WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Особливостi розвитку та шкодочинностi червця Комстока в пiвденно-захiдному регiонi України - Реферат

Особливостi розвитку та шкодочинностi червця Комстока в пiвденно-захiдному регiонi України - Реферат

Реферат на тему:

Особливостi розвитку та шкодочинностi червця Комстока в пiвденно-захiдному регiонi України

Червець Комстока (Pseudococcus comstocki Kuw.) з ряду рiвнокрилих хоботних (Homoptora) належить до групи обмежено розповсюджених карантинних шкiдникiв на територiї України. Батькiвщиною червця Комстока є Схiдна Азiя — Японiя i Китай. Уперше шкiдника описав у 1902 роцi японський ентомолог Куван i дав йому цю назву на честь американського зоолога Комстока. Hа територiю колишнього СРСР шкiдник проник у 1936—1937 роках з Японiї з саджанцями великоплiдної шовковицi. Першi осередки червця Комстока виявленi в 1939 роцi на шовковицi в околицях Ташкента, пiсля чого шкiдник розповсюдився по всiх середньоазіатських республiках. Пiзнiше осередки червця Комстока були виявленi в Закавказзi, Молдовi, Ставропольському i Краснодарському краях. Hа територiї України шкiдник зареєстрований у 1973 роцi в Севастополi, у 1974 роцi в Одесi та Бiлгород-Днiстровському, а згодом i в iнших областях республiки. Червець Комстока — широкий полiфаг, пошкоджує понад 300 культурних i дикоростучих видiв рослин. Вiддає перевагу шовковицi, катальпi, глоду, плодам граната. Часто зустрiчається на яблунi, персиках, грушi, виноградi, картоплi. Рiдше — на сливi, аличi, абрикосi, вербi. Оселяючись великими колонiями на штамбi, гiлках, листi, шкiдник висмоктує з них соки, при цьому порушується процес асимiляцiї, послаблюється процес фотосинтезу, вiдбувається пожовтiння й опадання листя, рослина поступово виснажується й слабне. Розповсюдження шкiдника в основному вiдбувається з фруктами, овочами, садивним матерiалом, а також він розноситься вiтром, водою, птахами. Проникнувши на територiю нашої країни i не маючи ентомофагiв, червець Комстока у першi ж роки завдав великої шкоди плодовим насадженням. Часто крони дерев були наче снiгом вкритi скупченнями колонiй шкiдника. Втрати врожаю плодiв персика досягали 49%, картоплi — 42, буряку — 35%, зниження врожаю листкової маси шовковицi сягало 65%. Застосування пестицидiв у системi заходiв захисту насаджень проти червця Комстока не вирiшило проблеми боротьби з цим шкiдником. Просування червця в новi регiони країни супроводжувалося швидким наростанням його чисельностi та високою шкодочиннiстю. У зв'язку з цим стало очевидним, що перспективним напрямком у боротьбi зi шкiдником є використання корисних комах. У результатi робiт з iнтродукцiї та аклiматизацiї ентомофагiв (насамперед псевдофiкуса — Pseudophicus malinus gas) — бiологiчний засiб став основним у системi заходiв боротьби з червцем Комстока. До Одеської областi псевдофiкус проник разом iз господарем — червцем Комстока. Оскiльки псевдофiкус самостiйно розселявся повiльно, то, починаючи з 1977 року, у прикордоннiй карантиннiй лабораторiї проводили штучне розведення ентомофага. Висока ефективнiсть паразита виявилася вже в першi роки пiсля випуску в природу. Завдяки масовому випуску ентомофага, щiльнiсть популяцiї червця Комстока на заселених деревах знизилася до 1 бала. Успiх застосування псевдофiкуса зумовлений низкою позитивних якостей, що характеризують його як високоефективного паразита: вузька спецiалiзацiя й збiг стадiй розвитку з господарем, паразитування в личинках i самках шкiдника, високий бiологiчний потенцiал i добрий пошуковий хист, що дасть змогу паразитовi iнтенсивно заражати червця навiть дуже розрiдженої популяцiї, а також екологiчна пластичнiсть, зокрема спроможнiсть добре реагувати на зимовi зниженi температури. Hинi ентомофаг є частиною бiоценозу i повнiстю регулює чисельнiсть шкiдника в усiх районах заселення. Через це хiмiчнi обробки проти червця Комстока в областi не проводяться. Ареал червця Комстока на територiї України, згiдно з матерiалами державних iнспекцiй з карантину рослин, включає зони вiльного (можливого поширення) i часткового розповсюдження шкiдника. До вiльної зони належать пiвнiчнi й пiвнiчно-захiднi райони, на територiї яких шкiдник поки що вiдсутнiй. Це Волинська, Львiвська, Київська, Чернiгiвська, Полтавська, Житомирська, Сумська, Рівненська, Харкiвська областi. Зона часткового розповсюдження шкiдника займає територiю пiвденних адмiнiстративних районiв республiки, де червець Комстока оселився в одиничних господарствах: Одеськiй (337,6 га), Запорiзькiй (243,6 га), Херсонськiй (0,24 га), Донецькiй (133,6 га) областях, а також республiцi Крим (90,9 га) i Севастополi (2,0 га). Характеризуючи агроклiматичнi показники районiв заселення шкiдника, можна відзначити, що тривалiсть перiоду температури вище 15°С становить 130—210 днiв, середня температура повiтря в липнi — 20—24°С, у сiчнi — вiд мiнус 6 до плюс 20°С, рiчна кiлькiсть опадiв — 320—350 мм. Якщо порiвняти аналогiчнi метеопоказники пiвденних i пiвнiчних районiв, де тривалiсть теплого перiоду з температурою повiтря вище 15°С становить 100—120 днiв, середня температура повiтря в липнi — 18,5—21°С, у сiчнi — вiд мiнус 6 до мiнус 8°С, рiчна кiлькiсть опадiв — 450—500 мм, то можна припустити, що стримувальним фактором пересування шкiдника на пiвнiч є показник морозостiйкостi холодного перiоду. Однак вiдомо, що шкiдник переносить вiдносно суворi умови зимування (яйця витримують переохолодження до мiнус 30°С). У даному разi, певно, основну роль вiдiграє показник тривалостi теплого перiоду вище 15°С, недостатнiсть якого i є перешкодою для розвитку шкiдника в пiвнiчних районах країни. Розповсюдження червця Комстока в Одеськiй областi, згiдно з матерiалами прикордонної Державної iнспекцiї з карантину рослин, спочатку вiдзначено в мiстах Одеса й Бiлгород-Днiстровський на площi 5,24 га. Потiм шкiдник почав проникати i в iншi райони областi. Hинi осередки шкiдника зареєстрованi в Арцизькому (21 га), Бiлгород-Днiстровському (84 га), Бiляївському (70 га), Овiдiопольському (140 га), Ширяєвському (17 га) районах, а також в Одесi (5,12 га) та Бiлгород-Днiстровському (0,2 га). Таке становище пояснюється, головним чином, пiзнiм виявленням шкiдника. Зважаючи на низьку чисельнiсть шкiдника, його, як правило, виявляють на 3—5 рiк пiсля занесення в новi райони. За цей час шкiдник успiшно аклiматизується i розселяється на новiй територiї. Дослiдження показали, що червець Комстока розселяється зi своїм паразитом, внаслiдок чого осередки шкiдника мають слабкий ступiнь заселення. Hа таких масивах чисельнiсть шкiдника коливається, проте спалахи масового розмноження будуть вiдсутнi. У результатi спостережень за розвитком червця Комстока, проведених у покинутому яблуневому саду приватного сектора (мал. 1), встановлено, що зi збiльшенням щiльностi популяцiї шкiдника зростає й зараженiсть личинок червцiв Комстока псевдофiкусом. Це спричинює зниження чисельностi шкiдника i, вiдповiдно, — зменшення розмноження паразитiв. Оскiльки червець Комстока — карантинний шкiдник, необхiдне раннє виявлення нових осередкiв з низькою чисельнiстю i контроль за його розповсюдженням. Використання статевих феромонiв комах дало змогу вивчити ступiнь розповсюдження шкiдника, провести спостереження за фенологiєю розвитку червця Комстока та його паразита залежно вiд певних екологiчних чинникiв середовища. Сприятливi клiматичнi умови Одеської областi дають поштовх розвитковi двох генерацiй червця Комстока. Термiни появи основних стадiй шкiдника залежать вiд умов перезимiвлi й метеорологiчних умов вегетацiйного перiоду. Зимує червець у стадiї яйця. У яйцекладцi, укладеній у бiлий восковий мiшок — овiсак, — вiд 100 до 500 яєць. Яйцекладки за зиму зберiгаються не повнiстю. За надлишку вологи, сильних вiтрiв "смертнiсть" яєць досягає 85%. За сприятливої теплої зими яйцекладки зберiгаються на 60—70%. Основними чинниками, що впливають на розвиток червця Комстока (на першу генерацiю бiльше, нiж на другу), є температура i вологiсть повiтря. Строки весняного вiдродження личинок залежать вiд кiлькостi тепла в березнi-квiтнi. Hавеснi воно вiдбувається недружно i триває 1—1,5 мiсяця. Вiдродження личинок з яєць, що перезимували, починається у першiй або другiй половинi травня за температури повiтря 12—14°С. Перше линяння личинок червця настає через 16—19 днiв пiсля вiдродження. Через 14—16 днiв пiсля першого линяння личинки самок линяють вдруге. Через 10—12 днiв пiсля цього вiдбувається третє линяння. Личинки третьої генерацiї з'являються у другiй—третiй декадах червня за температури 19—21°С. Перехiд личинок третього поколiння в самок починається в першiй половинi липня, а до кiнця другої декади в популяцiї — статевозрiлi самки. Спiввiдношення статей у червця Комстока майже однакове. Вилiт iмаго самцiв першої генерацiї також припадає на середину червня i триває 12—17 днiв. Самки пiсля заплiднення розповзаються в затишнi мiсцинки для вiдкладання яєць. Оптимальна температура для яйцекладки самок першої генерацiї перебуває в межах 18—23°С. Яйцекладка триває 16—20 днiв. Таким чином, розвиток першої генерацiї становить 56—67 днiв за суми ефективних температур 1030,2—1252,5°С. Личинки й самки другої генерацiї у своєму розвитку й поведiнцi не вiдрiзняються вiд першої. Рiзниця лише в тому, що для розвитку другої генерацiї потрiбно на 10—14 днiв менше. Повний цикл розвитку другої генерацiї становить 46—54 днi за суми ефективних температур — 916,6—1074,4°С. Результати облiкiв динамiки льоту червця Комстока (мал. 2) показали, що лiт самцiв розрiзнений. За його пiками можна встановити число генерацiй шкiдника. Лiт самцiв першої генерацiї починається через 30—35 днiв пiсля вiдродження личинок. Середня чисельнiсть шкiдника в перiод найбiльшого льоту (кiнець червня) становила 8,4 особини на одну пастку. Лiт самцiв другої генерацiї вiдзначається в серпнi та вiдповiдає 30—33 дням пiсля вiдродження личинок. Середня чисельнiсть шкiдника становила 14,8 самця. Таким чином, феромоннi пастки дають змогу виявити червця Комстока при слабкому ступенi заселення i вивчити його фенологiю, необхiдну для своєчасного прогнозу. Спостереження за дiяльнiстю псевдофiкуса показали, що розселення паразита в Одеськiй областi вiдбувається пасивним шляхом — разом iз зараженими червцями. Псевдофiкус добре переносить низькi температури (до мiнус 30°С). Увесь цикл розвитку псевдофiкуса проходить всерединi тiла червця Комстока. Зимує псевдофiкус у стадiї дорослої личинки в тiлi загиблого червця (мумiї). Одна самка паразита заражає до 20 червцiв. Плодючiсть самок — вiд 60 до 120 яєць. Вiдродженi з яєць личинки псевдофiкуса живляться нутрощами червця Комстока. Дорослi личинки утворюють навколо себе осередки i в них заляльковуються. Через 5—6 днiв лялечки перетворюються на дорослих комах, якi прогризають оболонку, вилiтають i знову заражають червцiв. Протягом лiта псевдофiкус розвивається в чотирьох генерацiях. Таким чином, на одну генерацiю червця потрiбно двi генерацiї паразита. Кожна генерацiя псевдофiкуса розвивається 23—34 доби залежно вiд метеорологiчних умов сезону. Hа пiдставi наших дослiджень встановлено, що популяцiя червця Комстока в Одеськiй областi характеризується рiзними рiвнями заселеностi стацiй за сезонами, площею заселення, а також фiзiологiчним станом, щiльнiстю популяцiй, наявнiстю ентомофагiв. Вiзуальнi маршрутнi обстеження, проведенi в заражених районах, показали, що в промислових садах Бiляївського та Овiдiопольського районiв щiльнiсть популяцiй червця Комстока вiдповiдає I балу заселення (табл. 1). Hа деревах зустрiчаються поодинокi колонiї шкiдника, до 20 особин в кожнiй. Пошкодження дерев за такої щiльностi не спостерiгається. Зараженiсть личинок шкiдника псевдофiкусом становить 5,2—10,4%. Hайбiльшу щiльнiсть червця Комстока, що дорiвнює балам заселення, зафiксовано на деревах шовковицi в мiськiй межi та яблуневому саду приватного сектора Бiлгород-Днiстровського району. Hа деревах зустрiчається вiд 5 до 10 колонiй з 21—50 особинами в кожнiй. Характер пошкодження, що його завдає червець Комстока за даної щiльностi заселення, виявляється в утвореннi на стовбурах ран i пухлин, пошкодження плодiв не відзначено. Зараженiсть личинок червця Комстока псевдофiкусом становить 25,6—44,4%. Трибальна щiльнiсть популяцiї шкiдника в областi не спостерiгається. Встановлено, що за щiльностi популяцiї в I бал заселення на одну феромонну пастку вiдловлюється, в середньому, вiд 0,8 до 5,3 самця. Якщо щiльнiсть популяцiї червця Комстока пiдвищується до II балiв, чисельнiсть вiдловлених самцiв збiльшується до 15,8 особини на пастку. Урожайнiсть плодiв яблунi й персика (табл. 2) за щiльностi заселення в I i II бали не знижується. Отже, агроклiматичнi умови Одеської областi сприяють розвитковi й розповсюдженню червця Комстока та його паразита псевдофiкуса. Однак, незважаючи на те, що розповсюдження шкiдника в областi вiдбувається, темпи i ступiнь заселення у вогнищах контролюються впливом псевдофiкуса. Паразит утримує щiльнiсть популяцiї шкiдника на такому рiвнi, за якого червець Комстока не завдає економiчних збиткiв. Вважаємо за доцiльне рекомендувати Головнiй iнспекцiї з карантину рослин України розглянути питання про виведення червця Комстока iз списку карантинних органiзмiв, обмежено розповсюджених на територiї України.

Loading...

 
 

Цікаве