WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нова стратегія маркетингу українського зерна - Реферат

Нова стратегія маркетингу українського зерна - Реферат

Розраховуючи навіть на помірковане зростання врожайності до 3,2 т/га (на 15% більше порівняно з періодом низьких урожаїв протягом останніх 15 років), а також на поступове розширення угідь під зерновими культурами, навіть ці дві досить консервативні оцінки передбачають досягнення країною позиції середнього нетто-експортера із 6,5–7,5 млн т пшениці та 4 млн т ячменю. Це свідчить про провідну роль на світовому ринку, що, наприклад, буде еквівалентно: а) 20–25% американського експорту пшениці; б) 70% аргентинського експорту пшениці; в) 40–45% експорту пшениці, відповідно, австралійського, канадського чи ЄС; г) австралійському експорту ячменю; д) 75% експорту ячменю ЄС; є) канадському експорту ячменю, помноженому на 2,5.

Такі перспективи передбачають нові підходи до оцінки маркетингової політики на зерновому ринку України, враховуючи потенціальні лідируючі позиції української пшениці, ячменю та кукурудзи на світових ринках.

Розвиток та вдосконалення маркетингових інституцій на зерноринку

Нижче запропоновано послідовність заходів, спрямованих на розвиток ринку зерна в Україні, з конкретними цілями. Слід зауважити, що здебільшого незмінна державна політика на цього ринку призвела до шкідливих наслідків більшості названих цілей.

Усі зазначені вище цілі повинні досягатися тісною співпрацею між: державними структурами та приватним сектором, організаціями приватного сектору, кооперативами та асоціаціями. Необхідне чітке визначення ролі держави та обласних державних адміністрацій для підтримки розвитку приватного сектору. Державі потрібно також вести моніторинг небажаних соціальних наслідків протягом перехідного періоду та процесу імплементації цих пропозицій і, відповідно, розвивати інструменти прямої підтримки прибутків для мало- та середньозабезпечених верств населення без втручання в конкурентне ціноутворення на зернові та на основні продукти їх переробки.

Порівняльні ролі державних агенцій та приватного сектору

Відповідно до наявних інструментів регулювання зернового ринку, уряд України сприймає високі врожаї не як відчутний внесок до економіки України, а як велику проблему, що потребує вирішення. Дивно, що країна, відома як одна із "зернових комор" світу, де зернові можна вирощувати і продавати за конкурентними цінами, розглядає високий врожай як проблему, що потребує державного втручання. Насправді уряд у 2004 році прийняв програму "Зерно України: 2004–2010 роки", де офіційно задекларував збільшення виробництва зернових до 42 млн т у 2010 році, заявивши також про подальше розширення виробництва.

Регулювання зернового ринку через приватний сектор

Дотепер уряд України чітко не визначив розподілу повноважень між приватним сектором та державними агенціями з питань розвитку ефективної маркетингової системи на зерновому ринку. Така невизначеність провокує різноманітні спроби (переважно не ринкові) впливу на основні принципи функціонування зернового ринку України.

Пропонується, щоб, як і в більшості країн світу, приватний сектор виконував розподіл зернових ресурсів відповідно до ринкових стимулів щодо: а) місць розташування; б) стандартів якості на зерно; в) сезону року. Всі комерційні операції повинен здійснювати приватний сектор. Він же має розвивати власні правила щодо комерціалізації зерна — від фермерів до переробних підприємств чи експортерів.

Питання приватизації елеваторів обговорюють уже досить давно. Уряд України демонополізував і приватизував більшість елеваторів ДАК "Хліб України". Спостерігалися певні успіхи щодо приватизації зернових елеваторів. Для кращого залучення інвестицій та визначення ролі державних установ потрібно завершити повну приватизацію ДАК "Хліб України". Як наслідок, з'явиться конкурентоспроможніша структура завдяки зміцненню приватних ринків. Ті різноманітні методи, до яких удається уряд України для інтервенції на зернових ринках, створюють надзвичайно великі ризики дефолту для підприємств, які ще перебувають у державній власності, оскільки це веде до значних фінансових збитків. Подібний дефолт обов'язково матиме негативні наслідки щодо інших операторів зернового ринку та Державного бюджету. Ставлячи завдання перед ДАК "Хліб України"купувати зерно в регіонах за цінами, близькими до експортних (ФОБ порти Чорного моря), обмежуючи фінансування, передбачене для таких завдань, можна викликати застосування неринкових механізмів для виконання обов'язків перед державними органами, задіяними в зберіганні, транспортуванні та перевалці зерна.

Замість упровадження витратних короткотермінових заходів, уряд повинен активно залучати приватний сектор до розробки законодавчого поля щодо регулювання зернового ринку. Якщо наявні законодавчі акти не передбачають таких дій, то уряд повинен їх переглянути та виправити згідно з потребою. Крім того, зосереджуючись на боротьбі із корупцією в маркетинговому каналі збуту зернових, можна досягти суттєвого прогресу в скороченні маркетингового ланцюга. Як зазначалося вище, ринки зерна потребують добре розвиненого правового поля, включаючи чітко функціонуючу систему забезпечення виконання зобов'язань за контрактами, таку саму як розроблена в рамках системи складських свідоцтв. Правовий статус контрактів та гарантія виконання зобов'язань за ними знизять ризики та скоротять торгові націнки. Є численні дослідження того, як наявні ризики виникнення корупції, зловживань, обманів, державних монополій тощо можна усунути. Це повинно стати для уряду головним завданням.

І ще — під час розвитку приватного сектору можливі непередбачувані наслідки, які потрібно відслідковувати, щоб вчасно їх вирішити: наприклад, соціальні наслідки, прояви монополізму в деяких областях, допомога в розвитку нових засобів моніторингу просування зернопродуктів маркетинговими каналами тощо.

Нарешті, уряд повинен зробити повністю нелегітимними будь-які втручання в ринок державних регіональних органів, бо вони ніколи не були корисними або ефективними. Накази, які видають губернатори областей, не забезпечені достатнім фінансуванням, створюють безладдя й занадто часто мають тенденцію підсилювати наявні монополії.

Роль уряду в зерновому секторі повинна зводитися до сприяння розвиткові приватного сектору, поліпшення ефективності його функціонування, а не до того, щоб він перебирав на себе функції активного трейдера (на внутрішньому чи зовнішньому ринках). Це значно підтримало б ціни фермерів та сприяло залученню інвестицій до сектору, покликаного підвищити міжнародну конкурентоспроможність України та надати можливості відновити статус провідного виробника та експортера зерна в світі.

Державний резерв

Роль державного резерву щодо зернових теж потрібно переглянути в країні, що стає однією з найбільших постачальників зерна. Висока вартість утримання значних резервів (хоча точних даних про запаси нема) має подвійне значення:

1) прямі витрати (оскільки Держрезерв потребує фінансування), а також витрати на зберігання (включаючи втрати та зниження якісних показників), що теж можуть бути досить істотними, хоча їх іноді навіть не сплачують). Враховуючи виникнення тимчасового дефіциту пропозиції, можна говорити про важливість державного резерву тільки за наявності катастрофічних ситуацій, наприклад дефіциту пшениці в розмірі 750 тис. — 1 млн тонн. Необхідне фінансування закупівлі становило б приблизно 60–90 мільйонів доларів, з витратами на зберігання (в т.ч. фінансування і втрати) в межах 10–13 мільйонів доларів щорічно;

2) непрямі витрати, які мають негативний вплив на фактичний розвиток ринку. Коли уряд України дає завдання на закупівлю чи продаж зерна із державного резерву, це може мати тимчасовий непередбачуваний вплив на ринкові ціни. Зокрема, поновлення ресурсів може спричинити порушення роботи ринку й негативно вплинути на його функціонування.

Щодо стратегічних запасів — їх потрібно закладати винятково для довгострокового зберігання і не використовувати для тимчасового впливу на внутрішній ринок. Операції поновлення запасів треба організовувати на основі відкритих тендерів, у яких зможуть взяти участь усі оператори внутрішнього ринку, тобто без жодної дискримінації, за винятком підприємств, занесених до "чорного списку"системи складських свідоцтв чи арбітражної системи стандартних контрактів. Відповідно, слід забезпечити публічність тендерів. Успішні тендери мають встановлювати ціну, близьку до ринкової, на ту саму кількість та якість у місці зберігання; або ціну найближчого ринку з урахуванням транспортних витрат. Комерційні продажі страхових запасів із подальшим їх експортом до третіх країн (включаючи елементи субсидування) заборонено.

Будь-яка операція поновлення запасів повинна розпочатись і завершитись протягом одного маркетингового року, і виконати її треба до запланованої національної програми поновлення страхових запасів. Період між продажами запасів та поновленням має бути якнайкоротшим.

Нарешті, щоб уникнути будь-якого порушення функціонування внутрішнього зернового ринку, поновлення національних запасів потрібно здійснювати поступово. Бажано, щоб на початку кожного маркетингового року поширювалась інформація про національну програму поновлення стратегічних запасів протягом року, включаючи також інформацію щодо обсягів поновлень протягом минулого маркетингового року. Якщо державні резерви мають статус державної таємниці із стратегічних міркувань, їх можна використовувати тільки в разі катастрофи або таких випадків, як тривале соціальне хвилювання, війна, стихійне лихо тощо, і в жодному разі — для маніпулювання ціноутворенням і обсягами зернових на ринку.

План заходів на середньострокову перспективу

Маркетингова маржа (різниця цін) між фермерськими господарствами, переробними підприємствами та експортерами розширюється, що пояснюється бажанням оптових операторів бути підготовленими до можливих негативних наслідків, спричинених існуванням великої кількості ризиків, які важко хеджувати: а) ризику невиконання комерційних контрактів (дефолту); б) ризику цінових коливань за відсутності форвардної торгівлі; в) ризику існування різних видів корупції в маркетинговому ланцюзі; г) ризиків, спричинених недобросовісними діями місцевих та центральних органів влади.

Встановлюючи загальну мету посилення зернового сектору України та зменшення ризиків, пропонується створити спільні комісії для розгляду нових змін (завдань) до державної політики та функціонування приватних маркетингових інституцій. Основні елементи, які потребують опрацювання комісіями, розглядали в попередніх секціях.

Loading...

 
 

Цікаве