WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Найпоширеніші у виробництві сорти сої для степової зони - Реферат

Найпоширеніші у виробництві сорти сої для степової зони - Реферат

Реферат на тему:

Найпоширеніші у виробництві сорти сої для степової зони

Соя є справжнім шедевром природи, адже її білок за своїм складом дуже близький до білка тваринного походження і в багатьох випадках спроможний замінити його.

Правильний вибір сорту — одна з вирішальних умов одержання максимального врожаю. У кожному господарстві потрібно вирощувати два-три сорти, що різняться тривалістю вегетаційного періоду, стійкістю проти хвороб, шкідників і несприятливих факторів середовища (знижені температури, посухи тощо).

Одним із найдоступніших сільгоспвиробникам прийомів зниження негативного впливу чинників зовнішнього середовища, що лімітують рівень врожайності сої, є підбір сортів, пластичність яких найбільшою мірою відповідає конкретній зоні вирощування.

Для стабільного виробництва насіння сої у зрошуваних умовах Півдня України, що характеризуються великою мінливістю погоди, розмаїттям грунтово-кліматичних зон, доцільно обрати три-чотири різні за скоростиглістю сорти, зокрема як високоінтенсивні з вузькою нормою реакції для вирощування на кращих агрофонах, так і сорти із широкою нормою реакції, високою адаптивністю до посушливих умов і досить високим нижнім рівнем урожайності на гірших агрофонах.

Нижче наводимо характеристику найпоширеніших у виробництві степової зони країни сортів сої селекції Селекційно-генетичного інституту.

АРКАДІЯ ОДЕСЬКА. Сорт одержали способом впливу мутагена диметилсульфату в газовій фазі на насіння сорту ВНИИМК 9186. Один із найбільш високобілкових районованих у нашій країні сортів. Характеризується оптимальною для Півдня України тривалістю вегетаційного періоду, що в Одеській області, наприклад, становить 105–115 днів.

У КСП "Україна" Кілійского району врожай насіння Аркадії одеської досяг 22,7, у КСП "Прикордонник" цього ж району збирали і по 30 ц/га.

Аналіз структури врожаю впродовж кількох років показав, що цей сорт перевершує інші за надземною масою, кількістю вузлів, бобів і насінин на рослині, за масою насіння з рослини і масою 1000 насінин. Він також має вищий збиральний індекс і підвищену висоту прикріплення нижніх бобів.

Значну перевагу показав сорт і в Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Дані сортодільниць і виробнича практика свідчать: Аркадія одеська за сприятливої погоди здатна давати врожай 25–26 ц/га в суходільних умовах і 35–36 ц/га — на зрошенні. Це найпоширеніший в Україні сорт.

Основні апробаційні й ботанічні особливості такі. Листки — трійчасті, середнього розміру, темно-зелені, із загостреним кінчиком. Боби — бурі, злегка зігнуті, по 2–3 насінини. Насіння — овальне, жовте, без пігментації, рубчик великий, темно-коричневий, з білим вічком. Маса 1000 насінин — 160–190 г. Висота прикріплення нижніх бобів — 10–12 см. Стійкість проти ураження фузаріозом, пероноспорозом та іншими грибними хворобами вища за середню.

Сівбу треба проводити із шириною міжрядь 45 см, нормою висіву 600–700 тис. схожих насінин на гектар. Перед сівбою насіння обов'язково обробити Нітрагіном, на бідних грунтах вносити по 60 кг/га азоту і 30 кг/га калію.

ОДЕСЬКА 124. Сорт одержали внаслідок впливу гамма-променями в дозі 5 крад на насіння сорту Перемога. Головна його перевага полягає в сполученні властивостей високої посухостійкості й доброї чутливості до інтенсивних факторів землеробства.

Характеризується недетермінантним типом росту, інтенсивним рудим опушенням стебел і стулок бобів, фіолетовим забарвленням квіток, середнім розміром листків із загостреними кінчиками, високорослістю, гладенькою і блискучою насіннєвою шкіркою.

Про підвищену чутливість сорту до інтенсивних чинників рільництва свідчать результати державного сортовипробування в Краснодарському краї. У 1987 р. на Кавказькій сортодільниці його врожай на суходолі досяг 40,7 ц/га за тривалості вегетаційного періоду 107 днів.

У середньому за три роки в Криму (Кримський інститут агропромислового виробництва УААН) урожайність Одеської 124 була вищою на 4,1 ц/га проти районованого стандарту Херсонська 908. У КСП "Україна" Кілійского району Одеської області його середній показник за три роки на зрошенні становив 23,6 ц/га. У 1988 р. в КСП ім. Кірова Вознесенського району Миколаївської області врожайність на зрошенні досягла 34,1 ц/га.

АЛЬТАЇР. Виведено зі складної гібридної популяції, яку одержали від схрещування північноамериканських і канадських сортів Портейдж, Альтона, Свіфт, Фламбо і Маккол. У конкурсному сортовипробуванні на зрошенні в СГІ за 1987–1989 рр. збір протеїну з гектара становив 10,4 ц/га. У 1992 р. середній врожай на сортодільницях степової зони України досяг 18,7 ц/га за тривалості вегетаційного періоду 118 днів. У Лісостепу ці показники, відповідно, становили 18,2 ц/га і 123 дні. Максимальний врожай (33,6 ц/га) зібрали на Слов'яносербській сортодільниці Луганської області в 1991 році. У Кримському інституті агропромислового виробництва УААН врожайність цього сорту досягла 29,2 ц/га (на зрошенні). В Одеській області на Ізмаїльській сортодільниці за 1992–1993 рр. врожай сорту Альтаїр становив 27,8 ц/га (порівняймо з 18,2–18,4 ц/га скоростиглих національних стандартів Київська 27 і Соєр 2–95). Високу продуктивність цього сорту виявлено на багатьох сортодільницях степової і лісостепової зон країни. Зокрема, на Новосільській сортодільниці Чернівецької області в 1991 р. одержали по 23,5 ц/га насіння за 17,9 ц/га в стандарті. На Машівській сортодільниці Полтавської області в 1991 р. зібрали по 17,3 ц/га насіння Альтаїру, тоді як Білосніжка дала 15,2, Жемчужная — 14,6, а Київська 27 -11,0 ц/га. У зазначеному році на Черкаській сортодільниці врожай Альтаїру досяг 23,5 ц/га при 21,0 у Білосніжки і 22,6 в Іскри. У 1992 р. на Тлумачській сортодільниці Івано-Франківської області Альтаїр дав 16,6, Київська 27 — 12,0, Прикарпатська 81 — 10,0 ц/га.

На Борщевській сортодільниці Тернопільської області виростили по 21,2 ц/га насіння Альтаїру; 13,6 ц/га — Київської 27; 14,9 ц/га — Прикарпатської 81. У 1992 р. на Каховській сортодільниці Херсонської області врожай цього сорту досяг 30,0 ц/га при 23,1 ц/га в сорту Південь 30. У 1997 р. у КСП "Одеська птахофабрика" Одеської області зібрали по 25,5 ц/га насіння Альтаїру.

Цінною його особливістю є скоростиглість, що дає змогу вирощувати сорт практично на всій території України. Сорт дозріває на 8–9 днів раніше за сорти Аркадія одеська і Південь 40. Тривалість вегетації приблизно така сама, як у сортів Київська 27, Південь 30, Прикарпатська 81. Завдяки подовженому репродуктивному періодові, сорт має підвищену стабільність урожаю. В польових умовах стійкий до грибних, бактеріальних і вірусних захворювань.

ЧОРНОБУРА. Сорт одержали внаслідок реалізації колективної селекційної програми, в якій беруть участь Селекційно-генетичний інститут УААН, Інститут землеробства УААН і Інститут фізіології рослин і генетики НАН. Виведено методом багаторазового індивідуального добору з гібридної популяції Л 89-10 і Манчжурська. Лінію Л 89-10 було створено на Кіровоградській дослідній сільськогосподарській станції; колекційну форму Манчжурська одержали із Всеросійського інституту рослинництва ім. Н. Вавилова (Санкт-Петербург).

У зоні Північного Лісостепу сорт Чорнобура, крім оптимальної тривалості вегетації і високої продуктивності, показав високий рівень холодостійкості під час проростання і на ранніх фазах росту, посухостійкості — у період генеративного періоду.

У конкурсному випробуванні в Київській області середній врожай насіння становив 19,7 ц/га із вмістом білка 38,6% і олії 19,0%. Вегетаційний період тривав 119 днів.

За роки державного випробування добре себе показав на багатьох сортодільницях і сортовипробувальних станціях майже всіх зон України. Високий урожай Чорнобура дала в Степу як на суходолі, так і на зрошенні. У незрошуваних умовах у середньому за три роки вона перевищила скоростиглі стандарти: Київську 27 на 1,8, Соєр 2-95 — на 1,6 ц/га. На поливанні цей приріст сягав, відповідно, 2,8 і 2,1 ц/га. У степових умовах, зазвичай, дозріває в середині або кінці серпня, що дає можливість гарантовано після збирання сіяти озиму пшеницю.

У зоні Полісся сорт теж виявився одним із кращих за середньої врожайності 26,5 ц/га. У виробничих умовах КСП ім. Щорса Білоцерківського району Київської області в 1991 р. зібрали по 22 ц/га його насіння, у посушливому 1992 — 14,7, а в холодному 1993 р. — 16,3 ц/га.

Сорт має дрібне насіння, завдяки чому можна знижувати норму висіву на 15–20 кг/га за оптимальної густоти травостою. Аналіз результатів сортодільниць і сортодослідних станцій країни свідчить про те, що вологість насіння в цього сорту під час збирання на 2–2,1% нижча, ніж в інших сортів. Таким чином, насіння Чорнобурої не потребує додаткового сушіння, що істотно поліпшує її економічні показники й рентабельність. Наприклад, у середньому за 1990–1993 рр. у зрошуваних умовах степової зони вологість насіння скоростиглих сортів Київська 27, Соєр 2–95, Бистриця 2 й Ізумрудна становила 13,5%, Чорнобурої — 11,4%. За цей же період, у цілому по Україні, ці показники, відповідно, становили 15,5 і 13,5%.

В умовах Степу Чорнобура є ультраскоростиглим сортом, у Лісостепу й на Поліссі — скоростиглим. Висота головного стебла — середня. Опушення стебла й стулок бобів темно-коричневе, густе. Дозрілі боби темно-коричневі, майже чорні. Насіннєва шкірка коричнева, рубчик великий, овальний, коричневого кольору. Насіння під час збирання стійке до травмування робочими органами комбайна, що підвищує його посівні якості.

Сорт стійкий у польових умовах проти бактеріальних і грибних хвороб, його можна висівати на п'ять-шість днів раніше за поширені у виробництві сорти.

Чорнобуру рекомендовано для вирощування в степовій і лісостеповій зонах України як на зрошенні, так і в суходільних умовах.

УСПІХ. Сорт створено з допомогою схрещування американського сорту Еванс із лінією канадського походження Л 31-31, що веде свій родовід із популяції Харосой х Фіскебі 5. У конкурсному випробуванні Селекційно-генетичного інституту відзначився високою продуктивністю насіння, оптимальною для Півдня України тривалістю вегетаційного періоду, доброю технологічністю, вкрай високим вмістом олії в насінні (23%).

За роки державного випробування середня врожайність сорту в суходільних умовах степової зони країни становила 16,9 ц/га за тривалості вегетації 130 днів. Маса 1000 зернин досягла 150,7 г — найвища в скоростиглій групі.

Сорт Успіх вирізняється високорослістю (85,8 см), стійкістю до вилягання, осипання й посухи; нижні боби прикріплені на висоті 16,2 см, що гарантує істотне зменшення втрат під час збирання.

На зрошенні в Степу України середній урожай мали по 19,5 ц/га за олійності насіння 26,8%. У 1995 р. на Кримській дослідній сільськогосподарській станції в екологічному випробуванні сорт зайняв перше місце з урожайністю 39,4 ц/га. Кращий американський сорт Хардін 91 тут дав лише 31,3 ц/га. Практично те саме мали в 1997 р. на Одеській дослідній сільськогосподарській станції, де сорт Успіх дав по 40 ц/га. У КСП "Зоря" Братського району Миколаївської області за 1994–1997 рр. у суходільних умовах його насіння збирали по 20,5 ц/га. У Кримському інституті агропромислового виробництва УААН одержали врожайність цього сорту по 28,9 ц/га (на зрошенні).

Сорт вирізняється фіолетовим забарвленням квіток, сірим опушенням стебла й стулок бобів. Форма листочків яйцеподібна, розмір середній, облистяність висока. Рослини стійкі до вилягання. Форма бобів пряма, насіння жовтого кольору, рубчик сірий, середнього розміру. Сорт Успіх рекомендовано для вирощування в степовій зоні України.

ХАДЖИБЕЙ. Створено завдяки багаторазовому індивідуальному добору з гібридної комбінації Еванс х Л 31-31. Сорт Еванс виведено в США. Він вирізняється високою продуктивністю й доброю адаптивністю. Селекційну лінію Л 31-31 одержали в Канаді від схрещування ультраскоростиглого шведського сорту Фіскебі 5 і американського сорту Блекхок.

До Державного реєстру сортів України Хаджибей занесено з 2001 року. Під час випробування в суходільних умовах Одеської області в 1994–1998 рр. він виявився найбільш продуктивним. За цей період його середній урожай становив 19,2 ц/га, тоді як сорт одеська Аркадія дав 14,8 ц/га, а сорт Альтаїр — 14,4 ц/га. Вміст протеїну (36,9 %) і олії (21,8 %) у насінні середній.

Середній урожай в усіх зонах України в 1997–1999 рр. становив 25,7 ц/га за тривалості вегетаційного періоду 114 днів. Сорт характеризується високорослістю (96 см), стійкістю до вилягання, осипання й посухи; нижні боби прикріплені досить високо над поверхнею грунту (16,5 см). Не уражується пероноспорозом, аскохітозом і бактеріозом. У 1997 р. на Артемівській сортодільниці Донецької області його врожай досяг 30,7 ц/га, а в 1999 р. на Борщевській сортодільниці Тернопільської області — 30,4 ц/га. На сортодільниці Кримського інституту агропромислового виробництва УААН урожайність сорту Хаджибей на зрошенні становила 30,2 ц/га (середнє за чотири роки). Максимальний врожай зібрали на Інгулецькій сортовипробувальній станції Миколаївської області в 1998 р. — 41,1 ц/га насіння.


 
 

Цікаве

Загрузка...