WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підготовка картоплі до посадки — один із елементів підвищення врожайності - Реферат

Підготовка картоплі до посадки — один із елементів підвищення врожайності - Реферат

Реферат на тему:

Підготовка картоплі до посадки — один із елементів підвищення врожайності

Торік погодно-кліматичні умови в Україні для вирощування картоплі були не зовсім сприятливі. Чим порадує нашу матінку-землю погода цього року — побачимо. До речі, Генеральна Асамблея ООН проголосила 2008 рік Міжнародним роком картоплі, звернувши тим самим увагу світових держав на роль цього багатого на вітамін С овоча.

Картопля — одна із головних сільськогосподарських культур України. Вона є незамінним продуктом харчування, її широко використовують і як корм для тварин, і як сировину для отримання різних картоплепродуктів: крохмалю, спирту. За валовим виробництвом цієї культури Україна займає четверте місце в світі (за виробництвом з розрахунку на душу населення — 410–512 кг). Усі регіони України мають можливість повністю забезпечити себе картоплею. Маючи змогу вирощувати достатню кількість картоплі не лише для власних потреб, а й на експорт, Україна імпортує її з Польщі, Росії, Єгипту, Білорусі, Туреччини.

Роль сорту в сучасному картоплярстві дуже велика. За розрахунками фахівців, саме від сорту залежить близько 50% урожаю.

Різниця в термінах дозрівання сортів різних груп стиглості (дуже ранні, ранні, середньоранні, середньостиглі, середньопізні й пізні) досягає 90–160 днів. Набір сортів різних термінів дозрівання, зазвичай, забезпечує в господарствах стабільне виробництво.

Головним чинником у виробництві картоплі є правильний добір сорту залежно від цілей використання врожаю, грунтових і кліматичних умов, а також економічних можливостей товаровиробників. За високого енерго- і ресурсоозброєння виробництва перевагу надають сортам інтенсивного типу, а за їхнього дефіциту потрібно висаджувати сорти з високим потенціалом адаптивності, стійкі проти найпоширеніших і найнебезпечніших у регіоні хвороб і шкідників. Невисока чутливість до механічних пошкоджень і добра лежкість теж мають велике значення для зменшення втрат і забезпечення гарантованої якості продукції. Водночас, обираючи сорт, треба враховувати господарське використання врожаю. Для отримання ранньої продукції потрібні сорти, що формують достатньо високу товарну врожайність у максимально ранні терміни (12–15 т/га на 35 день після сходів).

Використовуючи сорти картоплі різних груп стиглості, можна створити умови для введення на площах спеціальних сівозмін, змінювати терміни надходження свіжої продукції.

Відомо, що потенційні можливості сортів картоплі визначаються комплексом ознак, серед яких першорядне значення належить показникам потенційної врожайності вирощуваних сортів, а також їхнім найважливішим імунологічним і якісним характеристикам. Показники потенційної врожайності нових сортів істотно зросли й сьогодні досягли 50–60 т/гектар.

В Україні є чимало різноманітних сортів картоплі, здатних давати стабільні й високі врожаї в різних грунтово-кліматичних умовах більшості регіонів.

У Державному реєстрі сортів рослин на 2008 рік налічується 123 сорти картоплі, з них вітчизняної селекції — 74 (60%) та іноземної — 49 сортів (40%).

Потенційна врожайність середньопізніх і пізніх сортів картоплі вища, але накопичення врожаю бульб (у зоні Лісостепу та Степу) у них відбувається найчастіше в несприятливий період (спека, посуха тощо). Умови для збирання таких сортів теж рідко бувають оптимальними, тому вони не завжди можуть давати високий та стабільний урожай і забезпечувати належну якість продукції.

Для щорічного отримання гарантованого врожаю на площах треба мати не менш як три сорти картоплі різних груп стиглості (30–35% під ранні та середньоранні, 40–50 — під середньостиглі й 15–30% — під середньопізні та пізньостиглі) й напряму використання. Продуктивність насіннєвих бульб визначається спадковими властивостями. З часом вони змінюються під впливом окремих важливих чинників, унаслідок чого знижується врожай і його якість. У практиці картоплярства цей вплив можна виправити насінницькими заходами, спрямованими на підтримку картоплі в здоровому стані.

У процесі репродукції якість насіннєвого матеріалу помітно погіршується. Врожайність бульб різних сортів (за різних параметрів мінерального живлення), отриманих із насіння другої репродукції (залежно від сорту), на 12–37 ц/га нижча, ніж з насіння еліти.

Зниження якості насіннєвого матеріалу пов'язане, головним чином, з ураженням рослин вірусними хворобами й посиленням екологічного виродження.

Для одержання високих урожаїв картоплі велике значення має підготовка насіннєвого матеріалу. Насіннєві бульби мають бути здоровими, бо більшість хвороб передається від материнських бульб.

Важливим заходом, що сприяє кращому збереженню насіннєвої картоплі, підвищенню схожості й запобігає ураженню рослин хворобами, є осіннє та весняне "озеленення" бульб.

Умови зберігання насіннєвого матеріалу картоплі мають бути такими, щоб уповільнити пробудження вічок і появу паростків, інакше під час весняного сортування й садіння перерослі паростки сильно травмуватимуться.

Рекомендується технологічно простий і доступний спосіб попередження передчасного проростання насіннєвих бульб — знизити температуру зберігання на 1...1,2°С, але не допускати тривалого (понад місяць) перебування бульб за температури нижче ніж 2°С, щоб уникнути переохолодження.

Бульба — живий рослинний організм. У сховищі її зберігають за плюсової температури 1...3°С в стані анабіозу, життєві функції її знижені до мінімуму.

Підготовка насіннєвого матеріалу включає: сортування, калібрування, теплове обігрівання (пророщування), протруєння й обробку бульб стимулюючими речовинами.

Насіннєвий матеріал сортують на фракції за найбільшим поперечним діаметром:

-для сортів округло-овальної форми — менше 30 мм, 30–60 мм, понад 60 мм;

- для сортів із видовженою формою, відповідно, — менше 28 мм, 28–55 мм і понад 55 міліметрів.

У кожній фракції може бути не більше 3% за масою бульб суміжних фракцій. Нестандартні, нетипові для сорту, бульби, що загнили й хворі, а також домішки видаляють.

На насіння витрачають третину зібраного врожаю бульб, що становить 3,5–4,0 т бульб на кожний гектар насаджень. Велика витрата насіннєвого матеріалу впливає на ефективність використання елітних бульб у господарствах у внутрішньогосподарчому насінництві. Висока вагова норма насіннєвого матеріалу пояснюється передусім використанням для насіннєвих потреб бульб із середньою масою 80 г, які, поза сумнівом, є продуктивнішими.

Дослідження, виконані в різних науково-дослідних установах, засвідчують, що за висаджування картоплі як оздоровленими великими, так і дрібними бульбами отримуваний чистий урожай, за інших рівних умов, виявляється однаковим. Дрібні посадкові бульби не поступаються за продуктивністю великим тільки в разі використання оздоровленого насіннєвого матеріалу.

Для садіння картоплі на технічні й продовольчі цілі використовують бульби фракцій 30–60 мм у діаметрі і масою 50–80 грамів.

Різати насіннєві бульби не бажано, бо це призводить до значної захворюваності. Це виправдано лише за прискореного розмноження дефіцитного насіннєвого матеріалу. Бульби масою 80–100 г ріжуть навпіл (уподовж), більші — на 3–4 частини масою по 30–40 г з двома-трьома вічками. Щоб уникнути загнивання й захворювання бульб, їх ріжуть у день посадки або напередодні. Ножі обов'язково дезінфікують у 2–3%-му розчині формаліну після розрізання кожної бульби.

У разі завчасного розрізування бульб потрібно залишати біля "пуповини" "місток" — нерозрізану частину бульби завтовшки 1–1,5 см, яку розламують перед посадкою. Це покращує формування перидерми на рані (загоєння), попереджує в'янення й загнивання в грунті висаджених частин бульби.

Loading...

 
 

Цікаве