WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нові сорти сої і перспективи виробництва її в Україні - Реферат

Нові сорти сої і перспективи виробництва її в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Нові сорти сої і перспективи виробництва її в Україні

Україна 2006 року зайняла перше місце в Європі за обсягами виробництва сої, тепер входить до дев'ятки найбільших країн -виробників цієї культури в світі, має велику перспективу розширення її посівів.

Сталося це завдяки створенню і впровадженню у виробництво сортів сої нового покоління, розробці та запровадженню сортової технології її вирощування, попиту на неї на ринку. Сьогодні культуру сої адаптовано до грунтово-кліматичних умов помірного клімату. Лише після скрупульозного вивчення наукових основ селекції, було створено вітчизняний цінний вихідний селекційний матеріал, сформувалися великі наукові центри селекції сої, склалися сприятливі економічні умови для прориву в соєвому виробництві. За 1961–2006 рр. виробництво сої зросло з 1 до 876 тис. т, або у 876 разів. Тільки за 2001–2006 рр. площа сої в країні зросла із 73 тис. га до 748, або в 10 разів, виробництво її насіння — із 73,9 тис. т до 876, або в 11,9 раза, урожайність — із 10,1 до 11,7 ц/га, або на 15,8%.

Україна вперше вийшла на світовий рівень нарощування білково-олійних ресурсів за рахунок сої. Цю тенденцію дуже важливо закріпити, використати позитивний досвід, виправити недоліки в її виробництві. Водночас уже лунають голоси про скорочення площ сої в окремих господарствах та заміну її ріпаком. Це буде великою помилкою. Не можна залишати стратегічного шляху виробництва сої. У світі в 2006/2007 МР вироблено сої 228 млн т, ріпаку — 46, тобто сої виробляють у п'ять разів більше, ніж ріпаку. До того ж, виробництво сої у найближчі десять років прогнозують збільшити на 70 млн т, виробництво ріпаку за останні три роки стабілізувалося. Тож і в нас доцільно й надалі нарощувати виробництво сої. Вона стабільно користується попитом на ринку, рентабельна, конкурентоспроможна, прибуткова.

У чому ж причина того, що на етапі збільшення виробництва немає повної віддачі від сої? На наш погляд, причина тут не тільки в несприятливих умовах минулого року, є ще кілька важливих моментів, а саме: в багатьох господарствах сою висівали вперше, до цього додалися слабка обізнаність фахівців у біології культури та недотримання технології вирощування. Через слабкий фінансовий стан під сою не вносять добрива, стимулятори росту, гербіциди, не проводять інокуляції, що унеможливлює використання продуктивного потенціалу. Побоюючись, що соя не дозріє, в центральних областях висівали переважно скоростиглі та ранньостиглі сорти, які дали меншу врожайність — на рівні 10–13 ц/га. Якщо замінити їх на середньоранньостиглі й середньостиглі сорти, можна одержати по 18–25 ц/га.

Досягнення. В нашій країні сформувався найбільший в Європі центр соєсіяння, виведено сорти сої, адаптовані до умов помірного клімату. Все це треба сповна використати у виробництві. Як наслідок багаторічної народної і наукової селекції, у слов'янському підвиді створено українську різновидність сої (Var. ukrainica Bаb.), яка об'єднує ультраскоростиглі, скоро- і середньостиглі сорти з вегетаційним періодом від 70 до 130 днів. Сучасні сорти сої української різновидності характеризуються новою архітектонікою рослин: за оптимальної густоти вони прямостоячі, мають обмежену гіллястість, потовщене стебло, трійчасті листки, переважно клиноподібної, овально-видовженої, яйцеподібної форми (центральний — симетричний, бічні — асиметричні), цільнокраї, з хвилястою зморшкуватою поверхнею листкових пластинок; велике насіння; низький ступінь опушення. Можна висівати широкорядно, із звуженими міжряддями і суцільним рядковим способом, з більшою густотою рослин. Вони мають високе прикріплення бобів нижнього ярусу, менші втрати під час збирання врожаю, високі якісні показники насіння.

Україна — лідер на континенті з кількості виведених і впроваджених сортів сої. У "Реєстр сортів рослин України" на сьогодні занесено 62 сорти сої української селекції. Потенціал урожайності скоростиглих сортів сої нового покоління становить 18–23 ц/га, ранньостиглих — 25–28, середньостиглих — 30–38 ц/га. Для кожної грунтово-кліматичної зони районовано цілу групу сортів, добре адаптованих до умов регіонів, вони надійно дозрівають, забезпечують високу врожайність.

Аналіз сортового складу посівів сої, які занесено в "Реєстр сортів рослин України", показав, що серед них у посівах переважали сорти ранньостиглої групи, це, з одного боку, гарантує дозрівання й одержання сухого насіння, з іншого — є досить ризикованим у разі посухи в другій половині липня — серпні, бо знизить урожайність цієї культури. Помилково робити ставку тільки на ранньостиглу групу сортів, які зазвичай менш урожайні. Мало висівали сорти середньостиглої групи, а вони врожайніші за ранньостиглі. Так, у 2006 р. серед занесених у Реєстр сортів вітчизняної селекції скоростиглі сорти сої займали 36683 га, або 6,9%; ранньостиглі — 277823 га, або 52,5%; середньоранньостиглі — 157007 га, або 29,7%; середньостиглі — 57596 га, або 10,9% (табл. 2).

У господарстві доцільно висівати два-три сорти сої різної скоростиглості, щоб забезпечити стабільний урожай, зменшити напругу під час жнив. Основні площі сої в Лісостепу й Степу слід зайняти середньоранніми та середньостиглими сортами, які ефективно використали б увесь вегетаційний період.

Було б помилкою думати, що в Україні сою можна вирощувати скрізь. Високі врожаї сої можливі лише в межах так званого соєвого пояса, поза яким виробництво її без зрошення є ризикованим, особливо в надпосушливих південно-східних і південних областях. З погляду перспективи, цю стратегічну культуру можна висівати на досить великій території правобережного й лівобережного Лісостепу, Північного, Центрального й Південно-Західного Степу, лісостепових районів Полісся та на зрошуваних землях Південного Степу.

Я глибоко переконаний, що в Україні соя може добре рости й формувати стабільний урожай там, де добре росте й формує високий урожай кукурудза на зерно. Соя й кукурудза, як дві рідні сестри, потребують майже однакових умов вирощування за кількістю тепла, опадів, родючістю грунту; вони добре чергуються в сівозміні, доповнюють одна одну (перша — як енергетична, друга — як білкова й олійна), зони їхнього вирощування однакові. Для вирощування цих культур використовують однакову грунтообробну й посівну техніку, гербіциди, комбайни тощо. Якщо в господарстві вирощують по 70–100 ц/га зерна кукурудзи, в ньому можна вирощувати сою по 25–30 ц/га. Тим більше, що тепер є сорти із значним потенціалом продуктивності — 30–40 ц/га.

Формування соєвого пояса. Введення сої в сівозміну потребує докорінних змін у розумінні чергування культур. Це посприяє зміні структури посівів, спеціалізації на виробництві цієї культури цілого рільничого регіону, освоєнню сучасної технології вирощування з використанням високопродуктивної техніки, мінімальному й нульовому обробітку тощо. Найбільшу віддачу забезпечує короткоротаційна сівозміна "соя — кукурудза", "соя — ячмінь", "соя — озима пшениця".

Створення соєвого пояса означатиме новий етап у виробництві культури сої, сприятиме біологізації землеробства, одержанню екологічно чистої продукції. Соя в короткоротаційній сівозміні відіграє найважливішу роль: вона як бобова культура за допомогою бульбочкових бактерій фіксує азот атмосфери, за рахунок цього на 70–80% забезпечує власну потребу в ньому, залишає після себе в грунті 60–80 кг/га і більше біологічного азоту. Введення її в сівозміну забезпечить збільшення врожаю подальших культур: кукурудзи — на 3–8 ц/га, озимої пшениці — на 2,5–4, ячменю — на 4–6 ц/га.

Основою соєвого пояса є сортове районування й біокліматичні ресурси регіону. Сорт можна вирощувати тільки у відповідній географічній широті на відстані 160–200 км з півдня на північ, в якій грунтово-кліматичні умови відповідають формуванню вегетативних і генеративних органів, забезпечать оптимальні умови для цвітіння, зав'язування, формування й наливання бобів, дозрівання до повної стиглості, а також сприятливі теплі умови, суху погоду в період збирання врожаю.

Loading...

 
 

Цікаве