WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Нарізні з’єднання у сільгосптехніці - Реферат

Нарізні з’єднання у сільгосптехніці - Реферат

Реферат на тему:

Нарізні з'єднання у сільгосптехніці

Нарізь — це гвинтова поверхня, що утворюється на тілах обертання. Застосовують нарізь як засіб для з'єднання, ущільнення або забезпечення заданих переміщень деталей машин. Вашій увазі пропонуємо практичні поради догляду за нарізними з'єднаннями у сільськогосподарській техніці.

Залежно від форми поперечного перерізу тіла, що обертається, розрізняють нарізь трикутну, трапецієподібну упорну, напівкруглу тощо. За чинними стандартами, трикутна нарізь буває метричною (a=60°) та трубною (a=55°).

Метричну нарізь з основним (крупним) кроком позначають буквою М та числами, що визначають зовнішній діаметр (d) у міліметрах, наприклад M8; М16; М27 тощо, а за позначень із дрібним кроком додають число, що позначає крок нарізі (S), мм: М6x0,6; М24х1,5; M64х2 тощо.

Трубна нарізь має наближено такий самий профіль, як і метрична, але дещо менші розміри. Нарізають трубну нарізь не лише на трубах, а й на стрижнях. Позначається вона словом "Труб" і значеннями зовнішнього діаметра у дюймах та класу точності, наприклад, Труб 2 "кл.2, якщо трубна нарізь нарізана на конічному елементі — К Труб 3/4".

У нашій країні найширше застосовувана метрична нарізь із кутом профілю 60°. За допомогою нарізних з'єднань можна доволі точно регулювати осьову "гру" у конічних підшипниках, зазори у клапанах двигунів внутрішнього згоряння. Для цього потрібно знати крок нарізі, а потім, розділивши його на величину потрібного зазору, визначити частину кола, на яку потрібно відпускати регулювальну гайку, коли зазор вибрано.

Наприклад, у конічних підшипниках маємо відрегулювати зазор у межах 0,20–0,25 мм. Крок нарізі регулювальної гайки — 1,5 мм. Тоді потрібно відпускати регулювальну гайку на 1/6–1/7 оберта. Якщо гайка має шість граней, то слід виконати поворот у зворотному напрямку на одну грань. До речі, за відсутності наріземіра для визначення кроку нарізі можна скористатися такими способами. За допомогою шматка паперу (бажано білого) зробити відбиток гвинтової нарізі. Відмірявши за допомогою штангенциркуля або навіть лінійки десять кроків (для підвищення точності) і розділивши одержану відстань на десять, визначити крок нарізі з доволі доброю точністю — для практичних потреб.

До складу нарізних з'єднань входять болти, гвинти, шпильки, гайки, гвинтові стяжки, нарізні вставки, шайби тощо. Якщо стрижень із головкою та гвинтовою нарізкою згвинчують з гайкою, то дістають болт, а коли той самий стрижень загвинчують в якусь деталь, то отримують гвинт. Якщо стрижень, замість головки, має нарізь, то його називають шпилькою. Гвинтові стяжки — це такі деталі, в яких дві гайки з правою і лівою наріззю розміщені на одній осі з певною відстанню. Нарізні вставки мають вигляд циліндричного пустотілого стрижня, який має нарізь і внутрішню, і зовнішню. Найпростішою нарізною вставкою може бути пружина з дроту, діаметр якого дорівнює половині різниці діаметрів нарізей зовнішньої та внутрішньої, а крок, — відповідно, кроку нарізі.

Нарізі бувають циліндричні та конічні. Якщо на циліндричну поверхню, яка слугує основою, нагвинчувати плоску фігуру у вигляді трикутника, прямокутника, трапеції або півкола, то одержимо циліндричну нарізь, відповідно, трикутну, прямокутну, трапецієподібну або круглу. За напрямком спіралі нарізі бувають праві та ліві. Якщо гвинтова лінія рухається зліва вгору направо — це права нарізь, якщо справа вгору наліво — ліва.

Найбільше застосовують у техніці праву нарізь, а ліву використовують лише в окремих випадках. За кількістю заходів нарізі бувають однозаходні (якщо переміщується лише один профіль під час створення гвинтової лінії) та багатозаходні. Усі кріпильні нарізі однозаходні. Багатозаходні нарізі використовують у гвинтових механізмах. Конічна нарізь створюється на основній поверхні у вигляді конуса. Таку нарізь застосовують, щоб з'єднувати щільно труби, маслянки тощо.

Виготовляють нарізь так:

а) за допомогою мітчиків і плашок (вручну). Цей спосіб малопродуктивний і його використовують лише під час ремонту машин і в індивідуальному виробництві;

б) нарізанням за допомогою різців на токарно-гвинторізальних верстатах;

в) фрезеруванням на спеціальних нарізнофрезерних верстатах (на великих діаметрах і з великою точністю);

г) відливанням (із чавуну, скла, металокераміки, пластмаси та порцеляни);

д) видавлюванням на тонкостінних деталях із жерсті, пластмаси тощо.

За призначенням нарізі бувають кріпильні та ходові. Найчастіше кріпильні нарізі бувають трикутного профілю, рідше — трубна нарізь, що має також заокруглений при вершинах трикутний профіль. Ще рідше застосовують круглу нарізь. Ця нарізь добре себе зарекомендовує у дуже забруднених умовах і за динамічних та ударних навантажень. Є спеціальні нарізі для саморізів, гвинтів по дереву (шурупів і "глухарів"). Для гвинтових механізмів використовують ходову нарізь, яка буває прямокутною, трапецієподібною, симетричного або несиметричного профілю. Останню називають упорною наріззю. Для зменшення тертя і спрацювання у ходових нарізях найширше застосовують прямокутний профіль.

Щоб зменшити пошкодження з'єднувальних деталей, під гайку або головку гвинта ставлять шайби. Є також спеціальні стопорні шайби, за допомогою яких запобігають самовідгвинчуванню у нарізях, що виникає внаслідок дії змінних навантажень, коливань і вібрацій.

Стопоріння у нарізях досягається багатьма способами, їх можна класифікувати так: підвищення тертя (контргайки, пружинні шайби, неповні останні витки у гайці, пластмасове кільце у гайці) і жорстке з'єднання гайки з тілом болта (шплінтом, лаком, герметиком висихаючим, зварюванням); жорстке з'єднування гайки з тілом з'єднуваних деталей (лаком, клеєм, приварюванням деформованими шайбами).

Унаслідок послідовно змінюваних за величиною та напрямком поперечних сил стискування та розтягування у нарізних з'єднаннях виникає послаблення затяжки, що призводить до зменшення або повністю місцевого зняття корисних сил тертя у нарізі. Це послаблення обумовлено також зміною осьового навантаження, зміною температури, а також виникає внаслідок пружних коливань уздовж осі гвинта.

Це добре ілюструється на нарізних з'єднаннях у двигунах внутрішнього згоряння, де відбувається і зміна температури, коливається тиск у циліндрах під час згоряння робочої суміші та додаткові динамічні навантаження від незрівноважених сил інерції. З огляду на це нарізні з'єднання двигунів внутрішнього згоряння потребують спеціальних надійних засобів стопоріння. У регулювальних гайках, які не повинні сильно затягуватися, наприклад у гайках для регулювання зазорів у підшипниках кочення, між штовхачами клапанів і клапанами слід використовувати гарантоване спеціальне стопоріння навіть за спокійних режимів роботи.

Існують такі види стопоріння:

а) завдяки додатковому тертю;

б) спеціальними додатковими елементами (шплінтами, шайбами);

в) пластичним деформуванням або приварюванням.

Стопоріння додатковим тертям засноване на створенні додаткових сил тертя, які зберігаються під час зняття з гвинта зовнішнього осьового навантаження та допускають стопоріння у будь-якому проміжному положенні гайки (контрмутри).

Застосування контргайки є найстарішим засобом стопоріння. Під час затягування контргайки (верхня гайка) основна (нижня) гайка утримується від обертання ключем, а частина болта, яка розміщена між гайкою та контргайкою, буде розтягнута. При цьому навіть за зменшення зовнішнього осьового навантаження на болт у нарізі, завдяки пружним силам розтягнутої ділянки болта, зберігатимуться значні сили тертя, які перешкоджатимуть самовідгвинчуванню.

За відносно спокійного навантаження застосовують для стопоріння нарізі спеціальний гвинт, який розміщено перпендикулярно осі болта і який натискає на нарізь через мідну або свинцеву прокладку або який розміщений паралельно осі болта і деформує гайку, що має прорізь.

Доволі широкого розповсюдження набули гайки, як самі контряться, тобто мають радіальний натяг нарізі внаслідок деформації верхньої частини гайки на еліпс або за наявності кількох радіальних прорізів.

Для самоконтрування гайок у них виконують також завальцьовані пластмасові кільця. На цих кільцях нарізь не нарізається під час виготовлення гайок. Вона утворюється під час нагвинчування гайки на болт, причому у такому разі забезпечуються великі нормальні зусилля та сили тертя між наріззю болта і гайкою.

Контргайки цангового типу під час загвинчування обтискуються конічними поверхнями гайки, й це істотно збільшує тертя. Контргайка типу арки під час загвинчування розгинається і заклинює нарізь.

Стопоріння за допомогою пружинних шайб доволі поширене у сільськогосподарських машинах як найпростіше і найдешевше. Проте це стопоріння має й значні недоліки. По-перше, пружинна шайба під час загвинчування гострим краєм обдирає фарбу на опорній поверхні з'єднуваної деталі, а під час зволожування там відбувається активний корозійний процес.

По-друге, пружні властивості розрізних шайб не постійні, а тому надійність стопоріння мала. По-третє, лише один розріз на шайбі створює ексцентричне навантаження, яке викликає додаткове напруження згину в тілі болта. Це напруження у кілька разів перевищує напруження розтягу. Цього недоліку можна позбутися за застосування асиметричних пружинних шайб із кількома відігнутими вусиками. Через це для стопоріння краще використовувати деформовані шайби, в яких один вусик загинають у спеціальний отвір деталі, а інший вусик або край шайби після загвинчування гайки загинають на її грань.

Loading...

 
 

Цікаве