WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підготовка зернозбиральних комбайнів до сезону збирання - Реферат

Підготовка зернозбиральних комбайнів до сезону збирання - Реферат

Для перевірки натягу паса слід заміряти прогин посередині ведучої ланки в перпендикулярному до неї напрямі, а в передачах з підпружиненими натяжними пристроями додатково перевірити довжину пружини.

Пасові приводи з підпружиненими натяжними шківами потребують перевірки натягу один раз на сезон і в разі втрати пасом тягової здатності. Натяг пасів, що не мають підпружинених пристроїв, контролюється під час ЩТО. У разі буксування паса в передачі з підпружиненими натяжними шківами для встановлення причини буксування (якщо не забиваються робочі органи) слід перевірити відповідність значення прогинання паса та пружності натяжної пружини. Під час установлення нового паса в передачах з підпружиненими натяжними шківами контроль видовження паса та його натягу здійснюють щозміни до напрацювання 48–50 мотогодин. Надалі, до кінця сезону збирання, натяг не контролюють.

5. Підшипникові вузли

Одна з основних ознак якісної роботи підшипникових опор — відсутність різкого шуму й підвищеного нагрівання. Незалежно від температури навколишнього середовища, нагрівання підшипників, змащених мастилом Літол-24, не має перевищувати 100°С. Контролюються підшипники, встановлені у транспортувальних органах (шнеках, елеваторах), на колінчастих валах соломотряса, валах контрпривода зернової групи та заднього контрпривода. Корпуси підшипників мають бути без тріщин. На ущільненнях підшипників не має бути видавлювання мастила. Якщо видавлювання є, підшипник міняють. Запускають двигун, умикають молотильний апарат i через 15 хвилин роботи перевіряють рукою ступінь нагрівання корпусів підшипників. Рука має витримувати температуру нагрівання корпуса підшипника.

Дерев'яні підшипникові вузли перевіряють на наявність тріщин, спрацьованості вкладишів, зазору між тертьовими поверхнями. Радіальний зазор у підшипниках регулюють за допомогою прокладок.

Перевіряють ступінь загвинчування конусних втулок підшипників i їxню фіксацію. Послаблюють натяг приводних ланцюгів i пасів, визначають величину радіального зазора в підшипникових вузлах. Допустимі значення сумарного зазора підшипник — корпус РСМ-10 становлять: вала соломотряса — 0,25 мм; вала контрпривода зернової групи — 0,25 мм; вала заднього контпривода — 0,22 мм; вала зернового елеватора та колосового шнека — 0,29 мм; валів колового елеватора й зернового шнека — 0,25 мм. Якщо зазор перевищує допустиме значення, підшипники слід замінити.

Основні причини нагрівання та передчасного виходу з ладу підшипників такі: неправильний монтаж і демонтаж; забруднення, що потрапляють у підшипник разом із мастилом під час монтажу чи обслуговування або в разі пошкодження ущільнень; брак чи надлишок змащувального матеріалу. В низці складальних одиниць комбайна встановлено кулькопідшипники з двобічними ущільненнями, які кріпляться на валу конусними закріпними втулками або ексцентричним стопорним кільцем, а також мають стопорний штифт на зовнішній сферичній поверхні від повертання в корпусі. Готуючи їх до роботи, слід звернути увагу на таке:

а) під час демонтажу підшипника на конусній закріпній втулці з вала слід відкрутити гайку, сумістити її з торцем закріпної втулки, і коротким різким ударом через спеціальне облямовування вибити втулку з внутрішнього кільця. Легкі удари можуть призвести до деформації нарізної частини втулки. Щоб уникнути зрушення вала на протилежній опорі, потрібно поставити в його торець упор;

б) під час заміни одноразового мастила підшипника із стопорним штифтом на зовнішньому сферичному кільці, щоб уникнути пошкодження або зрізу головки штифта, підшипник потрібно орієнтувати в корпусі так, щоб штифт потрапляв у той самий паз, у якому він перебував після заводського монтажу;

в) гайку на закріпну втулку треба встановлювати більшою фаскою до фіксувальної шайби, вусики якої не мають торкатися ущільнення;

г) загвинчування гайок закріпних втулок або ексцентричного стопорного кільця слід здійснювати тільки спеціальним динамометричним ключем з крутним моментом.

Завищені крутні моменти можуть спричинити заклинювання підшипників і навіть розривання внутрішнього кільця; занижені — знижують надійність кріплення на валу. Поєднання вуса фіксувальної шайби з пазом гайки потрібно виконувати поворотом гайки у напрямі збільшення крутного моменту. Гайки закріпних втулок загвинчують тільки після загвинчування нарізних з'єднань корпуса. Недотримання цього може спричинити додаткові осьові навантаження в підшипниках, призвести до нагрівання та виходу з ладу. Оглядають місця встановлення підшипникових вузлів і в разі потреби ремонтують, при цьому слід встановити причину руйнування отворів, виникнення тріщин і, по можливості, усунути їх. До причин належать розбалансування обертальних робочих органів, недостатній крутний момент загвинчування з'єднань, неправильно встановлена карданна передача тощо.

6. Гальма

Зовнішнім оглядом впевнюються, чи немає підтікання робочої рідини. За неодноразового натискування на педалі гальм правого й лівого коліс гальмування має бути одночасним i рівномірним. Визначається лінійкою вільний хід педалей гальмування, який має перебувати в межах 5–10 міліметрів. Гальмівний шлях визначають за допомогою рулетки. За гальмування комбайна на сухій дорозі з твердим покриттям на швидкості 20 км/год гальмівний шлях має бути в межах 8,0–9,0 м. У разі виявлення відхилень слід перевірити і видалити повітря із гідросистеми приводу гальм, перевірити стан накладок дисків і манжет головного та робочого гідроциліндрів.

7. Ведучі та ведені колеса

Візуально оглядають колеса на наявність порізів, тріщин, сторонніх предметів у них. Перевіряють ступінь загвинчування гайок кріплення коліс до маточин. Обривання шпильок кріплення недопустимі. Перевіряють тиск повітря в шинах з допомогою шинного манометра. Тиск повітря в шинах має бути: на ведучих колесах — 0,170,02 МПа (1,5–1,9 кгс/см2), на ведених — 0,150,02 МПа (1,3–1,7 кгс/см2).

Одна з важливих умов підвищення надійності комбайнів у післяамортизаційний період — вчасне і якісне виконання технічного обслуговування. Аналогічно, як у людини виявляються хвороби через неналежний догляд за власним здоров'ям у молоді роки, що підвищує витрати на підтримання здоров'я в похилому віці, трудомісткість ТО зернозбиральних комбайнів у післяамортизаційний період збільшується (табл. 4). За даними досліджень, для утримання надійності техніки на належному рівні періодичність ТО в цей період слід зменшити: перше (ТО-1) — з 60 мотогодин до 50; друге (ТО-2) — з 240 мотогодин до 200.

Підтримання зернозбиральних комбайнів у дієздатному стані — це не останнє вирішення завдання з підвищення прибутковості зернової галузі, тут ще достатньо проблем і економічного та політичного характеру: диспаритет цін на промислову та сільгосппродукцію, нестабільна економічна ситуація в країні, постійне зростання цін на запчастини та пально-мастильні матеріали тощо.

Loading...

 
 

Цікаве