WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Папіломатоз у великої рогатої худоби та заходи боротьби з ним - Реферат

Папіломатоз у великої рогатої худоби та заходи боротьби з ним - Реферат

Реферат на тему:

Папіломатоз у великої рогатої худоби та заходи боротьби з ним

В окремих випадках на дійках виявляють папіломи у вигляді гіллястого розрощення або великої кількості тоненьких "поворозок" до 2 см завдовжки. Дуже рідко на шкірі дійок виявляють пухлинні вузли дещо більших розмірів (1–2 см в діаметрі) на широкій основі: вони мають гладеньку поверхню й м'якшу консистенцію (фібропапіломи).

Варто сказати, що у тварин різних вікових груп є певні відмінності щодо локалізації папілом. Так, наприклад, у молодняку великої рогатої худоби пухлини можуть локалізуватися в різних ділянках тіла, тоді як у корів вони найчастіше локалізуються лише на вимені, особливо на дійках.

За шкірної форми папіломатозу в молодняку великої рогатої худоби часто відбувається спонтанне одужування тварин без втручання лікаря. Вочевидь, це пов'язано з інфекційною природою захворювання і набуттям ураженими тваринами імунітету, адже віруси побудовані переважно з білків і є антигенами. Підтвердженням такому припущенню є той факт, що перехворілі тварини тривалий час не уражуються папіломатозом.

Однак частими є випадки, коли під впливом тих чи інших факторів (травмування, постійне подразнення) відбувається запалення папілом, на їхній поверхні утворюються ерозії, тріщини, вони кровоточать, або процес ускладнюється вторинною інфекцією. Особливо це стосується ураження дійок, коли у процесі ручного чи машинного доїння відбуваються мацерація й механічний вплив на папіломи.

Мабуть, через це випадки видужування корів за таких уражень спостерігаються дуже рідко, і є потреба в лікуванні.

За захворювання худоби шкірною формою збитки, пов'язані зі зниженням продуктивності тварин, відсутні. Водночас вони можуть стати відчутними, коли відбувається ураження зовнішніх статевих органів у бугаїв-плідників за дисемінованої форми ураження шкіри у молодняку (вибраковування шкірсировини). Особливого значення ця проблема набуває за ураження дійок у корів: процес доїння стає дуже болючим для тварини, вона непокоїться. А це, своєю чергою, робить процес доїння трудомісткішим. Інколи внаслідок обривання папілом у молоці може з'являтися кров. Крім того, знижується молоковіддача, а згодом і молочна продуктивність тварини, що частково або повністю, тимчасово або назавжди робить особину непридатною до експлуатації.

Боротьба з пухлинними захворюваннями є справою доволі складною. Заходи профілактики новоутворень обмежуються лише раннім виявленням пухлин у тварин з наступним їх лікуванням у разі його доцільності. В умовах тваринницьких господарств це здійснюється під час проведення диспансеризації тварин. А лікування хворих тварин залежить від характеру і стадії розвитку патологічного процесу.

На сьогодні в гуманній і ветеринарній медицині запропоновано велику кількість методів лікування хворих на папіломатоз, які, своєю чергою, можна поділити на такі види: хірургічне лікування, патогенетична терапія, застосування хімічних засобів припікальної дії, імунотерапія, застосування фітопрепаратів противірусної чи протипухлинної дії, кріохірургія.

Співробітники кафедри хірургії Білоцерківського ДАУ для лікування хворих на папіломатоз тварин застосовували СО2-лазер. Зокрема, проводили видалення папілом на статевому члені у бугаїв шляхом відсікання новоутворень сфокусованим променем вуглекислого лазера (лазерний скальпель "Ромашка-1"). Незначну кровотечу, що виникала при цьому, зупиняли коагуляцією судин за допомогою розфокусованого променя лазера.

У собак після проведення загального наркозу невеликі папіломи в ротовій порожнині також видаляли сфокусованим променем лазера, а новоутворення значних розмірів зрізали ножицями, потім припікаючи їх поверхню променем лазера.

Щодо патогенетичної терапії найбільш уживаним є застосування новокаїну чи тканинних препаратів.

Так, при папіломатозі у великої рогатої худоби Б. Олівков рекомендував щодня протягом 3 днів внутрішньовенно вводити 1%-ний розчин новокаїну в кількості 30–40 мл.

П. Нікітін при шкірній формі папіломатозу пропонував застосовувати названий розчин у наростаючих дозах — 75–100–125 мл.

При папіломатозі вимені і дійок у корів Б. Васютинський пропонував вво-дити внутрішньовенно протягом 4 днів 1%-ний розчин новокаїну: першого дня 60 мл, другого — 40, третього — 20 і четвертого — 4, одночасно поєднуючи таке лікування зі щоденними підшкірними ін'єкціями 4 мл екстракту алое рідкого.

В. Соколовський зі співавторами рекомендував внутрішньовенне введення 0,5%-ного розчину новокаїну в дозі 80–160 мл великим і 10–20 мл дрібним тваринам; ін'єкції слід повторювати через 4–5 днів, курс лікування — 2–3 ін'єкції.

Ефективним є також введення під основу папіломи 3–5 мл 3%-ного роз-чину новокаїну на 30°-ному спирті.

І. Вороній отримав позитивні результати при застосуванні тканинної навіски й екстракту печінки, селезінки, сім'яників та інших органів великої рогатої худоби.

В. Левченко, В. Головаха, В. Гаркавий та інші під час лікування поліпозу в собак отримали добрий лікувальний ефект від внутрішньом'язових ін'єкцій РБС-кінгу (регенеративного біостимулятора). Цей біологічно активний пре-парат сприяв повному одужанню тварин вже на 11-у добу лікування.

Є дані про позитивні результати щеплення хворих тварин вакциною, виготовленою з аутогенних чи гетерогенних папілом.

П. Степушков пропонував помістити видалену папілому у скляний посуд і витримати за 2...6°С 6 діб, потім подрібнити, висушити, розім'яти, а порошок автоклавувати за 120°С (тиск — 1,5 атмосфери). Потім 1 г порошку змішати з 5–7 мл фізіологічного розчину та ін'єктувати тварині підшкірно в середній третині шиї. За даними автора, папіломи зникали через 25–30 діб.

П. Ничаєв пропонував відібрати папілому середніх розмірів, очистити її й подрібнити до 5 мм. Масу розсипати тонким шаром на кювети, прикрити пергаментним папером і впродовж 3–5 діб висушувати за 30...40°С, потім розтерти у фарфоровій ступці до порошкоподібної консистенції, зважити і на фізіологічному розчині приготувати суспензію (1:20). Останню слід профільтрувати, простерилізувати кип'ятінням на водяній бані (10 хв) або консервувати хінозолом (1:1000) і вводити підшкірно по 3–5 мл у середній третині шиї, масажуючи місце ін'єкції.

Висновки щодо ефективності таких методів лікування були зроблені на ос-нові клінічних спостережень. Однак є певні труднощі оцінки ефективності вакцинотерапії, оскільки шкірний папіломатоз у великої рогатої худоби характеризується обмеженим часом перебігу і термін спонтанного видужування в окремих тварин невідомий.

Досить поширеним у лікуванні папілом є місцеве застосування хімічних засобів, що припікають: кислот (азотної, сірчаної, миш'яковистої, льодяної оцтової, трихлороцтової, саліцилової, молочної), солей важких металів (азотнокислого срібла, азотнокислого свинцю), окисників (30%-ного розчину пергідролю, калію перманганату).

З метою дії на весь організм використовували всередину палену магнезію, метіонін, внутрішньовенно ін'єктували розчин магнію сульфату.

В. Кравчук запропонував для лікування остеподібного папіломатозу шкіри дійок і основи вимені застосовувати складний анестезуючий лінімент такого складу: кислота саліцилова, резорцин і анестезин по 10 г, ментол 5 г, рецинова олія (касторка) 200 мл. Його втирають в уражену ділянку вимені за 5–10 хв до чергового доїння двічі на добу до одужання. За даними автора, на 3–5-у добу лікування папіломи темніли і зменшувалися, а на 10–12-у — відпадали, а ушкоджені ділянки дійок і вимені загоювалися. Наші спостереження також підтверджують ефективність такого способу лікування.

Н. Отаров пропонував для лікування папіломатозу вимені в корів такий спосіб: під основу папіломи через тонку ін'єкційну голку у 4–6 точках ін'єктувати 1,5–3 мл сірчанокислого ефіру (ефіру для наркозу). Для інфільтрації папілом і оточуючих тканин застосовували також 50 %-ний розчин сечовини.

У гуманній медицині з успіхом використовують противірусні мазі рослин-ного походження: 0,5%-ну колхамінову, 3%-ну оксолінову, 0,5%-ну бенафтонову, 3%-ну госсіполову.

За кордоном для лікування папілом місцево застосовують активний цитотоксичний антимітотичний препарат подофілін, прикладаючи до уражених місць примочки з 10–5%-ного спиртового його розчину.

Як "народні" методи лікування папіломатозу застосовують сік чи відвар чистотілу, туї, лушпайок картоплі. Препарати чистотілу, наприклад, мають бактерицидну, протизапальну і болезаспокійливу властивості, здатні пригнічувати ріст злоякісних новоутворень. Ще в 1955 році Л. Земскова отримала позитивні результати від застосування всередину соку чистотілу при папіломатозі гортані в дітей. Крім соку чи відвару, рекомендують також застосовувати 10%-ну мазь чистотілу на свинячому смальці.

Для лікування папіломатозу вимені в корів рекомендують також тричі, через 48 годин, внутрішньом'язово ін'єктувати 10%-ний розчин АСД-2 на тривіті, а самі папіломи тричі на день протягом 7–10 днів змащувати настоянкою чистотілу (200 г подрібненої рослини залити 0,5 л горілки і витримати у темному місці 2 тижні).

З огляду на сумнівну ефективність вакцинотерапії, деяких методів медикаментозної і патогенетичної терапії, багато лікарів вважають найдоцільнішим хірургічне видалення пухлин. Техніка оперативного втручання залежить від локалізації папілом і ступеня ураженості. Знеболювання досягається нейролептаналгезією і місцевою інфільтраційною анестезією 0,5%-ним розчином новокаїну. Екстирпацію виконують ножицями або скальпелем. Кровотечу зупиняють тампонадою, торзуванням, термокаутеризацією або накладанням лігатури на кровоточиву судину. Після видалення папіломи рану присипають порошком антисептика і накладають кілька стібків вузлового шва. Рани, як правило, загоюються первинним натягом протягом 7–10 днів.

Дрібні пухлини можна видаляти термокаутеризацією. Якщо новоутворен-ня має тонку ніжку, на останню можна накласти лігатуру (перев'язати), при цьому пухлина зморщується, темніє і самостійно відпадає через кілька днів. Але слід зазначити, що при оперативному лікуванні досить часто виникають рецидиви, причиною яких, на нашу думку, може бути неповне видалення уражених вірусом клітин.

Ефективною є також кріохірургія папілом шляхом місцевого застосування рідкого азоту. Речовину слід наносити на пухлину кілька разів, кожна аплікація має тривати доти, доки папілома не стане блідою. Після дії рідкого азоту папілома через певний час темніє, зморщується, а потім зовсім відпадає. Н. Ісаченков та А. Муригін з успіхом апробували таку методику при ураженні папіломатозом статевого члена в бугаїв-плідників.

Боротьба з папіломатозом не обмежується лікуванням хворих тварин. Конче потрібно позбутися джерел інфекції. З цією метою слід проводити систематичний огляд поголів'я і виявлених хворих тварин ізолювати й лікувати. Якщо виникають певні технологічні труднощі щодо ізоляції дійних корів з ураженням вимені, то їх треба принаймні ставити в кінці того гурту, який обслуговує одна доярка, тобто доїти після клінічно здорових.

Ураховуючи можливість перенесення збудника захворювання руками об-слуговуючого персоналу, останньому слід дотримуватися правил особистої гігієни, проводити ретельну дезінфекцію доїльного обладнання. Слід також дотримуватися правил асептики під час виконання ін'єкцій, взяття крові, проведення оперативних втручань, штучного запліднення тощо.

Щомісячна дезінфекція тваринницьких приміщень і предметів догляду 1%-ним розчином натрію гідроокису сприяє обмеженню поширення папіломатозу.

У неблагополучних господарствах рекомендується щепити молодняк до 2-річного віку формолвакциною: препарат вводять підшкірно в дозі 3–5 мл.

Loading...

 
 

Цікаве