WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нові сорти озимої пшениці - Реферат

Нові сорти озимої пшениці - Реферат

Реферат на тему:

Нові сорти озимої пшениці

До Реєстру сортів рослин України на 2004 рік занесено 85 сортів озимої пшениці, із них для зони Степу — 48, Лісостепу — 53, Полісся — 35 сортів. Це надає широкі можливості керівникам і спеціалістам у доборі сортів для різних агрокліматичних зон, різних рівнів господарювання, різних попередників, полів тощо. Разом з тим без належних фахових знань буває нелегко добрати і сформувати сортовій склад для конкретного господарства.

Найпершою умовою правильного добору сортів має бути ознайомлення з даними дослідження сортів у Державній службі з охорони прав на сорти рослин, у системі якої працює Український інститут експертизи сортів рослин (Київський філіал — у м. Бородянка), Центр сортознавства та сортовивчення (м. Біла Церква) та більш як 100 сортодослідних станцій у різних агрокліматичних зонах України. Під час добору сортів озимої пшениці м'якої варто послуговуватися такими чинниками.

1. Генетичний потенціал і тип вимог до умов вирощування.

Сорти за цим чинником бувають високоінтенсивні, напівінтенсивні та універсальні. До високоінтенсивних належать в основному низькорослі сорти — Колумбія, Смуглянка, Палма, Ремеслівна, Київська 8, Харус, Ятрань 60, Переяславка, Пошана, Дріада1, Кірія, а із старих — Скіф'янка, Одеська 162 та інші. На особливу увагу з цієї групи заслуговують перші два, які зареєстровані для всіх агрокліматичних зон і забезпечують високу урожайність та якість зерна. Сорт Смуглянка у 2002 році в Крижопільській держсортостанції сформував урожайність 114,1 ц/га. Генетичний потенціал продуктивності сортів цієї групи перевищує 100 ц/га, для реалізації його потрібні високий агрофон, сприятливі умови, суворе дотримання технологічного процесу, надійний захист від хвороб та шкідників. Рослини практично не вилягають. Віддача від внесення добрив у цієї групи сортів найвища. Оптимум реалізації потенціалу їх сягає 60–80%, а 20–40% — у резерві, якого буває достатньо для нарощування урожайності в найбільш сприятливі роки. Проте ці сорти недоцільно використовувати в умовах, де їхні можливості реалізуються лише на 30–40%. В умовах низького агрофону, поганих попередників, низького ресурсного забезпечення та в екстремальних умовах високоінтенсивні сорти можуть знижувати врожайність більшою мірою, ніж напівінтенсивні та універсальні. Для заможних господарів, які мають добре ресурсне забезпечення, можуть ретельно виконати агротехнологічний процес і прагнуть одержувати на частині площ високі врожаї, потрібні саме такі сорти.

Останніми роками селекційними закладами створено універсальний тип сортів. Основною особливістью сортів цього типу є високий (80–90 ц/га) рівень урожайності за інтенсивної технології вирощування та досить високий нижній поріг урожайності в середніх умовах господарювання, тобто на середніх та низьких агрофонах, при дещо нижчому рівні агротехнологічного процесу. До цього типу сортів можна віднести сорти Альбатрос одеський, Ніконія, Селянка, Подолянка, Крижинка, Перлина Лісостепу, Повага, Херсонська безоста, Зустріч, Застава одеська, Куяльник та інші. Ці сорти мають дещо нижчу стійкість до вилягання, добре реагують на агрофон, внесення добрив, хоч, на відміну від високоінтенсивних сортів, менш вимогливі до попередників. За дефіциту ресурсного забезпечення, добрив та пестицидів у виробництві найдоцільніше використовувати саме ці сорти. На особливу увагу заслуговують сорт Подолянка, який у всіх зонах формує стабільно високий урожай доброї якості, а також сорти Повага, Херсонська безоста — у цих самих зонах — та Куяльник — у зоні Степу і Лісостепу. Використовуючи ці сорти, хлібороби можуть одержувати високий і більш стабільний урожай.

Наступний тип представляють напівінтенсивні сорти. Сюди можна віднести сорти Венера, Веста, Елегія, Копилівчанка, Миронівська ранньостигла, Харківська 105, Одеська 267, Донецька 48. Вони найбільш адаптовані до несприятливих факторів зовнішнього середовища, ефективніше реалізують агрофони середньоеродованих і бідніших грунтів, природні ресурси грунтів. Їх можна розміщати після посередніх і гірших попередників, при відхиленнях від прийнятої агротехніки. Вони пластичніші щодо строків сівби. При розміщенні їх на високих агрофонах, по кращих попередниках, за сприятливих умов, ці сорти можуть вилягати і знижувати врожайність.

Виходячи з того, що в господарствах не всі площі посіву озимих можна забезпечити високим агрофоном, підібрати добрі попередники, організувати належний агротехнологічний процес, то в кожному із них варто висівати 3–5 сортів всіх трьох типів — високоінтенсивні, універсальні та напівінтенсивні, які мають бути взаємодоповнюючими, і при забезпеченні відповідних умов для кожного з них здатні давати високу і стабільну урожайність. Разом з тим, подекуди можна помітити однобоку тенденцію — до добору сортів лише високоінтенсивного типу, але з низькими адаптивними властивостями, які можуть давати досить високі врожаї лише на високих агрофонах, у дуже сприятливих умовах, коли не враховуються реальні можливості щодо забезпечення належних умов їх культивування та ресурсного забезпечення, що буває однією з причин низької врожайності або зниження продуктивності в несприятливі за погодою роки чи за інших екстремальних умов.

2. Час дозрівання.

Якщо раніше набір сортів у виробництві не мав значних відмінностей щодо вегетаційного періоду, то нині положення дещо змінилося. У Реєстрі є сорти різних груп стиглості. Рання група представлена найменшою кількістю — Знахідка одеська, Миронівська ранньостигла, Дріада, зі старих сортів — Донська напівкарликова. Це пояснюється тим, що селекціонерам важко поєднати в одному генотипі високу продуктивність і скоростиглість. До середньоранніх можна віднести Альбатрос одеський, Заставу одеську, Зустріч, Ніконію, Колумбію, Пошану, Куяльник, Смуглянку та інші, які достигають на 5–6 днів пізніше за ранньостиглі. Середньостигла група найчисленніша, сюди можна віднести сорти Володарка, Київська 8, Палма, Перлина Лісостепу, Переяславка, Повага, Пошана, Подолянка, Київська 8, Ятрань 60, Херсонська безоста, Ремеслівна та інші. Група середньопізніх включає сорти Венера, Веста, Елегія, Копилівчанка, Миронівська 65, Крижинка тощо.

У кожному господарстві варто мати сорти всіх груп стиглості. По перше — біологічний оптимум найвищої урожайності буває лише протягом 8–10 днів після настання стиглості, а при перестої щодня втрачається до 50–100 кг зерна на гектарі. За сівби одним сортом зібрати вирощене у такі короткі терміни важко, якщо ж висівати кілька сортів, різних за строками достигання, то їх збирають у міру досигання кожного в найбільш стислі строки і процес розтягується, створюється так званий збиральний конвеєр, тобто оптимізуються строки жнивного комплексу. По-друге, фактор скоростиглості в посушливих умовах інколи відіграє позитивну роль за рахунок формування урожайності в період до настання суховійних явищ і жорстоких посух. І, навпаки, в окремі роки при весняно-літніх посухах ранні сорти до випадання опадів уже закінчують формування зернівки, а дощі, які випадають пізніше, сприяють підвищенню продуктивності уже середньостиглих і середньопізніх сортів. Виходячи із цього чинника, у кожному господарстві варто висівати 3–5 сортів різних груп стиглості, причому, на нашу думку, рання й середньопізня групи мають займати приблизно по 15–20% посівних площ, середньоранні і середньостиглі — по 30–35% .

3. Адаптивні властивості, стійкість до несприятливих факторів середовища і стресів.

Дуже важливою властивістю є морозо- і зимостійкість сорту, адже випадки загибелі озимини від вимерзання в Україні трапляються приблизно один-два рази на десять років. Великий вплив на рівень зимостійкості мають загальний рівень культури землеробства і цільові агротехнічні прийоми. Проте визначальним фактором перезимівлі є генетична основа та біологічні властивості сорту. Придатними для вирощування в основних зонах України вважаються сорти із середньою-вищесередньою зимостійкістю, які витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 18...20°. Найкращими за зимостійкістю є сорти Венера, Веста, Копилівчанка, Харківська 105, Знахідка одеська, Лузанівка од., Ніконія, Одеська 267, Повага, Кірія, Ремеслівна, Подолянка, Глібовчанка, Володарка, Крижинка, Київська 8, які мають підвищену або вищесередню зимостійкість.

Більшість зареєстрованих сортів мають середню-вищесередню зимостійкість. Це — Альбатрос одеський, Миронівська 65, Харус, Зустріч, Куяльник, Пошана, Пріма одеська, Застава одеська, Поліська 90, Селянка, Херсонська безоста, Ятрань 60, Миронівська 67 та інші. Разом з тим, у реєстрі є частина сортів з пониженою зимостійкістю, а саме - Безоста 1, Панна, Доля, Данчанка 3, Обрій, Струмок, Іванівська остиста, Херсонська остиста, Одеська 162, Скіф'янка. Висівати такі сорти ризиковано .

Добираючи сорти за рівнем морозо-зимостійкості, слід зважити на те, що селекціонерам важко поєднати в одному генотипі високу продуктивність з доброю зимостійкістю, а тому часто високоврожайні сорти не мають доброї зимостійкості, і, навпаки, — сорти з підвищеною зимостійкістю мають нижчий генетичний потенціал урожайності.

Loading...

 
 

Цікаве