WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливості створення та раціонального використання пасовищ - Реферат

Особливості створення та раціонального використання пасовищ - Реферат

Реферат на тему:

Особливості створення та раціонального використання пасовищ

Зростання попиту на молоко надає нові виняткові можливості для господарств, які займаються молочним виробництвом. Дуже часто, на жаль, господарства не мають техніки, яка б забезпечила якісну заготівлю кормів, та й ціна на дизпаливо "кусається", особливо коли використовують застарілу техніку. Тому наявність у господарстві доброго пасовища — це чинник, який суттєво впливає на надої. Отже, якщо ви маєте дійних корів і пасовище, вам буде цікаво й корисно прочитати цю статтю.

Влітку тварина отримує 60% кормових одиниць за рахунок зеленої маси. Крім того, пасовищне утримання дійного стада є нині найдешевшим. Собівартість одиниці зеленої маси значно нижча, ніж за вирощування інших видів кормів. Протягом пасовищного періоду від корів одержують 60–70% річного надою молока. Найбільший приріст — у пасовищних тварин.

В 100 кг трави середньої якості міститься 25 кормових одиниць і 26 кг перетравного протеїну, а каротину — 40 мг/кг. Порівняно із сіном у траві в півтора раза більше поживних речовин. У зеленій масі в десять разів більше каротину (на світлі він руйнується, тому в сіні його дуже мало), є вітамін D (потрібний для профілактики рахіту), C, E (важливі для покращання репродуктивних властивостей).

Залежно від кліматичної зони можна створити пасовища двох типів: короткострокові, або перемінні та довгострокові, або постійні.

Для посіву на короткострокових пасовищах у північних районах використовують конюшину лучну, конюшину білу, лядвинець рогатий, кострицю лучну. У південних районах висівають в основному люцерну, житняки, стоколос безостий (у нього проникаюча коренева система). В західних районах — еспарцет піщаний (перший укіс скошують на зелену масу, далі використовують як пасовище). У перший рік травостій, коли він відростає до 25 см, підкошують. На наступний рік, навесні дернину коткують, а коли трава відросте, використовують як випас. Якщо посів зрошують, тоді його і в перший рік можна використовувати як пасовище.

На короткостроковому пасовищі травостій тримається 3-5 років. Обов'язково застосовують загінну систему випасання. Щорічно 1/4 або1/5 частину площі пересівають: навесні під покрив однорічних трав або влітку ( як чистий посів). Підкошування й часткове пересівання сприяє підвищенню продуктивності травостою.

Довгострокові пасовища можна мати в будь-якій зоні. Є три способи створення таких пасовищ:

• поліпшити травостої природних кормових угідь, до складу яких увести цінні трави;

• старі посіви сінокісних трав залишити для довгострокового пасовищного використання (проводять підсів пасовищних трав);

• корінне залуження.

Для одержання високої врожайності на довгострокових пасовищах потрібно систематично вносити добрива, підсівати зріджені травостої, правильно використовувати пасовище. Перш ніж створювати пасовище, треба правильно підібрати трави. У пасовищні травосумішки включають верхові та низові трави. Низові трави витримують інтенсивний випас і швидко відростаю, тому їх висівають у сумішці не менше 70%. Нещільно кущові злаки тримаються в травостої 4-5 років, кореневищні довше, а першими випадають бобові. Із бобових найбільш довговічна — конюшина біла. Азотні добрива вносять частинами, потроху після кожного випасу. Фосфорні й калійні — один раз навесні або восени.

Для правильного використання травостою конче потрібно:

• випас проводити на такому травостої, який забезпечить високу продуктивність тварин;

• пасовище повинне прогодувати якомога більше тварин;

• зберегти врожай пасовища і якісний кормовий склад на високому рівні протягом усіх років використання;

• створювати умови для подальшого підвищення врожайності пасовища.

Щоб одержати якнайбільше продукції, трави використовують на ранніх фазах, адже що старіша рослина, то більший у ній процент клітковини і менший процент протеїну. Трава стає грубою, й коефіцієнт перетравності та споживання знижується. У фазі кущення й стеблування тварини поїдають її майже повністю.

Навесні трави почнуть розвиватися за рахунок запасних речовин, і лише через 10-15 днів вони здатні накопичувати запасні речовини, тому випасати можна через 2-3 тижні після відновлення вегетації, найкраще у фазі кущення-стеблування. Верхові трави через 12-15 днів досягають 15-20 см, а низові — 10-15. Виганяти худобу на пасовище вперше потрібно, коли цвіте кульбаба. Останній випас проводять не пізніше як за 30 днів до кінця вегетації, щоб рослина накопичила поживні речовини. Висота багаторічних трав після випасання не повинна бути менша 5-6 см, однорічні трави за однократного використання випасають як можна ближче до поверхні. Корови здатні випасати трави до висоти 1,5-2 см. Перша отава після випасу може бути готова для нового стравлювання через 15-20 днів. Отаву випасають тільки молодою. В лісостеповій зоні худобу можна випасати на одній ділянці 4-5 разів на рік.

Для підтримання травостоїв на високому виробничому рівні потрібно проводити низку заходів:

1. Чергувати пасовищне використання із сінокісним.

2. Періодично давати відпочинок травостою.

3. Витримувати строки випасу.

4. Доглядати за пасовищем (підживлення, підсів, підкошування).

Є два основні способи випасання: безсистемне (нерегульоване) та загінне (регульоване).

Нерегульоване випасання — тварин на пасовищі не обмежують у просторі. Вони їдять тільки молоду траву, тому вона швидко випадає з травостою. У другій половині літа корови мусять пастися на старих травах, бо молоді випали. Стара трава має меншу поживність, отже, падають надої та й цінність пасовища втрачається, воно стає строкате( там цвіте, там росте).

Регульоване випасання — ділянки, на яких пасеться худоба, чергують. Щоб урожай не зменшувався, а травостій не погіршувався, траву треба випасати тільки один раз (тобто корови не повинні пастися в загоні в період, за який трави могли б ще раз відрости). Навесні, після випасу до 5-6 см, отава відростає на 1-1,5 см за добу, тому худобу можна вигонити на пасовище через 10 днів, а в другій половині літа можна випасати не раніше ніж через 15 днів. Тварин у загоні слід тримати не більше 6 днів, аби не заразилися глистами.

Щоб правильно організувати випас, треба визначити, скільки тварин можна випасати на 1 га протягом вегетаційного періоду (ємність пасовища). Згідно із зоотехнічними нормами, на одну корову потрібно 0,5 га, а на одну голову молодняку — 0,2 га. Щоб визначити ємність пасовища, необхідно знати його врожайність, добову потребу худоби, тривалість пасовищного періоду.

ПРИКЛАД: ємність пасовища для молодняку ВРХ.

Добова потреба — 40 кг.

Пасовищний період — 200 днів.

Урожайність — 160 ц/га.

На 200 днів одній тварині потрібно 80 ц трави, а врожайність — 160 ц, отже, 1 га прогодує 2 тварини.

Число загонів розраховують так:

К=П/Ч+1+О, де К — число загонів;

П — період відростання травостою (20, 30, 40 днів);

Ч — число днів, коли тварина перебуває в одному загоні;

О — кількість загонів, які залишають на сіно та насіння.

Але рік на рік не схожий, тому потрібно мати 15-20% страхового фонду.

У наших умовах. дорослі корови напасаються за 3-4 прийоми протягом 7-9 годин. Найкращий час для випасу — ранкові та вечірні години. Весь пасовищний період, коли корови в полі, сіль повинна бути в місцях стоянки. Обов'язковим є також вільний доступ до води, щоб тварина не відчувала спраги.

Loading...

 
 

Цікаве