WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Основні напрями розвитку землеробства в Україні - Реферат

Основні напрями розвитку землеробства в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Основні напрями розвитку землеробства в Україні

Історія розвитку землеробства бере свій початок у далекій глибині століть, відображає хід розвитку культури, продуктивних сил і виробничих відносин суспільства. К. Тімірязєв писав, що в міру накопичення практичного досвіду й наукових знань культура поля завжди йшла поруч із культурою людини. Системи землеробства є результатом тривалого історичного розвитку людства.

Під системою землеробства розуміють форму його ведення, що обумовлюється комплексом агротехнічних, меліоративних та організаційно-господарських заходів, характеризується інтенсивністю використання землі й різними способами відновлення родючості грунту.

Протягом розвитку землеробства за способом використання землі, її продуктивністю та засобами відтворення родючості грунту системи землеробства поділяють на примітивні, екстенсивні, перехідні та інтенсивні. Найбільший вплив на продуктивність ріллі й стан довкілля мають інтенсивні системи землеробства. За цих систем галузь характеризується досягненням продуктивності ріллі, адекватної біокліматичному потенціалу агроландшафтів та їхньому ресурсному забезпеченню. Спостерігається високий ступінь витрат на застосування промислових засобів відтворення родючості грунту та захисту рослин від шкідливих організмів із високою окупністю їх приростами врожаю.

Основою інтенсивних систем землеробства є інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур. Вирощування зернових, технічних та кормових культур за таких технологій істотно підвищило врожайність і валовий збір зерна, соняшнику, цукрових буряків, кукурудзи тощо. Проте для реалізації біологічного потенціалу вирощуваних культур потрібні високі агрофони та надійний захист рослин від шкідливих організмів: бур'янів, шкідників і хвороб. Як наслідок, зросли витрати ресурсів і енергії, виникла низка екологічних проблем, які пов'язані з підтриманням та розширенням родючості грунтів, забрудненням продукції галузі та довкілля. Внаслідок незбалансованого застосування мінеральних добрив має місце явище агрофізичної деградації грунтів, зниження їхньої потенційної та ефективної родючості. Взаємодія мінеральних добрив із грунтом у разі порушення оптимального співвідношення між кількістю внесених органічних і мінеральних добрив призводить до витіснення з грунтового вбирного комплексу іонів кальцію та інших двовалентних катіонів. У цих умовах відбувається диспергація гумусу, посилена його мінералізація, дегуміфікація грунту. Дослідженнями встановлено, що оптимальне співвідношення між кількістю органічних і мінеральних добрив, внесення яких не спричиняє негативних змін грунтів, становить 15 кг діючої речовини мінеральних туків на одну тонну органічних добрив. Ця величина дістала назву "Індекс екологізації землеробства". Щоб уникнути зазначених негативних явищ, було розпочато пошук альтернативних систем землеробства. Об'єктивним напрямом такого пошуку стала екологізація галузі, складовими якої є екологічно обгрунтовані елементи системи землеробства. Більшість вчених висловлюють думку про доцільність нормативного підходу до вирішення цього питання. Для побудови систем екологічного землеробства мають діяти загально прийняті закони землеробства, а саме: незамінності й рівнозначності факторів життя; мінімуму, оптимуму й максимуму; сукупної дії та взаємодії факторів життя; повернення поживних речовин у грунт; плодозміни; критичних періодів. Мають діяти і закони, які запропонувала низка вчених:

- закон біотехнологічного пріоритету, який полягає в обгрунтуванні кількісних меж продукційного процесу в конкретних зональних умовах екологічними чинниками: клімат (ФАР), родючість грунту, сортовий потенціал вирощуваних культур;

- закон детермінації реальної продуктивності ріллі екологічним потенціалом конкретного агроландшафту. Цей підхід передбачає наявність інформації про основні екологічні нормативи функціонування конкретного агроландшафту. Такими нормативами є: баланс води, біофільних елементів, гумусу, твердого стоку й дефляції грунту, забруднення агроландшафту пестицидами, фітосанітарний стан грунту тощо;

- закон адекватності розвитку землеробства й тваринництва. Суть його полягає в можливості максимального (до 3/4) повернення в грунт маси створеного урожаю для відтворення його родючості за умов розвиненого тваринництва.

Сьогодні в світовому землеробстві розробляють, вивчають і впроваджують кілька напрямів альтернативного землеробства:

- органічне землеробство (Organic Farming);

- біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture);

- біоінтенсивне міні-землеробство (Biointensive Mini-Farming);

- маловитратне стале землеробство (LISA-LOW Input Sustainable Agriculture);

- екологічне землеробство (Ecological Farming).

Головним завданням землеробства, в тому числі й альтернативного, є забезпечення населення продуктами харчування з якісними та безпечними для людини показниками, тваринництва — кормами, а промисловості — сировиною. Землеробство має бути енергоощадним, малозатратним і грунтозахисним. Немає сумніву, що головні цілі землеробства благородні й відповідають загальнолюдським цінностям гармонізації взаємовідносин між людиною й природою.

Проте слід враховувати, що з розвитком суспільства на землеробство впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. На початку ХХІ сторіччя до них належать:

- по-перше, зростання населення планети. За даними ООН, на початку 2008 року на планеті жило 6,6 млрд людей. На 2050 рік передбачається збільшення народонаселення до 9 млрд. Слід зазначити, що нині щодня в світі від голоду помирає 24 тис. людей, у т. ч. 18 тис. дітей. У світі в напівголодному стані перебувають 850 млн людей. У країнах з перехідною економікою недоїдають 25 млн людей, у т. ч. 21 млн із них проживає на території країн СНД. Водночас, за даними ООН, щорічно на планеті із ріллі виводять 21 млн га. На одного жителя планети припадає близько 0,30 га ріллі, в Європі — 0,25, в Україні — 0,69 га. Отже, зростання населення планети потребує значного збільшення продуктів харчування;

- другим чинником, що впливає на розвиток землеробства, є зміна клімату на планеті. Щорічно в світі в атмосферу викидають понад 7 млрд тонн СО2. За повідомленнями вчених, сьогодні спостерігається підвищена енергетична активність сонця. Такі зміни відчутно позначилися на землеробстві України в 2007 році: мали значний недобір урожаю сільськогосподарських культур. У цілому погодні умови вегетаційного періоду 2007 року були нетиповими для України, що виявилося в екстремальній посушливості (в південних областях дощів не було 60–80 і більше днів), екстремально підвищеній температурі (t° повітря сягала 35...37°С, а на поверхні грунту була близько 60°С) і екстремально низькому гідротермічному коефіцієнті (ГТК у зоні Лісостепу України був 0,6 за багаторічної норми — 1,3). Тож землеробство в Україні має бути грунтозахисним;

- третім чинником, що впливає на розвиток землеробства, є дефіцит енергоресурсів і, як наслідок, висока вартість нафти, газу та інших енергоносіїв. Тому сьогодні широко вивчають і розробляють альтернативні джерела енергії. Найдоступнішою є продукція рослинництва: високовуглеводна (зерно, цукор, картопля тощо) для отримання етанолу; високоолійна (ріпак, соя, соняшник тощо) — для виробництва біодизелю. Отже, сучасне землеробство має бути високопродуктивним і енергоощадним;

- четвертим чинником є ресурсне забезпечення землеробства. Врожайність вирощуваних культур не може бути вищою за ту, яка забезпечується природними ресурсами території, зокрема енергією фотосинтетично активної радіації (ФАР) та ресурсами вологи.

Узагальнюючи сказане вище, слід зазначити, що погіршення в країні екологічних умов, посилення процесів деградації грунтів, проблеми з виробництвом безпечних для людини продуктів харчування породжують потребу змінити усталену в Україні стратегію розвитку землеробства. Очевидно, що шлях подальшої інтенсифікації землеробства за допомогою техногенно-хімічних засобів і заходів — економічно нереальний і екологічно небезпечний. Водночас і орієнтація на органічне (біологічне) землеробство, розрекламоване в країнах Західної Європи, США, пов'язана з реальним господарським і економічним ризиком. У цих умовах доцільні вивчення й розробка нових екологічно безпечних, зональних, адаптованих до конкретних грунтово-кліматичних умов систем землеробства, які поєднували б у собі позитивні ознаки інтенсивного (промислового) й органічного (біологічного) землеробства.

У зв'язку з цим кафедра землеробства та гербології Національного аграрного університету з 2002 року розробляє й вивчає такі системи землеробства:

- інтенсивна (промислова);

- екологічна;

- органічна (біологічна);

- система землеробства No-till.

Експериментальні дослідження проводять на Агрономічній дослідній станції НАУ, що в Київській області Васильківського району, в с. Пшеничне (зона Лісостепу України). Клімат — помірно-континентальний. Середня багаторічна температура повітря за рік становить 6,8°С, відносна вологість — 80%. У середньому за рік випадає 550 мм опадів, за вегетаційний період — 368 мм, або 67% річної кількості. За гідротермічними умовами вегетаційні періоди 2002, 2004 і 2008 років мали тенденцію до посушливості, 2003 і 2007 роки були посушливими й істотно різнилися з багаторічною нормою, 2005 і 2006 роки були дещо вологішими.

Loading...

 
 

Цікаве