WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підготовка техніки до весняно-польових робіт - Реферат

Підготовка техніки до весняно-польових робіт - Реферат

Реферат на тему:

Підготовка техніки до весняно-польових робіт

Висока ефективність використання машинно-тракторного парку в сільському господарстві завжди визначалась його готовністю до виконання основних агротехнічних робіт. Із сивої давнини відомо, що весняний день може прогодувати цілий рік, якщо його правильно використати. Сучасне сільськогосподарське виробництво практично неможливо уявити без застосування як на полях, так і на фермах енергонасиченого високоефективного обладнання: тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, знарядь та реманенту. Підприємства сільськогосподарського машинобудування працюють над проблемами підвищення якості та економічності техніки. Висока ефективність роботи машинно-тракторного парку значною мірою залежить від якості ремонту і технічного обслуговування машин.

У важких умовах осені минулого року працювала сільськогосподарська техніка, трактори, збиральні машини та автотранспорт, що привело до підвищеного спрацювання їх елементів. Стан справ, що склався з підготовкою техніки до весни у багатьох господарствах, вимагає від механізаторів вжиття невідкладних заходів для прискорення темпів ремонтно-обслуговуючих робіт. Дальшого поліпшення і вдосконалення потребує організація технічного обслуговування машинно-тракторного парку. Аналіз показує, що в багатьох господарствах практично не створено бази з технічного обслуговування МТП, а спеціалізовані ланки не повністю укомплектовані кваліфікованими слюсарями, не проведено перепрофілювання районних агротехсервісних формувань для проведення технічного обслуговування і ремонту техніки. Нині вже створено 63 фірмових центри з обслуговування тракторів, комбайнів та іншої складної техніки.

Важливого значення надають централізованому технічному обслуговуванні енергонасичених тракторів типу Т-150, Т-150 К та К-701 при створенні мережі фірмових центрів з реалізації, технічного обслуговування і ремонту складної сільськогосподарської техніки, в тому числі із залученням приватного капіталу. Технічна готовність таких тракторів в напружені періоди польових робіт в результаті своєчасного обслуговування і ремонту сягає 80%, наробіток, порівняно з тракторами, які обслуговують в господарствах чи на фермах, збільшується на 10–16%, а затрати на обслуговування і поточний ремонт скорочуються на 15–20%. Слід відмітити, що в багатьох господарствах такі трактори експлуатуються не зовсім задовільно. Їх середньодобовий наробіток на 20% нижчий за нормативний, а затрати на утримання, значна частина яких припадає на поточний ремонт, значно більші.

Основними причинами незадовільного використання технічних можливостей таких машин є низький рівень організації та порушення правил технічного обслуговування та ремонту. В умовах господарств регламент технічного обслуговування виконується в обсязі 35–45% запланованого. Недовиконання планових обсягів робіт припадає на найскладніші і найвідповідальніші операції ТО-2 і ТО-3 (а також сезонного), а це своєю чергою призводить до збільшення затрат на усунення наслідків відмов і до довгочасного простоювання машинно-тракторного парку через технічні причини. За середньорічного наробітку трактору 1400 мотогодин простої через усунення наслідків відмов і для ремонту становлять в середньому 20–25% робочого часу, за своєчасного і якісного обслуговування в повному обсязі середній наробіток на відмову збільшується в 1,2–1,5 раз, а коефіцієнт готовності МТП до експлуатації — на 10–15%.

Головними причинами виникнення вад в організації підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт є: низька організація проведення ремонтно-обслуговуючих робіт за відсутності належної бази і потрібного ремонтно-технологічного обладнання, недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів з ремонту та обслуговування техніки та невідповідність методів обслуговування і ремонту фактичним потребам. Потрібно провести технічне переозброєння існуючих та створення нових регіональних, обласних та міжрайонних сервісних центрів з технічного обслуговування і ремонту складних сільськогосподарських машин та обладнання тваринницьких ферм і підприємств з переробки та зберігання продукції. Загальними недоліками відремонтованих машин є: некомплектність, незадовільне затягування болтових з'єднань, підтікання олив і палива, неякісне регулювання, недоброякісне збирання, фарбування непідготовлених поверхонь. Аналіз відмов, причин їх виникнення показує, що поява значної кількості дефектів, виявлених в процесі підготовки техніки до весняно-польових робіт, могла б бути попереджена за дотримання регламенту технології, документації, за поліпшення робіт з діагностування і дефектації, посилення робіт з контролю тощо. Черещ недостатньо розвинуту виробничу базу технічного обслуговування, низьку якість ремонту на 13–16% знизилась готовність тракторів і комбайнів у напружені періоди виконання агротехнічних робіт і на 10–15% збільшилась витрата палива.

Для якісного виконання операцій технічного обслуговування сільськогосподарської техніки на зберіганні на машинних дворах, пунктах технічного обслуговування, майданчиках і секторах її зберігання розроблено агрегат технічного обслуговування машин на зберіганні, проданий на рис.1.

Агрегат є комплексним і дає змогу виконувати такі операції: обдування і сушіння поверхонь стиснутим повітрям, нанесення різноманітних консерваційних та лакофарбувальних матеріалів, приготування робочих консерваційних композицій, перевірку акумуляторних батарей та їх транспортування, перевірку і регулювання запобіжних муфт, втулково-роликових ланцюгів, установку машин на спеціальні підставки. З метою якісного забезпечення виконання ремонтно-профілактичних робіт слід подбати про ремонтно-технологічне обладнання. Це насамперед: гідравлічний домкрат П-304, гідравлічний прес ОКС-1671М, настільно-свердлильний верстат 2М112, точильно-шліфувальний верстат 3Б631А, зварювальний напівавтомат А-547У, повітряний компресор ГСВ-0,6/12-155-1В5.

Разом з тим, розглянемо основні вимоги та рекомендації, яких слід дотримуватись для якісного проведення ремонтних і регулювальних робіт грунтообробних машин, використанням яких розпочинається сезон весняних польових робіт.

Підготовка до роботи та ремонт плугів. Підготовку плуга до роботи починають на спеціальному регулювальному майданчику. Спочатку перевіряють технічний стан плуга. Розміщують плуг таким чином, щоб носки лемешів торкалися площини регулювального майданчика. Оглядають усі вузли та перевіряють комплектність, знаряддя. Конт-ролюють надійність болтових з'єднань, якість змащення відповідних вузлів і механізмів, стан гідросистеми на плузі. Виявлені дефекти усувають. Перед початком роботи знімають з робочих лемішно-полицевих поверхонь корпусів лакофарбове або захисне антикорозійне покриття.

Перевіряючи розташування лемешів, насамперед контролюють їх паралельність між собою вимірюванням відстаней між однойменними точками на носках і п'ятах суміжних корпусів. Якщо відстані однакові, то корпуси на плузі розміщені однотипно, а якщо ні, то слід їх відрегулювати. Потреба у цьому виникає за підготовки плугів із дискретно змінюваною шириною зах-вата корпусів.

Трапецієподібні лемеші мають торкатися площини майданчика всім ле-зом, а долотоподібні — дотикатися до опорної поверхні носком за віддалення п'яти вгору на 10 мм. У транспортному положенні за допомогою рейки або шнура переміряють і встановлюють усі корпуси плуга на рамі однотипно, щоб всі їхні носки і п'яти були на прямих лініях. Не допускається відхилення від лінії більше ніж на 10 мм.

На плугах загального призначення для поліпшення загортання рослин-них решток перед корпусом установлюють передплужники. При цьому слід забезпечити вільне проходження скиби між передплужником і корпусом, що працює спереду, а також незаклинювання скиби між передплужником та корпусом, який розміщений позаду. Як правило, відстань від ножа передплужника до носка основного корпуса становить не менше ніж 30 см. За глибиною передплужник регулюють таким чином, щоб він захоплював 1/3 робочої глибини корпусу, але не більше, ніж 10 см. Польовий обріз передплужника має виступати у бік необробленого поля за польовий обріз корпусу на 1–2 см.

Для якіснішої оранки на засмічених рослинними рештками полях (понад 3 т/га) використовують ярусні плуги. На них, замість передплужника, встановлено корпус верхнього ярусу, польовий обріз якого зміщений у поперечному напрямі відносно нижнього на відстань 10–15 см. Глибина ходу корпусу верхнього ярусу становить 12–14 см.

Дисковий ніж установлюють відносно передплужника (корпусу) таким чином, щоб площина диска була зміщена від польового обрізу в бік необробленого поля на 1–2 см та на глибину ходу передплужника або дещо (на 1–2 см) глибше.

Для встановлення заданої глибини Н оранки плуг розмішують на регулю-вальному майданчику. Раму виставляють горизонтально на підставках. За допомогою гвинтових механізмів піднімають опорні колеса на відстань Н-10–20 мм від опорної поверхні корпусів. Зменшення висоти розташування опорного колеса враховує глибину його колії в процесі роботи агрегату.

Перед з'єднанням плуга з трактором слід перевірити, щоб тиск у колесах правого і лівого бортів був однаковим, бо інакше це призведе до погіршення копіювання плугом поверхні поля, нерівномірного спрацювання протекторів тощо. Навісну систему трактора виставляють відповідно до схеми агрегатування плуга. Оскільки колія тракторів різних заводів-виробників навіть в одному класі тягового зусилля коливається у значних межах, треба узгодити колію трактора з положенням першого корпусу плуга. Це здійснюють за допомогою регулювального гвинта переміщенням рами плуга до досягнення рівності ширини захвата першого і останнього корпусів плуга. Після приєднання плуга до трактора за відповідною схемою перевіряють горизонтальність рами.

Підготовка до роботи та ремонт дискових знарядь. Робочими органами дискових знарядь є сферичні диски, виготовлені із листової сталі марки 70Г твердістю НВ 320–430. Є також двошарові диски (основа — сталь 50 завтовшки 4 мм, твердістю НВ 179–229| і з покриттям марки Х6Ф1 завтовшки 0,65–1,05 мм, твердістю НRС 56–62). Під час роботи леза дисків затуплюються, внаслідок чого диски погано підрізають рослинні рештки та коріння, не заглиблюються в грунт, що знижує якість обробітку поля.

Затуплені леза дисків заточують з випуклого боку під кутом 372°. Товщина заточеного леза повинна бути в межах 0,1–0,5 мм. Квадратний отвір у дисках "внаслідок спрацювання) округляється, біля нього з'являються тріщини. Відновлюють отвір диска приварюванням стальної шайби завтовшки 4 мм з отвором нормального розміру. З метою запобігання відпусканню диска підчас зварювання його обкладають зволоженим азбестом.

Спрацьовані отвори рами, тяг, брусків і рамок секцій наплавляють і розсвердлюють до нормальних розмірів. Погнуті елементи рам вирівнюють у холодному стані, а за значних деформацій — з попереднім нагріванням газовим пальником.

Диски відремонтованих секцій повинні дотикатись до опорної поверхні контрольного майданчика (просвіт — до 3 мм). Люфт дисків уздовж осі не допускається, допустиме відхилення відстані між дисками 8 мм. Батарея повинна вільно, без з'їдань, повертатися в підшипниках.

Підготовка до роботи та ремонт зубових борін. Зубові борони ремонтують при спрацюванні і затупленні робочих органів, руйнуванні зварних швів, деформації та руйнуванні рами. Погнуті планки рами правлять в холодному стані. Для усунення тріщин планок використовують зварювання електродами діаметром 3 мм.

Зігнуті та спрацьовані зуби, виготовлені із сталі Л53, Л50 та Ст. 5 відтягують і правлять, нагріваючи до температури 780...820°С. Гартування ріжучої частини проводять на відстані 35–40 мм від носка зуба у воді протягом 5–6 секунд. Відпуск — на повітрі, після повторного нагрівання до температури 300...350°С.

Пошкоджену різьбову частину зуба відновлюють повторним обробітком різьби плашкою.

Підготовка до роботи культиваторів. У більшості випадків працездатність різних видів культиваторів (навісних, причіпних, для суцільного та міжрядного обробітку, для одночасного рихлення і внесення добрив) визначається технічним станом їх складових, і особливо робочих органів. Так, товщина різальної кромки лапи культиватора становить 0,3–0,5 мм за кута заточування 25–35°. Головки болтів кріплення лапи з п'ятою стійки не повинні виступати над робочою поверхнею лапи.

Підгортачі, леміші-плоскорізи, полільні і розпушувальні лапи встановлюють і надійно кріплять симетрично осьовій лінії стояків, які міцно закріплюють у тримачах і розміщують перпендикулярно до брусів рами. Відхилення стояка від вертикального положення — не більше 3 мм. Рама культиватора і його робочі органи повинні бути паралельні контрольному майданчику. Різниця відстаней між нижніми краями протилежних брусів рами і поверхнею контрольного майданчика допускається до 8 мм. При великих відхиленнях між п'ятою стояка робочого органа і лапою культиватора встановлюють регулювальні шайби завтовшки не більше 2 мм. Деформації і тріщини тукопроводів і тукорозподільних коробок не допускаються.

Механізми підйому мають забезпечувати плавне опускання робочих органів культиваторів нижче опорних поверхонь коліс. Робочий тиск у пневматичних шинах коліс культиваторів —0,2 МПа.

Loading...

 
 

Цікаве