WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Органічне сільське господарство - Реферат

Органічне сільське господарство - Реферат

Органічне сільське господарство є толерантним до навколишнього середовища й базується на принципах екології — науки про навколишнє середовище, та глибинних законах біології — сукупності наук про живу природу. Тому можна стверджувати, що органічне сільське господарство за своєю суттю є й екологічним і біологічним одночасно.

Термін "органічне сільське господарство" (Organic Agriculture) запровадила Міжнародна федерація органічного руху (IFOAM) вже понад тридцять років тому, і саме він в англомовному світі став узагальнюючим терміном, коли мова йде про толерантну до природи сільськогосподарську діяльність. Проте в кожній країні існують свої традиції та мовні особливості. Так, у деяких країнах (Німеччина, Швеція, Данія, Норвегія) толерантні до природи способи агровиробництва називають "екологічними". Інші країни (Швейцарія, Австрія, Італія, Франція та інколи Німеччина) використовують термін "біологічний".

Тому в Директиві ЄС 2092/91 від 24 червня 1991 року, яка регулює правила органічного агровиробництва та маркування органічної продукції і продуктів харчування, ці національні традиції й мовні особливості було взято до уваги, що зумовило офіційне закріплення всіх трьох термінів ("органічний", "екологічний", "біологічний") та їх відповідних скорочень ("еко-" та "біо-") у всіх офіційних документах Європейського Союзу щодо органічного сільського господарства.

Тож використання термінів "екологічний" та "біологічний" не суперечить здоровому глузду й регуляторним директивним документам ЄС, коли йдеться про органічне сільське господарство. Плутанина виникає тоді, коли слова "екологічний" та "біологічний" або скорочено: еко- та біо- — використовують для позначення інших (відмінних від органічного) способів агровиробництва та їхньої продукції, приміром, маловитратного сталого землеробства або біоінтенсивного міні-землеробства. Сільськогосподарська продукція та продукти харчування, отримані за цими технологіями, не є "органічними". Тому таке "вільне" використання термінів є ознакою або неосвіченості, або недобросовісної конкуренції й дискредитує органічну продукцію та обдурює покупців. Особливістю справжніх органічних продуктів є те, що в їхній назві ніколи не використовують нічого на зразок "еко-" чи "біо-". Тому якщо споживач побачить на полицях магазинів "екомолоко" або "біойогурт", він повинен знати, що ця продукція не має ніякого відношення до органічних продуктів харчування.

Окремо слід сказати про таке стійке словосполучення, як "екологічно чистий". Цей вираз нині широко використовують як пересічні громадяни, так і науковці та держслужбовці. При цьому "екологічно чистими" можуть називати як окремі території, технології та способи виробництва, так і різноманітну продукцію промисловості або продукти харчування. Залежно від контексту, в цей вираз вкладають різний зміст: прив'язка до певної території, яка має покращені екологічні властивості (передусім — відсутність забруднення); вказівка на безпечність продукції для навколишнього середовища; підкреслення підвищеної споживчої якості продукції для встановлення вищої ціни.

До чого призводить така термінологічна невизначеність, можна проілюструвати на прикладі постанови Кабміну України "Питання використання коштів Державного бюджету за деякими бюджетними програмами в сфері агропромислового комплексу", № 243 від 2 березня 2006 р. У цій постанові, зокрема, визначено механізми використання коштів (дотування) за "екологічно чисте" молоко приватного виробництва, продане молокопереробним підприємствам для виготовлення спеціальних продуктів дитячого харчування.

У постанові сказано, що "...фінансова підтримка надається сільськогосподарським товаровиробникам, що розміщені на території, якій надано статус спеціальної сировинної зони для виробництва сільськогосподарської продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування". Водночас встановлено, що "молокопереробні підприємства... приймають екологічно чисте молоко відповідно до ДСТУ 3662–97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі" для виготовлення спеціальних продуктів дитячого харчування...". Тобто, з одного боку, так звана екологічна чистота має прив'язку до певної території, а з іншого, — до відповідності певним стандартам. Це породжує багато питань та непорозумінь. Наприклад, якщо молоко відповідає всім нормам ДСТУ 3662–97, але вироблене поза зонами, що мають статус "спеціальних сировинних", то чи є воно "екологічно чистим" та чи придатне для виготовлення продуктів дитячого харчування? Хоча, з погляду здорового глузду, первинною все ж має бути відповідність молока певним стандартам щодо фізико-хімічних, санітарно-гігієнічних та мікробіологічних показників, таких як вміст сухих речовин, жиру та білка, кількість соматичних клітин, дотримання умов його зберігання тощо.

Насамкінець кілька слів щодо особливостей сертифікації та маркування органічної продукції й органічних продуктів харчування.

Нині на багатьох товарах усе частіше можна побачити різноманітні маркування, які так чи інакше вказують на їхню "екологічність". Але слід розрізняти, про що йде мова: про безпеку продукції для навколишнього середовища чи про її особливі споживчі якості (наприклад, особливий "природний" смак), або відсутність генетично модифікованих складових. Так, у рамках "Програми екологічного маркування в Україні" Всеукраїнської громадської організації "Жива планета" знак маркування "Екологічно чисто та безпечно" (рис. 1а) надають продукції, яка пройшла процедуру сертифікації, відповідно до міжнародного стандарту ISO 14024, в міжнародній системі незалежної сертифікації SIC (System of Independent Certification). Знак маркування "екологічно чистий" (рис. 1б) надають продукції після її сертифікації в органі з добровільної сертифікації (ОДС) (реєстраційний № ОДС-42 Держстандарту України від 04.01.2002 р.) еколого-медичного науково-виробничого підприємства "Екомедсервіс".

Згадані види екологічної сертифікації є необов'язковими та свідчать про відповідність низці певних екологічних вимог. Тобто вираз "екологічно чисто та безпечно" вказує на те, що умови виробництва, застосовані технології та отримана продукція не спричиняють або мінімізують шкоду навколишньому середовищу протягом усього життєвого циклу продукції — від створення до утилізації. Таке маркування можна побачити на продукції будь-якої галузі — від побутової техніки й комп'ютерів до косметичних засобів та навіть синтетичних агрохімікатів. Звичайно, що такі сертифікація й маркування не мають жодного відношення до продукції органічного сільського господарства та органічних продуктів харчування.

Треба розуміти, що "органічними" продукти харчування (або продукція сільськогосподарського виробництва) можуть бути лише в тому разі, якщо вони відповідають усім наведеним нижче умовам:

а) їх одержало або виробило сертифіковане "органічне" господарство (виробник);

б) їх одержали або виробили з дотриманням "органічних" правил та технологій;

в) вони відповідають "органічним" стандартам;

г) марковані відповідним зареєстрованим "органічним" товарним знаком.

Коли йдеться про органічну продукцію й розвиток її ринків, надзвичайно велику роль відіграє "органічна" гарантійна система, що включає спеціалізовані інспекційні та сертифікаційні органи. Ця система в своїй діяльності використовує як правові норми, що встановлюють обов'язкові вимоги в рамках державного регулювання, так і певні визначені стандарти, які є добровільними угодами — результатом досягнення визначеного консенсусу споживачів і виробників товарів і послуг. У сучасному світі переважає тенденція заміни правових норм щодо органічної продукції стандартами, оскільки останні є простішими в застосуванні й легше піддаються міжнародній гармонізації, а також через політику дерегулювання, до якої вдаються в багатьох країнах.

Система інспекції органічної продукції в більшості країн ЄС є змішаною — державно-приватною. Державні органи здійснюють акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. Ті, своєю чергою, контролюють виробників сільгосппродукції та переробні підприємства й сертифікують їхню продукцію згідно з тими або іншими "органічними" стандартаим, що повинні бути узгоджені з базовими стандартами IFOAM. Експорт органічної продукції в ЄС з інших країн передбачає обов'язкову наявність сертифіката, виданого акредитованою в ЄС сертифікаційною установою.

У такий спосіб ця гарантійна система (сертифікації, інспекції та маркування) забезпечує відповідність органічним стандартам усього процесу сільськогосподарського виробництва й переробки до рівня кінцевої продукції, включно з її пакуванням, маркуванням та доставкою споживачам.

В Україні на сьогодні налічується вже понад 70 "органічних" господарств, проте всі вони сертифіковані іноземними сертифікаційними компаніями відповідно до західних "органічних" стандартів. Роботи із створення вітчизняного сертифікаційного органу та власних "органічних" стандартів в Україні тільки розпочалися. Велику допомогу в цьому надає Швейцарське агентство зі співробітництва та розвитку (SDC) та Швейцарський державний секретаріат з економічних питань (SECO). Триває робота з підготовки проекту закону України "Про органічне сільське господарство", який має регулювати всю діяльність з органічного виробництва. Тому, щоб не допустити "лінгвістичного хаосу", недобросовісної конкуренції, фальсифікацій та непорозумінь, дуже важливо законодавчо закріпити використання в Україні лиш одного з наведених вище термінів, а саме: "органічний", коли йдеться про органічне сільське господарство та його продукцію, і надати чіткі й зрозумілі визначення: що саме розуміють під термінами "органічне сільське господарство" та "органічні продукти харчування".

Loading...

 
 

Цікаве