WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливості ведення галузі свинарства на прикладах господарств Німеччини - Реферат

Особливості ведення галузі свинарства на прикладах господарств Німеччини - Реферат

Реферат на тему:

Особливості ведення галузі свинарства на прикладах господарств Німеччини

Важко переоцінити значення свинини у забезпечені повноцінного харчування людини. Проте, щоб продукція свинарства була безпечною й повноцінною, слід дотримуватися певних правил розведення, гібридизації та відгодівлі свинопоголів'я. Для розведення свиней на відгодівлю методом подвійної гібридизації у навчальному господарстві Haus Dusse федеральної землі Північний Рейн — Вестфалія (Німеччина) використовують гібриди таких основних порід, як німецький ландрас та німецька благородна свиня. Ці породи обрано через певні притаманні їм продуктивні та екстер'єрні якості. Так, німецький ландрас має:

— високі міцні ноги, довгий тулуб, білий колір шкіри, довгі вуха та видовжену голову;

— високу плодючість;

— високий показник виживання поросят;

— добрі відгодівельні якості;

— високий забійний вихід. У процесі первинної гібридизації німецький ландрас використовується як материнська лінія. Німецька благородна свиня характеризується:

— високим корпусом, середньої довжини тулубом, білим кольором шкіри, стоячими вухами, короткою головою з чіткою лінією носа;

— високим селекційним потенціалом (здатністю до прийняття сторонніх ознак та їх закріплення);

— добрими відгодівельними якостями;

— високим забійним виходом;

— доброю м'ясистістю. Ця порода в процесі первинної гібридизації використовується як батьківська лінія. У результаті первинної гібридизації отримують тварин материнської лінії для подальшої роботи. На другому етапі схрещувань отримані позитивні якості поєднують з якостями французської породи пієтрен, що характеризується:

— середньою величиною, коротким тулубом, міцним і глибоким корпусом, білою шкірою зі світло-сірими або темно-коричневими плямами, глибокою грудиною, масивними попереком та стегнами, короткими стоячими вухами;

— високою відгодівельною продуктивністю;

— дуже доброю якістю м'яса;

— високою стійкістю до стресів;

— високим коефіцієнтом м'ясистості. Таким чином, у результаті подвійної гібридизації отримують молодняк для постановки на відгодівлю, який має низку позитивних, високоцінних для племінної та відгодівельної роботи, якостей:

— міцну конституцію;

— високий відгодівельний потенціал;

— добру якість м'яса і коефіцієнт м'ясистості;

— стійкість до хвороб та стресів. Було розглянуто шлях відтворення — від запліднення свиноматок до відлучення поросят. Необхідною умовою отримання регулярних і якомога частіших опоросів від свиноматок за певний проміжок часу (2,5 опороса за рік) є точне виявлення часу охоти і строків запліднення. Упродовж перебігу охоти у свиноматки виділяють (у середньому) такі періоди:

2 дні — передохота;

2 дні — власне охота;

1–2 дні — післяохота. Залежно від тривалості періоду власне охоти в самок, виділяють свиноматок з короткою та довгою охотою. Після точного визначення періоду основної охоти доцільно запліднити свиноматку два-три рази з інтервалом у 12 годин. До проведення запліднення свиноматок слід визначитися, як найкраще його здійснити, а також спланувати майбутній опорос. Виникає питання, що прийнятніше для господарства: турові чи групові опороси? Вирішуючи його, слід брати до уваги розміри господарства та його спрямованість. Науково доведено, що кращі результати одержують при проведенні турових опоросів. При цьому вирішуються питання:

— дотримання зоогігієнічного принципу "все пусто — все зайнято";

— перегрупування гнізд залежно від кількості поросят та молочності свиноматок;

— одночасного проведення ветеринарних маніпуляцій та щеплень;

— проведення годівлі свиноматок та підгодівлі поросят за тими самими раціонами;

— досягнення приблизно однакової ваги при відлученні. Для того щоб все плановане до запліднення поголів'я свиноматок прийшло в охоту одночасно, тварин витримують кілька діб на голодній дієті, після чого збільшують даванку кормів основного раціону у півтора-два рази. Часто для поліпшення запліднюваності використовують кнура-пробника, а також низку механічних стимуляторів. Для підтвердження запліднення свиноматки на 21-й день вагітності (згідно зі строками перебігу статевого циклу) проводять перевірку на охоту реакцією на кнура, фіксують зміну поведінки та роблять обстеження за допомогою УЗ-сканера. Проте точніше оцінити стан свиноматки можна вже з 28 дня вагітності, використовуючи прилад ехолокації, який виявляє кількість плодів, їхнє розміщення, стан функціонування внутрішніх органів та їхній пропорційний розвиток. Точне визначення дати планованих опоросів дає можливість підготувати індивідуальні клітки зі свиноматками до появи поросят (обладнати місця для утримання поросят зігріваючими лампами і тирсою, прилаштувати для них годівниці, перевірити справність напувалок). Після народження дотримуються певного плану маніпуляцій з поросятами:

1-й день — купірування хвостиків, спилення (шліфування) зубів.

3-й день — перша ін'єкція препарату заліза (Miofer 100 1 мл підшкірно в ділянці колінної складки), кастрація поросят без підозри на грижові ускладнення.

8-й день — перше щеплення від мікоплазмідозу.

14-й день — друга ін'єкція препаратів заліза. Від цього дня поросят починають привчати до комбікорму.

21–28-й дні — повторне щеплення від мікоплазмідозу, прикріплення на вуха індивідуальних бірок (кожна складається з двох половинок: колір однієї визначає плідника, сперму якого використали для штучного запліднення свиноматки, колір другої — належність поросят до певного турового опоросу), відлучення від свиноматки. Після відлучення свиноматок переводять у манеж для наступного запліднення, а приміщення для опоросу механічно очищують та дезінфікують. Отже, у племінних і товарних свинарських комплексах існує певний план розведення, який дає змогу спрямовувати та контролювати процес відтворення поголів'я на всіх його основних етапах:

Прихід свиноматки в охоту.

Запліднення.

Вагітність та її перебіг.

Підготовка та перебіг родів.

Підсисний період.

Відлучення поросят. Дуже важливим є питання відгодівлі свиней без використання стимуляторів росту. Відмова від антибіотиків та інших стимуляторів росту — це питання збереження здоров'я людини. За надмірного згодовування стимулюючих речовин у тварин виробляється резистентність до них, за певних умов вона може бути перенесена на людину, якій у разі захворювання вживання антибіотиків не принесе бажаного результату. Окрім того, стимулюючі речовини з часом негативно впливають на репродуктивну здатність тварин. Основним завданням свинарських комплексів є сьогодні забезпечення високої плодючості і продуктивності тварин під час лактації та супоросності свиноматок, а також у період дорощування та відгодівлі поросят. Досягнення цієї мети без використання стимуляторів росту можливе за суворого контролю режиму годівлі, збалансованості раціону та поживності кормів. Це здійснюється шляхом:

— використання органічних кислот — зниження показника рН шлунку для попередження проникнення та розвитку патогенних мікроорганізмів, поліпшення перетравності та засвоєння поживних речовин корму;

— використання фітази — ензиму, який, за результатами останніх досліджень, поліпшує засвоєння багатьох поживних речовин, зокрема протеїнів, амінокислот, крохмалу, кальцію, фосфору, цинку, міді, заліза;

— додавання до раціону певних штамів пробіотиків, які підвищують засвоєння білка в кишківнику та сприяють перетворенню енергії корму, підвищують резистентність організму;

— контролювання вмісту в раціоні лізину — амінокислоти, що бере безпосередню участь у формуванні імунного статусу організму, а також регулює роботу печінки при згодовуванні кормів з високим вмістом протеїну. Щоб привчити поросят до вживання певних кормосумішей, слід використовувати:

— високоцінний протеїн;

— молочні продукти чи замінники незбираного молока;

— механічно оброблене зерно. Високого м'ясного приросту в поросят на відгодівлі можна досягти за рахунок:

— використання вітамінних препаратів (особливо вітамінів групи В);

— контролю вмісту в кормах незамінних мікроелементів (особливо селену і кобальту);

— додавання до раціону фітази та пробіотиків;

— контрольованого введення до раціонів з малим вмістом білка лізину, треоніну, метіоніну. Дотримання цих принципів при складанні раціону забезпечує найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу тварин на відгодівлі. Застосування амінокислот, пробіотиків, фітази та кормових кислот оптимізує використання поживних речовин, що містяться в кормі. За рахунок цього не лише досягається краща забезпеченість свинопоголів'я поживними речовинами і зменшення їх витрат з виділеннями тварин, а й знижуються витрати на закупівлю кормосумішей. А раціони зі зниженим вмістом білків, добре збалансовані за вітамінами та мікроелементами, доповнені пробіотиками, поліпшують обмін речовин у тварин, підвищуючи їхні продуктивність і здоров'я.

Loading...

 
 

Цікаве