WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нарізні з’єднання у сільгосптехніці - Реферат

Нарізні з’єднання у сільгосптехніці - Реферат

Для стопоріння спеціальними елементами застосовують шплінти, шайби з вусиками та шплінтувальний дріт. Для стопоріння шплінтами у верхній частині гайки виконують прорізи, а у болту просвердлюють наскрізні отвори. Загвинчуючи гайку, її встановлюють так, щоб отвір у болту збігався з одним із прорізів гайки, а потім пропускають через отвір і проріз розвідний шплінт. Так пов'язують в одне ціле болт з гайкою. Шплінти виготовляють з дроту напівкруглого перерізу, зігнувши його вдвоє плоскими сторонами один до іншого. Для зручності розведення кінці шплінтів виготовляють із різною довжиною.

Для стопоріння круглих гайок широко використовують спеціальні пелюсткові шайби. При цьому на нарізаній частині стрижня болта виготовляють неглибоку канавку, в яку входить внутрішній носок шайби, не даючи змоги їй провертатися відносно болта. А одну із зовнішніх пелюсток шайби загинають у прорізь гайки, завдяки чому і досягається нерухомість або замикання гайки відносно болта. Таке стопоріння нарізі часто використовують під час кріплення внутрішніх кілець підшипників кочення типу 11000 і 111000.

Стопоріння гайки або головки гвинта відносно деталі досягають також стопорними шайбами з лапками, одну з яких загинають на грань гайки, а іншу — на грань деталі.

Гайки та головки болтів у групових болтових з'єднаннях нерідко застопорюють за допомогою м'якого дроту. Для нарізей невеликих діаметрів застосовують стопоріння за допомогою смоли, лаку та фарби.

Але ці способи мають вади: ступінчаста затяжка, потреба у свердлінні отворів, порівняно висока вартість.

Болти (гвинти) та гайки виготовляють з таких матеріалів: сталь Ст.3, сталь 10, сталь 20, сталь 35, сталь 45, а у відповідальних випадках — із легованих сталей 35Х, 38ХМЮА та 45Г.

Класи міцності болтів часто позначають на торцях їхніх головок. Якщо на торці стоять цифри 4.6, то це свідчить, що перше число, помножене на 100, визначає мінімальне значення граничної міцності матеріалу в МПа, а друге число означає відношення межі текучості (плинності) до межі міцності (добуток першого числа на друге, збільшений на 10, визначає межу текучості). Отже, болти, гвинти та шпильки класу міцності 3.6 виготовляють із сталі Ст.3 та сталі 10; 4,6 — із сталі 20; 5.6 — сталі 30, сталі 35; 3.8 — сталі 35Х, 38ХМЮА, 45Г.

Механічні властивості гайок позначаються одним числом, яке після множення на 100 дає величину межі міцності, що виникає від випробовуваного навантаження. Матеріал гайок — такий, як і болтів. Лише в агресивних середовищах гайки часто виготовляють із бронзи, латуні, міді та пластмаси. Пружинні шайби виготовляють із сталі 65Г, які після виготовлення гартують до твердості HRC = 40...45.

На практиці трапляються гвинти різних конструкцій, наприклад: римболти, головка яких має вигляд кованого кільця для захоплювання під час підйомів транспортованих вантажів; відкидні гвинти з отворами для осей для задраювання люків, кришок, ілюмінаторів тощо; двосторонні гвинти-стяжки; анкерні болти з Т-подібними головками або з отвором для чеки, що зручно для роботи з анкерними плитами, які заливають у бетонні фундаменти.

Особливий вид гвинтів мають різні конструкції саморізів шурупів та "глухарів" по дереву і пластмасах.

Складання гвинтових з'єднань виконують зазвичай за допомогою гайкових ключів: звичайних (рожкових), торцевих, для внутрішнього захоплювання головки, спеціальних, а також викруток та інших пристроїв.

За масового складання однотипних з'єднань застосовують електричні або пневматичні гайковерти або викрутки. Якщо треба загвинчувати гвинти з точною затяжкою, то використовують динамометричні ключі або ключі граничного моменту.

Під час затягування гвинтів великого діаметра (d більше 50–60 мм), де потрібно мати дуже велике зусилля затягування, слід використовувати температурну деформацію гвинта. Можна спочатку гайку затягнути вручну до вибирання зазору, а потім спеціальним стрижневим електропідігрівачем (ТЕН), який вставляють в осьовий отвір гвинта, нагрівають гвинт. Поздовжня температурна деформація гвинта має бути під час нагрівання більшою, ніж деформування його під час затягування. Потім гайку вільно повертають на розрахований кут b, який відповідає потрібній величині затягування. Після вимикання електропідігрівача гвинт захолоне і стисне з'єднувані деталі з потрібним зусиллям.

Під час роботи затягнутих гвинтових з'єднань зусилля між витками гайки розподіляються нерівномірно. Перший виток (до опорної поверхні) має навантаження близько 34% повної сили затягування, а останній — 10-й — має дуже мале навантаження — близько 0,9%. Це дає право виготовляти менші за висотою гайки, що мають 6 витків нарізі. А для рівномірного розподілу силового потоку можна використовувати підвісні гайки та гайки з проточками на опорній поверхні, а також зрізувати витки гайки на конус, що дасть змогу мати більш піддатливі нижні витки.

Найбільша кількість руйнувань болтів, гвинтів і шпильок у нарізних з'єднаннях спостерігається в місцях найбільшого навантаження витка у площині контакту гайки з опорною деталлю (до 63–65%).

Для захисту від корозії на болти, гайки та шайби наносять захисне покриття з цинку, міді тощо. Проте після загвинчування захисне покриття пошкоджується, а в нарізне з'єднання може потрапити волога, і тоді, внаслідок дії корозії, болти й гайки неможливо відкрутити. Для захисту нарізних з'єднань їх перед загвинчуванням слід покривати мастилом. Для цього промисловість виготовляє різні марки мастила. Наприклад, мастила для нарізі типу Р-2,113, Р-402, Р-416, що складаються з індустрійних мастил типу И-45, И-50, які загущені алюмінієвими та літієвими милами стеаринової кислоти й мають такі добавки, як графіт, порошок свинцю, цинку і мідну пудру. Такі мастила полегшують згвинчування та розгвинчування нарізних з'єднань, довго зберігають нарізь від корозії, забезпечують герметичність нарізного з'єднання за тиску до 70 МПа, але вони дорогі й дефіцитні. Тому практикам радимо перед складанням змащувати нарізі деталей нарізних з'єднань трансмісійними мастилами типу ТАД-17,ТАП-15 або нігролом. Вони мають добру липкість і не змиваються водою.

На жаль, деякі господарі змащують нарізь солідолом. Це завдає шкоди, бо солідол змивається водою, і такі з'єднання швидко ржавіють.

Для ущільнення нарізних з'єднань можна використовувати саморобні герметики. Якщо нарізне з'єднання і передбачено розбирати, то варто використовувати невисихаючий герметик. Для його виготовлення до нітроемалі слід додати близько 10% рицинової олії, старанно її перемішати й поставити у відкритому посуді у тепле місце, наприклад, на батарею центрального опалення. Розчинники, які входять до складу нітроемалі, через деякий час (два-три дні) випаруються, суміш загусне, і герметик буде готовий до вживання. Якщо потрібно швидко виготовити герметик, то можна зробити звичайну водяну баню і, часто помішуючи, довести суміш до потрібної густини. Цей герметик надійно захистить з'єднання не лише від вологи, а й від дії бензину та мінеральних мастил. Цим герметиком можна змащувати також ущільнювальні прокладки, наприклад, під бензонасос, кришку клапанів, піддон картера тощо.

Як висихаючий герметик для стопоріння нарізних з'єднань можна використовувати суміш такого мінералу, як тальк із клеєм БФ-2. Готують суміш безпосередньо перед вживанням, змішуючи два компоненти до сметаноподібної густини. Після нанесення, наприклад, на нарізь шпильки головки блока, шпильку загвинчують, а суміш висихає і надійно герметизує та стопорить нарізь.

Нарізні з'єднання, які працюють за високих температур, наприклад, кріплять випускні колектори та глушники, перед складанням краще змащувати графітним мастилом або посипати порошком графіту. Це мастило навіть за найвищих температур дає змогу легко розкручувати такі нарізні з'єднання. Коли нема графіту, болти і гайки краще спочатку знежирити бензином, уайт-спіритом, ацетоном або чотирихлористим вуглецем, а потім збирати. Відсутність мастила у нарізі зменшить можливість пригоряння ("прикипання") гайки до тіла болта, а потім полегшить розбирання такого нарізного з'єднання.

Для прикладу наведено дані про кількість нарізних з'єднань у висівному агрегаті, що складається з трактора МТЗ-80 та сівалки типу FRANZ KLEINE (рисунок). Усього в висівному агрегаті застосовано понад 300 нарізних з'єднань (точніше — 303 шт.). У сівалці KLEINE застосовано найбільше нарізних з'єднань із наріззю М6 — 38 шт. та найменше М16 — 5 шт. А в тракторі МТЗ-80 найбільш застосовано нарізних з'єднань з наріззю М8 — 51 шт. та найменше болтів М16 — 2 шт.

Loading...

 
 

Цікаве