WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливості захисту кукурудзи від західного кукурудзяного жука — Diabrotica virgifera virgifera Le Conte - Реферат

Особливості захисту кукурудзи від західного кукурудзяного жука — Diabrotica virgifera virgifera Le Conte - Реферат

Реферат на тему:

Особливості захисту кукурудзи від західного кукурудзяного жука — Diabrotica virgifera virgifera Le Conte

На Європейському континенті серед злакових культур кукурудза посідає чільне місце. Вона належить до тих культур, які успішно можна вирощувати на одній і тій самій площі кілька років поспіль, особливо за використання добрив. Проте беззмінне вирощування кукурудзи сприяє нагромадженню шкідників.

Основним шкідником кукурудзи у США і Канаді вважають західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte, ЗКЖ). У США щороку він пошкоджує 13,5 млн га і потребує приблизно $1 млрд витрат на захист, тобто, завдає $1 млрд збитку. У 2000 році у США захист від кукурудзяного жука проводили на території площею 606 млн га. В Європі кукурудзяний жук почав завдавати шкоди у другій половині 90-х років, пошкоджуючи кореневу систему, обгризаючи нитки качанів (що призводить до відсутності зерен), а також виїдаючи молоді зерна та паренхіму листків. Поява цього шкідника на території Європи в 1992 році призвела до значних економічних збитків. У 2001 році він поселився і на території Закарпатської області України, а згодом проник у Львівську та Івано-Франківську області.

Найбільшої шкоди кукурудзі завдають личинки ЗКЖ, вони здатні повністю обгризти коріння, внаслідок чого рослина гине, а також призвести до вилягання кукурудзи, рештки якої заважають під час механізованого збирання врожаю.

Мета наших досліджень — з'ясування всіх аспектів боротьби з шкідником кукурудзи D. virgifera в різних регіонах світу.

Найбільшою чисельність і шкодочинність ЗКЖ є за монокультурного вирощування кукурудзи. Спеціальні дослідження щодо впливу сівозмін на обмеження чисельності ЗКЖ були проведені в Угорщині, колишній Югославії та Румунії за єдиною методикою. Дослідні поля були поділені на дві секції. Одну секцію займала кукурудза, а іншу — зернові колосові культури, соняшник, соя і кукурудза у 6-разовій повторності. Попередником в обох секціях була кукурудза. Через два роки ці дві секції поміняли так, що культури сівозмінної секції були повністю замінені на кукурудзу, а секція з кукурудзою стала сівозмінною. Моніторинг імаго ЗКЖ здійснювали пастками Pherocon AM і у грунтових садках, яєць — у зразках грунту, личинок за зразками коренів. За обліку яєць їх виявляли лише на ділянках кукурудзи після кукурудзи в малих кількостях, тому що знаходити яйця в грунті дуже важко, що підтверджується проведеними протягом п'яти років дослідженнями. Личинки ЗКЖ у кукурудзі після всіх кукурудзяних попередників були наявні, але у значно меншій кількості, ніж у кукурудзі після кукурудзи. Найбільше імаго ЗКЖ було відловлено в монокультурі кукурудзи — 67,6 самця на одну пастку Pherocon AM за тиждень. Істотно менше жуків було відловлено в інших культурах: сої — 0,4, у пшениці — 3,7 і соняшнику — 1,8 самця на одну пастку за тиждень.

Дослідження впливу сівозміни на чисельність ЗКЖ у Румунії за різної тривалості монокультури кукурудзи (до п'яти років) засвідчило, що чисельність шкідника була найбільшою на полі кукурудзи 5-річної беззмінної культури: феромонними пастками було відловлено 257,9 імаго на одну пастку, тоді як після 4-річної монокультури кукурудзи в посіві сої було виявлено 20,1 імаго, соняшнику — 14,02 особини, ячменю — лише 5,5 самця на одну пастку. Контрольні обліки розвитку ЗКЖ, що були проведені у садках-інсектаріях, встановлених на полях цих культур, не виявили наявності імаго шкідника у посівах сої, соняшнику та ячменю. Тим часом, у садках на полях монокультури кукурудзи було виявлено пересічно 71,76 імаго ЗКЖ на 1м2. На основі цих даних румунські дослідники вважають, що сівозміна є найефективнішим способом управління чисельністю ЗКЖ.

Дослідження, проведені югославськими вченими на півдні регіону Бачка у 1997 р. за вирощування кукурудзи в монокультурі, виявили імаго ЗКЖ в середньому на 79,5% рослин, а виляглих рослин було 37,8%, тоді як на полях із ротацією культур, відповідно, — 40,5% та 1,8% рослин. Того самого року в Земун Поле на полях із монокультурою кукурудзи виляглих рослин було 29,7%, а врожайність становила 6,73 т/га, на полях кукурудзи 1-го року виляглих рослин не було, й урожайність становила 8,45 т/гектар.

В Угорщині в умовах досліду за ротації кукурудза — озима пшениця пошкодження кореневої системи кукурудзи становили 1,8 бала, а кількість імаго в садках-пастках становила 2,2 особини на один садок, тоді як на монокультурі — 3,2 бала і 9,6 жука відповідно.

Сівозміна є особливо ефективною для зменшення чисельності й шкодочинності шкідників-монофагів.

Оскільки монокультурне вирощування кукурудзи сприяє розмноженню ЗКЖ, сівозміна — найдешевший та назручніший спосіб обмеження його чисельності. За відсутності кукурудзи личинки, що відроджуються з яєць, гинуть, не маючи змоги повноцінного живлення і розвитку.

Слід зазначити, що кукурудза першого року висівання перебуває у вигіднішому стані, ніж беззмінні посіви. На полі першого року висівання строки відкладання яєць самицями ЗКЖ менші, оскільки вони заселяють ці поля на 2–3 тижні пізніше, ніж на полі монокультури, де виплодились. Крім того, самиці після того, як вони залетіли на поле, не можуть відразу відкладати яйця, а потребують додаткового живлення протягом певного періоду часу. Для кукурудзи від появи волоті до повного розвитку й виділення пилку потрібно 10 днів, тобто "зальотні" жуки на них живитися вже не можуть. Кукурудза є першорядною рослиною-живильником для імаго ЗКЖ приблизно три тижні. Після цього починається міграція жуків на інші рослини.

Для зниження чисельності цього шкідника й зменшення його шкодочинності достатньо дотримуватися ротації культур: повернення кукурудзи на поле через три-чотири роки (сівозміна). Проте в тих місцях, де кукурудза займає до 50% посівних площ, можлива лише короткотривала її ротація. Проте коротка, дворічна, ротація не може дати належного ефекту захисту. Так, у США дворічна ротація культури (кукурудза, соя) в перші роки була економічно вигідною для регулювання чисельності шкідника. Однак діабротика швидко пристосувалася до ротації культур, і самиці почали відкладати яйця в посівах сої, що забезпечувало виживання личинок у наступному році на посівах кукурудзи. Проведений моніторинг ЗКЖ на полях кукурудзи, сої та інших культур засвідчив, що найбільша його чисельність зосереджена у посівах кукурудзи і сої, на інших культурах зустрічались поодинокі особини. Така поведінка підтверджує адаптивну пристосованість до короткої ротації культур. Можливо, шкідник за двопільної сівозміни здатний до багаторічної діапаузи яйця, яка дає змогу виживання яєць через два ростосезони, як це встановлено у близькоспорідненого виду північного кукурудзяного жука (D. longicornis barberi).

Отже, вирощування кукурудзи в двопільній сівозміні призводить до швидкого пристосування шкідника. Тому були запроваджені три й більше років ротації культур — кукурудза, соя овес, а в Європі — кукурудза, соя, соняшник і зернові: пшениця, овес, ячмінь. Такі сівозміни виявилися ефективними: зменшення чисельності D. virgifera становило 50% і більше.

Личинок ЗКЖ тривалий час вважали монофагами. Проте, як з'ясувалося, це не так. Личинки можуть розвиватися не тільки на культурній кукурудзі. Встановлено, що вони нормально розвиваються на Zea diploperennis, яка росте у дикому виді у Мексиці. Із личинок на ній розвивалася така сама кількість імаго, як і на культурній кукурудзі. При цьому, попри те, що личинки ЗКЖ можуть розвиватися на 22 видах злакових культур родини Poaceae, економічний поріг шкодочинності досягається тільки із розвитком на кукурудзі. За науковими даними, він становить 2 личинки на рослину. Цей факт підтверджує потребу у впровадженні 3–4-пільної ротації.

Вплив строків сівби кукурудзи на чисельність популяції ЗКЖ було досліджено у США (штат Індіана). Сівбу проводили у три чи чотири строки, починаючи з кінця квітня і до початку червня. На полях останнього строку сівби виявили значне зменшення чисельності личинок та імаго ЗКЖ порівняно з ранньою сівбою. Пояснюється це тим, що із затримкою строку сівби зменшується доступність коренів рослин для личинок шкідника, що супроводжується смертністю личинок, які рано відродилися з яєць.

Залежно від погодних умов, строки сівби змінюються. Кукурудзу найкраще сіяти, коли середньодобова температура грунту на глибині загортання насіння (8–10 см) сягає 10...12°С. Сіють кукурудзу, залежно від району вирощування, у третій декаді квітня — першій половині травня. Оптимальним строком сівби кукурудзи є кінець квітня — початок травня. За висіву кукурудзи у другій половині травня коренева система рослини личинками ЗКЖ практично не пошкоджується.

Важливе значення мають правильно дібрані сорти кукурудзи. Доцільно надати перевагу сортам із коротким терміном визрівання та добре розвиненою кореневою системою. Більшої шкоди ЗКЖ завдає за вирощування різних сортів цукрової кукурудзи та кукурудзи на попкорн, які мають малорозвинену кореневу систему.

Живлення личинок ЗКЖ на корінні кукурудзи розтягується на кілька місяців. У цей період важливим фактором є інтенсивність утворення кореневої маси, яку можна використати як показник стійкості різних сортів і гібридів кукурудзи проти пошкоджень личинками.

Оцінка можливості пошкодження личинками коріння гібридної кукурудзи (фірма "Піонер") проведена в США (штати Айова та Міссурі) та в Хорватії: Осика і Гуня, у відкритому грунті, із штучним підселенням яєць ЗКЖ. Ступінь пошкодження оцінювали за чотирибальною шкалою (0–3). У штаті Айова ступінь пошкодження коріння становив у середньому 1,52, в Міссурі — 1,67, в Осиці та Гуня — 0,07 та 0,36, відповідно. Із цього виходить, що в різних кліматичних зонах одні й ті самі гібриди кукурудзи проявляють різний ступінь сприйнятливості до пошкоджень личинками. Це відбувається тому, що розвиток як рослин, так і шкідника залежить від грунтово-кліматичних умов. Мексиканські вчені, своєю чергою, провели польові досліди щодо визначення врожайності різних гібридів кукурудзи залежно від пошкоджень личинками ЗКЖ, які культивувалися в однакових умовах на спільних полях. За шестибальною шкалою визначали рівень пошкодження, який коливався в межах 3,2–4,2. Таке пошкодження зумовило значне зниження врожаю усіх гібридів, але як ушкодження кореневої системи, так і врожайність коливалися. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що гібриди різняться між собою стійкістю проти пошкоджень личинками.

Loading...

 
 

Цікаве