WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливості експлуатації автотракторної техніки взимку - Реферат

Особливості експлуатації автотракторної техніки взимку - Реферат

Реферат на тему:

Особливості експлуатації автотракторної техніки взимку

Зимове зниження температури потребує від користувачів автотракторної техніки застосування не тільки певних марок пально-мастильних матеріалів, а й відповідних заходів підготовки її механізмів і систем до роботи в цей період.

Організаційні заходи

Висока працездатність автотракторної техніки взимку може бути забезпечена тільки в разі виконання певних правил підготовки її до роботи та обслуговування. Працювати взимку на автотракторній техніці повинні спеціально навчені механізатори та водії. Тому в кожному господарстві слід систематично проводити заняття з вивчення особливостей експлуатації техніки та контролювати знання цих питань.

Тепловий режим автотракторних двигунів, незалежно від навантаження, має бути доведений до оптимальних значень (85...95°С) за температури навколишнього повітря нижче мінус 10°С.

Тому взимку для досягнення вищих техніко-економічних показників роботи автотракторної техніки двигуни потрібно утеплити чохлами, які б підтримували зазначений температурний режим роботи. Чохол виготовляють подвійним — сукно з прошарком вати або повсті. Щоб убезпечити чохол від намокання, його покривають дерматином або клейонкою. Чохол повинен щільно прилягати до деталей облицювання двигуна, надійно закриватись і мати клапан для регулювання кількості повітря, що проходить через радіатор. Фільтри систем мащення й живлення теж треба утеплювати спеціальними чохлами. У цьому разі тривалість прогрівання двигуна після пуску скорочується втроє-вчетверо, а швидкість охолодження його після зупинки знижується в 1,5–2 рази.

Перед зимовою експлуатацією автотракторної техніки слід утеплити кабіну, старанно усунути всі нещільності. На підлогу кабіни покласти повстяний килимок або листок фанери. Педалі та важелі ізолювати мішковиною.

Застосування спеціальних теплозахисних матеріалів для незасклених поверхонь кабін знижує втрати тепла в 1,5–2 рази. В утеплених кабінах повітря охолоджується в 3–3,5 раза повільніше, ніж у неутеплених.

Лобове скло кабіни повинне мати пристрої для убезпечення від замерзання й заледеніння.

Надійність роботи автотракторної техніки взимку, легкість пуску двигуна, економія пального, зменшення спрацювання деталей, безпека значною мірою залежать від якості підготовки машин і експлуатаційних матеріалів. Під час підготовки техніки до зимової експлуатації проводять сезонне технічне обслуговування, звертаючи особливу увагу на двигун.

Підготовка систем і вузлів автотракторної техніки полягає в такому.

Система живлення

Надійність і якість роботи двигунів узимку здебільшого залежать від стану системи живлення. Умови роботи системи живлення за мінусових температур ускладнюються збільшенням в'язкості палива, що погіршує його прогонність (здатність проходити через елементи системи живлення, особливо через фільтр тонкої очистки), якість розпилення. Тому систему потрібно заправляти зимовими марками дизельного палива.

В Україні дизельне паливо виробляють згідно з державними стандартами (ДСТУ) і технічними умовами України (ТУ У).

Згідно з ДСТУ 3868–99, чинним від 01.09.1999 року, для швидкохідних дизелів автотракторної техніки виготовляють такі марки дизельного палива:

Л — літнє, рекомендується для використання за температури повітря не нижче мінус 5°С.

З — зимове, рекомендується для використання за температури повітря не нижче мінус 15°С.

Умовне позначення дизельного літнього палива з масовою часткою сірки до 0,10% і температурою спалаху в закритому тиглі не нижче 40°С — Паливо дизельне Л-0,10-40 за ДСТУ 3868–99.

Умовне позначення дизельного зимового палива з масовою часткою сірки до 0,20% і температурою застигання не вище мінус 25°С — Паливо дизельне З-0,20-(-25) за ДСТУ 3868-99.

З огляду на зростаючі потреби у дизельному паливі розроблено паливо, що має підвищену температуру кінця кипіння, яке називають народногоспо-дарським.

Паливо дизельне народногосподарське, згідно з ТУ У 22340203.019–2000, призначене для високошвидкісних дизельних двигунів наземної техніки. Залежно від умов застосування, виробляють дві марки палива:

Лнг — літнє, рекомендується для застосування за плюсової температури повітря не нижче 5°С;

Знг — зимове, рекомендується для застосування за температури повітря не нижче мінус 5°С.

Інформація в умовному позначенні палива дизельного народногосподар-ського аналогічна наведеній вище для стандартного палива.

Що ж робити, коли різко вдарили морози, а запасів зимового палива немає, або ж температура повітря нижча за рекомендовану для застосування? У цьому разі можна використати спеціальні депресорні (антигелеві) присадки та розбавити дизельне паливо паливами зі значно кращими низькотемпературними властивостями — реактивним паливом (авіаційним гасом) і бензином.

Депресорні присадки знижують температуру застигання та граничну температуру фільтрованості дизельних палив, але не впливають на температуру помутніння. Здебільшого їх використовують на нафтопереробних заводах під час виготовлення стандартних палив, але останнім часом велика їх кількість — як вітчизняних, так і зарубіжних — з'явилась у продажу. Механізм дії депресорних присадок такий, що вони ефективні тільки за введення до помутніння палива. Температура введення присадок має бути приблизно на 10°С вищою за температуру помутніння, а ще ефективніше, якщо підігріти паливо до температури 40°С.

Однак депресорні присадки не можуть запобігти розшаруванню палив за низьких температур, оскільки при цьому утворюється два шари: верхній прозорий і нижній мутний. Тому останнім часом їх застосовують разом із диспергаторами парафінів (антикоагуляторами), які запобігають розшаруванню палива з депресорними присадками під час зберігання за низьких температур.

У виробничих умовах низькотемпературні властивості поліпшують, розводячи дизельне паливо реактивним паливом або бензином, у яких температура початку кристалізації не вища за мінус 60°С. При цьому слід враховувати, що під час розведення дизельних палив низькокиплячими компонентами температури застигання й помутніння суміші завжди відхиляються в бік високозастигаючого дизельного палива, внаслідок чого доводиться використовувати значну кількість розчинника — майже 50% (за об'ємом), гранична температура використання палива в цьому разі знижується на 10...12°С. Використовувати більшу кiлькiсть розчинника не рекомендується, оскільки значно знижуються цетанове число i в'язкість суміші, що призводить до ускладнення пуску й пришвидшує спрацювання двигуна. Особливо це стосується бензину.

Є ще один вихід із цієї критичної ситуації. На вимогу військового відом-ства, тільки для потреб армії в Україні можна виробляти дизельне паливо за ДСТУ 3868–99 марки З із граничною температурою фільтрованості, не вищою за мінус 25°С, тобто призначене для використання за температури навколишнього повітря не нижче мінус 25°С.

Система мащення

Підготовка системи мащення передбачає: заміну моторної оливи в картері двигуна на зимові класи, утеплення фільтрів і оливопроводів, встановлення кожуха під піддон, відключення (у разі потреби) радіатора оливи.

Узимку треба застосовувати моторні оливи, в яких температура застигання повинна бути на 10...20°С нижча за мінімальну температуру навколишнього повітря. Це оливи класу 8 і всесезонні загущені оливи класів: 4з/8, 5з/10 або 10/20, 15/30.

Система охолодження

Підготовка до роботи системи охолодження передбачає: промивання, перевірку герметичності та усунення несправностей, очищення радіатора та зливних кранів, регулювання натягу пасів вентилятора, утеплення деталей.

Враховуючи, що в більшості тракторів вітчизняного виробництва холо-дильною рідиною є вода, слід видалити накип на стінках системи охолодження. Бо накип, відкладаючись на стінках радіаторних трубок, знижує їхню теплопровідність і зменшує кількість води, що протікає через них. Усе це призводить до порушення теплового режиму роботи двигуна й сприяє розморожуванню радіатора в холодну пору року.

Перед промиванням системи охолодження потрібно зняти з двигуна термостат.

Якщо в двигуні немає деталей з алюмінієвих сплавів, тоді для видалення накипу готують такий розчин: вода — 10 л, каустична сода — 750 г, гас — 250 г; або: на 10 л води — 1 кг кальцинованої соди, 0,5 кг гасу, можна використати 2%-ний розчин технічної соляної кислоти. Розчин заливають у систему охолодження, запускають двигун і працюють під навантаженням протягом 10–12 годин, щоб температура розчину перебувала в межах 90...95°С, а потім його зливають.

За наявності в двигуні алюмінієвих деталей як рідину для промивання використовують підігрітий до 30...40°С розчин молочної кислоти (на 5 л води — 1 л 36%-ної молочної кислоти). Його заливають у систему охолодження. Після видалення вуглекислого газу розчин зливають.

Після промивання системи охолодження промивають пароповітряний клапан і перевіряють роботу термостата, дистанційного термометра та дію шторки або жалюзі. Заповнюють систему охолодження низькозамерзаючими холодильними рідинами (див. "Пропозиція", №12, 2005). Встановлено, що для підтримування нормального температурного режиму роботи двигуна за температури навколишнього повітря мінус 20...25°С слід зменшити поверхню охолодження радіатора приблизно вдвічі. Тому разом із жалюзі рекомендується застосовувати рухому шторку або щитки-засувки.

Електрообладнання

Треба перевірити справність усієї електромережі, а потім працездатність збірних одиниць електрообладнання (генератор, стартер, акумуляторна батарея тощо).

Для забезпечення потрібної електроенергії, що виробляється генератором, слід контролювати його і в разі потреби відрегулювати натяг клинопасової передачі.

Пуск двигуна залежить від справності стартера та його вимикача. Після очищення стартера від зовнішнього забруднення потрібно перевірити стан колектора й щіток. У разі потреби, попередньо протерши їх чистою ганчіркою, змоченою у бензині, зачистити скляною шліфувальною шкіркою, після чого продути стисненим повітрям. За наявності на контактах слідів підгоряння слід зачистити їх скляною шліфувальною шкіркою або надфілем.

Особливу увагу під час підготовки автотракторної техніки слід приділити акумуляторним батареям, оскільки здебільшого від їхньої працездатності залежить пуск двигуна взимку. У холодну пору року акумуляторні батареї потребують постійної уваги та всебічного контролю (перевірки напруги, густини та рівня електроліту) і вчасної підзарядки. Для зберігання працездатності акумуляторних батарей узимку їх треба повністю зарядити. Густину електроліту (г/см3 за 15°С) встановлюють залежно від температури повітря: за температури не нижче мінус 20°С — 1,25 , а за температур у межах мінус 20...30°С — 1,27.

Під час підготовки автотракторної техніки до зимової експлуатації гвинт посезонного регулювання напруги на реле-регуляторі (якщо такий передба-чено) слід закрутити до упору (положення "зима"). Для надійності пуску двигунів за низьких температур потрібно очистити від нагару спеціальні свічки накалювання, якщо вони передбачені в конструкції системи живлення.

Loading...

 
 

Цікаве