WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливості біології розвитку сисних шкідників хмелю та заходи захисту від них - Реферат

Особливості біології розвитку сисних шкідників хмелю та заходи захисту від них - Реферат

Павутинний кліщ — один із найнебезпечніших шкідників хмелю. Тіло кліща з ясними довгими щетинками, які розміщені кількома поперечними рядами. Ротові органи колючо-сисного типу. Тіло яйцеподібної форми має чотири пари ніг.

Самка розміром 0,45–0,50 мм овальної форми, взимку — цегляно-червоного, влітку — жовтувато-зеленуватого кольору, з темними плямами по боках. Тіло в рідких волосках, розміщених у ряди.

Самець розміром 0,25–0,40 мм, зеленуватий, яйцеподібний, тіло загострене до анального отвору. Личинка зеленувато-жовтувата, шестинога, з ледь помітними щетинками. Німфи чотириногі, різняться з дорослою стадією розміром тіла і яскравістю пігментації.

Павутинний кліщ — широко розповсюджений багатоїдний шкідник. Розвивається на понад 200 видах культурних і бур'янових рослин. Найчастіше зустрічається на бобових, гарбузових, бавовняних, на хмелю тощо. Втрати врожаю можуть перевищувати 70%.

Із диких рослин кліщ оселяється на кропиві, котячій м'яті, мокреці, грициках, осоті, берізці тощо. На рослинах павутинний кліщ заселяє нижній бік листка, обплітаючи нагромадження тонкою павутиною, під якою живиться і розмножується.

В умовах хмелярських районів України павутинний кліщ за літо розвиває 7–8, а за сприятливих умов — дванадцять і більше поколінь. Масове розмноження буває за сухої (нижче 60% вологості повітря) й теплої (не нижче 18...22°) погоди.

Шкідливість павутинних кліщів полягає в тому, що:

- через втрату поживних речовин рослини сильно ослаблюються;

- висмоктуючи сік із листя, кліщі розривають епідерміс, унаслідок чого посилюється випаровування вологи;

- під час живлення кліщі виділяють у тканину листка слину, до складу якої входять ферменти, що порушують фізіологічні функції у листках хмелю й спричинюють відмирання клітин;

- унаслідок пошкоджень на листках з'являються маленькі жовті плями, які з часом зливаються, утворюючи великі жовті, а згодом бурі плями. Листя скручується і засихає. Пошкоджені пагони жовтіють і зупиняються в рості. Лусочки на пошкоджених шишках підсихають і буріють. Шишки розтріпані, легковагові, часто опадають.

У роки масового розмноження шкідника через 8–10 днів після заселення плантації павутинним кліщем хміль може загинути повністю.

Зимують запліднені самки колоніями в сухому скрученому листі, в порожнинах стебел бур'янів, у зморшках кори дерев, у щілинах стовпів, між грудочками верхнього шару грунту.

Навесні, коли потепліє до 12...14°, самки виходять із місць зимівлі й поселяються на бур'янах (кропива, мокрець, осот тощо). Самки повільно втрачають зимове й набувають літнього забарвлення. Через 3–4 дні після початку живлення, за температури 18...20° вони вже відкладають яйця (кулеподібні та прозорі) завдовжки 0,10–0,14 мм, розміщуючи їх на павутинках із нижнього боку листків. Яйця, залежно від температури, розвиваються 3–12 днів, і перед виходом личинки набувають матового кольору. На бур'янах до переходу на хміль кліщ дає 3–4 покоління.

Личинки, які виходять із яйця, як і дорослі кліщі, своїми щелепами проривають оболонку листка й живляться соками та хлорофілом паренхіми (м'якоті) листка. До перетворення на дорослих кліщів личинки розвиваються 2,5–3 тижні. На хмелю протягом літа павутинний кліщ може дати дев'ять і більше поколінь.

Самки за своє життя (28–30 днів) відкладають від 100 до 200 яєць.

Заселення хмельових плантацій починається з окремих кущів і найчастіше — на забур'янених ділянках. На листках, заселених шкідником, із верхнього боку з'являються жовті плями, які потім буріють, а листя засихає та опадає.

Таке характерне явище спостерігається й на листках хмелю, коли їх заселяє павутинний кліщ. Унаслідок його живлення на листках різко порушується обмін речовин, збільшується випаровування води, пригнічується процес фотосинтезу. Шкода від павутинного кліща виявляється в зниженні валового збору врожаю, якості шишок і кількості гірких речовин. Втрати врожаю можуть сягати 50–70% і більше, а в роки масового розмноження шкідника, за 8–10 днів від початку масового заселення плантації, хміль може загинути ("згоріти") повністю.

Враховуючи те, що сисні шкідники за період вегетації хмелю розвиваються в дев'яти і більше поколіннях, виникає потреба в систематичному чергуванні препаратів для запобігання резистентності. За період росту й розвитку хмелю проти хмелевої попелиці та павутинного кліща доводиться проводити 4–5 обприскувань інсектоакарицидами. Важливе значення при цьому має ефективність препаратів. Щорічне інтенсивне застосування хімічних препаратів на хмелю призводить до прискорення відбору стійких рас, змушує підвищувати норми витрати препаратів і періодично міняти їх.

Екологічно безпечна система захисту хмелю від сисних шкідників

Упродовж 2001–2005 рр. у відділі захисту рослин Інституту сільського господарства Полісся розроблено та впроваджено у виробництво екологічно безпечну систему захисту хмелю від сисних шкідників. Так, під час захисту хмелю від сисних шкідників велике значення мають агротехнічні та запобіжні заходи. В радіусі 1–1,5 км видаляють і знищують дикий і здичавілий хміль, чагарники терну, аличі та диких слив. У садах колективних господарств і на присадибних ділянках вирубують поріст культурних слив.

У березні-квітні, на початку набрякання бруньок сливових культур, для знищення яйцекладки хмельової попелиці слід провести обприскування сливових дерев 1% розчином ДНОКу, 10 кг/га (1 раз на 3 роки). У фазі розпускання листкових бруньок — відокремлення бутонів на сливі (квітень-травень) провести обприскування дерев Бі-58 новим, 40% к.е., — 1,2–2,0 л/га, що дасть змогу знищити колонії хмельової попелиці (засновниць і личинок).

Протягом усього вегетаційного періоду слід підтримувати хмільники чистими від бур'янів, а грунт — у розпушеному стані. Не висівати навколо хмільників бобових і баштанних культур. Вчасно проводити рамування й заведення стебел на підпори.

Проти крилатих самок-розселювачок хмелевої попелиці застосовують жовто-клеєві пастки, а проти безкрилих самок і личинок — біологічні препарати: Бітоксибацилін — 4–10,0 кг/га, Вертицилін — 3,0 л/га.

Для знищення хмелевої попелиці, павутинного кліща (червень-липень) за наявності 8–10 особин попелиці та 7–8 особин павутинного кліща на листок (ЕПШ) хміль обприскують: проти кліща: Демітан, 20% в.с.к. — 0,6–0,8 л/га, проти попелиці: Децис, 2,5% к.е. — 0,6 л/га, Актара, 25% в.г. — 0,06–0,08 кг/га, Конфідор, в.р.к. — 0,6 л/га, Сумі-альфа, 5% к.е. — 0,5 л/га, проти обох шкідників: Бі-58 Новий, 40% к.е. — 1,5–6,0 л/га, Данадим стабільний, 40% к.е. — 4,0–6,0 л/га, Кемідім, 40% к.е. — 4,0–6,0 л/га, Дурсбан 480, к.е. — 1,5 л/га, Дурсбан Ультра, 480 г/л к.е. — 1,5 л/га, Мітак, 20% к.е. — 3,0 л/га, Талстар, к.е. — 1,2 л/га.

Щоб знищити зимуючу стадію павутинного кліща в період фізіологічного відмирання стебел (вересень), слід провести дворазове обприскування (з перервою 8–12 днів) хмільників після збирання врожаю Бі-58 новим, 40% к.е. — 6,0 л/га. Потрібно зібрати й знищити рослинні рештки, переорати захисні смуги, продезінфікувати стовпи негашеним вапном.

Обприскування рослин треба проводити вентиляторним обприскувачем ОПВ-2000, який забезпечує дрібнодисперсне розпилювання й рівномірне змочування листкової поверхні хмелю з нижнього і верхнього боків. Витрата робочої рідини має становити, залежно від висоти хмелю, 500–2000 л/га. Швидкість руху агрегату — 5 км/год, а тиск магістралі обприскувача — 6 атм. Для забезпечення надійного контакту препарату з листковою поверхнею і шкідниками в робочий розчин потрібно додавати ПАР — 0,01% Твін. Обробку рослин проводять рано вранці або пізно ввечері, коли температура повітря не перевищує 25°С, за швидкості вітру не більше 3 м/с.

Loading...

 
 

Цікаве