2, тоді як у чистопородних сименталів — тільки 4,0—4,2. Останнім часом в зону Прикарпаття завезено австрійських м'ясних сименталів, яких використовують для створення м'ясних стад. Шляхом цілеспрямованої селекційно-племінної роботи, відбору та підбору, спрямованого вирощування молодняку планується створити новий зональний м'ясний тип худоби для зони Прикарпаття. У процесі ведення селекційної роботи можна отримати консолідований масив з такими показниками продуктивності бажаного для Прикарпаття типу; w жива маса дорослих бугаїв — 1000—1200 кг; w жива маса повновікових корів — 550—650 кг; w жива маса бичків у 18-міс. віці — 550—600 кг; w середньодобові прирости молодняку — 1000 г і більше; w молочність корів (жива маса телят при відбивці у 8-міс. віці) — 260—270 кг; w забійний вихід у 15—18-міс. віці — 60% і більше; w затрати корму на 1 кг приросту — 6,5—7,0 к.о.; w плодючість — не менше 90 телят на 100 корів. Таким чином, при раціональному веденні племінної роботи з симентальською худобою в зоні Прикарпаття можна досягти оптимальних показників продуктивності в молочних і м'ясних стадах.

Loading...

 
 

Цікаве