WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підготовка картоплі до посадки — один із елементів підвищення врожайності - Реферат

Підготовка картоплі до посадки — один із елементів підвищення врожайності - Реферат

Для пригнічення верхівкового (апікального) домінування й збільшення кількості паростків на бульбі за рахунок пробудження нижніх вічок можна провести стимулююче надрізування бульб. Для цього на початку зберігання (в період спокою) бульби надрізують упоперек, залишаючи нерозрізаною перемичку (не більше 1 см). Такі бульби висаджують цілісними.

Для прискорення утворення перидерми на рані частки бульб витримують за температури 15...30°С і вологості повітря 95–100% та обробляють спеціальними речовинами. Одна з них містить олеїнову, каприлову й аскорбінову кислоти в концентрації 0,5; 0,3 і 0,01%. Після обробки частки бульб зберігають за температури 18...22°С, за відносної вологості повітря 85–95% і активного вентилювання, що забезпечує утворення перидерми на рані за дві-три доби. Інший склад — бурштинова кислота (0,00063–0,0025%), ячмінний солод (5–10%) і вода. Його наносять у вигляді аерозолю або іншим способом на зрізи бульб за температури 15...20°С і вологості повітря 85–95% (перидерма на рані утворюється через 48 годин).

У насіннєвих насадженнях за розмноження високих репродукцій і дефіцитних сортів використовують усі фракції, але висаджують їх окремо.

За даними вчених, витрати на прогрівання й "озеленення" насіннєвого матеріалу з його дворазовим перебиранням окуповуються вшестеро-всемеро, кількість хворих рослин із ризоктоніозом знижується в 1,5–2 рази, з чорною ніжкою — на 70–80 відсотків.

У насіннєвій картоплі, призначеній для висадження, не допускається:

- наявність карантинних об'єктів, шкідників і хвороб;

- наявність бульб, уражених мокрою та сухою гниллю; з ознаками задухи; спотворених, з виростами і діткуванням; роздавлених, з обідраною шкіркою більше ніж 1/4 поверхні бульби.

Насіннєву картоплю, залежно від ступеня розмноження, поділяють на: базисну насіннєву картоплю (супер-супереліта, супереліта, еліта) й репродукційну (перша й подальші репродукції).

Після сортування й калібрування насіннєвий матеріал залишають на місяць-півтора для прогрівання й світлового пророщування. Температура повітря в приміщенні для цих цілей має бути 12...15°С: прокидаються вічка, посилюється дихання, підвищується температура, виділяється водяна пара.

Після місяця перебування в умовах підвищеної температури бульба потрапляє в холодний грунт тоді, коли у ній уже запрацювала вся система росту й розвитку (що забезпечувалося теплом 14...15°С). Природно, в таких умовах низькі температури викликають у бульб температурний шок.

Тож висаджувати картоплю треба тільки в прогрітий грунт із температурою не нижче 7...8 градусів.

Для прискорення процесу проростання проводять теплове обігрівання протягом 10–14 днів:

- у сховищі з активною вентиляцією температуру насипу бульб поступово підвищують на 1°С за добу — до 8...16°С — способом вентиляції підігрітим повітрям або завдяки природному прогріванню маси бульб;

- на майданчиках стаціонарних картоплесортувальних пунктів насип картоплі заввишки до 1,5 м прогрівають зовнішнім повітрям.

Бульби картоплі пророщують в умовах природної вентиляції. Під час пророщування картоплі температура повітря має бути для ранніх сортів 8...12 °С, для середньостиглих і пізніх — 12...16°С, вологість повітря — 85–90%, освітленість — 200–500 люкс до утворення проростків завдовжки 5 мм. З огляду на те, що загальна сума температур має становити 200...300°С, за температури 10°С картоплю треба пророщувати 20–30 днів, за 13°С — 15–22 дні, за 16°С — 13–20 днів.

Пророщування бульб у теплих приміщеннях (15°С), на світлі, з доброю вентиляцією протягом 15–30 днів особливо ефективне для вирощування ранньої картоплі.

Партії бульб, які не сортували, не калібрували, не обігрівали (не пророщували), не допускають до висаджування.

Перед садінням або під час садіння картоплю протруюють. На поверхні бульб є патогени фітофторозу, ризоктоніозу, фомозу, сухої гнилі та інших хвороб. Бульби швидко перезаражуються під час сортування. Тому фунгіциди, що наносять на поверхню бульб, є своєрідним захисним екраном проти шкодочинних організмів. Протруювання зменшує кількість патогенів уп'ятеро-всемеро.

Використовують Дітан М45 (2,0–2,5 кг/т) проти ризоктоніозу; Полікарбацин (2,6–2,7 кг/т) проти фітофторозу, парші, мокрої гнилі; Фундазол, Престиж, 29% т.к.с., — 1 л/т, який має фунгіцидну та інсектицидну дію (проти грунтових шкідників), та Круізер 350 FS, т.к.с., — 0,3 л/т — проти грунтових шкідників. Витрати робочої рідини — 20 л/т. Разом із протруюванням бульби бажано обробити стимулятором росту Ель-1 (10 мл/т); замочити їх на 15 хв у 0,5%-ному розчині Біоглобіну (в співвідношенні розчин/бульба 2:1) з мікроелементами: бромом, міддю, марганцем, залізом. На 1 т витрачають розчину в такій пропорції: 5–6 г мідного купоросу, 5–6 г марганцевокислого калію, 1,3–1,4 г борної кислоти. Однак слід зауважити, що це треба робити не раніше як за 3–4 год до висаджування. Весняне протруювання знижує випадання рослин, збільшує в них кількість продуктивних пагонів, стимулює розвиток листкової поверхні, зменшує розвиток хвороб у період вегетації й забезпечує приріст урожаю на 50–70 ц з гектара.

Картопля — культура, сприйнятлива до збудників грибних і вірусних хвороб, бактерій, що пов'язано насамперед з її вегетативним розмноженням (бульбами). Збудники переважної більшості хвороб передаються з насіннєвим матеріалом. Бульби картоплі — сприятливий субстрат (багатий на воду й крохмаль) для розвитку бактерій і мікроскопічних грибів, що спричинюють гнилі. На бульбах чимало різних неінфекційних (непаразитарних) хвороб.

Грибні хвороби

Фітофтороз. На уражених бульбах утворюються бурі або сіруваті (залежно від сорту й забарвлення шкірки) тверді плями, злегка втиснуті, які проникають усередину у вигляді коричневих патьоків.

Альтернаріоз. На поверхні бульби утворюються добре помітні, такі, що різко вирізняються на здоровій частині, плями неправильної форми, втиснуті всередину й темніші за шкірку. На поверхні великих плям часто виникають зморшки, розміщені по колу й паралельно. На розрізі бульби під плямами тканини утворюють щільну, тверду, суху чорнувато-коричневу масу, що загнила.

Фузаріозна суха гниль. Спочатку на бульбі з'являються сірувато-бурі тьмяні плями, що злегка втиснуті всередину. Надалі м'якоть під плямою стає сухою, трухлявою, шкірка зморщується, в ураженій частині бульби утворюються порожнечі, заповнені грибницею. На поверхні бульби розвивається спороношення у вигляді опуклих подушечок білого, жовтуватого або рожевого кольорів.

Чорна парша (ризоктоніоз). На бульбах утворюються чорні плоскі плями, схожі на присохлі грудочки грунту, що важко зішкрібаються, —склероції гриба. За сильного ураження склероціями покривається майже вся бульба. Розвитку хвороби сприяє беззмінна культура, холодна затяжна весна (особливо на важких грунтах), пізнє збирання картоплі. Під час зберігання інфекція не поширюється.

Парша срібляста. На поверхні утворюються коричневі плями, за сильного ураження вони можуть покривати значну поверхню бульби. У вологих умовах шкірка плями може відшаровуватися, внаслідок чого під неї потрапляє повітря, й пляма набуває сріблястого відтінку. В червоношкірих сортів значно псується зовнішній вигляд. Іноді на уражених місцях бульби з'являються дрібні чорні крапочки або "наліт сажі" — спороношення гриба. Ураження найкраще помітні навесні на позеленілих бульбах. Часто бульби зморщуються, вічка гинуть.

Loading...

 
 

Цікаве