WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливості технології вирощування ріпаку - Реферат

Особливості технології вирощування ріпаку - Реферат

Реферат на тему:

Особливості технології вирощування ріпаку

Посівні площі озимого ріпаку останніми роками значно зросли. Це одна з найрентабельніших і економічно вигідних культур. Особливо зріс попит на насіння ріпаку в зв'язку з виробництвом з нього біодизелю.

Ріпак є цінним попередником — найперше, для зернових культур. Його вегетація триває десять місяців, і протягом цього часу рослини ріпаку захищають грунт від негативної дії сильних дощів і перегрівання сонячними променями, а також від непродуктивного випаровування води з грунту. На відміну від соняшнику, він мало висушує грунт, покращує його агрофізичні властивості та фітосанітарний стан, рано звільняє поле. Заорювання пожнивних решток ріпаку рівноцінне внесенню 15–20 т/га органічних добрив і може збільшувати врожайність зернових на 5–10 ц/га. Добре розвинена стрижнева коренева система проникає глибоко в грунт, покращує його структуру, розпушує, що особливо важливо за мінімального обробітку. Коренева система спроможна засвоювати вологу та елементи живлення з глибших шарів грунту, звідки вони для більшості рослин є недоступними. Приорювання кореневої системи, стерні й подрібненої соломи дає змогу частково повертати органіку в грунт. Після її мінералізації в грунт надходить орієнтовно 60–65 кг/га азоту, 32–36 – фосфору та 55–60 кг/га калію.

У технології вирощування ріпаку немає другорядних заходів. Лише за умови виконання всіх потрібних вимог вчасно і якісно можна сформувати високоврожайні агрофітоценози. До найважливіших чинників належать боротьба з бур'янами, хворобами, шкідниками та застосування регуляторів росту. Якісне убезпечення рослин ріпаку від шкодочинних організмів є основою одержання високого врожаю.

Попередники ріпаку мають сприяти знищенню бур'янів, створенню доброї структури грунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти поле. Тому найкращими попередниками для цієї культури є багаторічні бобові трави; добрі — рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні — зернові культури; несприятливі — овес і яра пшениця.

Але за сучасної структури посівних площ, коли 50% і більше займають зернові, ці культури є основними попередниками для озимих зернових. Тому озимий ріпак висівають переважно після озимого та ярого ячменю, озимої пшениці.

Не можна сіяти ріпак після цукрових буряків, бо виникає небезпека поширення нематоди, яка є спільним шкідником для обох культур. Не висівають ріпак після соняшнику та капустяних: гірчиці, редьки, капусти тощо. Повертати ріпак на попереднє поле в сівозміні дозволяється не раніше, ніж через чотири-п'ять років.

Важливо посіяти ріпак в оптимальні строки. Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму треба 60–80 днів із сумою температур 600...800°С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку з шести–десяти листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10–15 см, коли точка росту міститься не вище 1 см над поверхнею грунту, а діаметр кореневої шийки сягає 0,6–1 сантиметр (рис. 1). Необгрунтоване підвищення норми висівання спричинює внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту й коренева шийка піднімаються над поверхнею грунту на 5–10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту перебуває на рівні 1 см над поверхнею грунту. Але це можливо лише за менших норм висіву.

Оптимальні строки сівби озимого ріпаку — 15–30 серпня, допустимі — 5 серпня — 10 вересня. В разі значного запізнення з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30–50%, часто вони гинуть повністю.

Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі проти обривання кореневих волосків під дією замерзания-розмерзання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже малих рослинах, що обмежує гілкування й формування достатньої кількості стручків.

Абсолютно безпідставною є думка окремих фахівців про те, що ріпак як високоросла культура суцільного способу сівби не боїться забур'янення.

Ріпак не витримує конкурентної боротьби з бур'янами в осінній період на початкових фазах росту й розвитку. Бур'яни засвоюють основну частину легкодоступних елементів живлення, є конкурентами за вологу й світло. Осіннє забур'янення дає ефект "густих посівів", призводить до надмірного винесення точки росту над поверхнею грунту, слабшого розвитку кореневої системи, що разом підвищує ризик вимерзання ріпаку, а також спричинює формування низьковрожайних посівів. Тому найкращі строки застосування гербіцидів — до сівби чи після сівби до сходів ріпаку.

Найефективнішим препаратом для боротьби з бур'янами є БУТИЗАН 400. Це, без перебільшення, еталон біологічної та економічної ефективності під час вирощування ріпаку. БУТИЗАН 400 блокує проростання насіння бур'янів. Він абсорбується також гіпокотилем та кореневою системою злакових і дводольних бур'янів, руйнуючи їх. Гербіцид знищує найшкідливіші бур'яни, такі як види ромашки, мак, види гірчаку, підмаренник, види щириці, паслін, лобода, щавель та інші.

На полях, де використано БУТИЗАН, відпадає потреба у внесенні навесні страхових гербіцидів. Інші рекомендовані для ріпаку гербіциди мають певні недоліки, зокрема:

- значно вужчий спектр дії на бур'яни;

- потребують негайного загортання в грунт, що не завжди технологічно можливо зробити;

- можуть спричинити прояви фітотоксичності на рослинах ріпаку, зменшуючи інтенсивність фотосинтезу на дуже важливих початкових фазах росту;

- важко розглядати весняне внесення гербіцидів на ріпаку як основний метод боротьби з бур'янами. Це може бути лише страхове внесення за умови недостатньої ефективності осіннього внесення гербіцидів.

В умовах достатнього зволоження, де найбільші посівні площі ріпаку, зернові культури значно забур'янюються однорічними злаковими бур'янами (тонконіг, лисохвіст, метлюг та ін.). Боротися з ними в посівах пшениці — досить дорогий процес. Використання діючої речовини БУТИЗАНу 400 — метазахлор — дає можливість не лише знищити їх у посівах ріпаку, а й очистити поле для майбутніх зернових культур у сівозміні.

Схему застосування БУТИЗАНу наведено на рис. 2.

Крім того, метазахлор дає змогу частково вирішити проблему падалиці зернових. За даними науково-дослідних установ Європи, внесення БУТИЗАНу зменшує на 53–77% кількість сходів озимого ячменю, на 47–57 — озимої пшениці, 64–88% — озимого жита. За потреби, у подальшому для знищення сходів падалиці вносять грамініцид АРАМО 45. Вносять цей препарат у дозі 1,2 л/га до початку кущіння злаків, а в нормі 1,7 л/га застосовують на пізніших фазах.

За недотримання комплексу технологічних умов ріпак може взимку вимерзати. Для підвищення морозостійкості дуже важливо, щоб рослини витримали дві фази загартування.

Перша фаза проходить восени протягом 14–20 днів за температури від 5 до 7°С тепла, припиняється з настанням мінусових температур. Друга фаза триває лише 5–7 днів за температури мінус 5...7°С. Сходи озимого ріпаку за пізніх строків сівби, що мають три-чотири листки, не витримують періоду загартування й гинуть уже за температури мінус 6...8°С. За доброго загартування ріпак витримує морози на рівні кореневої шийки до мінус 12...14°С. У разі снігового покриву озимий ріпак заввишки 5-6 см витримує 23...25-градусні морози, а за більшої товщини снігу навіть 30-градусні, що підтверджено температурними умовами 2006 року.

Для підвищення морозо- та зимостійкості озимого ріпаку потрібно використовувати фунгіцид КАРАМБА. Цей препарат системної дії захищає від ураження фомозом, альтернаріозом, склеротиніозом. Одночасно КАРАМБА є регулятором росту. Внесення цього фунгіциду восени у фазі розетки з чотирьох-шести листків обмежує ріст ріпаку, сприяє інтенсивному розвитку кореневої системи, поліпшує гілкування. Формується компактна форма рослини, вона мало піднімається над поверхнею грунту. Унеможливлюються надмірне видовження кореневої шийки й високе підняття точки росту над поверхнею грунту. Всі ці чинники значно знижують ризик вимерзання ріпаку.

У жовтні в рослин ріпаку закладаються майбутні квіткові бутони. Від кількості листків на рослині в майбутньому залежить кількість бічних пагонів. Один листок відповідає одному пагону. Від осіннього розвитку рослини залежить урожайність насіння. Якщо припустити, що посіви з десятьма листками в рослин формуватимуть 100% урожаю, то рослини з шістьма-вісьмома листками зменшать урожайність на 10%, із чотирма-шістьма — на 25, а менше ніж чотирма листками — на 40% і більше.

Осіннє внесення фунгіциду КАРАМБА сприяє зміні морфологічної будови рослин озимого ріпаку, якості перезимівлі та ступеня ураження хворобами. Так, під впливом фунгіциду в обох сортах зменшувалася висота рослин.

Висота точки росту над поверхнею грунту, показник від якого найбільше залежить морозостійкість, була нижчою на варіантах із внесенням КАРАМБИ. Якщо на контролі цей показник у сортів — 2,6–2,8 см, то під впливом фунгіциду висота точки росту була в межах 0,3–0,9 см. Причому, що більша норма внесення препарату, то більше приземлений тип розвитку в рослини. Рослини немов "утягувалися" в грунт. Одночасно зі зменшенням висоти рослин відбулися також інші морфологічні зміни. Так, діаметр кореневої шийки (одна з найголовніших морфологічних ознак як для зимостійкості, так і для формування генетичного потенціалу врожайності) збільшився з 0,8–1,1 см на контролі до 1,5–1,6 см за внесення фунгіциду в нормі 1,25 л/га.

Фунгіцид КАРАМБА значно підвищив зимостійкість рослин. Вона зросла із 83–84% на контролі до 89–93 – за внесення максимальної норми препарату. Вища морозостійкість, власне, й пояснюється кращими показниками попередніх двох параметрів. Зменшення висоти точки росту та розвиток рослин із сильною кореневою системою сприяють захисту рослин, набуттю підвищеної стійкості до несприятливих умов перезимівлі. Формувалося більше бічних корінців, головний корінь був товстішим, проникав глибше в грунт.

Фунгіцид КАРАМБА ефективно виконував і свою пряму функцію, а саме: захист рослин від ураження хворобами. Так, на контролі ураженість рослин була в межах 14–17%, а за обробки фунгіцидом зменшилася до 3–6%. Ефективність захисної дії КАРАМБИ зростатиме внаслідок різкого збільшення посівних площ ріпаку й погіршення фітосанітарної ситуації.

Урожайність озимого ріпаку залежала від сорту, фунгіциду та метеорологічних умов року. Так, урожайність насіння гібрида Кронос на варіанті без внесення фунгіциду становила 31,1 ц/га. Обприскування посівів КАРАМБОЮ з нормою 0,8 л/га забезпечило зростання врожайності до 35,8 ц/га, що на 4,7 ц/га (15,1%) більше, ніж на контролі. Збільшення норм внесення фунгіциду з 0,8 л/га до 1 л/га сприяло подальшому росту врожайності.

Аналогічна закономірність впливу фунгіциду КАРАМБИ спостерігалася і на сорті Дангал. Більший приріст урожаю насіння від обприскування посівів фунгіцидом був на гібриді Кронос — 4,7–7,3 ц/га, тоді як у Дангалу він становив 2,8–5,2 ц з гектара.

Подальше збільшення норм внесення фунгіциду КАРАМБА до 1,25 л/га не забезпечило істотного приросту врожайності, вона зросла лише на 0,5–0,7 ц з гектара.

Loading...

 
 

Цікаве