WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нова ультрарання культура комплексного використання - Реферат

Нова ультрарання культура комплексного використання - Реферат

Після першого укосу у фазі стеблування — початок викидання волоті щавнат через місяць-півтора формує отаву заввишки 120–130 см і врожайність 24–26 т/га. Облистяність щавнату становить 45–55 відсотків.

Рослини різних сортів щавнату в ранніх фазах мають цінний біохімічний склад.

Особливо цінним у сортів щавнату є високий вміст у листі аскорбінової кислоти та каротину. Крім того, рослини багаті на протеїн та золу.

Результати багаторічних виробничих випробувань свідчать про високий продуктивний потенціал та екологічну стійкість сортів щавнату в різних зонах України.

Незалежно від часу посіву, в перший рік вегетації сорти щавнату генеративних пагонів не утворюють, але формують потужну прикореневу розетку листків. Листки розетки великі, на довгих жолобчастих черешках. Коренева шийка першого року вегетації сягає 18–20 мм у діаметрі. Корінь стрижневий, розгалужений, заглиблюється на 1,5–2,0 м. Його маса — 110–130 грамів.

З другого і в наступні роки життя, навесні, одночасно з таненням снігу відбувається регенерація прикореневої розетки листків, і з бруньок відновлення, розміщених на кореневій шийці, розвивається від чотирьох до шести генеративних пагонів. Діаметр стебел біля основи становить 15–35 мм. У кінці вегетації вони сягають 190–250 см разом із суцвіттям. Волоть складається з 10–20 пагонів першого порядку, довжина її коливається від 70 до 130 см. Облистяність — 37–45 відсотків.

Квітки дрібні, двостатеві, рожеві. Плід — тригранний горішок. Маса 1000 плодиків — близько 4,0–4,6 г, насіння — 2,5–3,6 г. Під час обмолочування достиглі плодові оболонки відокремлюються від світло-коричневих блискучих насінин.

Щавнат — високопластична культура, до зовнішніх факторів невибаглива, посухо-, холодо- і зимостійка рослина. На початку вегетації (навесні) витримує приморозки до мінус 3...5°С. Восени вегетуючі рослини витримують заморозки до мінус 4...6°С. Сума ефективних температур (вище 5°С) від початку весняного відростання до першого укосу на зелень становить 50...60°С, на корм — 323–384, до достигання насіння — 800...830°С. Стійка до вимокання та випрівання.

У сортів біоенергетичного призначення (Біекор-1) габітус потужніший. Суцвіття має злегка бурувате забарвлення. Розеткові листки великі, яйцеподібно-ланцетної форми, без вираженого антоціаного забарвлення. Стебло набагато потужніше, має більший діаметр біля основи. На рослині утворюється не менше чотирьох продуктивних генеративних пагонів. Листки стеблові довгочерешкові, мають ланцетоподібно-видовжену форму, гладенькі, без антроціанового забарвлення.

Для сорту овочевого напряму використання (Київський ультра) в перший рік життя характерна горизонтальна форма розетки. Листки розетки широкі, світло-зелені, ланцето-еліптичної форми, ніжні, без опушення та вираженого антоціанового забарвлення. На другий рік життя починає вегетацію на три-чотири дні раніше, ніж попередні сорти та на вісім-дванадцять днів раніше за щавель звичайний. На овочеві цілі придатний до фази стеблування. На рослині утворюється не менше трьох-п'яти продуктивних генеративних пагонів, які за морфометричними показниками вирівняні. Стеблові листки мають широколанцетоподібну форму. Край листкової пластинки слабкохвилястий. Суцвіття — салатно-рожеве, достигла волоть — світло-коричнева. За тривалістю вегетаційного періоду до повного достигання насіння сорт середньопізній.

У фазі розетки можна використовувати як зелену овочеву культуру з високим вмістом протеїну та вітамінів. Має добрі смакові властивості, не гіркий і не терпкий, слабкокислий, тож його можна використовувати в дієтичному та дитячому харчуванні. Вирізняється інтенсивним ростом, продуктивністю зелені й насіння, холодо-, зимо- та посухостійкістю, довголіттям використання плантації (до восьми років).

Сорти кормового призначення (Румекс К-1, Румекс ОК-2) характеризуються високою інтенсивністю вегетації, облистяністю, виходом поживних речовин, тривалим періодом використання на зелену масу та отавністю.

З початку стеблування до утворення волоті різні сорти щавнату можна використовувати як кормову культуру. В цей період урожайність надземної маси становить від 45 (на початку використання) до 100 т/га (в кінці використання). Висота рослин за цей період збільшується від 60–65 до 150–160 см. Середньодобовий приріст рослин сягає 6–7 см. Рослини щавнату в період кормового використання вирізняються цінним біохімічним складом надземної маси. Збір білка з 1 га — від 1,5 до 3,6 тонни.

Технологія вирощування

Щавнат у перший рік вегетації високого врожаю не дає і погано росте під покривом інших рослин. Результати багаторічних досліджень свідчать про те, що щавнат можна сіяти з ранньої весни до кінця червня. Пізніші строки сівби (до першої декади вересня) хоча й забезпечують нормальну перезимівлю рослин, але не дають повноцінного врожаю зеленої маси і насіння на другий рік життя.

Для раціонального використання площі, щавнат доцільно вирощувати після проміжних культур: суріпиці озимої, ріпаку озимого, жита озимого, вико-вівсяної суміші, редьки олійної, — які скошують на зелений корм. Тож оптимальним для висіву є червень, бо період від нього забезпечує нормальний вегетативний і генеративний розвиток на другий і наступні роки життя.

Щавнат як багаторічну культуру потрібно вирощувати поза сівозміною. Площа має бути вирівняною, чистою від бур'янів і удобреною. Підготовку грунту під висів слід починати з лущення стерні після збирання попередника, внесення добрив і переорювання з одночасним ущільненням. За використання плантацій щавнату протягом п'яти-шести років доцільно під оранку вносити 40–60 т/га органічних добрив або мінеральні добрива, з розрахунку діючої речовини: азоту — 90–120 кг, фосфору — 60–90 і калію — 90–120 кг на один гектар.

Щавнат із урожаєм надземної маси 10 т у фазі бутонізації-цвітіння виносить: азоту — 41–43 кг; фосфору — 25–27; калію — 43–47; кальцію — 28–32 кг. Після переорювання три-чотирирічних плантацій у грунті залишається 35–40 т/га органічних решток, що містять близько 2200 кг азоту, 1400 — фосфору, понад 1000 кг калію.

Найбільш раціональний спосіб висіву для щавнату — широкорядний, на зелений корм і силос його доцільно вирощувати з міжряддями 45 см, а на насіння — 70 см. При цьому в обох способах висіву на другий і наступні роки життя рослини в міжряддях змикаються.

На енергетичні цілі щавнат можна вирощувати з міжряддями 25–30 см. Хоча це дещо ускладнює догляд за рослинами, але дає можливість формувати максимальну густоту стебел на одиницю площі, які в енергетичному плані є ціннішими за листки.

Висівати щавнат можна свіжозібраним насінням, яке не має періоду спокою. Глибина загортання насіння — 15–25 мм. За наявності оптимальних умов сходи з'являються через шість-вісім діб після сівби. Лабораторна схожість насіння — 96–98%, польова — 75–80 відсотків.

Перед і після висівання грунт треба ущільнювати. Оптимальна норма висіву насіння — 5–6 кг (1,7–2,2 млн шт.) на 1 га. Щавнат у разі загущення посівів самозріджується.

Для сівби можна використовувати овочеві, бурякові й селекційні сівалки. Під час висівання щавнату для баласту можна застосовувати гранульоване мінеральне добриво — нітрофоску або нітроамофоску в співвідношенні 1:2. Це, спершу, сприяє рівномірному висіву насіння, а надалі поживні речовини сприятливо впливають на вегетацію рослин.

Догляд за посівами в перший рік такий: досходове боронування легкими боронами й розпушування міжрядь. Першу культивацію здійснюють на глибину 4–5 см за повного позначення рядків, другу — на глибину 6–8 см, коли розетки виростають заввишки 10–12 см. За потреби можна проводити третю культивацію.

На другий і наступні роки вегетації догляд за посівами простий. Рано навесні на плантації потрібно провести боронування. На початку відростання (за висоти рослин 15–20 см) міжряддя розпушують на глибину 8–10 см з одночасним внесенням азотних добрив (45–60 кг/га).

Після кожного скошування рослин слід проводити культивацію. Наприкінці вегетації, восени, обов'язково культивують і одночасно вносять фосфорно-калійні добрива: 40–45 кг/га фосфору і 45–50 кг/га калію.

Насіння щавнату збирають у фазі повної стиглості. Саме тоді на рослинах повністю висихають листки та стебла. Значна кількість листків на рослині до періоду збирання насіння, починаючи з нижнього ярусу, опадає. Насіння підсихає та має вологість не вище 20%. Збирають його прямим способом на високому зрізі.

Після обмолоту насіння негайно очищають від інших домішок та залишків і підсушують до нормальної вологості (8–10%).

Рівень рентабельності насінників становить 1500–1600%; за використання в їжу — близько 1000, на зелений корм — майже 800 відсотків.

Шкідники та хвороби. Сорти щавнату, в цілому, стійкі проти хвороб і шкідників. Але буває, особливо восени, що деякі розеткові листки пошкоджуються антрокнозом — буріють і сохнуть. У період вегетації фіксували пошкодження листків листоїдом і буряковим довгоносиком.

Екологічна безпека вирощування та ліквідація багаторічних плантацій щавнату

Щавнат має багаторічну стрижневу кореневу систему. Він не формує кореневих і стеблових відростків, і тому поширення його вегетативним способом як у культурі, так і в природі не можливе.

Багаторічні плантації щавнату можна знищити за один вегетаційний період з допомогою механічного обробітку. Після ліквідації плантації в грунті залишається значна кількість органічних решток. Щавнат є добрим попередником зернових і зернобобових культур.

Loading...

 
 

Цікаве