WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Мінеральні добрива - Реферат

Мінеральні добрива - Реферат

Обсяги міжнародної торгівлі мінеральними добривами та їхньою сировиною безупинно зростають. Тільки за 2006 рік імпорт найбільш концентрованих мінеральних добрив: аміаку, карбаміду, діамонію фосфату та сірки — зріс на 7, 3, 8 та 4%, відповідно, порівняно з 2005 роком.

Стан з добривами дуже нагадує ситуацію з ринком нафти. Найбільші споживачі мінеральних добрив мають найменші ресурси для їхнього виробництва (запаси руд та газові родовища). Натомість близько 15 країн виробляють 80% аміаку, сім — 85% фосфорних руд, шість країн — 85% хлористого калію.

Зважаючи на глобалізацію світової економіки й посилення економічної інтеграції між країнами, зрозуміло, що Україна не зможе залишитися обабіч останніх світових тенденцій на ринку мінеральних добрив.

Україна отримала в спадщину від СРСР дуже потужний комплекс із виробництва мінеральних добрив. Він був представлений виробництвом усіх видів мінеральних добрив, починаючи з аміаку та аміачної води й закінчуючи різними видами нітроамофоски. Часи "нової смути", або 90-ті роки XX сторіччя, відомі абсолютним диспаритетом цін між сільськогосподарською продукцією та вартістю елементів, що її продукують, завдали дуже сильного удару по сільському господарству України. Ясна річ, що в кризовий стан, насамперед, потрапили й галузі, які надають складові та послуги сільському господарству чи споживають продукти аграрного комплексу: сільськогосподарське машинобудування, сільгосптехніка, переробка і, звичайно, виробництво мінеральних добрив. Найбільше це стосується підприємств, що продукували калійні, фосфорні та комплексні добрива. Кризу посилювали також втрата або нове налагодження давніх економічних зв'язків у нових реаліях та нестача сировини для виробництва мінеральних добрив: апатитів з Росії, калійної солі з Росії та Білорусі, а, головне, — брак стабільного попиту від сільськогосподарського виробника. Зупинилися або "символічно" працювали заводи з виробництва фосфорних та комплексних добрив у Сумах і Вінниці; калійних добрив у Калуші (крім того, Калуське та Стебниківське родовища калійних руд майже вичерпані).

Більше "пощастило" заводам із виробництва азотних добрив. Це пояснюється двома причинами. Перша: щоб хоч якось дотримуватися технології вирощування сільськогосподарських культур, виробник вносив виключно азотні добрива (найчастіше аміачну селітру) в невеликих нормах і лише під одну-дві культури в сівозміні (зазвичай, під цукрові буряки та озиму пшеницю); друга: невеликий експорт до інших країн якісної продукції (карбамід), що відповідала світовим стандартам (Одеський припортовий завод, "Стирол"), в умовах антидемпінгових розслідувань з боку світових організацій.

Ситуація для виробників мінеральних добрив почала поліпшуватися в наступному десятиріччі, коли світ відчув "привид" продовольчої кризи. Не останню роль в його появі відіграло прискорення біопаливної програми, передусім у США та Європі. Провідні фінансові установи світу чи не вперше звернули увагу на сільське господарство не на як завжди дотаційного постачальника їжі для населення, а як на галузь, цілком придатну для ведення бізнесу з високим показником маржинальності. Інвестиційні потоки дедалі частіше стали спрямовувати в аграрний бізнес. Це посприяло стрімкому збільшенню споживання основних ресурсів сільським господарством світу. На великих заводах — виробниках сільськогосподарської техніки — дистрибутори записувалися в чергу, вносячи передплату за рік до її фактичного виробництва та відвантаження споживачам. Компанії — оригінатори високоякісного гібридного чи сортового насіння — звітували про близькі до нуля перехідні залишки насіння. Щоб задовольнити всіх високоякісним насінням, їм не вистачає ділянок для розширеного його продукування; грошовий обіг компаній — виробників оригінальних та генеричних продуктів засобів захисту рослин — збільшується щороку на 15–20%, а основні порти країн — виробників мінеральних добрив — змушені будувати додаткові логістичні термінали лише для експорту мінеральних добрив.

Більшість виробників мінеральних добрив відчули проблему різкого подорожчання вхідної ціни на сировину для виробництва мінеральних добрив: природний газ, калійну сіль і, особливо, на апатити та фосфати. Але навіть за такого ринкового стану сільське господарство світу й надалі збільшує рівень споживання мінеральних добрив. Для прикладу: Росія, яка завжди була експортером апатитів до інших країн, останнім часом перейшла на імпорт фосфатів із Північної Африки, Середньої Азії та Близького Сходу, експортуючи вже готові мінеральні комплексні добрива. Різко (на 30%) збільшилася ціна на гербіцид Раундап, одним із основних компонентів якого є фосфор із тих самих джерел, що й для мінеральних добрив.

Що вже казати про Україну, яка майже повністю залежна від іноземних ресурсів для виробництва мінеральних добрив. Ціна української аміачної селітри чи карбаміду повністю залежна від ціни на газ із Росії та Середньої Азії; суперфосфату чи амофосу — від фосфоритів Казахстану, Близького Сходу чи Африки; калійної солі — від Росії та Білорусі.

Якщо підрахувати собівартість вирощування основних польових культур, то виявиться, що мінімум 30–40% у її структурі становитимуть витрати на внесення мінеральних добрив. Реально зекономити на мінеральних добривах можна двома способами. Перший: вносити оптимальні співвідношення основних елементів живлення в добриві під кожну конкретну культуру та в потрібну фазу її розвитку; другий: застосовувати нові формуляції мікродобрив на основі останніх розробок у нанотехнологіях.

Україна в очах світової громадськості є одним із найбільших гравців на світовому ринку продовольства: урожай, зібраний в Україні, має пряму кореляцію зі світовими цінами на сільськогосподарську продукцію. Не хочеться повторюватися про речі загальновідомі, але якщо сім-десять років тому зібрати в єдиний масив 50 000 га на Полтавщині чи Вінниччині можна було без особливих проблем, то тепер їх можна придбати лише за великі гроші ділянками по 2–5 тис. га. Масово залучають у сівозміну землі, не зовсім сприятливі з погляду бонітету грунту та природно-кліматичних умов, — богари Південного Степу чи Полісся.

Завдяки сприятливим погодним умовам, широкому впровадженню нових, на перший погляд, нестандартних технологічних рішень у вирощуванні основних сільськогосподарських культур, торік було досягнуто валового виробництва зернових у показниках, що не поступаються показникам СРСР, але зі суттєво більшою економією ресурсів.

Така вже природа цього світу, що життєспроможні механізми здатні функціонувати лише за принципом піраміди, коли на її верхніх щаблях синтезуються оригінальні структури, що мають неабияку цінність для людства, або створюються передумови для швидшого розвитку економік (фінансовий капітал). Але такий процес можливий тільки за постійного розширення нижньої частини піраміди, тобто за умови перманентного поглинання нею ресурсу іншого роду. Спосіб, який, в цілому, сприяє прогресу людства, потребує серйозних жертв в умовах, коли призупиняється надходження ресурсу в нижню частину піраміди, зокрема, кардинально сповільнюються темпи розвитку реального сектору економіки. І горе тій державі, яка не має добре розвинутого виробництва, бо тоді це не просто сповільнення, а крах. Остання глобальна криза — тому доказ. Серед сфер реального сектору є рухоміші галузі: металургія, хімічна промисловість, машинобудування тощо, які, передусім, зазнають краху в разі розриву фінансових потоків, та консервативні, орієнтовані на власні ресурси і власний ринок збуту, на які вплив будь-яких потрясінь є менш відчутним завдяки специфіці організації господарювання. Отже, ні фінансові схеми, ні глобалізація, ні тотальна комп'ютеризація з інтернет-можливостями, хоч би якими привабливими вони були з погляду прискорення технологічних процесів та інформаційних потоків, не замінять таких банальних речей, як хліб та сало. Тож сільське господарство є тим найреальнішим сектором економіки, який має стати основою стабільності держави і ставка на який дасть можливість Україні вийти з глобальної кризи якнайшвидше.

Loading...

 
 

Цікаве