WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Перспективи аграрного ринку та доходів європейських фермерів - Реферат

Перспективи аграрного ринку та доходів європейських фермерів - Реферат

Реферат на тему:

Перспективи аграрного ринку та доходів європейських фермерів

Зерновий ринок ЄС

Відносно стабільні площі під зерновими та низькі темпи зростання врожайності є основними чинниками стабільності на ринку зерна до 2013 р. Очікується, що виробництво зерна в ЄС-27 у 2013 р. досягне 301 млн т, або на 15 млн т більше проти 2007 р. Зростання відбудеться переважно за рахунок пшениці, виробництво якої збільшиться із 133 до 146 млн т, та кукурудзи — з 60 до 65 млн т.

З іншого боку, виробництво ячменю незначно зменшиться, але стабілізується на позначці 58 млн т у 2013 р.

Вступ до ЄС Болгарії і Румунії посприяє збільшенню виробництва зерна на 22 млн т та зростанню споживання на 19,5 млн т. На кукурудзу припадатиме половина збільшення виробництва та споживання зерна.

Внутрішнє споживання зерна збільшиться на 9 млн т — з 270 до 279 млн т у 2013 р. внаслідок розвитку виробництва біоетанолу та біомаси. Попит на зерно з боку виробників біоеталу зросте з 2007 до 2013 рр. на 13 млн т.

Загальний попит на фуражне зерно трохи зменшиться — з 167 до 165 млн т у 2013 р. Найбільше зменшиться використання на кормові цілі м'якої пшениці, яка йтиме на виробництво біопалив. Цьому також сприятимуть кілька інших чинників. По-перше, і далі підвищуватиметься ефективність годівлі, особливо в ЄС-12. По-друге, загальне зростання виробництва білого м'яса та яєць буде суттєво меншим, ніж у попередні десять років. Це пояснюється зниженням темпів зростання населення та й без того великим споживанням м'яса на душу населення в більшості регіонів, а також подальшим зменшенням частки ЄС на світових ринках м'яса. По-третє, відносно високі ціни на зерно водночас із наявністю дешевих і багатих на білки відходів виробництва біопалив для використання на корми у свинарстві та птахівництві.

У середньостроковій перспективі зміни у цінових співвідношеннях призведуть також до значних змін у видах використання фуражного зерна. Ячмінь на кормові цілі залишатиметься конкурентоспроможним у західній частині ЄС через повільне проникнення дешевої кукурудзи з країн ЄС-12, а також через відносно високі ціни на м'яку пшеницю в зв'язку зі збільшенням її використання на виробництво біоетанолу. Наприкінці прогнозованого періоду привабливішим стане використання в кормах кукурудзи. Зростаюча пропозиція кукурудзи з країн ЄС-12 і ринкова інтеграція та поліпшення транспортної інфраструктури призведуть до падіння цін на кукурудзу на західноєвропейських ринках, починаючи з 2009 р. Такий розвиток відбудеться за рахунок фуражних кукурудзи та ячменю.

Очікується, що в Болгарії та Румунії зменшиться попит на корми після реструктуризації їхнього тваринницького сектору. Починаючи з 2009 р., попит на корми в цих двох країнах почне знову зростати й досягне 18 млн т у 2013 р.

Попит на продовольчу кукурудзу залишиться незмінним — на рівні 3,3 млн т через скорочення населення, навіть незважаючи на зростання рівня доходів після вступу до ЄС.

У середньостроковій перспективі слід очікувати зростання експорту зерна з ЄС внаслідок сприятливих умов світового ринку. Загальний експорт із ЄС зросте з очікуваних 22,5 млн т (2007 р.) до 32,8 млн т (2013 р.). Вигоду від цього матимуть виробники м'якої пшениці. Світовий ринок зерна розвиватиметься під впливом таких чинників: 1) збільшать імпорт зерна країни Африки (Північної), Близького Сходу та Південно-Східної Азії; 2) американський долар зміцніє відносно євро; 3) стрімко зросте виробництво біоетанолу із зерна в деяких країнах-експортерах.

За нинішніх політичних угод у рамках СОТ та чинних двосторонніх торговельних угод імпорт зерна впродовж прогнозованого періоду залишатиметься практично стабільним — на рівні 10–11 млн т. Вступ до ЄС Болгарії та Румунії суттєво не змінить перспектив ЄС.

Запаси зерна в ЄС-25 стрімко скоротяться в 2006 р. — з 75 до 53 млн т. Протягом наступних років рівень у 60 млн т залишатиметься незмінним до 2013 року. Однак ця сприятлива картина не відтворює суттєвих регіональних відмінностей на окремих регіональних ринках ЄС. У більшості європейських регіонів спостерігатимуться доволі сприятливі умови з дуже швидким скороченням запасів (насамперед державних) через менший врожай 2006 року та збільшення внутрішнього споживання, повільніше зростання врожайності та більший експорт. З іншого боку, ринкові та державні запаси залишатимуться великими в Угорщині, Словаччині, Болгарії та Румунії. Проте структурні надлишки в Угорщині та Словаччині повільно зменшуватимуться завдяки зростанню внутрішнього споживання (стабілізація сектору тваринництва, попит з боку виробників біоетанолу), збільшенню експорту до інших країн ЄС та третіх країн, а також завдяки відокремленню субсидій від обсягів виробництва та введенню примусового виведення земель із користування після 2009 року. Аналогічна тенденція, але із запізненням на кілька років матиме місце в Болгарії та Румунії.

Державні запаси зерна скоротилися з рекордних 17,4 млн т (2004 р.) до 14,6 млн т (2005 р.) і зменшуватимуться до 9 млн т у 2006 р. Однак вони зростуть до 10,1 млн т у 2007 р. та 14,1 млн т у 2008 р. і досягнуть 18,6 млн т у 2013 р. Починаючи з 2010 р., державні запаси в ЄС-10 стабілізуються на рівні 8–10 млн т. Більша частина їх припадатиме на Угорщину та Словаччину, і буде це переважно кукурудза. В Болгарії та Румунії державні запаси зростуть до 10 млн т у 2011 році, але зменшаться до 9 млн т у 2013 р. Як і в Угорщині та Словаччині, більша частина цих запасів припадатиме на кукурудзу. В інших регіонах ЄС спостерігатиметься подальше скорочення державних запасів зерна через сталий попит з боку виробників біоетанолу та експорт.

У короткостроковій перспективі більша частина державних запасів зерна складатиметься з м'якої пшениці, ячменю, кукурудзи та жита. Державні запаси жита вичерпаються в 2007, ячменю — в 2008 рр. Кукурудза в ЄС-12 поступово стане конкурентоспроможною у виробництві кормів, біомаси та біопалив після 2008 р. Майже всі інтервенційні запаси кукурудзи в 2013 р. зосереджуватимуться в Болгарії, Угорщині, Румунії та Словаччині. М'яка пшениця частково втратить привабливість через конкуренцію з боку фуражної кукурудзи.

Загалом, середньострокові перспективи ринку зерна в ЄС-25 мають залишитися помірковано позитивними для більшості регіонів ЄС. Певні труднощі можуть з'явитися на регіональних ринках кукурудзи, якщо інтеграція та розвиток галузі тваринництва в чотирьох країнах будуть повільніші за очікувані.

Перспективи світового ринку

Короткотерміновий прогноз для світового ринку зерна характеризується низькою пропозицією в основних країнах-експортерах. Світові ціни на зерно досягли рекордного рівня й залишатимуться високими до нового врожаю. У середньостроковій перспективі на світові ринки зерна впливатиме сукупність таких чинників: 1) зростання імпорту в країни Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії; 2) зменшення експортної пропозиції з боку деяких основних експортерів зерна через збільшення його використання для виробництва біопалив; 3) жорсткі обмеження водних ресурсів у деяких основних країнах-експортерах зерна (які можуть зрости через глобальне потепління).

Ці фактори можуть створити сприятливі експортні умови для ЄС, особливо для експорту м'якої пшениці та ячменю, і зафіксувати високі ціни на зерно у середньостроковій перспективі.

Європейський ринок олійних культур

На середньострокові перспективи європейського ринку олійних культур впливатимуть: підвищення врожайності, сприятливі умови світових ринків (завдяки стабільному зростанню попиту на рослинні олії) і, що найважливіше, зростання попиту на біодизель у ЄС. Нинішній попит на використання ріпакової олії для виробництва біодизелю розширив потенціал європейських насіннєвих ринків ріпаку та ріпакової олії. Вперше з 2005 р. нехарчове використання ріпакової олії стало важливішим за харчове.

Така тенденція має створити подальші стимули для збільшення виробництва ріпаку та імпорту ріпакової олії. За останні два роки ціни на ріпакову олію досягли рекордного рівня і мають тенденцію до подальшого зростання. З іншого боку, ціни на насіння ріпаку зростали помірковано. Одна з причин — дефіцит переробних потужностей в ЄС. Нинішнє нарощування потужностей з переробки олійних культур, а також стабільно зростаючий попит на біодизель посприяють тіснішій залежності між цінами на ріпакову олію, шрот та насіння ріпаку.

Загальна площа під ріпаком, соняшником і соєю досягла мінімуму в 6,6 млн га в 2002 році, після чого зросла до 7,0 млн га в 2004 (з яких 0,5 млн га припадало на олійні культури для нехарчових цілей на виведених з обороту землях). 2005 року площі під олійними культурами скоротилися до 6,8 млн га, з яких 0,8 млн припадало на виведені з обороту землі. Вступ до ЄС Болгарії і Румунії збільшує потенціал виробництва на 1,5 млн га, найперше для виробництва соняшнику. Позитивні середньострокові перспективи на ринку олійних культур мають посприяти стабільному зростанню площ під ними до 9,4 млн га (до 2013 року). Площа під олійними культурами для нехарчового використання має залишитися на рівні 0,8 млн га в зв'язку обмеженням за угодою Кабінету Тоні Блера (з максимальним еквівалентом у соєвому шроті в 1 млн т). Починаючи з 2008 р., збільшення площ під олійними культурами стримуватиметься вимогами сівозмін у більшості регіонів. Сприятливі ринкові умови для виробництва біодизелю могли б мати нові сорти соняшнику, хоча потенціал врожайності цієї культури обмежено наявними водними ресурсами в основних регіонах виробництва соняшнику.

Загальне виробництво олійних культур досягне в 2006 р. 20,1 млн т. Румунія та Болгарія додадуть ще 4,8 млн т у 2007 р. Таким чином, виробництво олійних культур у ЄС-27 становитиме 27,8 млн т. У перспективі воно сягне 32,3 млн т унаслідок збільшення площ під олійними культурами та підвищення врожайності (на 1,8% щорічно). Основне збільшення виробництва олійних культур припадатиме на ріпак, а виробництво соняшнику та сої залишатиметься стабільним. Виробництво олійних культур для нехарчового використання на виведених з обороту землях теж дещо збільшиться — з 2,8 млн т (2005 р.) до 3,1 млн т (2013 р.).

Внутрішній попит зросте на 16 млн т між 2006 та 2013 рр. — до 66,4 млн т (передусім за рахунок ріпаку, а потім сої). Це зростання внутрішнього попиту зумовлено зрослим попитом на біодизель — із 9 млн т до 18,8 млн т у 2013 р. Суттєво зросте також імпорт ріпакової олії, біодизелю та сумішей рослинних олій. Глобальне виробництво біодизелю подвоїться між 2006 та 2013 рр.

Ринок цукру

Реформа ринку цукру впливає на економіку виробництва цукрових буряків і їхню переробку в два етапи: 1) перехідний період — до 2009/2010 р. з поступовим зменшенням базових цін і збільшенням імпорту з найменш розвинених країн у рамках ініціативи "все, крім зброї"; 2) повне відкриття ринку цукру для цих країн, а також відновлення конкурентоспроможності європейських ринків цукру після 2010/2011 р.

Конкурентоспроможність регіонів пов'язана із собівартістю виробництва цукрових буряків, структурою переробної промисловості та транспортної системи. На мал. 5 показано регіони ЄС відповідно до їхніх витрат на виробництво цукрових буряків. Конкурентоспроможні регіони (від темно- до світло-зелених) містяться у Франції, Бельгії та частково в Німеччині. Ці регіони придатні також для виробництва біопалив із цукрових буряків і збережуть рівень виробництва цукрових буряків, якщо переробна промисловість залишиться конкурентоспроможною.

У блакитних регіонах виробничі витрати більші, тож ці регіони є вразливими з боку сільськогосподарського виробництва. Темно-сині регіони, такі як південь Іспанії та Греція, мають найбільші виробничі витрати. Світло-блакитні регіони в Італії, Ірландії та Швеції є більш конкурентоспроможними з огляду на виробничі витрати. Однак собівартість виробництва цукрових буряків є лише одним чинником конкурентоспроможності ланцюга пропозиції, який може бути знівельований масштабом виробництва цукру, як у випадку південної частини Великої Британії та Ірландії. В останній собівартість виробництва цукрових буряків дещо менша, але через обмежені потужності виробництва цукру в країні ірландський цукор менш конкурентоспроможний.

Брак даних ускладнює аналіз для країн ЄС-12. Однак низькі виробничі витрати можна побачити в Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині. Крім того, останніми роками в цукрову галузь було здійснено масштабні інвестиції. Тому в аналізі треба врахувати регіональні особливості виробництва цукру.

Loading...

 
 

Цікаве