WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Основні напрями розвитку землеробства в Україні - Реферат

Основні напрями розвитку землеробства в Україні - Реферат

За безполицевих обробітків та системи землеробства No-till відбувається диференціація кореневмісного шару грунту щодо вмісту поживних речовин із накопиченням їх у верхньому ( 0–10 см ) шарі.

За розрахунками балансу поживних речовин, під час вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні доцільно використовувати екологічну систему землеробства, яка забезпечує бездефіцитний баланс елементів живлення в грунті та раціональніше використання ресурсів порівняно з інтенсивною системою землеробства.

Інтегральним показником родючості грунту є вміст гумусу. Дослідження протягом п'яти років (з моменту початку досліду з системи землеробства) не встановили переваги систем землеробства, що вивчалися, щодо цього показника. Проте спостерігається тенденція позитивного балансу гумусу за екологічної системи землеробства та No-till, що підтверджує ефективність органо-мінеральної системи удобрення. За інтенсивної системи відбувається зменшення вмісту гумусу в орному шарі, що підтверджує порушення оптимального співвідношення органічних і мінеральних добрив. Індекс екологізації землеробства за такої системи становить 25 (300:12). За біологічної системи землеробства індекс екологізації — 0, що створює передумови посиленого накопичення гумусу в грунті. Ще В. Докучаєв говорив, що лише мінімальне втручання людини в грунт може забезпечити розширене відтворення його родючості. Подальшим поборником такої ідеї був М. Шикула, який говорив: "Природа ніколи не орала, а тільки сіяла...". Точка зору емоційно досить сильна, проте фундаментальними науковими дослідженнями не обгрунтована й виробництвом не підтверджена. Автори не врахували, що природа ніколи не орала, але й ніколи не збирала врожаїв. Вона не рахується з нашими потребами й живе своїми законами. Нашими дослідженнями встановлено, що біологічна система землеробства поступається екологічній системі і No-till у накопиченні гумусу в грунті. Брак мінеральних добрив спричинює посилене використання гумусу рослинами як головного джерела поживних речовин.

Інтегральним показником господарської оцінки систем землеробства є врожайність вирощуваних культур. Найвища продуктивність орної землі спостерігається за інтенсивної системи землеробства (рис. 2.). За екологічної системи та No-till урожайність культур істотно не поступалася інтенсивній, проте має тенденцію до зниження. Біологічна система землеробства супроводжується істотним зниженням урожайності польових культур сівозміни — від 14% озимої пшениці до 43% цукрових буряків. Основними причинами зниження продуктивності орної землі є висока забур'яненість посівів (ч= -0,8 — 0,9) та зниження доступних рослинам елементів живлення, особливо азоту (ч = -0,8 — 0,9).

Серед систем основного обробітку грунту найвища продуктивність сільськогосподарських культур була за полицево-безполицевого та диференційованого обробітків грунту. Істотне зниження продуктивності орної землі зафіксовано за плоскорізного ( на 9–29%) і поверхневого (на 7–31%) обробітків. Найкраща взаємодія систем землеробства з основним обробітком грунту проявлялася за інтенсивної системи з полицево-безполицевим обробітком, найменша — за біологічної системи землеробства з плоскорізним обробітком.

Проблемі виробництва якісних і безпечних для здоров'я людини продуктів харчування приділяють у світі дедалі більше уваги. Виробництво безпечних продуктів харчування визнано ФАО пріоритетним напрямом розвитку сучасного сільського господарства. В багатьох західних країнах світу цією проблемою займаються на державному рівні. Однак питання якості продукції за інтенсивного й альтернативного землеробства є дискусійним. Прихильники органічного, біологічного, екологічного землеробства стверджують, що воно здатне забезпечити людство повноцінним якісним харчуванням, оскільки тут застосовують лише органічні добрива й не використовують штучних хімічних речовин. Але ці твердження — тільки заклики, бо вони не мають достатнього наукового обгрунтування. Крім того, в наукових публікаціях необгрунтовано користуються терміном "екологічно чиста продукція". На нашу думку, доцільно називати продукцію "якісною" і "безпечною". Якісна продукція має відповідати державним стандартам і бути безпечною для вживання людиною.

Нашими дослідженнями встановлено, що на якість продукції рослинництва істотно впливали системи землеробства і меншою мірою — заходи технології вирощування (попередники, система обробітку грунту). Найкращі показники зерна озимої пшениці за вмістом білка, клейковини, протеїну, крохмалю, золи, жиру спостерігалися за промислової та екологічної систем землеробства й No-till і поступалися показникам зерна, вирощеного за біологічною системою землеробства. Аналіз зерна озимої пшениці за вмістом важких металів, мікроелементів, нітратів показав обернену залежність. Найбезпечнішою для людей і тварин була продукція, вирощена за біологічної та екологічної систем землеробства: вміст шкідливих речовин не перевищував норм ГДК. Крім того, було зафіксовано тенденцію до зниження накопичення нітратів та інших шкідливих речовин за цих систем навіть у межах ГДК. За інтенсивної системи землеробства вміст мікроелементів, важких металів і нітратів, хоча й не перевищував норм ГДК, проте перевищував ці показники в 1,2–1,9 раза порівняно з біологічною системою землеробства. Серед систем основного обробітку грунту в сівозміні підвищений вміст шкідливих важких металів і нітратів був за безполицевих і поверхневих обробітків, а також за системи No-till, що пояснюється локалізацією цих і поживних речовин у верхньому шарі грунту, де розміщується основна маса кореневої системи рослин.

Висновки:

1. Інтенсивні (промислові) системи землеробства в Україні займатимуть 50–60% ріллі для вирощування зернових, технічних та кормових культур. Вирощена продукція має піддаватися глибокій переробці на технічні (біоетанол, дизельне паливо), продовольчі (цукор, олія та макаронні вироби) й кормові (комбікорм для тварин, сіно, вітамінні добавки) цілі. Використання промислових засобів у максимально допустимих нормах (мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин від шкідливих організмів, стимулятори росту рослин) мають забезпечити врожайність зернових колосових культур (озима та яра пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, тритикале, зернобобові) на рівні 5–6 т/га, кукурудзи — 9–10, цукрових буряків — 60–70, сої, озимого ріпаку та соняшнику — 4–5 т/га. Інтенсивні системи землеробства мають бути зональні, адаптовані до певних грунтово-кліматичних умов України, грунтозахисні.

2. Екологічна система землеробства в Україні займатиме 25–30% ріллі для вирощування культур, продукція яких має первинну переробку. До таких культур належать картопля, зернобобові (горох, соя), гарбузові, лікарські та інші культури. Використання промислових засобів (мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин від шкідливих організмів) можливе за умови керування критерієм еколого-економічного порогу наявності шкідливих організмів. За таких систем землеробства слід максимально використовувати біокліматичний та грунтовий потенціал даної зони. Екологічні системи землеробства мають бути екологічно безпечні, високопродуктивні, грунтозахисні, енергоощадні, адаптовані до відповідних грунтово-кліматичних умов України.

3. Біологічна (органічна) система землеробства в Україні займатиме 5-7% ріллі для вирощування культур, продукцію з яких використовуватимуть безпосередньо для харчування людей — овочі, фрукти, виноград, ягідні культури, лікарські рослини, горіхоплідні тощо. Використання промислових засобів не допускається. Біологічні системи землеробства спрямовані на одержання якісної й безпечної для людини продукції. Їх запроваджуватимуть у спеціалізованих господарствах з вирощування відповідних культур. Базуватимуться вони на природних біологічних засобах відтворення родючості грунту та захисту сільськогосподарських рослин від шкідливих організмів. Вони мають бути екологічно безпечні, адаптовані до відповідних грунтово-кліматичних умов України, високопродуктивні й грунтозахисні. Щоправда, такі системи землеробства найбільш енергозатратні серед усіх перерахованих вище.

4. Система землеробства No-till в Україні займатиме близько 30% ріллі і стане альтернативою інтенсивним (промисловим) системам. Найпоширенішою вона буде в ерозійно небезпечних умовах та під час вирощування зернових колосових (озима та яра пшениця, озиме жито, ячмінь, овес), кукурудзи, сої, ріпаку. Система землеробства No-till потребує інтенсивного використання промислових засобів: мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин від шкідливих організмів, стимуляторів.

Loading...

 
 

Цікаве