WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нова ультрарання культура комплексного використання - Реферат

Нова ультрарання культура комплексного використання - Реферат

Реферат на тему:

Нова ультрарання культура комплексного використання

Ця культура унікальна тим, що вона перевершила всі очікування і виявилася настільки цінною й перспективною, що, незалежно від бажань авторів, була оцінена народом і поширена не тільки в Україні, а й далеко за її межами: в країнах СНД, у Китайській Народній Республіці, Чехії, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Південній Кореї. Про неї пишуть японські та західноєвропейські вчені. Її рекомендують для вирощування американським фермерам.

Історія створення

У відділі нових культур Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України було створено нову багаторічну культуру — щавнат (міжвидовий гібрид щавлю шпинатного чи шпинату англійського зі щавлем тянь-шанським), що придатна для комплексного використання як харчова, кормова, енергетична та лікарська рослина. В Державний реєстр сортів рослин України наразі занесено три сорти щавнату: Румекс ОК-2, Біекор-1 та Київський ультра, — які рекомендовано для вирощування в різних зонах України.

Починаючи з кінця минулого століття, нову культуру випробовують і поширюють не тільки в Україні, а й далеко за її межами: в країнах СНД, Євросоюзу, в Китаї, Корейській Народно-Демократичній Республіці тощо.

Останнім часом у періодичних виданнях в Україні і за кордоном з'явилися публікації, де цю культуру рекламують під різними назвами: щавель кормовий, багаторічний шпинат, високостебловий шпинат, шпинат Утеуша, щавель Утеуша, утус. Слід зазначити, що тривалий період у науковій літературі культуру називали щавель гібридний кормовий або щавель гібридний овоче-кормовий. Нині узаконено нову назву гібридної культури — ЩАВНАТ, — яка пройшла апробацію, висвітлена у численних наукових публікаціях та занесена до Державного реєстру сортів рослин України.

В Україні, а особливо в Китаї та Казахстані, користуючись популярністю цієї культури, окремі фірми та приватні особи, на превеликий жаль, пропонують за високу ціну насіння нібито щавнату, а насправді зовсім іншої культури, частіше, й звичайного бур'яну.

Переваги та інтродукція

Щавнат, внаслідок міжвидової гібридизації і багаторічного добору, поєднав у собі кращі якості батьківської пари та придатний для комплексного використання. Шпинат англійський передав добру облистяність пагонів і незначну кислотність, щавель тянь-шанський — ранньостиглість і зимостійкість. Ця рослина за правильної технології вирощування забезпечує високу врожайність зеленої маси або насіння протягом шести-восьми років. За рахунок поживних речовин, що накопичуються в кореневій системі, щавнат відростає навесні раніше за інші рослини й активно розвивається, досягаючи до кінця вегетації (дозрівання насіння) висоти 220–250 см. Коренева система не ушкоджується низькими температурами (до -25...30°С), навіть коли взимку на грунті немає сніжного покриву. До кінця першого року життя на кореневій шийці утворюються три-п'ять зимуючих бруньок, з яких навесні відростають генеративні пагони.

Щавнат як ультрарання весняна культура характеризується високою екологічною пластичністю, зимо- і морозостійкістю, продуктивністю, харчовими, кормовими, технічними та лікувальними властивостями (як лікарська рослина) в різних кліматично-географічних зонах. Крім України, сорти щавнату, починаючи з другої половини 80-х років ХХ ст., успішно проходять випробування в Російській Федерації, Казахстані, Білорусі. Як наслідок, щавнат має великий успіх у виробників, його впроваджують як нову культуру універсального використання.

Після всебічного дослідження харчових та лікувальних властивостей щавнату в науково-дослідних інститутах Казахстану (Інститут харчування, Інститут фізіології людини та тварин, Казахський НДІ харчової промисловості) разом з НБС НАН України встановлено важливі харчові та лікувальні властивості даної культури. Розроблено рекомендації щодо використання щавнату в медицині для приготування спеціалізованих лікувально-профілактичних продуктів харчування та біологічно активних добавок до їжі. При залізодефіцитній анемії, інтоксикації хімічними речовинами, атеросклерозі, гіповітамінозі С і А та в разі інших захворювань рекомендується використання біологічно активних добавок до їжі, виготовлених на основі щавнату. Розроблено понад 30 рецептур для громадського харчування: холодних закусок, перших і других страв, десерту та напоїв на основі щавнату.

Із середини 90-х років ХХ ст. сорти щавнату проходять інтродукційні випробування в Китайській Народній Республіці та в Чехії.

У Китаї в 1995 році щавнат почали вивчати під назвою високостебловий шпинат (Gao-gan-bo-cai). На основі проведених випробувань виявлено, що в умовах Китаю він вирізняється високою морозо- і холодостійкістю, стійкістю до засолення й кислотності грунту, а також до перезволоження. Він довговічний, рано відростає, високоврожайний (забезпечує 15 т/га сухої трави за триразового скошування протягом вегетації). Характеризується цінними кормовими і харчовими властивостями. Водночас він має високу репродуктивну здатність і властивість нагромаджувати й вибирати з грунту солі. З одного гектара може виносити 300–375 кг солі щорічно. З огляду на це, щавнат рекомендовано для вирощування в гірських районах, на засолених грунтах як цінну кормову та овочеву рослину.

У Чехії та в окремих країнах Євросоюзу щавнат після багаторічних випробувань став популярним як енергетична рослина. Вирізняючись багаторічним використанням, стабільною врожайністю, високим виходом абсолютно сухої маси (до 20 т/га), він має оптимальні якості для виробництва біопалива (брикетів, гранул). Тож в Європі активно впроваджують новий напрям використання щавнату: розроблено технологію виробництва сировини та біопалива на її основі.

Щавнат, який можна вирощувати не тільки на великих площах, а й на дачних ділянках, — справжнє джерело поживних речовин. За вмістом протеїну і вітамінів у ранніх фазах щавнат займає одне з перших місць серед овочевих та кормових рослин. Високі харчові та кормові його переваги зафіксовано у фазах розетки, стеблування й бутонізації. У цей період у надземній масі в абсолютно сухій речовині (12–18%) міститься від 30 до 40% протеїну, близько 700 мг% — аскорбінової кислоти, 60 мг% — каротину. Безазотисті екстрактивні речовини (БЕР) становлять від 35 до 55%, разом із 6–20% цукрів. Кількість ліпідів у зеленій масі незначна — від 2,8 до 6,2%. Вміст клітковини зростає від початку використання (6,8%) до його завершення (30%).

У 100 кг зеленої маси щавнату міститься 15–17 кормових одиниць. Зоотехнічне оцінювання згодовування зеленої маси щавнату на біологічній станції НАН України, а також у численних господарствах багатьох областей України протягом останніх десяти років засвідчило, що ця рослина не справляє негативного впливу на молодняк і дорослих тварин: свиней, велику рогату худобу, птицю.

Завдяки значній кількості цукрів, щавнат успішно використовують як сировину для силосування в суміші зі злаковими травами та іншими добавками.

Результати багаторічних досліджень та виробничих випробувань свідчать про те, що біомасу щавнату можна з успіхом використовувати у фітоенергетиці як сировину для виробництва біонафти, біогазу, біоетанолу або твердого біопалива.

Як енергетична рослина, ця культура пройшла успішне випробування в Чехії, Словаччині та Іспанії (в 2005 р. зареєстровано в Євросоюзі як енергетичну рослину, номер реєстрації розробки — 2005/0758) та рекомендовано для вирощування в різних країнах Європи.

Нова культура не має аналогів за екологічною стійкістю, зимо-, холодо-, морозостійкістю, ультраранньостиглістю, за вмістом протеїну, вітамінів у фітомасі, виходом сухої речовини та енергії, екологічною чистотою фітопалива (мінімальна кількість шкідливих речовин, які вивільняються під час спалювання), можливістю забезпечувати стабільно високу продуктивність. Сорти щавнату за відповідної технології забезпечують близько 20 т/га абсолютно сухої сировини, 12–15 т/га умовного фітопалива з калорійністю 3900–4500 Ккал/н.м куб. Собівартість 1 тонни твердого фітопалива — 80–100 гривень.

Як високопродуктивна культура щавнат потребує мінімальних матеріально-технічних та енергетичних витрат на виробництво сировини, характеризується багаторазовим відчуженням надземної маси протягом вегетації (за рахунок високої регенеративної здатності), високим коефіцієнтом розмноження насіння, стійкістю проти шкідників, хвороб та бур'янів. На відміну від добре відомих у світі енергетичних рослин міскантусу, верби, тополі, — щавнат має низку переваг. Не поступаючись енергетичною ефективністю перед ними (вони розмножуються вегетативно, 1 га плантації забезпечує 4–5 га площі з посадковим матеріалом), він має насіннєве розмноження (1 га насінника забезпечує 100–150 га посіву) й значно простішу та економічно вигіднішу технологію вирощування.

Біоморфологічні особливості та продуктивність сортів щавнату

Як ми вже знаємо, щавнат розмножується насінням. Масові сходи в нього з'являються через шість-вісім діб після сівби. Результати наших досліджень свідчать про те, що створені сорти за комплексом ознак суттєво різняться між собою як у перший рік життя, так і в другий та наступні роки вегетації. Насамперед — за початком відростання та інтенсивністю вегетації, морфологічними ознаками, особливостями росту й розвитку, урожайними даними та біохімічним складом. Вони також суттєво різняться за габітусом рослин, формою розетки та розміщенням листків розетки, їхніми розмірами, за формою краю листкової пластинки, наявністю антоціанового забарвлення, за висотою рослин, розмірами волоті, кількістю пагонів на одній рослині, за кольором листків, волоті та стебла, облистяністю тощо.

З-поміж 300 видів, форм та сортів одно- та багаторічних овочевих і кормових культур, які є в колекції відділу нових культур НБС ім. М. М. Гришка, сорти щавнату переважають за ультрараннім відростанням та біохімічним складом. Під час танення снігу (рано навесні) рослини щавнату вже починають інтенсивний ріст та пробиваються через шар снігу. Це припадає на ІІІ декаду березня. На початку І декади квітня рослини щавнату досягають періоду овочевого використання (висота рослин сягає 15–20 см). В цей час щавель звичайний тільки починає відростати (висота рослин становить 2–4 см). Середньодобовий приріст рослин різних форм щавнату на початку вегетації становить 3,5–4,3 см. До початку стеблування щавнат можна використовувати як овочеву рослину (для приготування перших та других страв і салатів). За цей період урожайність зелені збільшується від 7–10 т/га на початку використання до 40–50 в кінці використання.

Loading...

 
 

Цікаве